Рішення № 82769090, 28.03.2019, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 28.03.2019

Справа № 334/564/16-ц

Провадження № 2/334/90/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2019 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Лиходід А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому2016 року Державна іпотечна установа (ДІУ) звернулась до суду з позовомдо ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит, в обґрунтування якого зазначає, що 06.07.2007 року між АКБ «Трансбанк» та ОСОБА_1 був укладений Договір про іпотечний кредит №ПК-186/2007, за умовами якого Банк надав Відповідачу в кредит грошові кошти в сумі 117000,00 грн. строком до 06.07. 2027 року включно зі сплатою 13% річних.

10.10.2007 року між Державною іпотечною установою та АКБ «Трансбанк» був укладений Договір відступлення права вимоги №787, згідно якого Банк передав Позивачу всі права вимоги за Договором про іпотечний кредит та Іпотечним договором.

Банком умови кредитного договору були виконані в повному обсязі.

Відповідач взяті на себе обов`язкищодо виконання умов договоруне виконував, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка була стягнута рішенням 30.09.2015 року Ленінського районного суду м. Запоріжжя, згідно якого з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за договором про іпотечний кредит на користь Позивача станом на 29.07.2015 року, а саме: по сумі основного боргу - 101276,69 грн., прострочені відсотки за користуваннякредитом - 7364,53 грн., пеню за прострочення сплати кредитних коштів - 708,29 грн., інфляційні втрати - 889,65 грн., по сумі судових витрат - 1102,39 грн.

Згідно позовної заяви, за порушення умов договору за наступний період з 29.07.2015 по 30.10.2015 нарахована заборгованість за кредитним договором становить 18114,42 грн., з них прострочені відсотки 3401,20 грн., пеня 14713,22 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

У зв`язку з викладеним позивач, просить стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за іпотечним кредитом тапонесені судові витрати у розмірі 1378,00 грн.

В ході судового розгляду справи позивачем надано довідку про стан заборгованості №2428/27/3 від 27.04.2017 та детальний розрахунок заборгованості станом на 24.04.2017, згідно яких заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить 15164,25 грн., яка складається із: заборгованості по сплаті відсотків – 2779,49 грн.; пені за несвоєчасне виконання зобов`язання – 12439,61 грн., за вирахуванням переплати за рішенням суду від 30.09.2015 коштів у сумі 54,84 грн.

В подальшому представником банку неодноразово подавалися заяви про розгляд справи за відсутності представника позивача, де зазначалося, що стан заборгованості не змінився і становить 15164,25 грн. згіднодовідки про стан заборгованості №2428/27/3 від 27.04.2017. При цьому із заявою про зменшення позовних вимог позивач у встановленому ЦПК України порядку не звертався.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про слухання справи без його участі, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив,про день і час слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Представник відповідача – адвокат Желтобрюхов В.В. надав заперечення на позов, обґрунтовуючи їх тим, що за умовами укладеного 10.10.2007 року між Державною іпотечною установою та АКБ «Трансбанк» Договору про відступлення права вимоги №787, зокрема пп. 1.1., 1.3., Банк передав, а Позивач прийняв всі права вимоги за договором про іпотечний кредит від 06.07.2007 року та іпотечним договором від 06.07.2007 року, що укладені між АКБ «Трансбанк» та ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом. Відповідно до ч.2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частинами 1,2 ст.517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно з п. 3.2. договору про відступлення права вимоги від 10.10.2007 року, не пізніше п`яти робочих днів з моменту набрання чинності п.1.1. цього договору АКБ «Трансбанк», зобов`язаний був передати позичальнику, тобто Відповідачеві, письмове повідомлення про відступлення права вимоги за договорами, вказаними у п.1.1. цього договору зміну вигодонабувача за договорами страхування, з відміткою про отримання.

Проте до часу розгляду справи та на момент звернення позивача до суду з відповідними вимогами до Відповідача вказана інформація Відповідачеві не надана.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Таким чином, обов`язок АКБ «Трансбанк» щодо письмового повідомлення відповідача про відступлення права вимоги за договорами прямо передбачений умовами всіх трьох договорів, тоді як ні умови договорів, ні діюче законодавство не передбачає виконання такого обов`язку іншою особою, навіть, новим кредитором. Також звертає увагу на обсяг прав, що були відступлені АКБ «Трансбанк» на користь Позивача.

Так, ст.514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Договором про відступлення права вимоги, від 10.10.2007 року не встановлено іншого, ніж передбачено ст.514 ЦКУкраїни обсягу прав, що передано новому кредитору.

Як вбачається з п.5.2. договору від 10.10.2007 року, АКБ «Трансбанк» залишає за собою право нарахування відсотків, строк сплати яких не настав на момент укладення цього договору.

Також, як вбачається з п.1.4 договору від 10.10.2007 року до розрахунку вартості права вимоги, що відступається, право на нарахування пені і штрафів, що можуть бути нараховані в майбутньому/ включаються лише у разі попередньої домовленості між сторонами. Однак доказів наявності такої домовленості позивачем не було надано, а тому вважається, що Позивач не набув права вимоги а ні за відсотками, строк сплати яких не настав на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 10.10.2007 року, а ні штрафів і пені, що також могли бути нараховані після зазначеної дати.

Вивчивши матеріали справи та з`ясувавши обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності. Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

06.07.2007 року між АКБ «Трансбанк» та ОСОБА_1 був укладений Договір про іпотечний кредит №ПК-186/2007, за умовами якого Банк надав Відповідачу в кредит грошові кошти в сумі 117000,00 грн., строком до 06.07. 2027 року включно зі сплатою 13% річних за користування кредитом.

10.10.2007 року між Державною іпотечною установою та АКБ «Трансбанк» був укладений Договір відступлення права вимоги №787, згідно якого Банк передав Позивачу всі права вимоги за Договором про іпотечний кредит та Іпотечним договором, що підтверджується доданими до позову письмовими доказами.

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом. Відповідно до ч.2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, з моменту підписання та нотаріального посвідчення договору відступлення прав вимоги новим кредитом за договором про іпотечний кредит є Державна іпотечна установа.

Відповідач взяті на себе обов`язкищодо виконання умов договоруналежним чином не виконував, у зв`язку з чим за вказаним договором виникла заборгованість. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30.09.2015 року з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за договором про іпотечний кредит на користь Державної іпотечної установи: по сумі основного боргу - 101276,69 грн., прострочені відсотки за користуваннякредитом - 7364,53 грн., пеню за прострочення сплати кредитних коштів - 708,29 грн., інфляційні втрати - 889,65 грн., по сумі судових витрат - 1102,39 грн. Сума заборгованості розраховувалась станом на 28.07.2015 року.

Відповідно до пункту 2.4 Договору про іпотечний кредит, відповідач зобов`язався щомісячно до 06 числа кожного місяця здійснювати погашення Кредиту та сплачувати нараховані Кредитором відсотки за користування Кредитом, ануїтетними платежами в сумі, не менше 1370,74 грн., відповідно до Графіку погашення Кредиту. Останню сплату чергового платежу здійснити не пізніше 06.07.2027 року.

Відповідно до пункту 6.1 Договору про іпотечний кредит, за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов`язань, сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах, обумовлених чинним законодавством України та цим Договором.

Відповідно до статей 611, 615 Цивільного кодексу України у випадку порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором.

Пунктом 5.3.3 Договору про іпотечний кредит встановлено, що Відповідач зобов`язаний у разі порушення умов Договору про іпотечний кредит та/або Іпотечного договору на вимогу Кредитора достроково повернути кредит з одночасною сплатою нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, штрафних санкцій.

Згідно до пункту 6.2 Договору про іпотечний кредит, за порушення взятих на себе зобов`язань з повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, Відповідач зобов`язувався сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалося, рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30.09.2015 з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи було стягнуто заборгованість, що існувала станом на 29.07.2015.

Станом на день подачі даного позову відповідач не сплатив заборгованість за договором про іпотечний кредит та не виконав рішення суду від 30.09.2015 року.

За порушення умов Договору про іпотечний кредит та за наявності основного боргу по кредиту у сумі 101276,69 грн., за наступний період з 29.07.2015 року по 30.10.2015 року позивачем була нарахована заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 18114,42 грн., з яких прострочені відсотки 3401,20 грн., пеня 14713,22 грн.

У зв`язку з виконанням боржником рішення суду від 30.09.2015 рокупозивачем надано довідку про стан заборгованості №2428/27/3 від 27.04.2017 та детальний розрахунок заборгованості станом на 13.10.2015 (на дату набрання рішенням суду від 30.09.2015 законної сили), згідно яких за вказаним кредитним договором за період з 29.07.2015 по 13.10.2015 заборгованість по сплаті відсотків становить – 2779,49 грн., заборгованість по пені за несвоєчасне виконання зобов`язання – 12439,61 грн., а зурахуванням переплати за рішенням суду від 30.09.2015 коштів у сумі 54,84 грн., загальна заборгованість становить 15164,25 грн.

Наданий позивачем розрахунокзаборгованості від 24.04.2017 року відповідачем не спростовано.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, тобто норми про договір позики.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настало після прострочення.

На підставі ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, в ході судового розгляду справи встановлено, що на підставі договору про іпотечний кредит №ПК-186/2007 від 06.07.2007року та Договору про відступлення права вимоги від 10.10.2007 року, станом на час розгляду справи відповідач за порушення умов Договору про іпотечний кредит за період з 29.07.2015 року по 13.10.2015 року має заборгованість по сплаті відсотків – 2779,49 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов`язання – 12439,61 грн., загальний розмір якої за виключенням переплаченої суми 54,84 грн. становить 15164,25 грн., відповідно до приведеного позивачем розрахунку, який суд визнає належним, достовірним та допустимим доказом по справі.

З урахуванням викладеного, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 15164,25 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, так як судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1378,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 76-81, 89, 141, 265, 268 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Державної іпотечної установи (01133 м. Київ, бул. Лесі Українки,34, ідентифікаційний код 33304730) заборгованість за Договоромпро іпотечний кредит № ПК-186/2007 від 06.07.2007року за період з 29.07.2015 року по 13.10.2015 рокуза відсотками і пенею у загальному розмірі15164,25 грн. (п`ятнадцять тисяч сто шістдесят чотири гривні 25 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Державної іпотечної установи (01133 м. Київ, бул. Лесі Українки,34, ідентифікаційний код 33304730) судові витрати в розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Турбіна Т. Ф.