Ухвала суду № 8277775, 03.03.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 4/25 (2-а-4658/08) Головуючий у 1-й інстанції: Вовк П.В.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"03" березня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Маслія В.І., Усенка В.Г.,

при секретарі: Приходько Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу приватного підприємства «Адвокатське бюро»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2009 року у справі за їх позовом до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення та першої податкової вимоги, –

В С Т А Н О В И Л А :

ПП «Адвокатське бюро» звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003241504/0 від 06.02.2008 року та першої податкової вимоги № 1/499 від 13.02.2008 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2009 року позовні вимоги задоволено частково, а саме: визнано неправомірною та скасовано першу податкову вимогу № 1/499 від 13.02.2008 року Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва про визначення позивачу податкового зобов’язання у сумі 1251,33 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Окружний адміністративний суд міста Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Апеляційна інстанція повністю погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.02.2008 року відповідачем проведено перевірку дотримання своєчасності подання позивачем податкової звітності, про що відповідачем складено акт №1814/15-2-25386779.

Відповідно до вищевказаного акту перевіркою встановлено, що в порушення пп. 4.1.4. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»позивачем несвоєчасно подано податкову декларацію по податку на додану вартість за грудень 2007 року, що не призвело до виникнення недоїмки по податку.

06.02.2008 року на підставі акту перевірки № 1814/15-2-25386779 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003241504/0, яким позивачу визначено зобов'язання по сплаті штрафу у розмірі 170,00 грн., яке надіслано позивачу рекомендованим листом та отримано ним 13.02.2008 року, про що свідчить підпис уповноваженої особи на повідомлені про вручення поштового відправлення, копію якого долучено до матеріалів справи.

13.02.2008 року відповідачем складено першу податкову вимогу № 1/499, якою позивачу визначено загальну суму податкового боргу у розмірі 1251,33 грн.

Як підтверджується матеріалами справи, дану податкову вимоги отримано позивачем 29.02.2008 року.

Відповідно ч. 2 ст. 69 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Порядок подання податкової декларації та визначення суми податкових зобов'язань визначається ст. 4 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»(далі по тексту Закон).

Так, відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно із абзацом 1 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 ст. 4 Закону прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним (абз. 1 пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону).

У відповідності пп. 4.1.7 п. 4.1. ст. 4 Закону платник податків має право не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання декларації, визначеного згідно з підпунктом 4.1.4 цього пункту, надіслати декларацію (розрахунок) на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення.

Як вбачається з матеріалів справи декларацію з податку на додану вартість за грудень 2007 року, позивачем складено 17.01.2008 року, направлено відповідачу, засобами поштового зв'язку 21.01.2008 року та отримано останнім 29.01.2008 року, про що свідчить відмітка податкового органу про отримання декларації.

Згідно із пп. 17.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Отже, відповідачем правомірно прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позовні вимоги.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції –без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги приватного підприємства «Адвокатське бюро»- відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2009 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 05 березня 2010 року.

Головуючий суддя:                     Судді: