Рішення № 82853761, 04.07.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 липня 2019 р. Справа № 120/1300/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання протиправними дій, рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2019 року до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулася ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 до Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №3360/09-31/02 від 11 грудня 2018 року про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 , визнати протиправною бездіяльність Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області щодо непоновлення позивачу пенсії, а також зобов`язати відповідача провести позивачу поновлення та виплату пенсії за віком з 15 квітня 2015 року шляхом поновлення її відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів. Разом із позовною заявою подано клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначає, що 15 квітня 2015 року позивач виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю. Саме з 15 квітня 2015 року позивачу припинено виплату пенсії. Однак, дізнавшись про те, що їй протиправно припинено виплату пенсії позивач через свого представника 26 листопада 2018 року звернулася до Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області із заявою про поновлення виплати пенсії.

Проте, листом Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області вих. №3360/09-31/02 від 11 грудня 2018 року позивачу відмовлено у поновленні виплати пенсії, навівши мотиви такої відмови.

Не погоджуючись із вказаною відмовою, представник в інтересах ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до суду.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду; вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 15 травня 2019 року. Окрім того, витребувано у Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , а також рішення, яким припинено виплату пенсії позивачу.

Додатковою ухвалою суду від 02 травня 2019 року усунуто недолік ухвали Вінницького окружного адміністративного суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 22 квітня 2019 року, зазначивши у резолютивній частині про відмову у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

10 травня 2019 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що під час виїзду за кордон позивач скористалася своїм правом на отримання пенсії за шість місяців наперед, що передбачено статтею 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку із чим пенсія їй виплачена за період з 01 березня по 31 серпня 2015 року. Також відповідач послався на статтю 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якою передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Проте, угода про соціальне забезпечення між урядами Ізраїлю та України не укладена. Ще однією підставою для відмови у поновленні виплати пенсії визначено те, що заява про поновлення виплати раніше призначеної пенсії подається особисто до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), що передбачено пунктом 3 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Крім того, відповідно до пункту 1.7 згаданого Порядку днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами. При цьому, пунктом 4.1 Порядку передбачено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Також у відзиві йдеться про те, що посилання у позовній заяв на статтю 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є безпідставним, оскільки у вказаній нормі мова йде про нараховані суми пенсії. Однак, позивачу пенсію не нараховано.

У підготовче судове засідання, що призначено на 15 травня 2019 року, учасники справи не з`явилися. При цьому, від представника позивача 13 травня 2019 року до суду надійшла заява про проведення підготовчого судового засідання без участі позивача та її представника.

Ухвалою від 15 травня 2019 року судом тимчасово вилучено у Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області рішення, яким припинено виплату пенсії громадянці ОСОБА_1 та доручено Гайсинському районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області надати тимчасово вилучений доказ до 04 червня 2019 року.

20 травня 2019 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначає, що відзив на адміністративний позов не спростовує доводи адміністративного позову, а лише вказує на його обгрутнованість.

29 травня 2019 року на виконання вимог ухвали суду від 15 травня 2019 року надійшов лист Гайсинського районному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 24 травня 2019 року разом із тимчасово вилученими докуменами.

05 червня 2019 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19 червня 2019 року, про що постановлено відповідну ухвалу.

Проте, у судове засідання представники сторін не з`явилися, хоч про дату, час та місце його проведення повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. При цьому, 05 червня 2019 року заява про розгляд справи без участі представника відповідача надійшла на адресу суду. 19 червня 2019 року від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання без участі позивача та її представника.

З урахуванням положень частини 3 статті 194 та частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішив розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Водночас, при ухваленні судового рішення в порядку письмового провадження слід враховувати особливості складення повного тексту судового рішення.

Так, при ухваленні судового рішення суд зважає на положення частини 4 статті 243 КАС України, якою передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Разом із тим, суд звертає увагу на частину 5 статті 250 КАС України, згідно із якою датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відтак, аналіз приписів статтей 243 та 250 КАС України дає підстави для висновку, що у разі постановлення рішення у письмовому провадженні воно має бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення строку розгляду відповідної справи; при цьому, дата ухвалення рішення в порядку письмового провадження має співпадати із датою складення повного рішення.

Ухвалою суду від 03 липня 2019 року, постановленою в порядку письмового провадження, позовну заяву в частині позовних вимог щодо зобов`язання Гайсинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області провести ОСОБА_1 поновлення та виплату пенсії за віком з 15 квітня 2015 року по 29 листопада 2018 року шляхом поновлення її відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів залишено без розгляду у зв`язку із пропущенням строку звернення до адміністративного суду.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Представник в інтересах ОСОБА_1 26 листопада 2018 року звернувся до Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області із заявою про поновлення виплати пенсії, додавши до неї нотаріально завірену копію довіреності, нотаріально завірену копію паспорта для виїзду за кордон, нотаріально завірену копію реєстраційного номеру облікової картки платника податків, особисто завірену копію трудової книжки, апостильовану особову заяву про поновлення пенсії.

Листом Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області вих. №3360/09-31/02 від 11 грудня 2018 року позивачу відмовлено у поновленні виплати пенсії. В обґрунтування вказаної відмови зазначено, що з урахуванням положень статтей 49 та 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" органом Пенсійного фонду правомірно припинено виплату пенсії позивачу у зв`язку з її виїздом за кордон на постійне місце проживання. При цьому, Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено особливості поновлення виплати пенсії. Так, пунктом 1.5 Порядку визначено, що заява про поновлення виплати раніше призначеної пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії. Особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік) (пункт 2.9 Порядку).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Наведені норми гарантують права та свободи незалежно від місця проживання чи місця перебування особи.

Водночас, особливості припинення та поновлення виплати пенсії визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон) та Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Порядок), що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1).

Одна із підстав для припинення виплати пенсії була визначена пунктом 2 частини 1 статті 49 Закону, відповідно до якої виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Також статтею 51 Закону передбачалося, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Однак, рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини 1 статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" . Зазначені положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України №25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Відтак, з моменту визнання неконституційними положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у відповідача не було підстав для посилання на вказані приписи з огляду на те, що такі втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення.

Разом із тим, і у листі вих. №3360/09-31/02 від 11 грудня 2018 року, і у відзиві на позовну заяву орган Пенсійного фонду посилається на визнані неконституційними норми.

Окрім того, безпідставними є й посилання відповідача у листі вих. №3360/09-31/02 від 11 грудня 2018 року на положення Порядку, що передбачені пунктами 1.5, 2.9, з огляду на те, що ними визначено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником; при цьому, відсутні приписи про те, що позивач повинен звертатися до органу Пенсійного фонду України особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою. Разом із тим, суд звертає увагу на те, що до відповідача звертався представник позивача на підставі нотаріально завіреної довіреності, що підтверджується переліком доданих до заяви документів.

Такі ж висновки містяться у судовій практиці Верховного Суду (постанова від 31 січня 2019 року у справі №520/9721/16-а, постанова від 12 березня 2019 року у справі №441/1239/17, постанова від 12 березня 2019 року у справі №308/6229/16-а).

Відтак, аналіз підстав, за яких відповідач відмовив у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 , свідчить про їх безпідставність, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправною відмову у поновленні виплати пенсії та визнання протиправною бездіяльності відповідача у поновленні такої виплати є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Проте, представником позивача помилково вважається, що лист Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області вих. №3360/09-31/02 від 11 грудня 2018 року є рішенням органу Пенсійного фонду, адже відповідно до положень частини 2 статті 49 Закону поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Однак, вказаною нормою не передбачено, що орган Пенсійного фонду, відмовляючи у поновленні виплати пенсії, також приймає рішення.

Відтак, вимоги в частині скасування рішення відповідача не підлягають задоволенню.

Визначаючись з приводу того, з якого часу позивачу слід поновити виплату пенсії, суд зважає на таке.

Відповідно до частини 2 статті 49 Закону поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Пунктом 1.5 Порядку визначено, що заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Днем звернення за поновленням виплати пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (пункт 1.7 Порядку).

При цьому, згідно з пунктом 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про поновлення виплати раніше призначеної пенсії при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Виходячи із того, що у листі відповідача від 11 грудня 2018 року не зазначено про відсутність будь-якого необхідного для поновлення виплати пенсії документу, тому суд доходить висновку, що поданих представником позивача разом із заявою про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 документів було достатньо для прийняття відповідачем рішення.

Аналіз наведених положень Порядку дає підстави дійти висновку, що з моменту отримання органом Пенсійного фонду заяви про поновлення виплати раніше призначеної пенсії у нього є 10 днів для прийняття рішення.

З огляду на те, що суд встановив, що підстав для відмови у поновленні виплати раніше призначеної пенсії у відповідача не було, тому, на переконання суду, в день отримання Гайсинським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Вінницької області заяви про поновлення виплати пенсії можливо було прийняти рішення про поновлення такої виплати на підставі поданих документів.

Таким чином, для відновлення прав позивача слід зобов`язати відповідача поновити виплату раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 та виплатити таку, починаючи з 30 листопада 2018 року, тобто з дня отримання відповідачем відповідної заяви (факт отримання відповідачем заяви про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 саме 30 листопада 2018 року підтверджується листом відповідача вих. №3360/09-31/02 від 11 грудня 2018 року, у якому зазначено, що "... заява прийнята до розгляду 30.11.2018 року").

Аналогічні висновки містяться і у постанові Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №441/1239/17.

З приводу вимог про необхідність поновлення виплати пенсії та її виплати в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів, то суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 49 Закону поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Водночас, частиною 2 статті 46 Закону, до якої відсилає частина 2 статті 49 Закону, передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів; компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

На думку суду, законодавцем не випадково передбачено можливість виплати пенсії за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів у разі її поновлення, якщо така пенсія не отримана з вини органу Пенсійного фонду, незалежно від того чи нараховані суми пенсії чи ні.

Так, статтями 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі й пенсії.

Відтак, суд вважає, що нарахування позивачу компенсації втрати частини доходів має бути здійснено незалежно від непроведення нарахування виплати пенсії, адже статтею 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" передбачено здійснення такої у випадку порушення встановлених строків виплати пенсії, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Такі ж висновки містяться і у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі №703/5652/15-а.

Натомість, вимога щодо проведення індексації при поновленні виплати пенсії не підлягає задоволенню з огляду на те, що порядок індексації та перерахунку пенсій визначений статтею 42 Закону. Однак, питання розміру виплати пенсії, як і визначення базового місяця, належить до компетенції органу Пенсійного фонду при поновленні пенсії, нарахуванні та виплаті відповідних сум.

Отже, звернення до суду з такою вимогою є передчасним, оскільки задоволення позову в цій частині свідчитиме про вирішення спору, який ще не виник, що суперечить засадам адміністративного судочинства.

Також не підлягає задоволенню й вимога щодо поновлення виплати пенсії в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, оскільки приписами Порядку передбачено, що і заява подається з приводу поновлення виплати раніше призначеної пенсії, і рішення органом Пенсійного фонду приймається стосовно поновлення виплати раніше призначеної пенсії, що свідчить про неможливість при поновленні виплати пенсії поновити таку на інших умовах, ніж на тих, що існували на момент припинення виплати пенсії. А тому задоволення позову в цій частині свідчитиме не про поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а про призначення пенсії на інших умовах. Більше того, статтею 42 Закону визначено особливості здійснення перерахунку пенсії, що не позбавить позивача після поновлення виплати раніше призначеної пенсії звернутися до органу Пенсійного фонду із заявою про проведення перерахунку пенсії.

Відповідно до статтей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовну заяву належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується частинами 1 та 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та зважає на те, що позивач звернулася до суду з позовними вимогами, які співвідносяться між собою як основна та похідна, сплативши при цьому судовий збір в розмірі 768,40 гривень як за звернення до суду з позовом з однією немайновою вимогою. А тому, задовольняючи частково позов, суд вважає, що половина від суми сплаченого судового збору і є пропорційною до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із викладеним та керуючись статтями 2, 9, 73, 74, 75, 76, 90, 94, 139, 194, 205, 241, 243, 244, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, що полягає у непоновленні виплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії.

Визнати протиправною відмову Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області у поновленні виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 , що викладена у листі вих. №3360/09-31/02 від 11 грудня 2018 року.

Зобов`язати Гайсинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області поновити ОСОБА_1 виплату раніше призначеної пенсії та виплатити її з 30 листопада 2018 року з проведенням компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області на користь ОСОБА_1 сплачений нею при зверненні до суду судовий збір в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

Відповідач: Гайсинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області (місцезнаходження: 23700, м. Гайсин, вул. Волонтерів, 17; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 41247177)

Повний текст рішення складено 04.07.2019

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович