Постанова № 8274542, 11.03.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2010 р.Справа № 6/202-09-5868

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишевої Т.Я.

Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Кубік О.В.,

за участю представників сторін в судовому засіданні від 23.02.2010 р.

від позивача: не з’явилися;

від відповідача: Грішин О.В., довіреність №1/10 від 14.01.2010р.;

за участю представників сторін в судовому засіданні від 11.03.2010 р.

від позивача: Тягунова О.В., довіреність від 31.03.2009р.;

від відповідача: Грішин О.В., довіреність №1/10 від 14.01.2010р.;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „Анастасія-Г”

на рішення господарського суду Одеської області

від 14 січня 2010 року

по справі № 6/202-09-5868

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Веста Сервіс”

до відповідача: Приватного підприємства „Анастасія-Г”

про стягнення 335740 грн. боргу за поставку неетилових нафтопродуктів

          Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального Кодексу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги відкладено на 11.03.2010р..

В судовому засіданні 11.03.2010р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.01.2010р. по справі №6/202-09-5868 задоволено позов ТОВ „Веста Сервіс” до ПП „Анастасія-Г” про стягнення 335740 грн. боргу за поставку неетилових нафтопродуктів: стягнуто з відповідача 335740 грн. боргу, 3357,40 грн. –витрат по сплаті державного мита та 326 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, з посиланням на те, що відповідно до транспортної накладної № 8289 від 06.11.2008р. та довіреності серія НБЙ № 426888 від 06.11.2008р. відповідачем отримано від позивача неетилові нафтопродукти на загальну суму 335740 грн., що свідчить про укладання між сторонами у спрощений спосіб договору на передачу позивачем відповідачу неетилових нафтопродуктів, крім того вказане встановлено рішенням господарського суду Одеської області від 25.05.2009р. по справі №13/13-09-293 за позовом ТОВ „Веста Сервіс” до ПП „Анастасія-Г” про стягнення 380208,62 грн., залишеного без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.09.2009р., відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до відповідача із вимогою щодо сплати поставлених неетилових нафтопродуктів, що підтверджує виставлений рахунок на оплату від 30.09.2009р. за № 12726, між тим, відповідач зазначений рахунок не сплатив, що відповідно до ст. ст. 525, 526, 530, 610 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України є підставою для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 335740 грн..

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулося ПП „Анастасія-Г” з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 14.01.2010р. по справі №6/202-09-5868 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що господарським судом першої інстанції всебічно не перевірено обставин справи, оскільки відповідача не було повідомлено господарським судом першої інстанції про час, дату та місце розгляду справи, у зв’язку з чим відповідач не міг подати свої заперечення на позовну заяву. Господарським судом першої інстанції не встановлено факту отримання відповідачем товару - заправлення відповідачем автомобільного транспорту неетиловими нафтопродуктами, на які позивачем були передані відповідачу талони –бланки відомостей разового використання, оскільки за вказаними документами було позивачем передано відповідачу лише право здійснити заправлення автотранспорту в мережі АЗС позивача, крім того, між сторонами не було досягнуто домовленості щодо оплати вказаних документів, покупець зобов’язаний оплатити товар тільки після його прийняття, на даний момент у відповідача знаходяться бланки відомостей разового використання на отримання товару у кількості : 1) А-95 –200 літрів; 2) А-92 –1020 літрів; 3) Дизельне паливо –2500 літрів, за якими товар не було отримано.

11.03.2009р. до Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ „Веста Сервіс” надійшов відзив на апеляційну скаргу ПП „Анастасія-Г”, в якому позивач просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційну скаргу відповідача –без задоволення.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ПП „Анастасія-Г”, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що відповідно до транспортної накладної ПП „Анастасія-Г” в особі Гажийського П.З. отримало від ТОВ „Веста Сервіс” неетилові нафтопродукти на загальну суму 335740 грн..

Вищенаведене встановлено рішенням господарського суду Одеської області від 25.05.2009р. по справі № 13/13-09-293 за позовом ТОВ „Веста Сервіс” до ПП „Анастасія-Г” про стягнення 380208,62 грн., залишеного без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.09.2009р..

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

12.11.2009р. ТОВ „Веста Сервіс” звернулося до ПП „Анастасія-Г” з вимогою №660 щодо сплати поставлених неетилових нафтопродуктів у розмірі 335740 грн., що підтверджує виставлений рахунок на оплату від 10.11.2009р. за № 1144 на суму 335740 грн..

Як свідчать матеріали справи, ПП „Анастасія-Г” рахунок, виставлений ТОВ „Веста Сервіс” не сплатило, що стало підставою для звернення ТОВ „Веста Сервіс” до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ПП „Анастасія-Г” про стягнення 335740 грн..

Дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, апеляційний господарський суд встановив наступне.

За ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми, дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти зокрема правочини між юридичними особами.

Статтею 207 названого Кодексу встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарськими зобов’язаннями визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарських відносин, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку; майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Матеріали справи, а саме: накладна №8289 від 06.11.2008р., довіреність на отримання матеріальних цінностей серії НБЙ №426888 від 06.11.2008р., свідчать про те, що між ТОВ „Веста Сервіс” та ПП „Анастасія-Г” укладено правочин в письмовій формі, оскільки на накладній містяться підписи уповноважених осіб, а довіреність на отримання матеріальних цінностей посвідчує факт передачі товару між сторонами, таким чином між сторонами у справі склалися майново-господарські зобов’язання на підставі договору купівлі-продажу по передачі неетилових нафтопродуктів на суму 335750 грн..

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

12.11.2009р. ТОВ „Веста Сервіс” звернулося до ПП „Анастасія-Г” з вимогою №660 щодо сплати поставлених неетилових нафтопродуктів у розмірі 335740 грн., що підтверджує виставлений рахунок на оплату від 10.11.2009р. за № 1144 на суму 335740 грн..

Як свідчать матеріали справи, ПП „Анастасія-Г” рахунок, виставлений ТОВ „Веста Сервіс” не сплатило.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов’язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на наведене, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що господарським судом першої інстанції цілком правомірно задоволено позов ТОВ „Веста Сервіс” про стягнення з ПП „Анастасія-Г” про стягнення 335740 грн., оскільки позовні вимоги, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України.

Як свідчать матеріали справи, 13.12.2009р. ТОВ „Веста Сервіс” направило на адресу ПП „Анастасія-Г” вимогу №660 від 12.11.2009р. та рахунок №1144 від 10.11.2009р. (арк. спр. 13-14), в якому просило оплатити борг, який утворився внаслідок господарської діяльності між підприємствами, у розмірі 335740 грн..

ПП „Анастасія-Г”, отримавши вимогу про оплату боргу, зобов’язання не виконало, борг у розмірі 335740 грн. не оплатило в порушення ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що матеріалами справи доведено поставку товару –неетилових нафтопродуктів –бензину А-95 та дизельного пального в розумінні ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, не приймаються до уваги колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду твердження ПП „Анастасія-Г”, викладені у апеляційній скарзі, про те, що між сторонами не виникло господарських (цивільних) зобов’язань.

Крім того, скаржник у апеляційній скарзі посилається на те, що відповідач отримав від позивача за накладною та довіреністю не товар –неетилові нафтопродукти, а бланки відомостей разового використання, між тим, у накладній №8289 від 06.11.2008р. та довіреності на отримання матеріальних цінностей серії НБЙ №426888 від 06.11.2008р. не міститься відмітки, що ПП „Анастасія-Г” отримало від ТОВ „Веста Сервіс” бланки відомостей разового використання, натомість у вказаних документах йдеться про передачу відповідачу саме товару –неетилових нафтопродуктів.

Таким чином, господарським судом першої інстанції цілком правомірно встановлено наявність заборгованості ПП „Анастасія-Г” перед ТОВ „Веста Сервіс” у розмірі 335740 грн. за поставлений товар, та задоволено позовну вимогу про стягнення заборгованості, посилаючись на ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України.

Не приймається до уваги колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду твердження скаржника - ПП „Анастасія-Г” щодо порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки судом не було повідомлено відповідача про дату, час та місце розгляду позовної заяви, так як в матеріалах справи наявне повідомлення про вручення ПП „Анастасія-Г” поштового відправлення господарського суду Одеської області від 28.12.2009р., яке свідчить про отримання відповідачем ухвали господарського суду Одеської області від 17.12.2009р..

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суми, які підлягають сплаті - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Оскільки позов задоволено у повному розмірі, то господарським судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Одеської області від 14.01.2010р. по справі №6/202-09-5868 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП „Анастасія-Г” –без задоволення.

Також з ПП „Анастасія-Г” слід стягнути державне мито за подання апеляційної скарги у розмірі 828,70 грн., оскільки скаржником не було сплачено при поданні апеляційної скарги повної суми державного мита, як того вимагає Декрет Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, у розмірі 1678,70 грн., а сплачено лише 850 грн..

Керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101 –103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, –

П о с т а н о в и в :

Рішення господарського суду Одеської області від 14.01.2010р. по справі №6/202-09-5868 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Стягнути з Приватного підприємства „Анастасія-Г” (67882, Одеська область, м. Татарбунари, вул. Сонячна, 21, код 34890552) до Державного бюджету України (Головне управління Державного казначейства України в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, р/р № 31114095700008 МФО 828011 КБК 22090200) державне мито за розгляд апеляційної скарги у розмірі 828 (вісімсот двадцять вісім) грн. 70 коп..

Зобов’язати господарський суд Одеської області видати наказ із зазначенням відповідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                   Савицький Я.Ф.

Суддя                                         Гладишева Т.Я.

Суддя                                                                                 Лавренюк О.Т.