Постанова № 8274606, 19.05.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

20 травня 2009 року Справа № 2-21/351-2009 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді,

суддів,

,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився (Фонд комунального майна Ялтинської міської ради);

відповідача: не з'явився (ОСОБА_1);

розглянувши апеляційну скаргу Фонду комунального майна Ялтинської міської ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чонгова С.І.) від 09 квітня 2009 року у справі №2-21/351-2009

за позовом Фонду комунального майна Ялтинської міської ради (пл. Радянська, 1,Ялта,98600)

до ОСОБА_1 АДРЕСА_2

про розірвання договору та стягнення 60866,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фонд комунального майна Ялтинської міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення неустойки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між Фондом комунального майна Ялтинської міської ради та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу. У порушення вимог цього договору відповідачем не сплачено у повному обсязі ціну придбаного обєкту у визначені строки.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 квітня 2009 року у справі №2-21/351-2009 позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Фонду комунального майна Ялтинської міської ради неустойку в розмірі 58 046,40 грн. та витрати, пов'язані з процесом приватизації 2 819,71 грн.

У частині вимог щодо розірвання договору купівлі-продажу - відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення мотивоване тим, що позивач не надав документів на доказ скасування рішення про викуп обєкта приватизації відповідачем та щодо дотримання встановленого статтею 188 Господарського кодексу України порядку розірвання договору.

Не погодившись з рішенням суду, Фонд комунального майна Ялтинської міської ради звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог, які стосуються розірвання договору купівлі-продажу, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням норм матеріального права.

Так, за твердженням заявника апеляційної скарги, підставою розірвання договору є факт несплати ціни продажу обєкта покупцем. Отже, договір купівлі-продажу може бути розірваний за рішенням суду у разі невиконання іншою стороною зобовязань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Як зазначає Фонд комунального майна Ялтинської міської ради у своїй апеляційній скарзі, висновки суду про відсутність підстав у задоволенні позовних вимог являються безпідставними.

У судовому засіданні 13 травня 2009 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги. Відповідач не зявився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Судова колегія відклала розгляд справи на 20 травня 2009 року.

У судове засідання 20 травня 2009 року представники сторін не зявились, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

11 листопада 2008 року між Фондом комунального майна Ялтинської міської ради та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу окремого індивідуального майна нежитлової будівлі, яка орендується ОСОБА_1 та розташована за адресою: місто Ялта, пров. Червоних Партизан, буд. 6-а.

За умовами договору від 11 листопада 2008 року Фонд комунального майна Ялтинської міської ради зобовязався передати у власність ОСОБА_1 визначене майно, яка в свою чергу зобовязувалась прийняти обєкт приватизації, сплатити ціну відповідно до умов, що визначені у договорі, та пройти реєстрацію обєкта приватизації у Бюро технічної інвентаризації.

Пунктом 1.3 договору зазначено, що право власності на обєкт приватизації переходить до покупця з моменту сплати повної вартості (з урахуванням податку на додану вартість) придбаного обєкта приватизації.

На підставі висновку експерта - товариства з обмеженою відповідальністю „Кримська консалтингова група” про вартість майна від 31 липня 2008 року ціна продажу обєкта приватизації становить 241860,00 грн., податок на додану вартість 48 372,00 грн., ціна продажу обєкта приватизації (з урахуванням податку на додану вартість) складає 290 232,00 грн.

Відповідно до пункту 2.2 зазначеного договору від 11 листопада 2008 року покупець зобовязується внести 290232,00 грн. протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього Договору.

Пункт 5.2 договору зобовязує покупця надати продавцю: до 11 грудня 2008 року документи, що підтверджують сплату 50% від ціни продажу обєкта приватизації (з урахуванням податку на додану вартість) та відшкодування витрат продавця, звязаних з підготовкою обєкта до приватизації; до 10 січня 2009 року документи, що підтверджують сплату за обєкт приватизації (з урахуванням податку на додану вартість).

Пунктом 7.2 договору сторони передбачили право продавця у встановленому порядку розірвати з покупцем договір купівлі-продажу та стягнути з нього завдані збитки у разі невиконання останнім умов спірного договору.

Проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині розірвання договору купівлі-продажу, господарський суд посилався на відсутність доказів скасування рішення про викуп обєкта приватизації відповідачем.

Проте, така позиція суду є помилковою.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Спірний договір, укладений між сторонами у справі, є особливим різновидом договору купівлі-продажу майна та правовідносини, що виникли між покупцем та продавцем, регулюються положеннями Закону України „Про приватизацію державного майна”.

Відповідно до частини 5 статті 27 Закону України „Про приватизацію державного майна” № 2163-XII від 04 березня 1992 року на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Тобто між сторонами виникли договірні відносини, які не потребують додаткового регулювання зі сторони Ялтинської міської ради.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що сторонами не дотримані вимоги статті 188 Господарського кодексу України, якою унормовано порядок розірвання господарських договорів, а саме не виконані дії, які повинні передувати зверненню до господарського суду - Фондом комунального майна Ялтинської міської ради не була направлена ОСОБА_1 пропозиція щодо розірвання договору.

Але, така позиція є помилковою, оскільки суперечить чинному законодавству, яке регулює ці відносини.

Так, інформаційним листом Вищого господарського суду від 06 серпня 2008 року № 01-8/471 „Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)” зазначено, що відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року у справі щодо офіційного тлумачення положення частини 2 статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини 2 статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

За таких обставин, недотримання позивачем вимог частини 2 статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутись за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору.

Щодо вимог Фонду комунального майна Ялтинської міської ради про стягнення з ОСОБА_1 неустойки у розмірі 58046,40 грн., судова колегія вважає обґрунтованим висновок господарського суду, що вони підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Постановою Кабінету Міністрів України № 846 від 17 вересня 2008 року встановлено, що розмір неустойки, яку сплачують покупці у разі повної або часткової несплати в установлений Законом України "Про приватизацію державного майна" строк коштів за об'єкт приватизації, включаючи земельну ділянку, становить 20 відсотків ціни, за яку придбано такий об'єкт, включаючи земельну ділянку.

Сторони, укладаючи договір від 11 листопада 2008 року, пунктом 7.2 передбачили зобовязання покупця сплатити відповідно до чинного законодавства на користь продавця неустойку у розмірі 20% від ціни продажу обєкта приватизації.

Таким чином, вимоги позивача у цій частині є обґрунтованими та засновані на діючому законодавстві.

Також, пункт 5.1.4 договору зазначає, що протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору відшкодувати витрати продавця, повязані з послугами бюро технічної інвентаризації та проведенням незалежної оцінки, на підставі наданих продавцем розрахунків.

Крім того, пунктом 7.2 договору передбачена компенсація продавцю всіх витрат, повязаних з процесом приватизації.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, Фонд комунального майна Ялтинської міської ради надав на обґрунтування суми витрат договір на проведення незалежної оцінки майна № 1073, акт приймання-передачі робіт за цим договором, платіжні доручення № 1134 від 21 жовтня 2008 року, № 1146 від 23 жовтня 2008 року, № 1151 від 24 жовтня 2008 року та рахунки № 779 від 21 жовтня 2008 року ,№ 794 від 23 жовтня 2008 року.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим підлягає частковому скасуванню у частині відмови у розірванні договору купівлі-продажу, тому що рішення у цій частині постановлено з порушенням норм матеріального права.

Керуючись статтями 101, пунктом 2 частини 1 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фонду комунального майна Ялтинської міської ради задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 квітня 2009 року у справі №2-21/351-2009 скасувати частково.

3. Викласти резолютивну частину у наступній редакції.

4. Позов задовольнити.

5. „Розірвати договір купівлі-продажу окремого індивідуального майна нежитлової будівлі, розташованої за адресою: місто Ялта, вул. Червоних Партизан, 6-а, від 11 листопада 2008 року, який зареєстрований у Державному реєстрі за номером 3228008, між Фондом комунального майна Ялтинської міської ради (місто Ялта, пл. Радянська, 1; п/р 35412002000331 в УДК в АРК місто Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 24503042, інші банківські рахунки не відомі) та ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; ІНФОРМАЦІЯ_1; НОМЕР_2 у Ялтинському відділенні КРФ АКБ „Укрсоцбанк” місто Ялта, МФО 324010, ІПН НОМЕР_1; інші банківські рахунки та реквізити не відомі) ”.

6. В іншій частині рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 квітня 2009 року залишити без змін.

Головуючий суддя

Судді