Ухвала суду № 82853739, 05.07.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відкриття провадження у адміністративній справі

м. Вінниця

05 липня 2019 р. Справа № 120/2112/19-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Дмитришена Руслана Миколаївна, розглянувши матеріали:

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Держави України в особі Головного Управління Державної Казначейської служби України у Вінницькій області (21018, м. Вінниця, вул. Пирогова, 29)

про: стягнення майнової шкоди, заподіяної прийняттям некоституційного правового акта

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Держави України в особі Головного Управління Державної Казначейської служби України у Вінницькій області (21018, м. Вінниця, вул. Пирогова, 29) про стягнення майнової шкоди, заподіяної прийняттям некоституційного правового акта.

Відповідно до статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України, позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що внаслідок порушення її права шляхом незаконного обмеження суддівської винагороди, за період з 01 січня 2014 року по серпень 2016 року остання понесла збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 245904,00 грн невиплаченої суддівської винагороди та 168556,21 грн від знецінення цієї винагороди внаслідок інфляції, тому, збитки на день звернення до суду (з урахуванням інфляції станом на травень 2019 року) становлять 414460,21 грн.

Визначаючись щодо питання юрисдикції вказаного спору, суд бере до уваги позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №686/23445/17.

Так, у даному судовому рішенні зазначено, що статтею 124 Конституції України передбачено те, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Стосовно того, що спірні правовідносини (стягнення заробітної плати, відповідної компенсації за її несвоєчасну виплату) відповідно до положень статті 19 КАС України відносяться до юрисдикції адміністративних судів, слід зазначити таке.

За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом; пункт 7 частини першої статті 4 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій).

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Одним із критеріїв розмежування справ цивільної й адміністративної юрисдикції є суб`єктний критерій.

За змістом пункту 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

У пункті 17 частини першої статті 4 КАС України, закріплено, що публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Законодавець урегулював питання, пов`язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням), спеціальними нормативно-правовими актами.

У справі, що розглядається, ОСОБА_1 у позовній заяві просить відшкодувати їй збитки, завдані прийняттям неконституційного акта, у вигляді виплати суддівської винагороди за період з 01 січня 2014 року по серпень 2016 року у розмірі 414460,21 грн.

Отже, предметом спору є стягнення збитків у вигляді суддівської винагороди за період з 01 січня 2014 року по серпень 2016 року у розмірі 414460,21 грн, яка мали бути нарахована позивачу.

З огляду на вказане можна зробити висновок, що спір, який виник між сторонами у справі, стосується проходження позивачем публічної служби, до чого включається і виплата заробітної плати та щомісячне грошове утримання.

Спори, пов`язані з проходженням публічної служби, розглядаються за правилами адміністративного судочинства.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами вважаю, що вона підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, підсудна Вінницькому окружному адміністративному суду, відповідає вимогам, передбаченим статтею 160, 161 КАС України, що є підставою для відкриття провадження у справі.

На підставі викладеного доходжу висновку про наявність підстав для відкриття провадження у справі.

Одночасно в адміністративному позові позивач заявляє клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до приписів ч. 2 ст. 168 та з урахуванням норм п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України.

Частиною першою статті 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Враховуючи характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даної справи, доходжу висновку про розгляд адміністративної справи в порядку загального позовного провадження.

Керуючись статтями 171, 248, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Держави України в особі Головного Управління Державної Казначейської служби України у Вінницькій області (21018, м. Вінниця, вул. Пирогова, 29) про стягнення майнової шкоди, заподіяної прийняттям некоституційного правового акта.

2. Розгляд справи здійснюватиметься суддею Дмитришеною Русланою Миколаївною одноособово.

3. Розгляд справи здійснюватиметься за правилами загального позовного провадження.

3. Призначити підготовче засідання на 23 липня 2019 р. о 09:00 год. в залі судового засідання № 7 Вінницького окружного адміністративного суду, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Брацлавська, 14.

Зобов`язати сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, забезпечити явку в засідання представників сторін з визначеними ст. 59 КАС України доказами про повноваження, та з документами, що посвідчують особу.

5. Роз`яснити відповідачам, що відповідно до статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

6. Зобов`язати відповідача подати до суду відзив на позовну заяву у порядку передбаченому ст. 162 КАС України, а саме у 15 - денний термін з дня отримання ухвали про відкриття провадження, з поясненнями по суті заявлених вимог, у тому числі документів, що підтверджують надіслання копії відзиву та доданих до нього документів позивачу, а також, у разі надходження відповіді на відзив, подати свої заперечення на дану відповідь у 5 - денний термін з дня отримання відповіді на відзив.

7. Встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив у 5 - денний термін з дня отримання копії відзиву та доданих до нього документів, у разі такої потреби. Копія відповіді на відзив, одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.

8. Учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет за посиланням: "http://court.gov.ua/fair/".

9. У разі невиконання вимог ухвали суду повідомити суд про причини такого невиконання.

10. Попередити відповідача про те, що згідно частини першої статті 149 КАС України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:

- невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;

- зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;

- неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб`єктом владних повноважень.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 294 КАС України ухвала про відкриття провадження у справі може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду, лише у випадку її постановлення з порушення правил підсудності.

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна