Ухвала суду № 82882060, 04.07.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/11548/18

Провадження №: 1-кс/755/4913/19

"04" липня 2019 р.

м. Київ

слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В. перевіривши виконання вимог ст.ст. 303-304 КПК України за скаргою ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 , на бездіяльність слідчого у рамках кримінального провадження унесеного до ЄРДР 26.06.2018 за № 32018100040000046, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений Кримінальним процесуальним Кодексом України строк, встановив :

До Дніпровського районного суду м. Києва 03.07.2019 надійшла дана скарга.

Відповідно до ст. 35 КПК України автоматизованою системою документообігу суду було визначено слідчого суддю Бірсу О.В. та передано їй матеріали 04.07.2019.

Слідчий суддя, вивчивши скаргу, а саме письмові доводи особи, що її подала та інші долучені до неї матеріали, через призму виконання вимог ст.ст. 303-304 КПК України приходить до наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено бездіяльність слідчого чи прокурора щодо нездійснення певної процесуальної дії, яку вони зобов`язані вчинити у відповідності до КПК України і ця процесуальна дія має бути вчинена у строки, визначені КПК України.

Разом з тим, згідно КПК України представником особи може бути особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні.

Повноваження такого представника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються документами, передбаченими статтею 50 КПК України, яка регламентує, що повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються: 1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; 2) ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 06.02.2018 у справі № 752/11464/16-к встановив, що пункт 2 частини першої статті 50 КПК визначає, що повноваження захисника мають вважатися підтвердженими, якщо - на додаток до документу, передбаченого пунктом 1, - захисник надав хоча б один з документів, передбачених пунктом 2 частини першої цієї статті.

Разом з тим, слід відмітити, що особа, яка підписала дану скаргу на підтвердження своїх повноважень надала копії договору, ордеру, свідоцтва, які жодним чином не завірені, узагалі.

Верховний суд в ухвалах від 05.01.2018 у справі К/9901/224/18, від 01.03.2018 у справі № 812/1121/17 зазначив, якщо світлокопія довіреності представника не засвідчена або засвідчена самим представником, не є документом, що посвідчує повноваження представника у суді. Таким чином, копія довіреності не є документом, що посвідчує повноваження на представництво, позаяк таким документом є або оригінал довіреності або засвідчена в установленому порядку її копія, тобто засвідчена посадовою особою позивача, чи нотаріально.

На думку слідчого судді, у цій ситуації, копія наведених матеріалів не засвідчені, що указує на те, що вони не є документом, що посвідчує повноваження захисника у суді.

Також, слідчий суддя відмічає, що належним чином оформлений ордер на надання правової допомоги є належною та достатньою підставою для представництва інтересів як довірителя, так і підзахисного.

Аналогічні правові висновки були зроблені в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 760/650/18 від 21.03.2019.

Відповідно до пункту 2 Положення про ордер на надання правової допомоги та Порядку ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 36 від 17.12.2012, ордер на надання правової допомоги - письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законами України.

В Україні встановлюється єдина, обов`язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням.

Ордер встановленої форми є обов`язковим для прийняття всіма органами, установами, організаціями на підтвердження правомочності адвоката на вчинення дій, передбачених статтею 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Пунктом 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.

Пункт 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та Порядок ведення реєстру ордерів містять вичерпний перелік реквізитів, які мають бути в ордері на надання правової допомоги.

Згідно з підпунктом 15.4 пункту 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та Порядком ведення реєстру ордерів, ордер, зокрема, має містити назву органу, який надає правову адвокатську допомогу, із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності, відповідно до статті 19 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Постановою від 05.06.2019 у справі № 9901/847/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду.

З урахуванням зазначеного, вказівка в ордері на те, що правова допомога надається в органах державної влади, чи, як у цьому випадку, «у правоохоронних та сдувоих органах України», у розрізі наведеної позиції ВП ВС, не може свідчити про те, що адвокат повноважний надавати правову допомогу клієнту та представляти його інтереси в будь-яких судах.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 304 КПК України, скарга повертається, якщо вона подана особою, яка не має права її подавати.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що скарга підлягає поверненню на підставі п. 1 ч. 2 ст. 304 КПК України, оскільки вона подана особою, яка не має права її подавати.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 309, 369-372, 376, 395, КПК України, слідчий суддя, постановив :

скаргу ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 , на бездіяльність слідчого у рамках кримінального провадження унесеного до ЄРДР 26.06.2018 за № 32018100040000046, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений Кримінальним процесуальним Кодексом України строк, повернути особі, які її подала.

Повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Копію ухвали про повернення скарги надіслати особі, яка її подала, разом із скаргою та доданими до неї документами.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Слідчий суддя: О.В. Бірса