Постанова № 8275287, 01.03.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2010 р. Справа № 58/319-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача - Черняка І.Ю., довіреність без номера від 01.10.2009 р.

відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 5704 від 09.11.2009 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 300 Х/1-14) на рішення господарського суду Харківської області від 14.01.10 по справі № 59/319-09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОВІС",м. Харків

до суб"єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3, м.Харків

про стягнення 1064946,36 грн.

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОВІС" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до суб"єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення 1064946,36 грн., в тому числі: 660000 грн. заборгованості по орендній платі по укладеному між сторонами договору оренди № 8 від 29.12.2003 р. за період з січня 2004 р. по червень 2009 р., нарахованих на цю заборгованість 54612,33 грн. 3% річних та 350334,03 грн. інфляційних.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14 січня 2010 р. у справі № 58/319-09 (суддя Присяжнюк О.О.) позов задоволено.

З відповідача на користь позивача стягнуто 1064946,36 грн., в тому числі: 660000 грн. основної заборгованості, 54612,33 грн. 3% річних та 350334,03 грн. інфляційних, а також 10649,46 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач із зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, які місцевий господарський суд визнав встановленими та порушення норм процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу.

Представник позивача в судовому засіданні та у відзиві проти апеляцінйої скарги заперечує частково та визнає апеляційну скаргу в частині безпідставності нарахування орендної плати за період з серпня 2008 року по червень 2009 р. та нарахування на цю суму 3% річних та інфляційних, у зв"язку з тим, що переданий в оренду відповідачу об"єкт нерухомості позивач 14.08.2008 р. продав ТОВ "Золоте теля". Зважаючи на це позивач просить залишити без змін оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача 949053,12 грн., в тому числі 550000 грн. основного боргу за період з січня 2004 року по серпень 2008 р. та нарахованих на нього 53079,45 грн. 3% річних і 345973,67 грн. інфляційних, а в решті частини позову про стягнення боргу за період з серпня 2008 року по червень 2009 р. та нарахованих на нього 3% річних та інфляційних на загальну суму 115893,24 грн. вважає рішення таким, що підлягає скасуванню.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права. колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

29 грудня 2003 року між позивачем -товариством з обмеженою відповідальністю "Овіс" та відповідачем-суб"єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_3 було укладено договір оренди № 8, згідно з предметом якого позивач, орендодавець передає, а відповідач, орендар приймає у строкове оплатне користування приміщення автомобільної мийки площею 77,5 кв.м., за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 98-А для використання з метою, визначеною договором строком з 30 грудня 2003 р. по 31 грудня 2009 р..

Пунктом 2.1. договору передбачено, що прийняття орендованого об"єкта здійснюється згідно з приймально-здавальним актом, а згідно з п 3.1. договору приймання-передача об"єкта здійснюється представниками сторін, при передачі орендованого об"єкта складається акт приймання-здачі з момента підписання якого об"єкт вважається переданим в оренду.

На виконання умов зазначеного договору позивач по акту № 1/301203 від 30.12.2003 р. передав відповідачу об"єкт оренди.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що ним не укладався з позивачем спірний договір оренди, оскільки в його тексті зазначений поточний рахунок № 26008195440000 в ХФ АКІБ "Укрсиббанк", який ним було відкрито після дати підписання договору-20 квітня 2006 року, а в акті приймання-передачі орендованого приміщення зазначено, що приміщення передається відповідачем в особі директора ОСОБА_4, якого обрано директором відповідача 29 вересня 2004 р., тобто пізніше дати складання акту, а особою, яка підписала акт зазначено директора ОСОБА_5, який дійсно був директором відповідача на дату складання акту.

Як пояснив в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу представник позивача договір оренди було підписано повноважними представниками сторін, від імені відповідача ОСОБА_4, який діяв на підставі виданого йому відповідачем 11.12.2003 р. нотаріально посвідченого доручення. В дорученні зазначено, що ОСОБА_4 уповноважений укладати угоди від імені відповідача ОСОБА_3 Стосовно зазначення в договорі рахунку відповідача представник позивача пояснив, що на момент підписання договору оренди № 8 від 29 грудня 2003 року відповідач не мала відкритих у банківських установах рахунків, тому за згодою обох сторін, після відкриття відповідачем рахунку № 26008195440000 в ХФ АКІБ "Укрсиббанк" остання сторінка договору була викладена в іншій редакції, до якої було включено банківські реквізити відповідача і ця сторінка була підписана уповноваженими особами і скріплена печатками сторін.

Крім того представник позивача пояснив, що акт приймання -передачі орендованого приміщення № 1/301203 від 30.12.2003 р. підписаний з боку позивача повноважним на той час директором ОСОБА_5, а з боку відповідача уповноваженим представником ОСОБА_4, якого, внаслідок технічної помилки було зазначено в преамбулі договору представником позивача - орендодавця, замість представника відповідача-орендаря.Зазначений акт приймання-передачі підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печаткми, у зв"язку з чим відсутні підстави для висновку щодо неукладення договору оренди сторонами.

Надаючи оцінку зазначеним доводам сторін, колегія суддів вважає доводи відповідача щодо неукладення договору оренди № 8 від 29 грудня 2003 р. безпідставними, оскільки в судовому засіданні судовою колегією та представником відповідача були оглянуті оригінал нотаріально посвідченого доручення на представника відповідача ОСОБА_4 від 11.12.2003 р., та оригінал договору оренди № 8 від 29 грудня 2003 року. Доводи позивача наведені ним в заперечення зазначених доводів позивача є обгрунтованими, зважаючи на наступне.

Відповідно до п. 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності 1 січня 2004 року він застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов"язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Зважаючи на те, що права і обов"язки сторін щодо сплати орендної плати по договору оренди № 8 від 29 грудня 2003 р. у спірний період з січня 2004 р. по червень 2009 р. існували після набрання чинності 01 січня 2004 р. Цивільним кодексом України, до них слід застосовувати положення цього Кодексу.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні умови або є необхідними для договору даного виду, у також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремих частин) укладається у письмовій формі.

Згідно зі статтею 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), а правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди № 8 від 29 грудня 2003 р. підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками, зокрема договір та акт приймання-передачі, підписані з боку позивача повноважним на час підписання договору та акту директором ОСОБА_5, а з боку відповідача уповноваженим нотаріально посвідченим дорученням від 11.12.2003 р. представником ОСОБА_4, при підписанні цього договору сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов.

З матеріалів справи вбачається, що приміщення передане відповідачу в оренду за договором № 8 від 29 грудня 2003 р. було продано позивачем 14.08.2008 року згідноз договором купівлі-продажу № 446 товариству з обмеженою відповідальністю "Золоте теля", у зв"язку з чим позивачем до матеріалів справи наданий уточнений розрахунок спірної суми боргу, 3% річних та інфляційних.

Пунктами 4.2., 4.3. договору передбачено, що орендна плата складає 10000 грн. та сплачується за місяць, що сплив на протязі двох місяців в готівковій чи безготівковій формі на розрахунковий рахунок орендодавця.

Однак відповідач не виконував прийнятого на себе за договором зобов"язання по сплаті орендної плати, мотивуючи це відсутністю у нього зазначеного зобов"язання через неукладення договору оренди № 8 від 29 грудня 2003 р.

Згідно зі статтею 525, 526 Цивільного кодексу України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.Одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на те, що, як було наведене вище, орендоване відповідачем за договором № 8 від 29 грудня 2003 р. приміщення було 14.08.2008 року продано позивачем по договору купівлі-продажу № 446 товариству з обмеженою відповідальністю "Золоте теля", обгрунтованими є позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі та нарахованих на неї інфляційних та 3% річних за той період, в якому позивач був орендодавцем - з січня 2004 р. по серпень 2008 року, а саме 550000 грн. заборгованості 53079,45 грн.- 3% і 345973,67 грн. інфляційних.

При цьому колегія суддів зазначає, що в даному випадку не підлягає застосуванню передбачений статтею 257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності, оскільки згідно з ч. 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, тоді як в даному випадку відповідачем такої заяви не робилось.

Відповідач в апеляційній скарзі безпідставно посилається на те, що при нарахуванні інфляційних та 3% річних судом не було прийнято до уваги те, що вони нараховувались без урахування умов п. 4.4. договору, згідно з яким орендна плата сплачується за місяць користування впродовж двох наступних місяців.Як вбачається з розрахунку суми позову нарахування позивачем інфляційних та 3% річних здійснено з урахуванням умов 4.4. договору, оскільки позивач почав користуватися орендованим приміщенням з 30.12.2003 р., а нарахування 3% річних та інфляційних за прострочення сплати орендної плати проведено з 01.04.2004 р.

Крім того є безпідставними посилання відповідача на те, що через незадоволення місцевим господарським судом його клопотання про відкладення розгляду справи він був позбавлений можливості надати докази як особисто так і через свого представника, оскільки відповідачем не було додано до клопотання доказів на підтвердження поважних причин неприбуття в судове засідання, та окрім цього згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в межах строків,встановлених ст. 69 цього Кодексу коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, однак в даному випадку справу можна було вирішити за відсутності відповідача.Відповідачем за весь час розгляду справи як в суді першої так і апеляційної інстанції не надавався відзив на позов чи будь-яких документів в обгрунтування своїх заперечень, а згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.Також на час прийняття оскаржуваного рішення закінчувався строк розгляду справи.

Виходячи з вищенаведеного, оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції від 14.01.10 р. слід змінити, стягнувши замість стягнутої місцевим господарським судом 1064946,36 грн. всієї суми позову, 949053,12 грн., в тому числі 550000 грн. основного боргу за період з січня 2004 року по серпень 2008 року та нарахованих на нього 53079,45 грн. 3% і 345973,67 грн. інфляційних, а також відповідно зменшити розмір стягнутих з відповідача судових витрат пропорційно сумі задоволеного позову, стягнувши замість стягнутих судом 10649,46 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 9490 грн, 53 грн. державного мита та 210, 32 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Підставою зміни рішення є неповне з"ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи.

Керуючись статтями 33, 43, 49, 99, 101, п. 4 статті 103, п. 1 ч. 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 14.01.2009 р. у справі № 58/319-09 змінити, замість стягнутої 1064946,36 грн. суми позову та 10649,46 грн. державного мита і 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, стягнути з суб"єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код ДРФО НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОВІС" (61022, м. Харків вул. Клочківська, б. 98-А п/р № 2600833832 у АТ "Мегабанк", м. Харків, МФО 351629 код ЄДРПОУ 23320500) 949053,12 грн., з яких: 550000 грн. основного боргу 53079,45 грн. 3% і 345973,67 грн. інфляційних, та окрім цього стягнути судові витрати: 9490 грн, 53 грн. державного мита та 210, 32 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя (підпис)

Суддя (підпис)

Суддя (підпис)

Постанову складено в повному обсязі 02.03.2010 р.