Ухвала суду № 8277746, 02.03.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 22-а-5568/09 Головуючий у 1-й інстанції: Сорочко Є.О.

Суддя-доповідач: Зайцев М. П.

У Х В А Л А

Іменем України

"02" березня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіЗайцева М.П.

Суддів:Собківа Я.М.

Усенка В.Г.

при секретарі Святненко Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Солідвуд» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 січня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солідвуд» до Державної податкової інспекції у Корюківському районі Чернігівської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

14.11.2008 року ТОВ «Солідвуд» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 17.10.2008 року № 0000332300/0, яким знято заявлене до відшкодування податок на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 102000 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2009 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач ТОВ «Солідвуд» подало апеляційну скаргу, в якій просить прийняти апеляційну скаргу, надати час для подання уточнень до апеляційної скарги після отримання повного тексту постанови та скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду з винесенням нового рішення, яким визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 17.10.2008 року № 0000332300/0.

03.03.2009 року позивачем подано доповнення до апеляційної скарги.

У судове засідання зявився представник ДПІ у Корюківському районі Чернігівської області Шуміліна Ю.В., яка проти задоволення апеляційної скарги заперечила. Представник ТОВ «Солідвуд» в судове засідання не зявився, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи сторони були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, судом 1-ї інстанції встановлено, що ДПІ у Корюківському районі на підставі наказу та направлення з 01.10.2008 року по 09.10.2008 року було проведено позапланову виїзну перевірку TOB «Солідвуд» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 139227 грн. за травень 2008 року на розрахунковий рахунок у банку, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01 квітня 2008 року по 30 квітня 2008 року. За результатами цієї перевірки складений акт від 14 жовтня 2008 року № 370/23/34069788 і на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000332300/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ TOB «Солідвуд» на 102000 грн.

За результатами перевірки встановлено, що TOB «Солідвуд» в листопаді 2007 року придбало навантажувач UMC «Фадрома» у СПД -фізичної особи ОСОБА_4 (на підставі усного договору з постачальником - не платником ПДВ згідно накладної від 26.11.2007 року № б/н на загальну суму 470000 грн. без ПДВ). Розрахунки між СПД ОСОБА_4 та TOB «Солідвуд» по операції купівлі - продажу навантажувача не проводилися, що зазначено у поясненні опитування від 15.09.2008 року директором TOB «Солідвуд» ОСОБА_5, які маються в матеріалах справи та не заперечувалось представником позивача в судовому засіданні. Крім того згідно відповіді ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області від 23.09.2008р. №11981/10/17-010 щодо діяльності ОСОБА_4, підприємець є платником єдиного податку для фізичних осіб і не зареєстрований платником ПДВ. До складу обсягу виручки від реалізації ОСОБА_4 сума 470000 грн. не включена. Згідно звіту суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку за 2007 рік, поданого до ДШ у Пустомитівському районі сума доходу становить 2200 грн., сплачено єдиного податку 600 грн. Відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 року №727/98 виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Згідно накладної від 26.11.2007р. № 9/в TOB «Солідвуд» придбаний у СПД ОСОБА_4 навантажувач був реалізований ВАТ «Тернопіль - готель» на суму 680000 грн., в т.ч. ПДВ- 113333,33 грн.

В декларації з ПДВ за листопад 2007 року по зазначеній операції TOB «Солідвуд» відображено у складі податкових зобов'язань суму ПДВ у розмірі 113333,33 грн. Дані щодо транспортування навантажувача до м. Тернопіль власним чи найманим автотранспортом відсутні. Під час проведення перевірки, посадовими особами TOB «Солідвуд» не надано документів, що підтверджують транспортування навантажувача з м. Корюківка до м. Тернопіль та документів, що підтверджують оплату. Таких документів не надано і суду. Не сплата коштів за придбаний товар підтверджується також претензією ВАТ «Тернопіль -готель» № 1 від 27.11.07 року до TOB «Солідвуд».

В квітні 2008 року TOB «Солідвуд» даний навантажувач згідно накладної від 24.04.2008 року придбано у ВАТ «Тернопіль - готель» вартістю 612000 грн., в т.ч ПДВ -102000 грн., податкова накладна від 24.04.2008р. №195. Згідно первинних бухгалтерських і банківських документів, розрахунки (безготівкові, готівкові, взаємозалік заборгованості) по даній операції не проводилися. Під час проведення перевірки, посадовими особами TOB «Солідвуд» не надано документів, що підтверджують транспортування навантажувача з м. Тернопіль до м. Корюківка та документів, що підтверджують оплату. Відповідно пояснення, наданого головним бухгалтером ВАТ «Тернопіль -готель» 22.09.2008 року, навантажувач підприємством не отримувався, договори зберігання з TOB «Солідвуд» не укладалися.

Зазначена операція (купівля навантажувача у ВАТ «Тернопіль - готель») відображена TOB «Солідвуд» у податкові декларації з ПДВ за квітень 2008 року у складі податкового кредиту у розмірі 102000,00 грн.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168: податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Тобто, податкова накладна являється документом, який підтверджує розрахунки покупця і продавця.

Відповідно до пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість": датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (пост платником податку.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд 1-ої інстанції дійшов вірного , що датою виникнення податкових зобов'язань та права виписування податкової накладної ВАТ «Тернопіль готель» є дата зарахування коштів за товар від TOB «Солідвуд», або дата відвантаження та отримання товару. Так як розрахунки між TOB «Солідвуд» та ВАТ «Тернопіль готель» не проводились, відвантаження товару не здійснювалось то і право на виписування податкової накладної по операції купівлі - продажу від 24.04.08 року у ВАТ «Тернопіль готель» відсутнє.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення у TOB "Солідвуд" права на податковий кредит є або дата списання коштів з рахунку за товар, або дата отримання податкової накладної від ВАТ «Тернопіль готель».

Оскільки TOB "Солідвуд" розрахунки з ВАТ «Тернопіль готель" за товар не проводив, а податкова накладна, виписана безпідставно ВАТ «Тернопіль готель», то віднесення суми ПДВ 102000 грн. до податкового кредиту є порушенням пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Повернення навантажувача ВАТ «Тернопіль - готель» до TOB «Солідвуд» не підтверджений належними доказами, так як TOB «Солідвуд» даний навантажувач придбано ВАТ «Тернопіль готель» відповідно до накладної на відвантаження від 24.04.08 року, але операція з повернення товару оформляється накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів типової форми № М-11, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 21.06.96 р. № 193.

Крім того, судом 1-ї інстанції вірно зазначено, що відповідно до п 4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»: якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Коригування сум позивачем не проводились, тобто операції по поверненню навантажувача не відбувалось.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України): правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України: недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ї інстанції, що недійсність правочину між TOB «Голівуд» по придбанню навантажувача у ВАТ «Тернопіль готель» підтверджується фактом не проведення розрахунків між покупцем та продавцем та фактом не відвантаження товару від продавця до покупця. Фактично, даний правочин визнається не чинним в силу дії закону.

Позивачем не надано суду достатніх беззаперечних доказів в обгрунтування правомірності своїх дій.

На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 січня 2009 року ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Солідвуд» залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 січня 2009 року по справі № 2-а-5957/08/2570 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст виготовлено 05.03.2010 р.