Ухвала суду № 82763682, 02.07.2019, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/10051/18

н/п 1-кс/640/8091/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2019 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - Божко В.В.,

за участю секретаря - Шилакіної Л.О.,

прокурора - Коновалюка Д.С.,

підозрюваного - ОСОБА_1 ,

захисника - Кругового Д.С.,

розглянувши в залі судового засідання в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції Ситникової Я.В., по кримінальному провадженню №42016221090000168 від 29.08.2016 року про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Коростень Житомирської області, громадянина України, маючого вищу освіту, одруженого, має двох неповнолітніх дітей, до 31.01.2019 працював на посаді головного інженеру ПП «Фасад-Сервіс» та директора ТОВ «ТК «Фасад-Сервіс», раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, -

встановив:

26.06.2019 року до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_1

На обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що ОСОБА_1 , будучи головним інженером та фактичним власником ПП «Фасад-Сервіс», у період часу з 22 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року, діючи за попередньою змовою та у групі з іншими особами, зловживаючи своїм службовим становищем, порушуючи свої повноваження та використовуючи організаційно-розпорядчі і адміністративно-господарчі функції всупереч інтересам служби здійснив незаконне обертання грошових коштів в сумі 7 677 234 грн., виділених на закупівлю та виконання робіт «Реконструкція майнового комплексу під ХЦПТО ДСЗ з розміщенням додаткових будівель та споруд по АДРЕСА_3 , шляхом вчинення службових підроблень – внесення завідомо неправдивих відомостей в офіційні документи.

Прокурор в судовому засіданні підтримав подане слідчим клопотання, просив його задовольнити.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник проти задоволення клопотання заперечували, посилаючись на його незаконність, безпідставність та необґрунтованість. В судовому засіданні надані заперечення, які долучені до матеріалів справи.

Слідчий суддя, вислухавши думку сторін кримінального провадження та дослідивши надані докази, встановив наступне.

Відповідно до ч.1 та ч.6 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Згідно з ч.1 ст.184 КПК України клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, і повинно містити, зокрема, виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів; обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Під час розгляду клопотання встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню № 42016221090000168, внесеному 29.08.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.191, ч.5 ст.191, ч.1 ст.205, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України, за фактом незаконного заволодіння протягом 2016-2018 років посадовими особами ПП «Фасад-Сервіс» бюджетними грошовими коштами в сумі 7 677 234 грн., виділеними на закупівлю та виконання робіт з реконструкції та будівництва майнового комплексу під ХЦПТО ДСЗ по вул. Наукова (колишня Артема), 1 в м. Дергачі Харківської області за договором підряду № Д-01 від 07.12.2016 шляхом службового підроблення офіційних документів.

27.02.2019 о 12:40 год. ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, тобто у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах; у службовому підробленні, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 01.03.2019 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання строком на 1 (один) місяць 26 днів, тобто до 27.04.2019 , з покладенням обов`язків.

Ухвалою Харківського Апеляційного суду від 18.03.2019 скасовано ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 01.03.2019 та постановлено нову ухвалу, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_4 ) буд. АДРЕСА_2 з 22-00 год. до 06-00 год. наступного дня строком до 27.04.2019 та покладено обов`язки, передбачені п.п. 1,2,3,4,8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

22.04.2019 постановою першого заступника прокурора Харківської області строк досудового розслідування продовжено до п`яти місяців, тобто до 27.07.2019.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 25.06.2019, в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_1 відмовлено.

Слідчий суддя звертає увагу, що підозрюваний ОСОБА_1 перебував під домашнім арештом з 18.03.2019 до 25.06.2019.

В той же час, розглядаючи питання про наявність ризиків заявлених під час обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу або з`явлення нових ризиків після дії запобіжного заходу до цього, які б виправдовували домашній арешт, слідчий суддя погоджується з твердженнями захисника підозрюваного про відсутність доказів на підтвердження таких обставин.

Так, під час обрання підозрюваному запобіжного заходу 18.03.2019 суд встановив наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При продовженні строку запобіжного заходу 25.04.2019 наявність ризиків того, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення не було доведено. Тобто, ризиків, передбачених п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, на момент продовження запобіжного заходу не було.

В той же час, враховуючи обставини та дані про особу в сукупності, слідчий суддя встановив наявність ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, тобто ризиків, передбачених п.2, 3 ч.1 ст.177 КПК України.

Відмовляючи в продовженні строку домашнього арешту 25.06.2019, слідчий суддя виходив з того, що ризики, які існували на час обрання та продовження запобіжного заходу та які б обґрунтовували можливість продовження строку домашнього арешту ОСОБА_1 , перестали існувати, а прокурором під час розгляду клопотання не було доведено того, що такі ризики не зменшились або з`явились нові та що продовження дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту є виправданим.

В поданому клопотанні слідчий наполягає на тому, що на даний час наявними є ризики, передбачені п.п.1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

При цьому, обґрунтування щодо існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду сторона обвинувачення знов будує лише на тяжкості покарання, яке загрожує ОСОБА_1 , в разі доведення його вини, а ризик можливості вчинення інших кримінальних правопорушень випливає з хронології злочинної діяльності ОСОБА_1 , стійкості утвореної ним злочинної групи, вчинення злочинів групою осіб за попередньою змовою між собою з розподіленням ролей.

Слідчий суддя вкотре наголошує, що лише тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його вини, не може вказувати на те, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України на момент розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу продовжує існувати, з урахуванням того, що відносно ОСОБА_1 вже застосовувався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

З приводу наявності ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст.177 КПК України, надані в судовому засіданні докази не свідчать про можливість вчинення ОСОБА_1 інших злочинів поза інкримінованих в цьому кримінальному провадженні, які підлягають подальшій оцінці під час судового розгляду.

Наведені в клопотанні слідчого обставини щодо можливого вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 209 та 212 КК України, слідчий суддя відкидає, адже відповідно до доданого до клопотання повідомлення про підозру ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України. Даних про пред`явлення ОСОБА_1 підозри у вчиненні іншого злочину слідчому судді не надано.

Жодного доказу на підтвердження існування інших вказаних у клопотанні ризиків, слідчим до клопотання не додано та в судовому засіданні переконливих доводів не наведено, а твердження слідчого про можливість впливу на свідків, можливість знищити або сховати решту доказів, які до цього часу не знайдені органами досудового розслідування, можливість створення доказів своєї непричетності чи спотворення вже наявних доказів ґрунтуються виключно на припущеннях і суперечать обставинам, якими сторона обвинувачення обґрунтовує надмірну тривалість слідства, адже, на думку слідчого судді, підозрюваний, перебуваючи на свободі, не взмозі перешкодити отриманню результатів експертиз, виконанню ухвал слідчого судді про тимчасовий доступ до документів, аналізу вилучених документів, долученню до матеріалів провадження розсекречені ухвали слідчого судді тощо. Зазначені дії проводяться виключно органами слідства і їх ефективність від поведінки підозрюваного не залежить.

Як зазначено в рішенні Конституційного суду України у справі №1-28/2017 від 23.11.2017 серед запобіжних заходів особливе місце займають домашній арешт та тримання під вартою, оскільки вони пов`язані з обмеженнями конституційного права особи на свободу та особисту недоторканність. Після спливу певного проміжку часу існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання особи під вартою.

Обґрунтованість застосування запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, зокрема домашнього арешту та тримання під вартою, має піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу, періодично об`єктивним та неупередженим судом на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказані запобіжні заходи застосовуються.

Стороною обвинувачення не доведено, що з початку досудового розслідування, тобто з 2016 року, відповідні ризики з перебігом часу не зменшилися.

Згідно з ч.2 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

При цьому обставини, з`ясовані під час розгляду клопотання, свідчать про те, що ОСОБА_1 за весь час досудового розслідування та дії запобіжного заходу відносно нього належним чином виконував процесуальні обов`язки, дотримувався умов застосованих до нього запобіжних заходів, має соціальні зв`язки, а саме: одружений, утримує двох малолітніх дітей, раніше не судимий. Даних щодо переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та слідчого судді навіть після закінчення строку дії попереднього запобіжного заходу, не надано.

Беручи до уваги зазначені обставини, а також враховуючи обсяг та характер процесуальних дій, що залишилось вчинити слідчому до завершення досудового розслідування, слідчий суддя приходить до висновку, що ризики, які існували на час обрання 18.03.2019 та продовження в подальшому цього запобіжного заходу і які б обґрунтовували повторне застосування домашнього арешту відносно ОСОБА_1 , на даний час перестали існувати, а прокурором під час розгляду клопотання не було доведено того, що такі ризики продовжують існувати або з`явились нові та що обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту є виправданим.

Слідчий суддя при цьому звертає увагу на те, що обґрунтовуючи існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ст. 177 КПК України, слідчий та прокурор посилаються на одні і ті ж обставини, а саме, на міру покарання, яка у випадку визнання винуватим у вчиненні даних злочинів може загрожувати ОСОБА_1 та на суму збитків які необхідно відшкодувати. Докази на підтвердження цих обставин слідчий та прокурор подають ті ж самі, що і при обранні запобіжного заходу 18.03.2019, хоча досудове розслідування триває більше 2 років, а після пред`явлення ОСОБА_1 підозри чотири місяці, слідчий доказів на підтвердження продовження існування ризиків або з`явлення нових всупереч ч. 5 ст. 132 КПК України суду не представив.

Посилання на ті ж самі обставини, що і при первісному обранні запобіжного заходу, є неправомірним обґрунтуванням ризиків, оскільки останні зменшуються з перебігом часу.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Москаленко проти України» від 20.05.2010 зазначив, що навіть тільки наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Однак, з плином часу ці підстави стають усе менш обґрунтованими. Крім того, Суд неодноразово встановлював, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою (рішення від 26.07.2001 у справі «Ілійков проти Болгарії» (Іlijkov v. Bulgaria).

Слідчий суддя вважає, що зі спливом часу після пред`явлення підозри, сторона обвинувачення мусить надати додаткові переконливі аргументи, що підтверджують виникнення нових або продовження існування підстав для повторного обрання запобіжного заходу.

З огляду на вище вказане та враховуючи зроблені висновки в ухвалі від 25.06.2019, яка набрала законної сили та не оскаржувалась, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання слідчого в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 176, 181, 193, 196, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ухвалив:

В задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції Ситникової Я.В., по кримінальному провадженню №42016221090000168 від 29.08.2016 року про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя - Божко В.В.