Ухвала суду № 8290908, 16.02.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" лютого 2010 р.                               м. Київ                                        К-3251/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача          Рибченка А.О.

суддів:                                                  Брайка А.І.

                                                            Голубєвої Г.К.

                                                            Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:           Сенченко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2008 року

та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2007 року

у справі № 2-а-1816/07

за позовом Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

          В липні 2007 року Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія»(далі –ДП, позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (далі –СДПІ, відповідач) № 0000031330/6217/10/24-013 від 27 лютого 2007 року на суму 2365680,55 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2008 року, позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі СДПІ посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, та просить скасувати оскаржувані рішення з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ним прийнято правомірно, оскільки позивач, як платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, всупереч положенням статті 8 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі –Закон № 2181-ІІІ) не узгодив з податковим органом безкоштовне відвантаження вугілля на побутові потреби своїм робітникам та пенсіонерам.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що 15 лютого 2007 року відповідачем проведено перевірку стану збереження активів відокремленого підрозділу «Шахта імені Є.Т. Абакумова»Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», які перебувають у податковій заставі, за період з 01 липня 2005 року по 01 листопада 2006 року.

За результатами перевірки складено акт від 15 лютого 2007 року № 74/24-013/33341065 та прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу нараховано штраф у розмірі 2365680,55 грн. за самостійне відчуження активів (безоплатне надання побутового вугілля працівникам підприємства у кількості 8562,00 тонни з липня по жовтень 2005 року) без узгодження з податковим органом.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій правомірно не взяли до уваги посилання відповідача на підпункт 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону № 2181-ІІІ, оскільки дане положення в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без урахування суми його податкового боргу визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Однією із підстав для задоволення позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що оскільки кам’яне вугілля віднесено до корисних копалин загальнодержавного значення, то відповідно до пункту 2 Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, в тому числі казенних підприємств, що затверджено наказом Фонду державного майна України від 5 травня 2001 року № 787 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 травня 2001 року за № 463/5654, джерелом погашення податкового боргу не може бути використано майно і активи, які не задіяні у технологічному процесі, але віднесені до об’єктів загальнодержавного значення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо помилкового застосування у даному випадку судом першої інстанції вищезазначеного Положення, оскільки предметом передачі працівникам та пенсіонерам структурного підрозділу позивача було вугілля, як товарна продукція, а не як корисні копалини.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що помилковість вказаного мотиву, з якого в тому числі виходив суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, не призвела до неправильного вирішення спору по суті.

В обґрунтування правової позиції щодо недоведення відповідачем правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, суд апеляційної інстанції послався на наступне.

Так, згідно пункту 8.1 статті 8 Закону № 2181-ІІІ з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Позивачем наявність податкового боргу не спростовується.

На дату набуття чинності рішенням Конституційного Суду України від 24 березня 2005 року у справі № 1-9/2005 активи позивача знаходились у податковій заставі. Однак з дня його прийняття правові підстави для розповсюдження податкової застави на усі активи позивача без врахування суми його податкового боргу відпали.

За таких обставин, відповідач зобов’язаний був внести зміни до Державного реєстру обтяжень лише на майно, вартість якого відповідає сумі податкового боргу позивача, що ним зроблено не було.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що активи позивача значно перевищують податковий борг, а тому підстав вважати, що вугілля, надане структурним підрозділом позивача своїм працівникам та пенсіонерам, перебуває під заставою, немає.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, а тому не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій –без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2008 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий                                                            Рибченко А.О.

Судді                                                                                Брайко А.І.

                                        Голубєва Г.К.

                                        Карась О.В.

                                        Федоров М.О.

Повний текст ухвали складено 18 лютого 2010 року.