Ухвала суду № 8277136, 02.03.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 22-а-1550/09 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І.

Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

"02" березня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

          головуючого судді: Мамчура Я.С.,

суддів: Горбань Т.І., Горяйнова А.М.

при секретарі: Ільницькій В.Б.,

розглянувши апеляційну скаргу відповідача –Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2008 року у справі за позовом Казенного заводу порошкової металургії до Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0004861503/0 від 20 серпня 2008 року, яким позивачу нарахована сума штрафних санкцій у розмірі 498,84 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2008 року позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права та процесуального права, просить прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з’явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін з таких підстав.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів зважає на наступне.

Так, Державний контролюючий орган, яким є податковий орган, не має повноважень змінювати цільове призначення коштів, у тому числі зі сплати податкових зобов'язань, перерахованих підприємством до бюджету держави.

Відповідно до підпункту 2.2.1 пункту 2.2 ст. 2 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (надалі - Закон) контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції.

Згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст. З Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

Зміст вищенаведеної статті Закону не містить будь-яких даних стосовно заборони платнику податків сплачувати податкові зобов'язання за наявності податкового боргу, не встановлює порядку та механізму сплати податкового боргу, не встановлює порядку та механізму стягнення боргу за рахунок сплачених платником податкових зобов'язань, а також не дає повноважень контролюючому органу - податковій службі здійснювати будь-які дії стосовно визначення черговості сплати податків чи погашення боргу, змінювати призначення платежу та без згоди платника розпоряджатися його коштами.

Відповідно пункту 6.1.7. Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових санкцій) органами державної податкової служби повідомлення про застосування штрафів складається в залежності від терміну затримки сплати (погашення) узгодженого податкового зобов'язання.

Як вбачається, Броварська ОДПІ посилається на підпункти 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 та п. 7.7. ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Інструкцію про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби про те, що у разі коли платник податків не сплачує (не погашає) узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених законодавством, такий платник зобов'язаний сплатити штраф.

Колегія суддів вважає помилковим та безпідставним застосування п. 7.7. ст. 7 Закону, оскільки він стосується погашення податкового боргу платником податків в добровільному порядку.

Зокрема, в пункті 7.7 статті 7 Закону України № 2181 -III йде мова про порядок погашення податкового боргу в залежності від черговості строків його виникнення, а не про перерахування грошових коштів платником податків в рахунок сплати самостійно визначених податкових зобов’язань.

Отже, колегія суддів погоджується, що у відповідача немає законних на те підстав змінювати призначення платежу, яке було самостійно визначене позивачем в платіжних дорученнях і направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за будь-який попередній податковий період.

Документальна невиїзна перевірка відповідно до підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст. 4 Закону - це перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Броварською ОДПІ в Акті перевірки № 891/1503/00186192 зазначено, що перевірялася своєчасність сплати земельного податку с. Красилівка за 2007 рік, а фактично перевірка велася за 2008 рік (розрахунок земельного податку № 895 від 28.01.2008 року).

Отже, колегія суддів погоджується, що висновки Броварської ОДПІ про те, що заводом порушені вимоги підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 та п. 7.7. ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є помилковими, а тому до КЗПМ не може бути застосована відповідальність за порушення вимог вищезазначеного законодавства.

Наявність податкового боргу за інші податкові періоди не може бути підставою для позбавлення права платника податків виконати належним чином обов'язок зі сплати поточних податкових зобов'язань.

Судом першої інстанції встановлено, що Казенний завод протягом 2008 року нараховував поточні податкові зобов'язання по земельному податку згідно розрахунку № 895, декларував їх та сплачував повністю та своєчасно.

У відповідності до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в безготівковій валюті "Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Заводом в платіжному дорученні, а саме в реквізиті "Призначення платежу", було надано повну інформацію про платіж та документ, на підставі якого здійснювалося перерахування коштів.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, якщо він заперечує проти адміністративного позову покладається на відповідача, чого ним не було зроблено.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду, що відповідачем невірно застосовано норми податкового законодавства та протиправно змінено визначений позивачем напрямок погашення податкових зобов’язань, що призвело до прострочення їх сплати та нарахуванню штрафних санкцій, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

          Апеляційну скаргу відповідача –Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області - залишити без задоволення.

          Постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий –суддя:           Я.С. Мамчур

Судді:           А.М. Горяйнов

                                                                                Т.І. Горбань

Ухвалу складено у повному обсязі 05.03.2010.