Рішення № 82813536, 13.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2019 року Справа № 160/1751/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О. при секретарі судового засіданняЗіненко А.О. за участі: від позивача: від відповідача: Амелін М.А., Зійцева А.О. Ковальова Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення № UA110150/2019/200042/1, картки відмови №UA110150/2019/00128, від 11.02.2019р., зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

21.02.2019р. ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці ДФС та просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 11.02.2019р. № UA110150/2019/200042/1 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2019/00128 і прийняти розрахункову декларантом митну вартість товару у розмірі 5962 євро.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним 18.01.2019р. у м. Дортмунд (Німеччина) було придбано вживаний пошкоджений автомобіль Skoda Octavia, номер шасі НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , паспорт ТЗ НОМЕР_3 за договором купівлі-продажу вживаного транспортного засобу, укладеного між позивачем та фірмою «MS AUTOMOBILE DORTMUND», в якому зазначено вартість автомобіля – 5600 євро та зазначено, що продавець підтверджує отримання оплати за транспортний засіб у сумі 5600 євро, також, зазначено і про те, що автомобіль пошкоджено в передній частині і не на ходу. Надалі, позивач, з метою митного оформлення вказаного авто, подав до митниці митну декларацію та всі документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, із заявленою митною вартістю авто за ціною договору (основний метод) – 5600 євро. У митній декларації при ввезенні вищевказаного автомобілю в Україну, також як і у договорі купівлі-продажу, було зазначено, що автомобіль є вживаним, має пошкодження (був не на ходу), а відповідно, ціна є ринковою і справедливою з урахуванням технічного стану автомобіля, а тому вважає, що його вартість не може мати вартість таку ж як і вартість аналогічного не пошкодженого товару. Позивач вказує і на те, що у ході митного оформлення ввезеного авто ним було надано і висновок авто-товарознавчого дослідження згаданого автомобіля від 29.01.2019р.,за яким його вартість визначена у розмірі 5862,00 євро. Проте, відповідач при визначенні митної вартості ввезеного авто з невідомих причин не прийняв вказаний висновок до уваги, як і не прийняв відомості щодо пошкоджень, які містив ввезений автомобіль та прийняв картку відмови та рішення про коригування митної вартості товару, за якими митну вартість авто було скориговано на рівні 14950,00 євро. Позивач вважає, що вищенаведені оспорюване рішення та картка відмови є протиправними, такими, що порушують його права, оскільки при їх прийнятті митницею не були враховані надані позивачем документи, які мають суттєве значення для визначення митної вартості товару, висновок експерта не був прийнятий до уваги, оскільки немає посилань на нього ні у рішенні, ні у картці відмови, при цьому, у п.30 рішення про коригування митницею було зазначено вартість авто у розмірі 14950,00 євро, проте, у розділі «прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» - відсутні будь-які дані. Також, позивач вказує на те, що рішення не може бути правомірним, якщо у ньому не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційні умови тощо та не зазначено докладної інформації і джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваного товару із застосуванням резервного методу згідно до правової позиції, висловленої у п.п.2-4,16,18,22 висновку постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України. За викладеного, позивач вважає, що ним було надано всі необхідні документи, що дають можливість визначити митну вартість товару за основним методом, а тому вважає, що оспорювані рішення та картка відмови є протиправними та підлягають скасуванню.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, у відзиві на позов просив відмовити позивачеві у задоволенні даного адміністративного позову у повному обсязі посилаючись на те, що 01.02.2019р. позивач, з метою здійснення митного оформлення транспортного засобу – легкового автомобіля марки «SKODA», модель OKTAVIA 1,6 TDi білого кольору, номер кузову/VIN- НОМЕР_1 , робочий об`єм двигуна 1598 куб.см., дата виготовлення – 04.07.2016, дата реєстрації 01.09.2016, звернувся до митниці шляхом подання ЕМД №UA110150/2019/205105, митна вартість вказаного автомобіля позивачем була заявлена за ціною договору (основний метод) відповідно до ст.58 МК України, а саме: за ціною 5600 євро. У відповідності до вимог ст.ст.33,320,377,53,54,337 МК України під час перевірки правильності визначення позивачем митної вартості товару, у межах наданих митниці повноважень, автоматизованою системою аналізу та управління ризиками за вказаною ЕМД були знегеровані ризики: контроль правильності визначення митної вартості товару, витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів, проведення митного огляду транспортного засобу, забезпечення ідентифікації товарів та/або транспортних засобів шляхом здійснення цифрової фотозйомки. У зв`язку з наведеним, позивачеві було надіслано повідомлення про необхідність надання перекладів документів відповідно до ст.254 МК України, а саме: рахунку (або договору купівлі-продажу) від 18.01.2019р. №б/н, експортної декларації країни відправлення від 25.01.2019р. №19DE810399324679E7 та інших документів, які складені виключно іноземною мовою. Листом від 05.02.2019р. зазначено, що переклад рахунку (або договору купівлі-продажу) від 18.01.2019р. надіслано у складі додаткових документів, але вищезазначений переклад документу відсутній, замість нього надісланий документ мовою оригіналу. При проведенні перевірки документів, які були надані у підтвердження заявленої митної вартості товару виявлено наступне: 1) рахунок-фактура від 18.01.2019р. №Б/Н не містить дані про умови оплати, не містить деякі суттєві дані про стан авто (наприклад показники одометра, наявність/відсутність опису конкретних пошкоджень); 2) згідно митної декларації країни відправлення від 25.01.2019р. №19DE810399324679E7 в графі «міжнародні документи» зазначені документи, які не подавались до митного оформлення, також відсутня ціна товару у відповідній графі; 3)за інформацією згідно офіційного сайту продавця MS AUTOMOBILE DORTMUND дане підприємство є дилером та здійснює продаж авто; 4) у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація щодо відстрочки платежу та умов оплати, при цьому, не надано жодних документів про здійснення оплати транспортного засобу. З метою здійснення контролю правильності та повноти визначення декларантом митної вартості товару відповідно до ч.5 ст.54 МК України, використовуючи право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, витребувані додаткові документи, які перелічені у п.2-3 ст.53 МК України. Листом від 11.02.2019р. декларантом надано повідомлення – прохання визначення митної вартості та завершення митного оформлення, без врахування 10-денного терміну. Заява розглядається як відмова від надання додаткових документів. Рівень заявленої митної вартості товару склав 5962 євро/шт. Через неможливість застосування митницею методів визначення товарів, встановлених ст.58-61 МК України, послідовно розглядаючи можливість застосування кожного із попередніх методів визначення митної вартості товару, митницею митна вартість товару була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості – 2г – резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МК України за результатом проведеного обчислення, з урахуванням наданих декларантом відомостей щодо ціни транспортного засобу згідно рахунку, відомостей щодо вартості транспортування, враховуючи дані цінової бази митних органів, автоматичної системи управління ризиками та довідкових ресурсів за маркою авто, моделі, року випуску та іншими характеристиками згідно довідкового ресурсу європейських автомобілів, що зареєстровані у Schwackenet.de (Shwacke-Code:10467448) та розраховується на рівні 14950 євро/шт. у зв`язку з чим прийнято рішення від 11.02.2019р. №UA110150/2019/200042/1. У додаткових поясненнях від 25.04.2019р. представник відповідача зазначає, що за результатами додаткової перевірки встановлено, що у митній декларації від 01.02.2019р. декларантом самостійно в якості додаткового документу зазначено висновок експертного автотоварознавчого дослідження про оцінку транспортного засобу від 29.01.2019р. №3298 та декларантом самостійно здійснено коригування митної вартості товару згідно наведеного висновку до рівня фактурної вартості 5862,00 євро. Транспортні витрати згідно довідки позивача від 31.01.2019р. складають 100,00 євро. Як джерело здійснення оцінки транспортного засобу експертом досліджено інформацію системи оцінки транспортних засобів Schwackenet.de, де ціна купівлі/продажу товару з показником одометра 74597 км. становить 15800,00 євро. Однак, наданий витяг з цінової системи автотранспортних засобів не містив ідентифікаційного номеру VIN- НОМЕР_1 , який надається виробником транспортного засобу з метою його ідентифікації. За результатами запиту митного органу в системі Schwackenet.de на транспортний засіб – автомобіль VIN- НОМЕР_1 встановлено наявність інформації щодо ціни продажу оцінюваного товару на рівні 14950,00 євро. Отже, на момент здійснення митного контролю у митного органу була наявна інформація з спеціалізованого Інтернет-джерела Schwackenet.de з ціною реалізації вживаного товару з конкретним VIN-кодом - TMBJG7NE5H0030118. Також висновок експертного автотоварознавчого дослідження автомобілю від 29.01.2019р. №3298 не взято до уваги у зв`язку з тим, що експертом на сторінці 4 даного документа зазначено, що оцінюваний транспортний засіб не на ходу, що не відповідало дійсності відповідно до копії акту про проведення огляду від 27.01.2019р., здійсненого в зоні діяльності Львівської митниці в п.8.1 міститься інформація, що автомобіль ввезено на митну території України своїх ходом. Враховуючи те, що автомобіль доставлено до митного поста «Слобожанський» самоходом, віднімання від вартості 15800,00 євро вартості витрат на відновлювальні роботи згідно долученої експертом ремонтної калькуляції складає 9937,87 євро. Отже, виявлені наведені розбіжності в наданих товаросупровідних документах щодо якісних характеристик товару, які мали визначальне значення для визначення рівня митної вартості товару, посадовою особою митниці не взято до уваги розрахунки та відповідне коригування вартості декларантом на підставі висновку експерта від 29.01.2019р. №3298 на рівні 5862,00 євро/шт. При цьому, при коригуванні митної вартості товару за резервним методом – 2г митницею було використано документальне підтвердження вартості товару згідно цінової інформації Інтернет ресурсу Schwackenet.de, де ціна продажу подібного/аналогічного товару встановлена на рівні 14950,00 євро (ціна дилера).

Ухвалою суду від 12.03.2019р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі та її судовий розгляд було призначено на 08.04.2019р. (а.с.2 том 1).

У зв`язку із необхідністю надання додаткових документів, у судовому засіданні було оголошено перерву до 13.05.2019р., що підтверджується змістом протоколу судового засідання від 08.04.2019р. (а.с.142-145 том 1).

У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорту та копією з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання (а.с.106,108 том 1).

18.01.2019р. між фірмою «MS AUTOMOBILE DORTMUND», м. Дортмунд (Німеччина) та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу вживаного транспортного засобу за яким позивачем було придбано вживаний пошкоджений автомобіль марки Skoda Octavia, номер шасі НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , паспорт ТЗ НОМЕР_3 вартістю 5600 євро, при цьому, в указаному договорі зазначено, що продавець підтверджує отримання оплати за ТЗ у розмірі 5600 євро та вказано, що автомобіль пошкоджено у передній частині і він не на ходу, що підтверджується змістом копії перекладу зазначеного договору (а.с.21-23,179,186,188 том 1).

01.02.2019р. з метою оформлення вищезазначеного ввезеного автомобілю, декларантом позивача було подано до митниці електронну митну декларацію №UA110150/2019/205105 разом із доданими до неї документами, що зазначені у графі 44 декларації, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість ввезеного в Україну транспортного засобу, серед яких було надано, зокрема, договір купівлі-продажу вживаного авто (рахунок-фактура) б/н від 18.01.2019р., митна декларація країни відправлення від 25.01.2019р., переклади до них, висновок експертного автотоварознавчого дослідження від 29.01.2019р. №3298, листів, що підтверджують доставку та надання додаткових документів, а також інші документи (а.с. 153-154 том 1).

Митну вартість наведеного транспортного засобу позивачем було заявлено за основним методом – за ціною договору на рівні 5600 євро та з урахуванням визначення ціни за висновком автотоварознавчого дослідження на рівні 5862 євро, а також витрат на доставку у розмірі 100,00 євро, рівень заявленої декларантом вартості авто склав – 5962 євро, що підтверджується змістом декларації №UA110150/2019/205105 (а.с.129 том 1).

Під час перевірки наведених відомостей щодо числових значень складових митної вартості товару (ввезеного авто) на підставі наданих позивачем документів, у рамках проведення консультацій між декларантом та митним органом на адресу позивача 01.02.2019р. було надіслано Повідомлення №1 зі змісту якого видно, що позивачеві запропоновано протягом 10 календарних днів додатково надати (за наявності) такі додаткові документи, зокрема, відповідно до ст.254 МК України надати переклади документів, а саме: рахунку (або договору купівлі-продажу) від 18.01.2019р. №б/н, експортної декларації країни відправлення від 25.01.2019р. №19DE810399324679E7 та інших документів, які складені виключно іноземною мовою, а також всі документи, перелік яких зазначених у п.2-3 ст.53 МК України, що підтверджується змістом Повідомлення №1 (а.с.131, 226-227,234-236 том 1).

На вимогу наведеного Повідомлення №1 позивачем 05.02.2019р. та 11.02.2019р. повідомлено про те, що переклади рахунку (або договір купівлі-продажу) від 18.01.2019р. №б/н та експортної декларації країни відправлення від 25.01.2019р. №19DE810399324679E7 митному органу надіслано, додатково митному органу декларантом було надіслано оголошення про продаж даного автомобіля на сайті mobile.de. у зв`язку з чим позивач просив врахувати зазначену інформацію та невідкладно закінчити митне оформлення на підставі поданих документів (а.с.91-93, 182-183 том 1).

11.02.2019р. митним органом було скориговано митну вартість вищевказаного вживаного автомобілю ввезеного позивачем на митну територію України за другорядним методом визначення митної вартості – 2-г – резервний метод (ст.64 МК України) із використанням цінової інформації із Інтернет ресурсу Schwackenet.de, де ціна продажу подібного/аналогічного товару встановлена на рівні 14950,00 євро (ціна дилера) про що було прийнято відповідне рішення про коригування митної вартості товарів за №UA110150/2019/200042/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2019/00128, що підтверджується копіями наведеного рішення та картки відмови (а.с.10-18,69-77,126-127,156-169,228-233 том 1).

Позивач оспорює вищенаведені рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови, просить їх визнати протиправними та скасувати, оскільки вважає, що ним до митної декларації були додані всі необхідні документи, що підтверджують заявлену митну вартість та давали митному органу можливість визначити митну вартість товару за основним методом, а тому підстав для коригування митної вартості за резервним методом – 2-г у відповідача не було, так як митницею не наведено у оспорюваних рішень жодних пояснень щодо зроблених коригувань митної вартості товару саме за резервним методом, при цьому, не були враховані висновки експерта та відомості у документах щодо того, що автомобіль придбаний позивачем мав пошкодження, а тому без врахування вказаної інформації оспорювані рішення вважає протиправними, у зв`язку з чим також просить і прийняти розрахункову декларантом митну вартість товару у розмірі 5962 євро.

Заслухавши учасників справи, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення даного позову в частині визнання протиправними та скасування оспорюваного рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови, виходячи з наступного.

За приписами ч.1 ст.49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до вимог ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом УІІ цього Кодексу та цією главою.

Частина 2 ст.53 Митного кодексу України визначає, що документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідності до вимог ч.5 ст.53 наведеного Митного Кодексу України встановлено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені у цій статті.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості – ч.1 ст.54 Митного кодексу України.

За приписами ч.2 ст.54 наведеного Митного кодексу передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу – ч.3 ст.54 Митного кодексу України.

Згідно до п.2, п.3 ч.4 ст.54 наведеного Кодексу, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, а саме:

- надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

- надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.

За приписами ч.6 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4)надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

При цьому, у відповідності до вимог ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно до ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

У відповідності до вимог ч.3, ч.4 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз вищенаведених норм митного законодавства свідчить про те, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод – за ціною договору. При цьому, обов`язок доведення митної вартості (ціни) товару покладається на декларанта (позивача), а митний орган лише у випадку наявності у нього обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вищенаведений правовий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постановах від 09.04.2019р. у справі №826/10733/15, від 24.04.2019р. у справі №810/2878/16, яка є обов`язковою до застосування судом першої інстанції згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, як встановлено судом зі змісту направленого на адресу позивача Повідомлення№1 від 01.02.2019р. та змісту оспорюваних рішення про коригування митної вартості товару, картки відмови від 11.02.2019р. видно, що вони не містять будь-яких конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви та у них не наведено причин неможливості визначення митної вартості автомобіля на підставі поданих декларантом документів, не наведено і обґрунтування, які саме відомості у наданих документах містять розбіжності або не дозволяють підтвердити числові значення складових митної вартості авто (а.с.156-160,227-237 том 1).

Також повідомлення та оспорювані рішення не містять і сумнівів митниці щодо підстав правомірності не врахування наданого позивачем до митного оформлення в якості документу на підтвердження заявленої митної вартості товару, висновку авто товарознавчого дослідження від 29.01.2019р. №3298, який був доданий декларантом до митної декларації.

Таким чином, оскільки митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товару за поданими декларантом документами, відповідач як суб`єкт владних повноважень не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта 01.02.2019р.

За викладених обставин та з урахуванням аналізу змісту наведених документів та норм митного законодавства, можна дійти висновку, що оспорювані картка відмови та рішення про коригування митної вартості ввезеного позивачем автомобілю від 11.02.2019р. є протиправними, так як наведені оспорювані рішення суб`єкта владних повноважень не містять обґрунтованих сумнівів того, що надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх (повних) відомостей, що підтверджують числові значення саме у складових митної вартості товарів, що передбачено ч.3 ст.53 Митного кодексу України.

При цьому, слід зазначити, що відмова у митному оформленні повинна бути аргументованою невиконанням вимог, що пов`язані саме з тими причинами, у зв`язку з якими орган доходів і зборів були витребувані додаткові документи у відповідності до вимог п.2 ч.4 ст.54 Митного кодексу України.

Разом з тим, у переліку витребуваних відповідачем документів неможливо встановити, які саме недоліки (розбіжності) у числових значеннях складових митної вартості товарів не дозволяли погодитися із заявленою ним митною вартістю та яким чином ці недоліки (розбіжності) можливо усунути.

Зазначення відповідачем одночасно усіх можливих причин, що передбачені ч.6 ст.54 Митного кодексу України не можна вважати належним обґрунтуванням правомірності коригування митної вартості товарів та подальшої відмови у митному оформленні товарів.

З цього приводу Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011р. у справі «Рисовський проти України» у п.70, п.71 якого Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який, зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. Суд зазначив, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини у відповідності до вимог ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Європи 77 (31) від 28.09.1977 «Про захист особи відносно актів адміністративних органів» урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до резолюції. Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

Такими принципами, згідно з додатком до Резолюції, зокрема, є:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред`явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть враховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

Перелічені принципи частково імплементовані у нормах Митного кодексу України, які передбачають проведення консультацій між митним органом та декларантом, вимогами цього кодексу щодо належного мотивування при витребуванні додаткових документів під час контролю правильності визначення митної вартості, щодо вичерпного роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів.

Втім, обставини даної справи свідчать про відсутність практичної реалізації вказаних принципів в діяльності відповідача, зокрема, на це вказує формальне виконання процедури консультацій та витребування додаткових документів всіх, які перелічені у ч.3 ст.53 Митного кодексу України, без конкретизації, яких саме документів не вистачає, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Відповідна правова позиція узгоджується і з позицією Верховного Суду, яка висловлена у його постанові від 12.04.2018р. у справі №820/2014/17 (адміністративне провадження №К/9901/448/17.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, представником відповідача у ході судового розгляду справи не було надано суду жодних доказів та не наведено жодних підстав щодо правомірності не зазначення у оспорюваних рішеннях обґрунтованих сумнівів, які б перешкоджали митниці визначити митну вартість товару за заявленою позивачем ціною – ціною договору з урахуванням аналізу наданих документів та наведених норм митного законодавства.

При цьому, судом відхиляються доводи представника відповідача з приводу розкриття суті недоліків у оформленні документів лише у своєму відзиві та у додаткових письмових поясненнях на позов, оскільки викладені у них доводи не були обрані відповідачем як підстави для прийняття оспорюваних рішення та картки відмови, а тому суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваних рішень виходячи з вимог абз.2 ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши з дотриманням вимог ч.2 ст.2 наведеного Кодексу, правомірність прийняття суб`єктом владних повноважень вищенаведених оспорюваних рішень, суд приходить до висновку, що оскаржувані картка відмови та рішення про коригування митної вартості товару відповідачем прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що при прийнятті оспорюваних картки відмови та рішення про коригування митної вартості від 11.02.2019р. відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними та скасування наведених рішень.

В той же час, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині прийняття розрахованої декларантом митної вартості товару (авто) у розмірі 5962 євро, оскільки вказані позовні вимоги позивачем необґрунтовані жодними нормами матеріального права, а також виходячи з того, що визначення митної вартості товару є дискреційними повноваженнями митниці у які втручатися адміністративний суд не має повноважень при перевірці судом правомірності прийняття оспорюваних рішень за нормами ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, відмовляючи у задоволенні позову у наведеній частині, суд виходить із того, що у разі оскарження декларантом оспорюваних рішень у судовому порядку, наведена позивачем процедура шляхом прийняття розрахованої декларантом митної вартості товару у розмірі 5962 євро не передбачена Митним Кодексом України.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин підлягають стягненню з бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці ДФС на користь позивача судові витрати позивача, понесені ним по сплаті судового збору за квитанцією №122 від 20.02.2019р. (а.с.3 том 1) у розмірі 384,20 грн., виходячи із розрахунку 768,40 грн./2, тобто пропорційно задоволеним позовним вимогам за нормами ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням розмірів ставок судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою, встановлених Законом України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення №UA110150/2019/200042/1, картки відмови №UA110150/2019/00128 від 11.02.2019р., зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA110150/2019/200042/1 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2019/00128 від 11.02.2019р.

У задоволенні іншої частини позову – відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці ДФС (49038, м. Дніпро, вул.К.Ольги,22, код ЄДРПОУ 39421732) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) – судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 384 грн. 20 коп. (триста вісімдесят чотири грн. 20 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення ( у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено – 20.05.2019р.

Суддя С.О. Конєва