Рішення № 82815155, 03.07.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2019 року справа № 580/1577/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування рішення,

встановив:

15 травня 2019 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.04.2019 №0132503-5013-2301.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням визначено позивачу суму податкового зобов`язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб в розмірі 20833 грн. 33 коп. за 2019 рік, однак позивач наголошує, що вартість його транспортного засобу в 2019 році не підпадає під об`єкт оподаткування через те, що його вартість становить менше 375 мінімальних заробітних плат.

Ухвалою від 20.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження і постановлено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач позов не визнав, проти заявленого позову заперечив ,надав письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що позивач не звертався до відповідача із письмовою заявою для проведення звірки розрахунку здійсненого податковим органом, зокрема, щодо показників, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля та відповідно правомірності віднесення транспортного засобу, який зареєстрований за позивачем, до об?єкту оподаткування транспортним податком.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить на праві приватної власності легковий автомобіль PORSCHE, модель MACAN, державний номерний знак НОМЕР_3 , об`єм двигуна 2997 куб. см., 2015 року випуску.

Головним управлінням ДФС в Черкаській області 24.04.2019 на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення №0132503-5013-2301, яким позивачу визначено податкове зобов`язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб" за 2019 рік на загальну суму 20833,33 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною особою за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до статті 265 Податкового кодексу України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII, яким шляхом викладення в новій редакції статей 265-267 Податкового кодексу України, було введено транспортний податок з фізичних осіб.

Так, відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Згідно з пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Згідно з п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп. 267.5.1 п. 267.5 ст. 267 Податкового кодексу України).

Отже, об`єктом оподаткування є автомобілі, що використовуються до 5 років і середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Як встановлено з матеріалів справи середньоринкова вартість належного позивачу на праві власності легкового автомобіля PORSCHE, модель MACAN, державний номерний знак НОМЕР_3 , об`єм двигуна 2997 куб. см., 2015 року випуску становить - 1025589 грн. 60 коп., в той час, як об`єктом оподаткування у 2019 році є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати - тобто понад 1564875 грн. 00 коп. (4173 грн. (мінімальна заробітна плата у 2019 році * 375 = 1564875 грн. 00 коп.), тобто вартість вказаного транспортного засобу є нижчою, що свідчить про відсутність правових підстав для здійснення його оподаткування у 2019 році.

При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду від 07 вересня 2018 року у справі №826/15499/16, відповідно до яких обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Отже, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку саме податковим органом, а не платником податків інформація про вартість автомобіль позивача, яка розрахована у відповідності до вищенаведеної Методики.

Крім того, на думку суду, саме на відповідача покладено обов`язок щодо надання належних доказів в підтвердження наявності підстав для визначення податкового зобов`язання.

Таким чином, суд зазначає, що відповідачем належних доказів в підтвердження наявності підстав для визначення податкового зобов`язання не надано.

У зв`язку із вищевикладеним, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає до повного задоволення.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Стосовно відшкодування витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст. 134 КАС України).

Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст. 134 КАС України).

Частина п`ята ст. 134 КАС України визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи долучено: договір про надання правової допомоги від 13.05.2019 №105-05, укладений між адвокатом Драченком О.В. та ОСОБА_1 ; акт виконаних робіт від 14.05.2019 на суму 2500,00 грн; рахунок на оплату №105-05 від 14.05.2019, платіжне доручення №2664 від 14.05.2019 на оплату юридичних послуг згідно акту виконаних робіт №105-05 від 14.05.2018 в сумі 2500 грн.

Суд звернув увагу, що у платіжному дорученні №2664 від 14.05.2019 на оплату юридичних послуг згідно акту виконаних робіт №105-05 від 14.05.2018 в сумі 2500 грн, в графі призначення платежу зазначено « ОСОБА_1 за юридичні послуги згідно акту виконаних робіт №105-05 від 14.05.2018р.», в той час як до матеріалів справи доданий акт виконаних робіт від 14.05.2019 на суму 2500,00 грн.

Таким чином, наявними у справі доказами не підтверджується понесення позивачем витрат на правничу допомогу, у зв`язку з чим суд не розглядає далі питання щодо визначення розміру вказаних витрат з урахуванням положень ч. 5 ст. 134 КАС України, та відмовляє у відшкодування витрат на правничу допомогу в повному обсязі.

Керуючись статтями 6, 9, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 24.04.2019 №0132503-5013-2301.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Повний текст складений 03.07.2019.

Суддя В.П. Тимошенко