Ухвала суду № 8290839, 17.02.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" лютого 2010 р. м. КиївК-6245/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: судді-доповідача Бим М.Є.

суддів: Гончар Л.Я., Харченка В.В., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.

при секретарі: Сірик Ю.В.

за участю представників:

ДП «Львіввугілля»- Золочівського В.П., Хробак Г.В.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за касаційними скаргами ОСОБА_4, ОСОБА_5, Начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області та ОСОБА_6 на постанову Сокальського районного суду Львівської області від 01 липня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2008 року у справі №2а-83/2008 за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» до старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Садовського М.І., за участю ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_5, про визнання протиправними дій та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2008 року ДП «Львіввугілля»звернулось до суду з адміністративним позовом до старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Садовського М.І. про визнання нечинною та скасування постанови від 22 січня 2008 року «Про арешт коштів боржника».

Постановою Сокальського районного суду Львівської області від 01 липня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2008 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії старшого державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Львівській області Садовського М.І. Скасовано винесену ним по зведеному виконавчому провадженню №25/В-8 Постанову від 22 січня 2008 року про арешт коштів на рахунках Державного підприємства «Львіввугілля» (ЄДРПОУ 32323256), відкритих в УДК у Сокальському районі ГУДКУ у Львівській області (МФО 825014).

В касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати зазначені вище судові рішення, як такі, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та закрити провадження в адміністративній справі.

В касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати зазначені вище судові рішення, як такі, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та закрити провадження в адміністративній справі.

В касаційній скарзі Начальник підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області просить скасувати зазначені вище судові рішення, як такі, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та закрити провадження в адміністративній справі.

В касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати зазначені вище судові рішення, як такі, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та закрити провадження в адміністративній справі.

В запереченнях на зазначені вище касаційні скарги ДП «Львіввугілля»просить залишити касаційні скарги без задоволення, а судові рішення як законні та обґрунтовані, залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційних скарг та заперечень на них, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що внесення ДП «Львіввугілля»до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", є безумовною підставою для зупинення виконавчого провадження, відкритого державним виконавцем на виконання рішень Сокальського районного суду Львівської області та Червоноградського міського суду Львівської області про стягнення з ДП «Львіввугілля»сум на користь фізичних осіб.

Проте, такі висновки суду є передчасними з огляду на нижченаведене.

У частині 2 статті 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" передбачено, що дія цього Закону поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.

Пунктом 1.3 статті 1 вказаного Закону встановлено, що до учасників розрахунків віднесено: підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб'єктів господарської діяльності, розпорядників коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, Державний комітет України з державного матеріального резерву, правонаступників ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядників цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом.

Згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону до заборгованості відноситься сума коштів, підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату, яка: 1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена; 2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих; 3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України; 4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії; 5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів. Наведеною нормою встановлено вичерпний перелік сум коштів, що підпадають під визначення заборгованості при застосуванні цього Закону, на які поширюється положення пункту 15 статті 34 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV "Про виконавче провадження" (далі Закон № 606-XIV) щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження.

Дія поширюється на паливно-енергетичні підприємства та суб'єкти господарської діяльності, перераховані в пункті 1.3 статті 1, щодо заборгованості, яка виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії.

Однак, позивач не відноситься до учасників розрахунків; борг відповідача не є боргом у сфері енергопостачання (енергоспоживання) чи за несплату електроенергії або податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою старшого державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Садовського М.І. від 22 січня 2008 року при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №25/В-8 з примусового виконання виконавчих листів виданих Червоноградським міським судом Львівської області за період з грудня 2002 року по вересень 2007 року про стягнення з ДП «Львіввугілля»на користь фізичних осіб заборгованості, повязаної з трудовими правовідносинами, накладено арешт на суму 2369157,98грн.

За змістом частини першої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Однак, згідно ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Судом не перевірено, в порядку якого судочинства були розглянуті справи, по яким судом було видано виконавчі листи, які в послідуючому перебували на примусовому виконання у зведеному виконавчому провадженні №25/В-8, що визнати правильним не можна, оскільки дані обставини мають значення для правильного вирішення справи, а саме для встановлення, в порядку якого судочинства має бути розглянуто даний спір.

Окрім того, судами не було залучено до участі в праві та не повідомлено про можливість вступу у справи осіб, на користь яких судом було винесено рішення, виконавчі листи по яким перебувають на примусовому виконання у зведеному виконавчому провадженні №25/В-8, хоча рішення у цій справі можуть вплинути на їх права та законні інтереси.

Згідно ч.1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст.159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи не зясовані обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення та не дають можливості суду касаційної інстанції визначитися в правильності правової оцінки обставин у справі.

Відповідно до ст. 227 КАС України підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5, Начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області та ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Постанову Сокальського районного суду Львівської області від 01 липня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2008 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: