Ухвала суду № 8290788, 04.02.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2010 р.                               м. Київ                                        К-2458/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

при секретарі                     Патюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2008 у справі № А6/279-07 Господарського суду Київської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові будівельні матеріали»

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Київської області від 11.09.2007 в позові про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Обухівському районі Київської області від 30.11.2006 № 0001172301/0/2769 про визначення ТОВ «Нові будівельні матеріали»податкового зобов’язання за платежем з податку на прибуток у сумі 182752,80 грн., в тому числі 152294,00 грн. –основний платіж та 30458,80 грн. –штрафні (фінансові) санкції, накладені на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відмовлено.

Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову вмотивований тим, що позивач в порушення пункту 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі за текстом - Закон № 334/94) при визначенні приросту (убутку) балансової вартості сировини, матеріалів у незавершеному виробництві та залишках готової продукції за ІУ квартал 2005 року (за 2005 рік) та ІІ квартал 2006 року (за І півріччя 2006 року) не врахував вартість незавершеного виробництва та готової продукції, яка обліковувалась згідно з регістрами бухгалтерського обліку по рахунках 23 «незавершене виробництво»та 26 «готова продукція»на кінець цих звітних податкових періодів, внаслідок чого занизив задекларований валовий дохід за 2005 рік на 2587727,00 грн. та за І півріччя 2006 року на 1299820,00 грн. (рядок 01.2 декларації, додаток К1/1). Крім того, за висновком суду позивач неправомірно зменшив скоригований валовий доход за 2005 року на амортизаційні відрахування в сумі 23130600,00 грн., нараховані на вартість нематеріального активу (патентів на корисну модель), без отримання доходу в цьому році від використання патентів.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2008 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено з мотивів відсутності з боку позивача порушень правил податкового обліку, встановлених пунктом 5.9 ст. 5, статтею 8 Закону України № 334/94.

В касаційні скарзі ДПІ у Обухівському районі Київської області просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, доводячи, чи апеляційним судом порушено пункт 1.32 ст. 1, пункт 5.9 ст. 5, ст. 8 Закону № 334/94, пункт 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»та пункт 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Заперечуючи проти касаційної скарги, ТОВ «Нові будівельні матеріали»просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 09.11.2006 № 999/23-1/32843212, про заниження ТОВ «Нові будівельні матеріали» скоригованого валового доходу за 2005 рік на 2587727,00 грн. та за І півріччя 2006 року на 1299820,00 грн., завищення амортизаційних відрахувань за 2005 рік на 23130600,00 грн., в наслідок чого зменшено відємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток за ІУ квартал 2005 року на 25718327,00 грн. та занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2006 року на 152294,00 грн. (а.а.с. 23, 26, 30).

При цьому контролюючий орган виходив з того, що заниження скоригованого валового доходу в податковому обліку за 2005 рік на 2587727,00 грн. та за І півріччя 2006 року на 1299820,00 грн. стало наслідком порушення позивачем пункту 5.9 ст. 5 Закону № 334/94, оскільки при визначенні приросту (убутку) балансової вартості сировини, матеріалів в незавершеному виробництві та залишках готової продукції на кінець 2005 року (ІУ квартал) та І півріччя 2006 року (ІІ квартал) позивач не взяв до розрахунку вартість незавершеного виробництва ( рахунок 23) та готової продукції (рахунок 26), згідно даних бухгалтерського обліку станом на 31.12.2005 та 30.06.2006, а виходив лише з вартості безпосередньо сировини, матеріалів, як складової частини вартості незавершеного виробництва та готової продукції. Що ж до завищення амортизаційних відрахувань в податковому обліку з податку на прибуток за 2005 рік контролюючий орган підставою такого завищення визнав відсутність у позивача доходу від використання нематеріального активу (патентів на корисну модель), за рахунок амортизаційних відрахувань на вартість якого позивач зменшив скоригований валовий дохід за цей звітний податковий період.

Згідно з абзацами першим, четвертим та п’ятим пункту 5.9 ст. 5 Закону № 334/34 платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Буквальне тлумачення цієї норми дає підстави для висновку, що в розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів, який враховується в податковому обліку, приймає участь балансова вартість запасів, як товарно-матеріальних цінностей на складі згідно складського обліку платника податку, по-перше, та як матеріальна складова вартості незавершеного виробництва і готової продукції, виготовленої та нереалізованої, по-друге. Підтвердженням такого висновку є розмежування запасів з метою бухгалтерського обліку, зокрема, на сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб; незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу; готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом (пункт 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 751/4044).

За узагальненим визначенням первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з фактичних витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях, а первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (пункти 9 та 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»).

Відповідно до пункту 11 Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.02.2000 за № 27/4248, до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Пунктом 12 цього Положення (стандарту) встановлено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

З використанням у виробництві придбаних підприємством сировини та матеріалів останні не перестають бути такими з точки зору джерела їх походження і не стають запасами, виготовленими підприємством власними силами, оскільки такими запасами за результатами виробничого процесу можуть бути незавершене виробництво та готова продукція. А відтак в розрахунку приросту (убутку) балансової вартості сировини та матеріалів (запасів), які були придбані підприємством та використані у виробничому процесі, результатом якого на кінець звітного податкового періоду є незавершене виробництво та готова продукція, виробнича собівартість продукції не може приймати участь.

Згідно наявних у справі витягів з оборотно-сальдових відомостей по рахунку 23 «незавершене виробництво»за 2005 рік та І півріччя 2006 року балансова вартість незавершеного виробництва на кінець періоду (дебетове сальдо) складає 3545977,10 грн. та 5042818,22 грн. відповідно і в розрізі по субконто включає обороти по основній діяльності, амортизації, оренді землі, витрат по житловому будинку, витратних матеріалів, господарських потреб, заробітної плати, матеріальних витрат, загально-виробничих витрат, послуг з доставки вантажу, інших загально-виробничих витрат, транспортно-експедиційному обслуговуванню (а.а.с.71,72).

З огляду на зазначене висновок суду апеляційної інстанції про безпідставне збільшення податковим органом за наслідками перевірки в податковому обліку позивача валового доходу за 2005 рік та І півріччя 2006 року є правильним, оскільки підставою для цього слугувало неправильне визначення балансової вартості запасів у незавершеному виробництві та готовій продукції на кінець звітного періоду.

Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 ст. 8 Закону №334/94 під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Амортизації підлягають витрати в тому числі на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення (абзац перший підпункту 8.1.2 цієї статті).

Підпунктом 8.3.9 пункту 8.3 цієї статті встановлено, що для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації згідно з підпунктом 8.3.3 цієї статті протягом строку, який визначається платником податку самостійно виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації.

Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.

Відповідно до пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 № 242, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 750/4043, придбаний або отриманий нематеріальний актив відображається в балансі, якщо існує імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена.

Позивач у І кварталі 2004 року отримав нематеріальний актив (деклараційні патенти на корисні моделі «Сировинна суміш для виготовлення ніздрюватого бетону»та «Самофіксуючий стіновий блок») первісною вартістю 50000000,00 грн. як внесок засновників до статутного капіталу (фонду) у зв’язку із збільшенням останнього. 15.01.2005 патенти в установленому законом порядку перереєстровані на позивача. Використання позивачем патентів у власній господарській діяльності, тобто введення їх в експлуатацію, підтверджується фактом передачі прав на використання корисної моделі згідно ліцензійних договорів від 10.08.2004 та від 08.10.2004, укладених з ТОВ «Ексім-Пласт»строком на п’ять років, та від 20.09.2006, укладеного з ТОВ «Промінь-С», за якими ліцензіати сплатили позивачу грошові кошти (роялті) у сумах 12500000,00 грн. та 1975000,00 грн. відповідно; здійсненням в 2005 році експериментального виробництва за технологічним процесом, розробленим на підставі корисних моделей, на які видані деклараційні патенти, з отриманням прибутку від реалізації виробленої продукції.

Отримання нематеріального активу в обмін на корпоративні права дає підстави для амортизації вартості нематеріального активу, оскільки нематеріальний актив придбаний платником податку не безоплатно та введений в експлуатацію. Ці обставини (оплатне придбання (отримання) нематеріального активу та введення його в експлуатацію) відповідно до статті 8 Закону № 334/94 є достатніми підставами для амортизації нематеріального активу в податковому обліку. Інші підстави, в тому числі і отримання прибутку в кожному звітному податковому періоді впродовж строку корисного використання нематеріального активу або строку діяльності платника податку чи розміру такого прибутку, для амортизації нематеріального активу Законом №334/94 не встановлені.

Беручи до уваги зазначене, висновок суду апеляційної інстанції про неправомірне виключення податковим органом з податкового обліку позивача за 2005 рік амортизаційних відрахувань у сумі 23130600,00 грн., нарахованих на вартість нематеріального активу, відповідає обставинам справи та нормам матеріального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновок апеляційного суду про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2008 –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписЛ.І.Бившева

підписМ.І.Костенко

підпис Н.Є.Маринчак

підписТ.М.Шипуліна