Постанова № 8274355, 02.03.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2010 р.Справа № 16/265/09

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                    Разюк Г.П.

суддів:                                        Колоколова С.І

                                                  Петрова М.С.

при секретарі судового засідання Ніколовій Г.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Колодяжної Ю.А. за довіреністю № 01/33-149 від 24.12.09року,

від відповідача: Котенко Л.П., Чередниченко І.Б. за довіреністю № 84 від 2.03.10року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління житлово-комунального господарства та капітального будівництва Вознесенської міської ради Миколаївської області

на рішення господарського суду Миколаївської області від 18.01.2010 р.

по справі № 16/265/09

за позовом відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Миколаївобленерго” в особі філії міста Миколаїв

до скаржника

про стягнення 6789,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

У грудня 2009р. відкрите акціонерне товариство “Енергопостачальна компанія “Миколаївобленерго” в особі філії міста Миколаїв /далі –ВАТ “Миколаївобленерго”/ звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Управління житлово-комунального господарства та капітального будівництва Вознесенської міської ради Миколаївської області /далі —Управління/ про стягнення з останнього 6789,31 грн. боргу за спожиту електроенергію у грудні 2006р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач спожив у спірний період 96463 кВт/ год, але безпідставно оплатив її вартість за пільговим тарифом на суму 9986,64 грн., коли мав оплачувати за роздрібним тарифом другого класу напруги, позаяк у грудні 2006р. у споживача були відсутні окремі прилади диференційованого обліку електричної енергії, тільки за наявності яких спожита електроенергія оплачується за пільговим тарифом 5 коп. за 1 кВт/год (без ПДВ). Тому позивач вважає, що відповідач має сплатити різницю між вартістю спожитої електроенергії у спірний період, розрахованої за загальним тарифом у сумі 16 776,19 грн. та вже сплаченою вартістю за пільговим тарифом (9 986,64 грн.), що складає 6789,31 грн., з посиланням на вимоги ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.01.2010 р. (суддя Фролов В.Д.) позовні вимоги задоволені повністю з підстав їх обґрунтованості.

Не погоджуючись з означеним рішенням місцевого господарського суду, Управління звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області від 18.01.2010 р. скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову.

Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на ту обставину, що місцевий господарський суд не дав належної оцінки наявності двох рахунків, надісланих відповідачу позивачем для сплати за використану електроенергію у розмірі 96463 кВт/ год за грудень 2006р., при цьому за датами видачі рахунків: перший від 10.12.2006р. за тарифом 32 коп. за 1 кВт/год, другий —від 12.12.2006р. за тарифом 5 коп. за 1 кВт/год.

Крім того, місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення, не взяв до уваги факт використання електричної енергії на потреби зовнішнього освітлення міста в межах зон доби, що передбачено Порядком диференціювання за годинами доби тарифів на електроенергію, яка використовується для зовнішнього освітлення населених пунктів, затвердженого Постановою НКРЕ №1030 від 22.10.2004р., про що свідчать наявні в матеріалах справи докази встановлення реле часу, які були здійснені представниками позивача з лютого по листопад 2006р.

До того ж, суд не дав належної оцінки актам, складеним представниками ВАТ “Миколаївобленерго” щодо перепрограмування приладів вмикання та вимикання реле часу, які, на думку апелянта, підтверджують використання електроенергії, в тому числі й в спірний період, на потреби зовнішнього освітлення міста у відповідності до вимог п. 1 вищезазначеної постанови НКРЕ №1030, відтак і розрахунок вартості цієї спожитої електроенергії має здійснюватися за пільговим тарифом.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, однак представник ВАТ “Миколаївобленерго” спростовував доводи апеляційної скарги, наполягав на залишенні оскаржуваного рішення місцевого господарського суду від 18.01.2010р. без змін.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом, 07.04.2004р. між ВАТ “Миколаївобленерго” (Енергопостачальна організація) та Управлінням укладено договір №50/19, за умовами якого позивач зобов’язався відпускати відповідачу електричну енергію як різновидність товарної продукції у межах 120 кВт, дозволеної до використання потужності у т.ч. з розбивкою по об’єктах (Таблиця №1), а відповідач повинен був сплачувати за фактично використану електричну енергію відповідно до умов та у строки, передбачені договором та додатками до нього.

Згідно п. 10 договору, останній укладається на строк до 31 грудня 2004 року, набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про припинення його дії або перегляд його умов.

В наявних матеріалах справи такі заяви сторін відсутні, тому цей договір разом з додатками до нього є чинним.

Під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов’язалися керуватись чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією.

Згідно п. 3.1 споживач зобов'язується знімати і надавати по встановленій формі у Енергопостачальну організацію показання розрахункових лічильників згідно з календарним графіком 10 числа щомісячно.

Згідно витрат спожитої електроенергії по точкам обліку лінії зовнішнього освітлення за грудень 2006р. (а.с.40), Управління спожило за вказаний місяць 96463 кВт/ год, проти чого не заперечує позивач.

Відповідно до п.3.3 договору підставою для остаточного розрахунку за спожиту у розрахунковому періоді електроенергію є рахунок позивача.

10.12.2006р. позивач виписав споживачу рахунок №50/19/12 від 10.12.2006р. на суму 16776,19 грн. за спожиту у грудні електроенергію в об'ємі 96463 кВт/г (а.с. 39), отримання якого відповідачем заперечується.

12.12.2006р. позивач виписує споживачу другий рахунок №50/19/12 вже на суму 9986,88 грн. за спожиту у грудні електроенергію в такому ж об'ємі —96463 кВт/г (а.с. 105), який Управління оплатило у повному обсязі, чим і виконало умови договору теж в повному обсязі.

Позивач, вважаючи, що відповідач не цілком сплатив вартість спожитої у грудні 2006р. електроенергії по рахунку від 10.12.2006р., звернувся з позовом до суду про стягнення 6789,31 грн. боргу, що складає різницю між сумою по виставленому рахунку 10.12.2006р. та оплаченою сумою по рахунку від 12.12.2006р., який місцевий господарський суд задовольнив у повному обсязі.

Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до п. 2 Постанови НКРЕ №1030 від від 22.10.2004р., для визначення обсягів електричної енергії, спожитої на потреби зовнішнього освітлення населених пунктів, мають використовуватися окремі прилади диференційованого обліку електричної енергії, унесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, допущені до застосування в Україні.

Як вбачається з матеріалів справи, у січні 2005р. відповідач встановив у м. Вознесенськ прилади окремі прилади обліку вмикання та вимикання зовнішнього освітлення (сертифікат відповідності серія ВБ за №023394, зареєстрований в реєстрі за № UA 1.043.12359-04 від 18.02.2004р., виробник Schneider Electric Industries S.A. Франція, протокол випробувань №И-23-37-04 від 02.02.2004р., атестат акредитації ВЦ №UA6.001.Н/334 від 15.10.2001р.).

Прилади обліку запрограмовані на вмикання та вимикання зовнішнього освітлення міста в межах зон доби, наведених в таблиці, що відображена в зазначеній постанові НКРЕ №1030 від від 22.10.2004р., а перепрограмування та опломбування реле часу проводилося щомісячно представниками енергопостачальної організації, що підтверджено листами позивача та актами відповідача (а.с. 72-87, 88-101).

З березня 2005р. сторонами застосовувався тариф 5 коп. за кВт/год (без ПДВ) у межах зон доби, згідно наданих рахунків позивача за використання електроенергії на потреби зовнішнього освітлення міста.

Таким чином, колегія вважає, що за спірний період —грудень 2006р. відповідач підставно сплатив всю вартість спожитої електроенергії за приладами обліку вмикання та вимикання зовнішнього освітлення за пільговим тарифом 5 коп. за кВт/год (без ПДВ) на підставі виставленого правильного рахунку №50/19/12 від 12.12.2006р. на суму 9986,88 грн., оскільки матеріалами справи підтверджено, а позивачем не надав доказів того, що в спірному місяці Управління здійснювало споживання електроенергії за недиференційованими приладами обліку.

При цьому, доводи позивача щодо обґрунтованості саме першого рахунку, з якими помилково погодився суд першої інстанції, жодним чином не підтверджені матеріалами справи, а з акту від 6.12.2006р. (а.с.87), складеного представниками споживача та енергопостачальної організації вбачається, що інспектором ВАТ “Миколаївобленерго” саме в спірному місяці здійснювалось перепрограмування та опломбування реле часу на освітленні вулиць міста, що забезпечували саме диференційований за часом облік спожитої на освітлення електроенергії.

Щодо посилань позивача про встановлення диференційованих лічильників лише в січні 2007р. з посиланням на акти про заміну приладів обліку, то колегія, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, прийшла до висновку, що це не змінило правовідносин сторін і не могло бути підставою для заміни розрахункового тарифу для споживача в грудні 2006 року та для задоволення відповідного позову.

З огляду на викладене, колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив фактичні обставини справи та надав не вірну оцінку наявним доказам, отже рішення господарського суду Миколаївської області від 18.01.2010р. слід скасувати та прийняти нове про відмову у позові.

Згідно із ст.49 ГПК України витрати скаржника по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги відшкодовуються за рахунок іншої сторони.

Керуючись ст. ст. 99,101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Управління житлово-комунального господарства та капітального будівництва Вознесенської міської ради Миколаївської області задовольнити, рішення господарського суду Миколаївської області від 18.01.2010р. у справі № 16/265/09 –скасувати, у задоволенні позову відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Миколаївобленерго” в особі філії міста Миколаїв –відмовити.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Миколаївобленерго” в особі філії міста Миколаїв (54017 м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40, поточний рахунок 26002225010060 у МФ КП “ПриватБанк”, МФО 326610, код 23399393) на користь Управління житлово-комунального господарства та капітального будівництва Вознесенської міської ради Миколаївської області (56500, Миколаївська область, м. Вознесенськ, площа Центральна, 1, р/р 35411011002209 в УДК у Вознесенському районі, МФО 826013, код 20908003) 51 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

3. Доручити господарському суду Миколаївської області видачу наказів за постановою.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Г.П.Разюк

Суддя С.І.Колоколов

Суддя М.С. Петров