Рішення № 82895893, 08.07.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1077/19

РІШЕННЯ

іменем України

08 липня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Центральної комісії Міністерства юстиції України від 25.09.2018 оформлене протоколом №9 в частині відмови ОСОБА_1 в задоволенні звернення про переведення з однієї установи виконання покарань до іншої; 2) зобов`язати Центральну комісію Міністерства юстиції України повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про переведення із ЗВК №58 до Полтавської установи виконання покарань №23 або інших установ, області яких межують з Полтавською областю.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що для відбування покарання його направили до колонії, розташованої більш як за 600 кілометрів від місця його проживання. В задоволенні його клопотання про переведення до колонії, розташованої ближче до його місця проживання, органи влади відмовляли. При цьому, посилаючись на відсутність вільних місць, не надано жодних конкретних відомостей щодо колоній, та рівня їхньої наповненості.

Ухвалою від 06.05.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

07.06.2019 до суду надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що існують виняткові обставини, які перешкоджають подальшому перебуванню позивача у державній установі Замкова виправна колонія (№ 58). Оперативна інформація на посягання життя та здоров`я відносно засудженого ОСОБА_1 в оперативний відділ державної установи Замкова виправної колонії (№ 58) не надходила. Також, відповідно до довідки начальника Полтавської установи виконання покарань, станом на 01 вересня 2018 року у вказаній установі утримувалось 16 осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, з яких 12 відбували покарання в установі. Разом з цим, в Полтавській установі виконання порань (№ 23) відповідно до норми житлової площі на одного засудженого передбачено тримання 13 засуджених до довічного позбавлення волі (арк. спр. 25-28).

З`ясувавши обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

ОСОБА_1 з 10.12.2005 відбуває покарання в державній установі «Замкова виправна колонія (№58)» (арк. спр. 50).

Позивач звернувся до Міністерства Юстиції України в Адміністрацію Державної кримінально-виконавчої служби України з клопотанням від 10.09.2018, в якому просив про переведення з однієї установи виконання покарань до Полтавської установи виконання покарань (№23). У вказаному клопотанні також вказано про попереднє звернення про переведення до Полтавської установи його рідних (мати та бабуся), яке було оформлено з помилками, та котрі ним виправлено у цьому клопотанні (арк. спр. 39).

Листом від 13.09.2018 №О-4 державною установою «Замкова виправна колонія (№58)» направлено вказане клопотання до Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України. Вказаний лист був отриманий адресатом 20.09.2018 за вхідним №О-1961 (арк. спр. 38).

Відповідно до протоколу Центральної комісії Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України з питань визначення особам, засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, направлення для відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту й обмеження волі, та їх переведення (далі - Центральна комісія) від 25.09.2018 №9, розглянуто клопотання засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 із Замкової виправної колонії (№ 58) до Полтавської установи виконання покарань (№ 23) та прийнято рішення від 25.09.2018 № 1.10/9-2018 про відмову в його переведенні, враховуючи відсутність підстав, передбачених частиною 2 статті 93 Кримінально-виконавчого кодексу України та вільних місць для тримання такої категорії осіб, як засуджені до довічного позбавлення волі, у Полтавській установі виконання покарань (№ 23) (арк. спр. 36).

Листом від 27 вересня 2018 року №1/4-11282/Мл Адміністрація ДКВС України повідомила замкову виправну колонію (№58) (для оголошення засудженому ОСОБА_2 ) про те, що Центральною комісією Адміністрації ДКВС України 25.09.2018 прийнято рішення про відмову у переведенні засудженого ОСОБА_1 із Замкової виправної колонії (№ 58) до Полтавської установи виконання покарань (№ 23), враховуючи відсутність підстав, передбачених частиною 2 статті 93 Кримінально-виконавчого кодексу України та вільних місць для тримання такої категорії осіб, як засуджені до довічного позбавлення волі, у Полтавській установі виконання покарань (№ 23).

Згідно ст. 93 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджений до позбавлення волі відбуває весь строк покарання в одній виправній чи виховній колонії, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до його місця проживання до засудження або місця постійного проживання родичів засудженого.

Переведення засудженого для дальшого відбування покарання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої допускається за виняткових обставин, які перешкоджають дальшому перебуванню засудженого в цій виправній чи виховній колонії. Порядок переведення засуджених визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

В пунктах 76, 78 рішення Європейського суду з прав людини у справі Вінтман проти України від 23 жовтня 2014 року зазначено, що засуджені до позбавлення волі мають "надалі користуватись основоположними правами та свободами, гарантованими Конвенцією, окрім права на свободу". Отже, не постає питання, що засудженого до позбавлення волі може бути позбавлено усіх прав за статтею 8 Конвенції тільки тому, що він має статус особи, яку за вироком суду було позбавлено волі. У своїй практиці Суд також визнав, що Конвенція не надає засудженим до позбавлення волі права обирати місце відбування покарання, а той факт, що засуджені відокремлені від своїх родин та перебувають на певній відстані від них, є неминучим наслідком позбавлення їх волі. Однак поміщення засудженого до колонії, розташованої на такій відстані від місця проживання його родини, що дуже ускладнює або навіть унеможливлює побачення, може за певних обставин становити втручання у сімейне життя, оскільки можливість для членів родини відвідувати засудженого є надзвичайно важливою для підтримання сімейного життя.

Отже, засуджений відбуває весь строк покарання в одній виправній колонії, з можливістю визначення такої колонії за місцем постійного проживання родичів засудженого. Водночас, переведення засудженого допускається лише за виняткових обставин, перелік яких законодавчо не визначений, проте обумовлений наявністю перешкод в подальшому перебуванні засудженого в цій виправній колонії. Конвенція не надає засудженому до позбавлення волі права обирати місце відбування покарання, а той факт, що засуджений відокремлений від своїх родин та перебуває на певній відстані від них, є неминучим наслідком позбавлення його волі.

Порядок переведення засуджених врегульовано Положенням про визначення особам, засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, порядок направлення для відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту й обмеження волі, та їх переведення, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27.02.2017 № 680/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.02.2017 № 265/30133 (далі - Положення № 266/30133).

Зокрема, згідно п. 2 розділу ІV Положення № 266/30133 переведення засудженого для дальшого відбування покарання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої з підстави "відповідно до місця постійного проживання близьких родичів та/або членів сім`ї засудженого" здійснюється на підставі клопотання засудженого або близького родича чи члена сім`ї засудженої особи. Підпис засудженого на клопотанні засвідчується керівником адміністрації установи виконання покарань. Клопотання подається через адміністрацію установи виконання покарань, що здійснює виконання кримінальних покарань, до центральної комісії.

Суд враховує, що у своєму клопотанні від 10.09.2018 позивач просив перевести його до Полтавської установи виконання покарань №23. Місце проживання родичів позивача (матері та бабусі) зареєстроване у Полтавській області (арк. спр. 40).

Проте, відповідно до довідки начальника Полтавської установи виконання покарань (№23) від 14 травня 2019 року №15/06-12/3378/Дм, станом на 01.09.2018 у вказаній установі утримувалось 14 осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, з яких 12 відбували покарання в установі; станом на 01.05.2019 у вказаній установі утримувалось 16 осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, з яких 12 відбували покарання в установі. Відповідно до вимог статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України, щодо норм житлової площі на одного засудженого, в установі передбачено утримання 13 засуджених до довічного позбавлення волі. На даний час не завершено роботи щодо технічної реконструкції приміщень для тримання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі. Також на даний час в установі відсутня можливість для розміщення більшої кількість осіб, засуджених до довічного позбавлення волі (арк. спр. 53).

Отже, на момент розгляду Центральною комісією питання переведення засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 до Полтавської установи виконання покарань (№ 23), в такій установі були відсутні вільні місця для утримання такої категорії осіб, як засуджені до довічного позбавлення волі, і відповідно позивача.

Також, потрібно враховувати, що згідно з довідкою начальника оперативного відділу державної установи Замкова виправної колонії (№ 58) від 11 вересня 2018 року, оперативна інформація на посягання життя та здоров`я відносно засудженого ОСОБА_1 в оперативний відділ державної установи Замкова виправної колонії (№ 58) не надходила та на даний час відповідні заходи до вищевказаного засудженого не застосовуються (арк. спр. 48).

Отже, перешкод в подальшому перебуванні ОСОБА_1 у державній установі «Замкова виправна колонія (№58) Центральною комісією встановлено не було.

Сам факт віддаленості місця проживання родичів позивача від місця його знаходження не є винятковою обставиною, що перешкоджає подальшому перебуванню у державній установі «Замкова виправна колонія (№58)».

Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні належні правові підстави для задоволення клопотання позивача та переведення його до Полтавської установи виконання покарань (№ 23). Як наслідок, оскаржуване рішення є правомірним, і в задоволенні позовних вимог про його скасування слід відмовити. Враховуючи зазначене, не підлягає задоволенню й позовна вимога про зобов`язання Центральної комісії повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про переведення із ЗВК №58 до Полтавської установи виконання покарань №23.

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання Центральної комісії повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про переведення із ЗВК №58 до інших установ, області яких межують з Полтавською областю, суд зазначає наступне.

У клопотанні від 10.09.2018 позивач просив перевести його до Полтавської установи виконання покарань №23, питання про можливість переведення його до інших установ перед відповідачем не ставилось, та, відповідно, державним органом не розглядалось.

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

У п.18 постанови Верховного Суду від 19 червня 2018 року по справі № 805/2979/17-а вказано, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Отже, враховуючи відсутність інших звернень позивача, крім звернення ОСОБА_1 від 10.09.2018, яке є предметом цього розгляду, і відповідно рішень відповідача по них, та, як наслідок порушення прав позивача, позовна вимога щодо переведення до інших установ, які межують з Полтавською областю є передчасною, тому задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач не довів позовні вимоги, а суб`єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, довів, що діяв у межах закону, відмовляючи в задоволенні звернення ОСОБА_1 від 10.09.2018, про переведення з однієї установи виконання покарань до іншої, що підтверджено доказами, які перевірено судом, тому позов не задовольняється.

Судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає, адже позивач був звільнений від сплати судового збору, відповідно до Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 08 липня 2019 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 Відповідач:Адміністрація Державної кримінально-виконавчої служби України (вул. Іллєнка, 81, м.Київ, 04050 , код ЄДРПОУ - 41693471)

Головуючий суддя А.І. Петричкович