Ухвала суду № 8288530, 28.01.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" січня 2010 р. м. КиївК-27174/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянула в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бердянської ОДПІ Запорізької області на постанову Господарського суду Запорізької області від 24.09.2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2009 року по справі № 3/451/07-АП за позовом ВАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання»до Бердянської ОДПІ Запорізької області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Запорізької області від 24.09.2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2009 року, позовні вимоги ВАТ «Бердянський завод підйомно транспортного обладнання»до Бердянської ОДПІ Запорізької області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 24.06.2009 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.01.2010 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі Бердянської ОДПІ Запорізької області просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення без змін з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Бердянської ОДПІ Запорізької області, на підставі направлень №№220004, 220004/1 від 09.01.2007 року та 02.02.2007 року, була здійсненна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Бердянський завод підйомно транспортного обладнання»за період з 01.10.2005 року по 30.09.2006 року, за результатами якої складено акт №031/23-718/01124980 від 20.02.2007 року.

Зокрема, в зазначеному акті податковий орган посилається на порушення позивачем пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме підприємством занижено зобовязання по податку на додану вартість на суму 2284,21 грн.

На підставі висновків вказаних в акті перевірки, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000482320/0 від 02.03.2007р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 3 426,32 грн., в тому числі 2284,21 грн. за основним платежем та 1 142,11 грн. штрафні фінансові санкції.

За наслідками апеляційного оскарження вищезазначеного податкового повідомлення-рішення до Бердянської ОДПІ Запорізької області, ДПА у Запорізькій області та ДПА України, відповідачем прийняте нове податкове повідомлення-рішення №0000482320/3 від 22.08.2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 1825,50 грн., в тому числі 1217,00 грн. за основним платежем та 608,50 грн. штрафні фінансові санкції.

З урахуванням уточнень позовних вимог ВАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання»просить визнати нечинним останнє податкове повідомлення-рішення №0000482320/3 від 22.08.2007 року.

Судами встановлено, що позивачем придбано молоко у ПП ОСОБА_1. на суму 3849,48 грн. (в т.ч. ПДВ-641,58 грн.) та у ВАТ «Бердянський місьмолзавод»на суму 9855,78 грн. (в т.ч. ПДВ 1642,63 грн.), яке в подальшому видавалося працівникам визначених категорій з тяжкими та шкідливими умовами праці.

Так, згідно з ст. 161 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган розробляє за участю професійнихспілок і реалізує комплексні заходи щодо охорони праці відповідно до Закону України "Про охорону праці". План заходів щодо охорони праці включається до колективного договору.

Стаття 166 вказаного Кодексу встановлює, що видача молока і лікувально-профілактичного харчування на роботах з шкідливими умовами праці, працівникам видаються безплатно за встановленими нормами молоко або інші рівноцінні харчові продукти.

Відповідно до Порядку безоплатної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів робітникам та службовцям, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці, який затверджений Державним комітетом праці СРСР від 16.12.1987 року № 731/П-13, молоко видається по 0,5 літра за зміну незалежно від її тривалості в дні фактичної зайнятості працівника на роботах, повязаних з виробництвом або застосуванням хімічних речовин, які передбачені в переліку, який вказаний в пункті 1 цього порядку.

Згідно з пп.3.19 п.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Державним комітетом статистики України 13.01.2004р. за № 5, вартість виданого згідно з діючими нормами спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мийних та знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування до фонду оплату праці не належить.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»поставка товарів розуміється - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

З огляду на зазначені норми матеріального права, обґрунтованим є висновки судів попередніх інстанції щодо безпідставності визначення податковим органом видачі молока працівникам підприємства, як цивільно-правових відносин, оскільки з працівниками, які знаходяться в межах трудових відносин з підприємством, не було укладено жодного договору купівлі-продажу, міни, поставки чи дарування.

Вказані відносини між працівниками та підприємством врегульовані Кодексом законів про працю України та іншими нормативно правовими актами у даній сфері правовідносин.

Таким чином, посилання податкового органу на порушення позивачем п. 4.2 статті 4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»є безпідставним з огляду на вищевикладене.

Підсумовуючи викладене, судді касаційної інстанції вважають, що висновки судів відповідають вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, підтверджуються встановленими по справі обставинами та не спростовуються доводами касаційної скарги.

Частина 1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 211, 220, 220-1, 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Бердянської ОДПІ Запорізької області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Запорізької області від 24.09.2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.

Головуючий:/підпис/________Т.М. Шипуліна

Судді:/підписи/________Л.І. Бившева

________М.І. Костенко

________Н.Є. Маринчак

________Є.А. Усенко