Ухвала суду № 82769092, 22.03.2019, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 22.03.2019

Справа № 334/1390/15-ц

Провадження № 8/334/6/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2019 року суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя Турбіна Т.Ф., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 липня 2015 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з заявою про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 липня 2015 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

В обґрунтування заяви зазначив, що позовну заяву ПАТ «ПУМБ» про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором № 5873662 в розмірі 345492,12 доларів США вказаним рішенням було задоволено у повному обсязі. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 03 грудня 2015 року зазначене рішення було залишено без змін. Постановою Верховного суду України від 12 лютого 2018 року касаційна скарга заявника була залишена без задоволення.

Під час розгляду справи Ленінським районним судом м. Запоріжжя, представником ПАТ «ПУМБ» в обґрунтування строку настання виконання зобов`язання було надано суду вимогу про повернення заборгованості, датовану 25.07.2014 року. На зазначену вимогу суд посилався у своєму рішенні, як на підставу про необґрунтованість заяви відповідача про застосування строків позовної давності.

У 2017 році Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя розглядалася цивільна справа № 335/10655/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ПУМБ» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, під час якої представником ПАТ «ПУМБ» було надано вимогу від 09.02.2009 року про стягнення заборгованості за кредитним договором 5873662 від 05.12.2007 року.

Заявник вважає, що ПАТ «ПУМБ» звертаючись у 2015 році до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до нього про стягнення заборгованості, приховав факт наявності вимоги від 09 лютого 2009 року, оскільки надав суду вимогу саме від 25.07.2014 року, а вказане є саме тою обставиною, яка не була встановлена Ленінським районним судом м. Запоріжжя під час розгляду справи та винесення рішення. Крім того, про існування вимоги ПАТ «ПУМБ» від 09 лютого 2009 року ОСОБА_1 стало відомо лише 10.08.2017 року під час ознайомлення з матеріалами справи Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя № 335/10655/16-ц, тобто, зазначена нововиявлена обставина не була відома останньому та не була об`єктом дослідження Ленінського районного суду м. Запоріжжя та під час розгляду справи.

З врахуванням вищевказаного, просить суд скасувати рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27.07.2015 року по справі за позовом ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Представником Банку надано відзив на заяву від 22.08.2018, згідно якого заяву ОСОБА_1 просять залишити без задоволення, обґрунтовуючи це тим, що, вимоги від 09.02.2009 року та від 25.07.2014 року є різні за змістом, направлені на виконання різних норм Законів та різні за правовими наслідками. Вимога про усунення порушення основного зобов`язання від 09.02.2009 року була направлена відповідачу на підставі ст.35 Закону України «Про іпотеку» як попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі непогашення простроченої заборгованості. У вказаній вимозі мова йшла про дострокове повернення кредиту.

Разом з тим, вимога про дострокове повернення кредиту та процентів за користування кредитом від 25.07.2014 року була направлена відповідачу на виконання ч.2 пп.4 п.10 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.2 ст.1050 ЦК України як попередження про зміну строку кредитування.

Вимога про усунення порушення основного зобов`язання при розгляді справи не подавалася як доказ, оскільки вона стосується звернення стягнення на предмет іпотеки і не впливає на спір про дострокове стягнення кредиту, у зв`язку з цим вимога від 09.02.2009 року про звернення стягнення на предмет іпотеки не може вплинути на обставини справи про дострокове стягнення кредиту, тобто не є істотною обставиною, яка повинна мати місце згідно з п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України як підстава для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Крім того, суд при розгляді даної справи досліджував виконавчий напис, підстави для його вчинення та надано оцінку доводам відповідача про те, що Банк змінив строк кредитування, вчинивши виконавчий напис про стягнення заборгованості, а тому згідно з п. 2 ч.4 ст. 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Додатково у відзиві зазначено, що заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення, а з врахуванням вказаного та особистих пояснень заявника, про існування таких обставин останньому стало відомо 10.08.2017 року, а з заявою він до суду звернувся лише 28.03.2018 року, тобто з порушення строку на подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

В судовому засіданні представник заявника підтримав свої вимоги та просив задовольнити заяву, скасувавши рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27.07.2015 року по справі за позовом ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Представник позивача ПАТ «ПУМБ» в судовому засіванні підтримала вимоги відзиву на заяву та просила в задоволенні заяви відмовити в повному обсязі.

Вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Положеннями ст.ст. 46, 50, 424 ЦПК України передбачено, що учасники судового провадження (сторони та інші особи, які беруть участь у справі, або правонаступники цих осіб у разі коли спірні правовідносини допускають правонаступництво) мають право подати заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили.

Згідно п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.424 ЦПК України, - учасниками справи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Про існування нововиявлених обставин заявнику стало відомо 10.08.2017 року, із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами він звернувся до суду 28.03.2018 року, подавши заяву про поновлення строків для подачі такої заяви.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02.08.2018 відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 від 28.03.2018 про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2018 справа за заявою ОСОБА_1 від 28.03.2018 про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передана на розгляд іншому складу суду.

Судом встановлено, що між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», та ОСОБА_1 05.12.2007 року був укладений кредитний договір №5873662, згідно з яким відповідачу виданий кредит у сумі 200000,00 доларів США строком до 05.12.2022 року зі сплатою процентів у розмірі 12,40% річних.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 на підставі укладеного 05.12.2007 року договору іпотеки № 5874645, передав ПАТ «ПУМБ» нежитлове приміщення № 1 першого поверху /літ. А-2/, (що складає 2/25 частки літ. А-2), загальною площею 120,9 кв.м.; будівлю літ. Б, загальною площею 74,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 6-А Вказаний іпотечний договір було посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М. та зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за № 3215.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконував. Згідно зі ст.35 Закону України «Про іпотеку» разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до вказаної норми Закону 09.02.2009 року позивач як іпотекодержатель направив відповідачу як боржнику-іпотекодавцю вимогу про усунення порушення основного зобов`язання.

У зв`язку з невиконанням відповідачем вимоги про усунення порушення за кредитним договором за заявою позивача приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Літенко Л.В. 22.02.2010 року на договорі іпотеки вчинено виконавчий напис, який неодноразово пред`являвся до державної виконавчої служби на примусове виконання, однак з причин, які не залежать від позивача, вказаний виконавчий напис повертався без виконання. Так, виконавчий напис повертався 18.10.2012 року, 07.12.2013 року та 14.11.2014 року, у зв`язку з неможливістю реалізації приміщення через те, що земельна ділянка, на якій воно розташоване не була оформлена відповідно до вимог чинного законодавства.

Вказані факти було встановлено ухвалою апеляційного суд Запорізької області від 10.08.2017 року, а відтак згідно ч.4 ст. 82 ЦПК України не підлягають доведенню.

Оскільки Банку не вдалося реалізувати предмет іпотеки та за його рахунок погасити заборгованість за кредитним договором, було прийнято рішення про судовий захист своїх порушених прав шляхом пред`явлення позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 Строк дії кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем, становив до 05.12.2022 року.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27.07.2015 року, яке ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 03.12.2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.04.2017 року залишено без змін, позов Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» задоволено та з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитним договором № 5873662 від 05.12.2007 року у розмірі 345492,12 доларів США та судових витрат у розмірі 3654,00 грн.

Під час розгляду справи Ленінським районним судом м. Запоріжжя, представником ПАТ «ПУМБ» в обґрунтування строку настання виконання зобов`язання боржником було надано суду вимогу про повернення заборгованості датовану 25.07.2014 року. На зазначену вимогу суд посилався у своєму рішенні, як на підставу про необґрунтованість заяви відповідача про застосування строків позовної давності.

Разом з тим, рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16.06.2017 року (справа № 335/10655/16-ц), позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «ПУМБ», треті особи: відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Літенко Людмила Володимирівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню – залишені без задоволення.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 10.08.2017 року вказане рішення змінено лише в частині правового обґрунтування причини відмови у позові.

Під час розгляду вищевказаної справи, представником банку було надано вимогу, направлену ОСОБА_1 від 09.02.2009 року про стягнення заборгованості за кредитним договором № 5873662 від 05.12.2007 року, яка була врахована судом при прийнятті відповідного рішення від 16.06.2017 року.

Згідно з п.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 пп.4 п.10 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, яка діяла над дату укладення кредитного договору), якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.

На виконання вказаної норми Закону у зв`язку з наміром дострокового повернення кредиту, Банк направив ОСОБА_1 на адресу реєстрації останнього вимогу від 25.07.2014 року.

З огляду на вищевказане, вимоги від 09.02.2009 року та від 25.07.2014 року є різні за змістом, направлені на виконання різних норм Законів та різні за правовими наслідками. Вимога про усунення порушення основного зобов`язання від 09.02.2009 року була направлена відповідачу на підставі ст.35 Закону України «Про іпотеку» як попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі непогашення простроченої заборгованості.

Вимога про дострокове повернення кредиту та процентів за користування кредитом від 25.07.2014 року була направлена відповідачу на виконання ч.2 пп.4 п.10 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.2 ст.1050 ЦК України як попередження про зміну строку кредитування.

Вимога про усунення порушення основного зобов`язання при розгляді справи не подавалася як доказ, оскільки вона стосувалась звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому не є істотною обставиною, яка повинна мати місце згідно з п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України як підстава для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Згідно п.2 ч.4 ст. 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за ново виявленими обставинами докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

З огляду на вищевказане, суд, вивчивши заяву ОСОБА_1 та долучені до неї письмової докази, оцінивши їх у сукупності, прийшов до висновку про відмову задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27.07.2015 року (справа №334/1390/15-ц) за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Керуючись ст. 4, 46, 50, 423, 424, 429, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27.07.2015 року (справа №334/1390/15-ц) за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості – відмовити, рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27.07.2015 року (справа №334/1390/15-ц) залишити в силі.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Особа, без участі якої було постановлено ухвалу, має право подати апеляційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Суддя: Турбіна Т. Ф.