Ухвала суду № 8278303, 02.03.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-339/09 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І.

Суддя-доповідач: Малинін В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"02" березня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Малиніна В.В.

суддів: Умнової О.В., Шведа Е.Ю.,

при секретарі: Демченко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс-Агромарс» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс-Агромарс» до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2008 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс-Агромарс» (далі позивач, ТОВ «Комплекс-Агромарс») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області (далі відповідач, ДПІ), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 03.09.2008р. №0000652300/0.

Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що при винесенні оскаржуваного рішення відповідачем було порушено норми Закону України «Про податок на додану вартість», в звязку з чим позивачу було донараховано 95788,00 грн., з яких 47677,00 грн. основного платежу, 48111,00 грн. штрафних санкцій за порушення п.п.7.2.6 п.7.2 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2009 року відмовлено в задоволені позовних вимог.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

В свою чергу відповідач надіслав письмові заперечення на апеляційну скаргу. Просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який підтримав вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції повно встановив всі обставини, що мають значення для справи та правильно застосував норми матеріального права, не допустивши порушень норм процесуального права.

З такими висновками погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Як встановлено матеріалами справи, ДПІ у Вишгородському районі проведено виїзну планову документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ТОВ «Комплекс-Агромарс» за період з 01.10.2006р. по 31.03.2008р., про що складено акт № 588/23-1/30160757 від 20.08.2008р.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.09.2008р. №0000652300/0, яким на підставі п.п.7.2.6, п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість визначено суму податкового зобов»язання з податку на додану вартість в розмірі 95788,00 грн., в т.ч. основного платежу у сумі 47677,00 грн. та штрафні санкції у сумі 48111,00 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» на кожну повні або часткову поставку товарів (робіт, послуг), особою, яка підпадає під визначення платника податку і зареєстрована у встановленому порядку, виписується податкова накладна. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Зокрема, п.п.7.2.4 ст.7 передбачає, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченому законодавством для зобовязань зі сплати податків.

Згідно з п.п.7.2.4. п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових декларацій надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.. 9 цього Закону. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів ( робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Також було встановлено, що розмір штрафних санкцій застосованих до позивача за заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за лютий 2007 року, січень 2008 року, лютий 2008 року, березень 2008 року складає 23838,00 грн.

Відповідачем під час перевірки було встановлено порушення п.п.7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.17.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. N 2181-111 зі змінами та доповненнями, а саме: позивач нарахував та включив обсяг продажу з вартості отриманих послуг від нерезидента та податкове зобов'язання по даній операції в загальну податкову декларацію по податку на додану вартість в рядок 7 «Послуги, отримані від нерезидента на мінній території України» по другій події.

При цьому, на порушення вище зазначеної норми Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі даного акта виконаних робіт ТОВ «Комплекс-Агромарс» нарахувало податкове зобов'язання по ПДВ в сумі 50569,00 грн. та включило обсяг продажу в сумі 252845,00 грн. та податкове зобов'язання по ПДВ в сумі 50569,00 грн. в загальну податкову декларацію по податку на додану вартість в рядок 7 «Послуги, отримані від нерезидента на митній території України» за квітень 2007 року - по другій події.

Згідно п.п.7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від тою, яка з подій відбулася першою.

Заналізу наведених норм Законів слідує, що платник податку у разі самостійного виявлення помилки, що міститься у раніше поданій ним податковій декларації, може виправити вказану помилку одним із двох способів: або подати уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, форма якого затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 30.09.03 №466, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.10.03 за №964/8285, де відображує суми, що не були враховані в декларації того звітного періоду за який виправляються помилки, із знаком (+); або зазначити уточнені показники (виправити помилку, що призвела до заниження податкового зобов'язання), у складі декларації з податку на додану вартість за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені, в окремих рядках податкової декларації: 8.1 та 16.1.

Позивач самостійно до початку перевірки виправив помилки, проте не нарахував та не сплатив штрафні санкції за заниження податкового зобов'язання по ПДВ за лютий 2007р. на суму 48547,00 грн. в порушення вимог п.17.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а тому, відображення позивачем податкового зобовязання на цю ж саму суму не спростовує допущені порушення саме у лютому 2007 року.

Відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України №2181, у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків за підставами, викладеними у абзаці «б» пп.. 4.2.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків недоплати (зниження податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким органом податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше пятидесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок про правомірність застосування контролюючим органом до позивача штрафних санкцій за заниження податкового зобовязання по податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про скасування рішення відповідача - є необґрунтованою, незаконною, недоведеною належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти и адміністративного позову.

Позивачем не було надано вагомих доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, а тому висновки суду першої інстанції є такими що відповідають вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Згідно п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс-Агромарс» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2009 року, залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс-Агромарс» до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, залишити без змін.

Матеріали справи повернути до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяці після набрання законної сили.

Головуючий:

Судді:

Ухвалу виготовлено в повному обсязі 09.03.10.