Ухвала суду № 8290980, 02.02.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" лютого 2010 р.                               м. Київ                                        К-16339/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача          Федорова М.О.

суддів:                    Брайка А.І.

                    Карася О.В.

                    Маринчак Н.Є.

                    Рибченка А.О.

секретар судового засідання          Горбенко К.Л.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 02.02.2010 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2007 та постанову господарського суду Львівської області від 28.02.2007

у справі          № 5/3476-12/420А господарського суду Львівської області

за позовом          Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Сферос Електрон»

до          Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова

про          визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Львівської області від 28.02.2007 у справі №5/3476-12/420А задоволено позовні вимоги спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Сферос Електрон»(далі - СП ТОВ), м. Львів, скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 21.11.2006 №0000142230/3/26652, №0000792200/3/26651, якими позивачу нараховано пеню в сумі 599321,72 грн. та 13391,53грн. за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньо - економічної діяльності; від 27.11.2006 № 26792/0001552320/3, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 243693,86 грн., де 194440,40 грн. - основний платіж та 49253,46грн. - штрафні (фінансові) санкції та №0001632320/1/26752 - в сумі 19462,9грн. (штрафні (фінансові) санкції); від 27.11.2006 р. № 0001562320/3/26791 та № 0002162320/0/26790, якими позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 15796,50 грн., де 10531 грн. - основне зобов'язання та 5265,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції та зменшено бюджетне відшкодування на суму 36500,40 грн. і нараховано штрафні (фінансові) санкції) в сумі 18250 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2007 у справі №5/3476-12/420А, постанову господарського суду першої інстанції від 28.02.2007 залишено без змін

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В своїй скарзі просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2007 та постанову господарського суду Львівської області від 28.02.2007 і прийняти нове рішення яким в задоволені позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що за результатами проведеної ДПІ у Шевченківському районі м. Львова планової документальної перевірки по питанню дотримання вимог податкового та валютного законодавства СП ТОВ «Вебасто Електрон», правонаступником якого стало спільне українсько-німецьке підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Сферос Електрон», з 01.07.2004 по 31.12.2005, 03 квітня 2006 року складено акт за № 44/23-0/23972496, яким, зокрема, встановлено порушення п.п.7.4.4 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на 14531 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на 36500,40 грн.; п.п.1.32 ст.1 п.5.3, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на 200470 грн.; ст.ст.1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»- за порушення термінів поставки товару по імпорту нараховано пеню в розмірі 597505,34 грн.; за порушення 90-денного терміну надходження валютної виручки (товарів) за експортними операціями сума пені складає 456,38 грн.

На підставі вказаного акту перевірки 14 квітня 2006 року податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0001562320/0/9480 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 75747,10 грн., де 51031,40 грн. - основний платіж та 24715,70 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0001552320/0/9479 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 251730 грн., де 200470 грн. - основний платіж та 51260 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0000142230/0/9478, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 599321,72 грн.

Дані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку. 21.11.2006 р. за результатами розгляду повторної скарги до ДПА у Львівській області, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій (пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД) № 0000792200/3/26651 у розмірі 13391,53грн. і №0000142230/3/26652 на суму 599321,72 грн.; 27.11.2006 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0001632320/1/26752, яким визначено суму податкового зобов'язання (з врахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторі, на суму 19 462,90 грн.,

- №0001562320/3/26791, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість на суму 15 796,50 грн.,

- № 0002162320/0/26790, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 36500,40 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 18250,00 грн.,

- № 0001552320/3/26792 про визначення суми податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 243693,86 грн.

Тому, позивач подав доповнення до позовної заяви (т. 3, а.с.81, 82), в якому просив господарський суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.11.2006 року: № 0000142230/3/26652, № 0000792200/3/26651, та від 27.11.2006 р. за №№ 26792/0001552320/3, 0001632320/1/26752, 0001562320/3/26791, 0002162320/0/26790.

Стосовно податкових повідомлень - рішень №0001562320/3/26791 та №0002162320/0/26790 від 27.11.2006.

Відповідачем визначено позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 15796,50 грн., із яких основний платіж 10531,00 грн. та штрафні(фінансові) санкції 5265,50 грн. та зменшено суму бюджетного відшкодування на 36500,40 грн. й нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 18250,00грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції що нарахування є безпідставними з огляду на таке.

Як встановлено судами та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, до складу податкового кредиту в різних звітних періодах в внесені суми по актах виконаних ремонтних робіт з ЛШБУ №40 , а саме: в листопаді 2004 року - 24861,00грн.; в грудні 2004 року - 11485,40грн. за результатами акту виконаних ремонтних робіт з ПП. «Святослав-Люкс»в серпні місяці 2004 року в сумі 4 605,00 грн.

Згідно договору оренди № 49/2004 - о укладеного між позивачем та фінансово - лізинговою компанією "Електрон - Лізинг", остання надала позивачу в оплатне користування нежитлові приміщення, що знаходяться в корпусі № 1 з енергоблоком за адресою м. Львів, вул. Шевченка, 315.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що приміщення використовуватиметься для ведення господарської діяльності.

Відповідно до договору № 26 від 11.11.2004 "Про благоустрій території" ЛШБУ № 40 проведено благоустрій внутрішньої території першого поверху будівлі переданої позивачу в оренду згідно договору оренди № 49/2004 - о.

Відповідно до договору № 24 від 30.07.2004, укладеного між позивачем та ПП "Святослав - Люкс", останнім проведено ремонтні роботи по електропідстанції ТП 15.

Як встановлено судами та вбачається з п. 1.4 договору оренди №49/2004 - о, існувала необхідність проведення ремонту орендованого приміщенні для пристосування орендарем даного приміщення до своєї господарської діяльності.

Твердження податкового органу про те, що вартість робіт проведених ТОВ ""ЛШБУ № 40 та ПІ "Святослав Люкс" не відносяться до господарської діяльності спростовується наступним.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів.

Нормативним документом, що безпосередньо регулює порядок обліку об'єктів основних засобів , є П(С)БО 7 «Основні засоби», затвердженого наказом МФ України №92 від 27.04.2000.

Пунктом 4 П(С)БО 7 передбачено, що об'єкт основних засобів це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій.

Для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів передбачений рахунок «15»- капітальні незавершені інвестиції, за даними якого встановлюється первісна вартість об'єкта основних засобів при введенні в експлуатацію та зарахуванні на баланс.

Як вірно зазначено судом, після завершення ремонтних робіт, вартість цих поліпшень з метою амортизації, керуючись п.8.8.1 п.8.8 ст.8 Закону України від 23.05.1997 за №283/97-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств", в поточному році буде сформована в окремий об'єкт основних засобів групи 1.

Відтак, вказані вище суми податку на додану вартість правомірно, на підставі пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97р.за 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації та включаються до складу податкового кредиту.

Стосовно тверджень відповідача про безпідставне включення в склад податкового кредиту в різних звітних періодах 2005 року податку на додану вартість в сумі 10080,00грн., сплата яких здійснена позивачем ТОВ «Комплексні інформаційні технології»за Актами виконаних робіт до договору №ДГ-00507 від 07 лютого 2005 року за «Виконання робіт з настроювання/впровадження програмного продукту «1С: Підприємство 7.7», оскільки на думку скаржника Програма 1С підприємство після встановлення в подальшому не використовувалась в господарській діяльності, колегія суддів звертає увагу на таке.

Судами встановлено, що на виконання договору укладеного між позивачем та ТОВ "Комплексні інформаційні технології" останнім виконано роботи по супроводу програмного продукту "1С: Підприємство" на комп'ютерах СП ТОВ "Вебасто Електрон" і на його території.

В силу п.7.4.1 н.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткованих операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Судами вірно зазначено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватись у господарській діяльності чи ні. Закон не ставить вимоги про фактичне використання товарно матеріальних цінностей у господарській діяльності, а лише передбачає право нарахування податкового кредиту та включення сум до податкового кредиту по події, що сталася раніше згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладено, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, щодо задоволення позовних вимог в цій частині.

Проте, слід звернути увагу на передчасно зроблений судами першої та апеляційної інстанції висновок про правомірність формування позивачем валових витрат вартості посередницьких послуг ТОВ “Фалькат” по пошуку можливих споживачів продукції.

Суди не приділили увагу доводам податкового органу про те, що єдиним таким споживачем був ВРПУ „Мінський автомобільний завод", і не з'ясували чи були налагоджені ще до укладення договору про надання посередницьких послуг торговельні зв'язки між позивачем та вказаним контрагентом.

В своїй касаційній скарзі відповідач наголошує на тому, що в актах виконаних робіт, які подані позивачем на підтвердження валових витрат по оплаті послуг ТОВ „Фалькат" є посилання на договір купівлі-продажу № 1530/0/23-804-3205 від 05.02.2003, укладеного між ВРПУ „Мінський автомобільний завод" та СП ТОВ „Вебасто-Електрон".

Також податковий орган зазначає, що надання посередницьких послуг ТОВ „Фалькат" згідно угод №1905/04 від 19.05.2004, №1504/05 від 15.04.2005 протирічить умовам п.12.7 Договору купівлі-продажу № 1530/0/23-804-3205 від 05.02.2003, укладеного між ВРПУ „Мінський автомобільний завод" та позивачем, оскільки предметом договору про надання посередницьких послуг №1905/04 від 19 травня 2004 року, № 1504/05 від квітня 2005 року є пошук можливих споживачів продукції або перед контрактні переговори з третіми особами щодо продажу товарів СП ТОВ „Вебасто-Електрон". Акти виконаних робіт подані до перевірки не відображають факт здійснення пошуку можливих споживачів продукції або факт проведення перед контрактних переговорів з третіми особами.

Суди не перевірили належність вказаних доводів відповідача.

Крім того не приділили уваги тому факту, що дані договори про надання посередницьких послуг укладено в період дії договору купівлі-продажу № 1530/0/23-804-3205 від 05.02.2003 та тому, що згідно ВМД в яких задекларовано товар при експорті, значаться лише реквізити договору купівлі-продажу № 1530/0/23-804-3205 від 05.02.2003 року та не відображено реквізитів договорів про посередницькі послуги №1905/04 від 19 травня 2004 року; №1504/05 від 15 квітня 2005 року.

Виходячи з наведеного, судові рішення у цій частині справи є необґрунтованими. Суди попередніх інстанцій допустили помилкове тлумачення застосованих законів, неповно встановили фактичні обставини і не дослідили доводи позивача, зокрема судами не встановлено чи є взаємозв'язок між договорами про надання посередницьких послуг №1905/04 від 19.05.2004; №1504/05 від 15.04.2005 та договором купівлі-продажу № 1530/0/23-804-3205 від 05.02.2003; чи відповідає перелік наданих ТОВ „Фалькат" послуг згідно даних актів виконаних робіт умовам п. 1 договорів про надання посередницьких послуг №1905/04 від 19.05.2004; № 1504/05 від 15.04.2005 тощо.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з’ясовано обставини справи, не перевірено доводів і заперечень сторін та доказів по справі, в зв’язку з чим касаційна скарга Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2007 та постанову господарського суду Львівської області від 28.02.2007 у справі №5/3476-12/420А підлягає задоволенню частково, а судові рішення частковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2007 та постанову господарського суду Львівської області від 28.02.2007 у справі №5/3476-12/420А –скасувати в частині скасування податкових повідомлень від 27.11.2006 №26792/0001552320/3 та №0001632320/1/26752, якими визначено позивачу податкові зобов’язання з податку на прибуток в сумі 243693,86 грн. з яких основне зобов’язання 194440,40 грн. та штрафні (фінансові) санкції 49253,46 грн. та 19462,90 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіА.І. Брайко

О.В. Карась

Н.Є. Маринчак

А.О.Рибченко