Постанова № 8275153, 22.02.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2010 р. Справа № Б-48/143-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді ,

при секретарі - Горбачовій О.А.,

за участю представників сторін:

ліквідатора –не з’явився,

боржника –Заярна А.М. за довіреністю б/н від 01.01.2010р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Реклама»(вх. № 64 Х/2-5),

на ухвалу господарського суду Харківської області від 17 грудня 2009 р. у справі № Б-48/143-09,

за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон –Реклама», м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон –Реклама», м. Харків, код 31432815,

про визнання банкрутом, -

встановила:

02.09.2009р. Ліквідатор ТОВ «Регіон –Реклама»звернувся до господарського суду Харківської області з заявою у порядку ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі по тексту постанови –Закон про банкрутство) про порушення справи про банкрутство ТОВ «Регіон –Реклама»банкрутом на тій підставі, що при ліквідації товариства не в зв*язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів на підставі недостатності у боржника майнових активів та грошових коштів для задоволення вимог його кредиторів на загальну суму 154050 грн.

Ухвалою господарського суду від 07.09.2009 р. порушено провадження у справі; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; зобов*язано боржника надати суду: докази виконання вимог ст.ст.7, 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 59-61 Господарського кодексу України та ст.ст. 105, 110-112 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.10.2009 р. по справі № Б-48/143-09 залишено заяву ліквідатора ТОВ «Регіон-Реклама»про визнання банкрутом ТОВ «Регіон-Реклама в порядку ст. 51 Закону про банкрутство без розгляду. Припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введену ухвалою господарського суду від 07.09.2009р., та провадження у справі. Ухвалу мотивовано тим, що заява боржника не містить всіх відомостей перелічених в ст.ст. 7, 51 Закону, ст.ст. 59-61 ГК України та ст.ст. 105, 110-112 ЦК України, а боржником без поважних причин не подано витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для розгляду справи.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.09.2009р. по справі № Б-48/143-09 апеляційну скаргу ліквідатора ТОВ «Регіон –Реклама»задоволено. Ухвалу господарського суду Харківської області від 05.10.2009 року по справі № Б-48/143-09 скасовано. Справу передано на розгляд до господарського суду Харківської області.

При новому розгляді даної справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 17.12.2009 р. (суддя Міньковський С.В.) провадження у справі № Б-48/143-09 припинено. Скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою господарського суду від 07.09.2009 р.

Боржник, не погоджуючись з ухвалою суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 17.12.2009 р. у справі № Б-48/143-09 та передати справу на розгляд до господарського суду. При цьому, апелянт вважає, що підстави для припинення провадження у даній справі про банкрутство відсутні, оскільки статтею 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка містить вичерпний перелік підстав для припинення провадження у справах по банкрутство, не передбачено припинення провадження у справі, у разі якщо голова ліквідаційної комісії ( ліквідатор) не здійснив усіх належних ліквідаційних заходів, які в сукупності своїй є достатніми та необхідними для звернення до господарського суду у порядку статті 51 Закону про банкрутство.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника боржника, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов’язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до Єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення.

Частиною 4 вказаної норми права встановлено, що комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

В силу частини 8 статті 59 Господарського кодексу України оголошення про реорганізацію чи ліквідацію господарської організації або припинення діяльності індивідуального підприємця підлягає опублікуванню реєструючим органом у спеціальному додатку до газети «Урядовий кур’єр»та/або офіційному друкованому виданні органу державної влади або органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням суб’єкта господарювання протягом десяти днів з дня припинення діяльності суб’єкта господарювання.

У відповідності до вимог частини 4 статті 60 Господарського кодексу України ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб’єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб’єкта господарювання.

Частиною 1 та 2 статті 111 Цивільного кодексу України передбачено, що ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред’явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Частиною 5 статті 60 Господарського кодексу України встановлено загальний порядок ліквідації суб’єкта господарювання, відповідно до якого ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб’єкта господарювання, який ліквідується і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, провадиться у порядку черговості, встановленою статтею 112 цього Кодексу, відповідно до проміжного ліквідаційного балансу, починаючи від дня його затвердження, за винятком кредиторів четвертої черги, виплати яким провадяться зі спливом місяця від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу.

В разі недостатності у юридичної особи, що ліквідується, грошових коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія здійснює продаж майна юридичної особи.

Згідно з частиною 1 статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв’язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Частиною 3 статті 110 цього ж Кодексу встановлено, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником, передбачено статтею 51 Закону про банкрутство.

Відповідно до приписів статті 1 цього ж Закону суб’єктом банкрутства (банкрутом) може бути боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов’язання встановлена судом; боржником може бути лише суб’єкт підприємницької діяльності, який неспроможній виконати протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов’язання перед кредиторами не інакше як через відновлення платоспроможності; грошовим зобов’язанням є зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством; кредитором же визнається юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника.

Статтею 51 Закону про банкрутство встановлено, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов’язаний звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство. Процедура банкрутства боржника, який ліквідується власником, здійснюється по правилам розділу третього вказаного закону.

Частинами 1, 2, 3 Закону про банкрутство встановлено перелік відомостей, які повинні міститися у заяві боржника про порушення справи про банкрутство, зокрема, виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання; суму вимог кредиторів за грошовими зобов’язаннями у розмірі, який не оспорюється боржником; розмір заборгованості по податках і зборах (обов’язкових платежах); розмір заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплаті авторської винагороди; відомості про наявність у боржника майна, у тому числі грошових сум і дебіторської заборгованості; найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове і кредитне обслуговування боржника. До заяви боржника додаються: рішення власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду з заявою, крім випадків, передбачених ч. 5 цієї статті; бухгалтерський баланс на останню звітну дату, підписаний керівником і бухгалтером підприємства –боржника; перелік і повний опис заставленого майна із зазначенням його місцезнаходження та вартості на момент виникнення права застави тощо.

Матеріалами справи не підтверджується, що при зверненні до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ «Регіон-Реклама» - заявником дотримано вимог, встановлених цивільним та господарським законодавством України, щодо порядку та проведення ліквідації товариства за рішенням власника.

Так, як встановлено судом першої інстанції так і під час апеляційного провадження, надані боржником копії балансу на 30.06.2009р. та протоколу №2/2009 зборів учасників ТОВ „Регіон-Реклама" від 30.06.2009р., розгляд та затвердження проміжного балансу учасниками товариства відбулися передчасно, до закінчення мінімального встановленого законодавством двохмісячного строку .пред'явлення кредиторами вимог.

Крім того, згідно п. З, п. 7. Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року № 69 (із наступними змінами і доповненнями), передбачено обов'язковість проведення інвентаризації у разі ліквідації підприємства з метою фактичного виявлення усього наявного у боржника основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, майна, а також з метою встановлення лишку або нестачі вказаних цінностей.

Для цього ліквідаційною комісією (ліквідатором) на виконання вимог п.12 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою КМ України від 28.02.2000 року № 419 (із наступними змінами і доповненнями) повинно було прийнято рішення про проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, нематеріальних активів, кредиторської та дебіторської заборгованості та створено інвентаризаційну комісію, за результатами проведення якої ліквідатором обов'язково складаються відповідні інвентаризаційні описи, актуальні відомості з яких відображаються в бухгалтерського обліку боржника.

Натомість ліквідатором інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків здійснено не було, що унеможливлює визначення судом у встановленому порядку дійсного перевищення у боржника кредиторської заборгованості над активами боржника. Так, наприклад, в наданому суду ліквідатором ліквідаційному балансі боржника станом на 30.06.2009р. визначено наявність грошових коштів в сумі 4,4 тис грн. Проте такі відомості не підтверджені даними інвентаризації боржника. Довідка від 10.12.2009р. відділення № 976 АКІБ «Укрсиббанк»про наявність грошових коштів у боржника не є тим доказом (документом), який підтверджує проведенні інвентаризації грошових коштів у боржника ліквідатором. У відповідності до ст.,34 ГПК України обставити справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування , не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наданий до матеріалів справи ліквідатором висновок незалежного аудитора Царенко Т.В. від 02.10.2009.р щодо аналізу фінансового стану боржника ( том.1 арк. справи 60-67) правомірно не прийнятий до уваги судом першої інстанції, так як в ньому зазначені тільки коефіцієнти фінансової звітності (стану) боржника без висвітлення конкретних відомостей щодо наявних сум активу та пасиву боржника, в зв'язку з чим не можливо зробити висновок про наявність перевищення у боржника загальної суми кредиторської заборгованості над всіма активами боржника.

У заяві про банкрутство ТОВ «Регіон-Реклама»не наведено обставин і не доведено належними доказами того, що вартості майна боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів, як того вимагають правові норми статті 51 Закону про банкрутство, а також відсутні відомості про здійснення ліквідаційною комісією (ліквідатором) передбачених Цивільним та Господарським кодексами України заходів, а саме: повідомлення державного реєстратора про рішення власника про припинення ТОВ «Регіон-Реклама»; відсутні докази здійснення в друкованих засобах масової інформації повідомлення про припинення товариства та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до нього; відсутні докази письмового повідомлення відомих кредиторів про ліквідацію товариства; відсутні докази звернення кредиторів до ліквідаційної комісії з вимогами до боржника та повідомлення ліквідаційною комісією про результати їх розгляду; відсутні докази здійснення ліквідаційною комісією у встановленому порядку інвентаризації основних засобів, матеріалів, грошових коштів, цінних паперів тощо; доказів вжиття ліквідаційною комісією необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості; проведення належним чином оцінки наявного майна боржника (у тому числі дебіторської заборгованості). Також відсутні докази повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію вказаного підприємства у встановленому законом порядку.

Окрім того, в заяві відсутні відомості щодо даних про загальну суму заборгованості перед усіма кредиторами з розшифровкою усіх сум боргу по кожному кредитору окремо, також окремо по кожному дебітору, з зазначенням строку їх виконання; дані по заборгованості по заробітній платі перед працівниками підприємства, а також заборгованості по податкам і зборам (обов’язковим платежам); дані про майнові активи боржника, у тому числі про грошові кошти, які знаходяться на рахунках боржника, а також про майнові права, які належать боржнику; поштові адреси банків і інших фінансових установ, що обслуговують боржника; перелік та повний опис заставленого майна.

Тобто, тільки після виконання вищезазначених вимог законодавства, можливо з’ясувати питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів та можливе звернення до господарського суду ( (після закінчення строку, який передбачений статтею 105 ЦК України) із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка передбачає спрощену процедуру ліквідації банкрута.

Така позиція суддів Харківського апеляційного господарського суду узгоджується з позицією Верховного Суду України та Вищого господарського суду України.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що вказані докази повинні надаватися заявником на момент порушення судом справи про банкрутство за процедурою, яка передбачена ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», можливість витребування судом вказаних документів після порушення провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, спеціальним Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»не передбачена.

Наведене вище спростовує доводи заявника апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невмотивованості оскаржуваної ухвали суду.

Щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, слід зазначити що, дійсно ст. 40 Закону про банкрутство передбачає перелік підстав припинення провадження у справі про банкрутство після його порушення, який не містить його припинення в разі, якщо голова ліквідаційної комісії ( ліквідатор ) не здійснив всіх належних ліквідаційних заходів, які в сукупності своїй є достатніми та необхідними для звернення до господарського суду у порядку ст. 51 Закону про банкрутство. Однак в силу ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство. А згідно ч.1 ст. 5 вказаного закону провадження у справах про банкрутство регулюється цим законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Тому суд першої інстанції цілком обґрунтовано в якості підстав для припинення провадження у справі про банкрутство боржника по справі застосував норми ч.1 ст. 80 ГПК України, відповідно до якої суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України( а тільки після виконання вищезазначених вимог законодавства ). До того ж повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами , про той же предмет, але з інших підстав допускається.

За таких обставин, ухвала господарського суду Харківської області від 17.12.2009 р. у справі № Б-48/143-09 прийнята у даній справі у відповідності до матеріалів справи та норм чинного законодавства, у зв*язку з чим колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ліквідатора ТОВ «Регіон –Реклама»задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 99, п.1 ч.1 ст. 101, п.1 ч.1 ст.103, ст.105, ст.106 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 1, 7, 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Реклама» залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 17.12.2009 р. по справі № Б-48/143-09 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом місяця до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 12.02.2010 р.

Головуючий суддя

Судді