Постанова № 8274224, 25.02.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2010 р.Справа № 1/217/09

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Шевченко В.В.

                               Мирошниченко М.А.

при секретарі - Волощук О.О.,

за участю представників сторін:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: Хмельницький А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Центральний міський ринок”, м. Южноукраїнськ Миколаївської області

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 09.12.2009 року

по справі № 1/217/09

за позовом: Приватної виробничо –комерційної фірми „Тектоніт”, м. Южноукраїнськ Миколаївської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Центральний міський ринок”, м. Южноукраїнськ Миколаївської області

про стягнення 35 064,50 грн.

                                         ВСТАНОВИЛА:

          У жовтні 2009 року приватна виробничо –комерційна фірма „Тектоніт” (далі –Фірма) звернулася до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Центральний міський ринок” (далі –Товариство) про стягнення 20115, 60 грн. основного боргу, що виник у зв’язку з неоплатою виконаних у грудні 2008 року будівельних робіт по ремонту майданчика центрального міського ринку згідно з договором № 41 від 03.12.2008 року, а також 2294,46 грн. втрат від інфляції, 502,89 грн. 3% річних та 12270,52 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов’язання. Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на ст. ст. 193, 198, 216, 222, 224 ГК України та ст. 625 ЦК України.

          Заявою від 07.12.2009 року позивач уточнив свої вимоги в частині стягнення втрат від інфляції та просив господарський суд стягнути з відповідача 2175,49 грн. втрат від інфляції згідно з уточненим розрахунком.

          Товариство не визнало позов у повному обсязі посилаючись на те, що акт приймання виконаних підрядних робіт був підписаний напередодні звернення позивача до суду з цим позовом, тому нарахування пені та штрафних санкцій з дня укладення договору є незрозумілим. Стосовно основного боргу відповідач посилався на те, що після підписання акту виконаних підрядних робіт ним були виявлені відступи від умов договору та інші недоліки, які не могли бути виявлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки).

          Рішенням господарського суду Миколаївської області від 09.12.2009 року (суддя –Васильєва Л.І.) позов задоволено частково, стягнуто з Товариства на користь Фірми 20 115,60 грн. основного боргу, 2175,49 грн. втрат від інфляції, 3842,39 грн. пені, 502,89 грн. річних, а в решті позовних вимог відмовлено.

          Рішення мотивовано приписами ст. ст. 525, 526, 629, ч. 2 ст. 625 ЦК України, в порушення яких до теперішнього часу відповідач виконані позивачем роботи не оплатив, отже наявний борг по договору, а також сума інфляції та річних підлягають стягненню на користь позивача у заявленому розмірі. Розмір пені за період з 09.12.2008р. по 09.10.2009р. з врахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” складає 3842,39 грн., а тому суд задовольнив вимогу в цій частині частково.

          В апеляційній скарзі Товариство вважаючи зазначене рішення прийнятим з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме ч. 4 ст. 853 ЦК України та п. 6 ст. 232 ГК України, а також за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати та справу направити на новий розгляд.

          Фірма заперечує проти задоволення скарги посилаючись на безпідставність та недоведеність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

          Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони заздалегідь були повідомлені належним чином, проте позивач не скористався наданим законом правом на участь свого представника в засіданні суду. Нез’явлення представника позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними в справі матеріалами згідно з приписами ст. ст. 75, 101 ГПК України.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.          

          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 03.12.2008 року між Товариством (замовник) та Фірмою (підрядник) було укладено договір № 41 на виконання будівельних робіт, відповідно до якого підрядник зобов’язався власними та залученими силами і засобами, якісно, з дотриманням норм в установлені строки виконати роботи по ремонту майданчика центрального міського ринку, а замовник зобов’язався прийняти й оплатити виконані роботи.

          Умовами даного договору визначено, що обсяг, характер і вартість робіт, передбачених цим договором визначається кошторисом, а також розрахунками договірної ціни, що є невід’ємною частиною договору і підставою для взаємних розрахунків, виконаними по АВК –3; вартість робіт, доручених до виконання підряднику, складає 20115,60 грн.; початок та закінчення робіт –грудень 2008 року; оплата за виконанні роботи здійснюється протягом 3-х днів з моменту підписання сторонами акту приймання виконаних робіт по формі КБ-2в та форми КБ-3. Акт виконаних робіт замовник зобов’язаний підписати не пізніше трьох днів з моменту надання його підрядником; розрахунки за виконанні роботи здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника; у випадку несвоєчасного здійснення розрахунків замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,2% від суми договору за кожен день прострочення; підрядник виконує роботи відповідно до проектної документації, будівельних норм та правил, графіків виконання робіт; замовник здійснює контроль і технічний нагляд за відповідністю якості, обсягів та ціни виконаних робіт кошторису, будівельним нормам та правилам, а матеріалів, конструкцій, виробів - державним стандартам та технічним умовам. При виявленні відхилень замовник видає підряднику розпорядження про їх усунення, а при істотних порушеннях приймає рішення призупинити роботи; здача –приймання робіт після закінчення виконання робіт здійснюється відповідно з діючим порядком та оформлюється актом здачі –приймання. Перелік документів, які оформлюються при здачі відповідає будівельним нормам та правилам; договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до виконання договірних зобов’язань.

          За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором будівельного підряду, відповідно до якого підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. (ст. 875 ЦК України).

          Отже, між сторонами у справі на підставі договору № 41 від 03.12.2008 року склалися цивільно –правові відносини, зміст яких становлять їх взаємні права і обов’язки щодо виконання будівельних робіт по ремонту майданчика центрального міського ринку в м. Южноукраїнську Миколаївської області відповідно до проектно-кошторисної документації і здання їх у встановлений строк та прийняття закінчених будівельних робіт і їх оплати (ст. ст. 11, 509 ЦК України).

          Позивач свої зобов’язання за зазначеним договором виконав у повному обсязі та у встановлений строк, що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт форми КБ –2в та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ –3 за грудень 2008 року на суму 20115,60 грн., які були підписані відповідачем без будь –яких зауважень.

          Отже, відповідно до умов п. п. 4.2, 4.3 договору оплату виконаних робіт відповідач повинен був здійснити протягом трьох днів з моменту підписання сторонами вказаних акту приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-2в та КБ-3 шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

          Претензією № 1 від 12.06.2009 року позивач повідомив відповідача про наявність непогашеної заборгованості за виконані будівельні роботи згідно з договором № 41 від 03.12.2008р. у розмірі 20115,60 грн. та виклав вимогу сплатити заборгованість і попередив, що у випадку невиконання зазначених вимог у десятиденний термін буде вимушений вжити заходів до примусового стягнення боргу із застосуванням штрафних санкцій передбачених договором та законодавством. Доказом надходження до відповідача вказаної претензії є копія повідомлення за № 2687572 відділення поштового зв’язку, яке було вручено 15.06.2009 року.

          Проте, відповідач залишив цю претензію без відповіді і задоволення, у зв’язку з чим позивач звернувся до господарського суду з даним позовом за захистом своїх майнових прав і охоронюваних законом інтересів.

          Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.          

          Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

          Недоведеним слід визнати твердження відповідача викладене у запереченнях проти позову, що після підписання акту приймання виконаних підрядних робіт були виявлені відступи від умов договору та приховані недоліки у виконаних позивачем роботах.

          Положеннями ст. 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

          Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

          Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

          Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

          Згідно з частинами 4, 6 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

          Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

          Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

          Як вже було зазначено вище, наявні у справі акт приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в та довідка про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 за грудень 2008 року підписані сторонами беззаперечно свідчать про те, що виконані позивачем будівельні роботи по ремонту майданчика ринку були прийняті відповідачем без будь –яких зауважень щодо їх обсягу та якості або ж невідповідності умовам договору.

          Належних доказів, які б свідчили про те, що відповідач повідомляв позивача про виявлені ним відступи від умов договору або інші приховані недоліки у виконаних підрядних роботах, відповідачем до суду не подано і таких доказів у справі не міститься

          Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не заперечуючи обсягів, характеру та вартості виконаних позивачем будівельних робіт не надав суду належних доказів проведення остаточного розрахунку з останнім, у зв’язку з чим борг відповідача перед позивачем в сумі 20 115,60 грн. правомірно визнано місцевим господарським судом таким, що підлягає стягненню.

          За прострочення виконання грошового зобов’язання позивач на підставі п. 4.5 договору нарахував відповідачеві пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за період з 09.12.2008 року по 09.10.2009 року в сумі 12270,52 грн., а також на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України втрати від знецінення грошових коштів за весь час прострочення в сумі 2175,49 грн. та три проценти річних від простроченої суми –502,89 грн., згідно з наданими розрахунками.

          Статтею 175 ГК України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

          Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

          Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

          Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Відповідно до ст. ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків і договір є обов’язковим до виконання.

          Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Статтею 886 ЦК України передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов'язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.

          Дослідивши обчислені позивачем розрахунки втрат від інфляції та процентів річних колегія суддів вважає, що вони відповідають умовам укладеного сторонами договору підряду та чинному законодавству і відповідачем не спростовані як в цілому, так і за їх складовими. А тому, місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Разом з тим, вказавши, що Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено обмеження щодо розміру пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, та стягнувши з урахуванням вимог цього Закону з відповідача пеню в сумі 3842,39 грн. за період з 09.12.2008 року по 09.10.2009 року, місцевий господарський суд не врахував, що згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

А тому, з урахуванням встановленого цією статтею обмеження періоду нарахування пені шестимісячним строком, пеня яка підлягає стягненню з відповідача за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання за період з 09.12.2008 року по 09.06.2009 року становить 2406,46 грн.

          Недоведеним за допомогою законодавчо встановлених засобів доказування та таким, що спростовується матеріалами справи, а саме: рахунком –фактурою № 59 від 03.12.2008р. виставленим позивачем відповідачеві на оплату виконаних робіт, податковою накладною від 03.12.2008 року виписаною позивачем та претензією № 1 від 12.06.2009 року, визнається твердження відповідача, що акт приймання виконаних підрядних робіт був підписаний напередодні звернення позивача до суду з даним позовом. Жодного належного доказу, який би підтверджував таке твердження, відповідачем до суду не подано і в матеріалах справи не міститься.

          З цих же підстав не приймається до уваги і безпредметне посилання відповідача в апеляційній скарзі в обґрунтування своїх доводів на положення ч. 4 ст. 853 ЦК України про те, що у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Як вже було зазначено вище, належних доказів, які б свідчили про те, що відповідач повідомляв позивача про виявлені ним відступи від умов договору або інші недоліки, а також що між сторонами існує спір з приводу недоліків у виконаних роботах, скаржником до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

          Наявними в справі актом приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 за грудень 2008 року, спростовується твердження скаржника, що будівельні роботи були виконані за два тижні до звернення позивача до суду з цим позовом. Доказів звернення до позивача з претензіями щодо порушення строків виконання робіт, встановленим умовами п. 3.1 договору, скаржником до суду не подано.

          Інші доводи відповідача, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків суду та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті.          

          З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду в частині стягнення пені підлягає зміні, а в решті частини підлягає залишенню без змін, як законне та обґрунтоване.

          Керуючись ст.ст. 99, 101-105, 122 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Центральний міський ринок” задовольнити частково.

          Рішення господарського суду Миколаївської області від 09.12.2009 року у справі № 1/217/09 змінити, стягнення за ним припинити, викласти його резолютивну частину в наступній редакції:

          Позов задовольнити частково.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Центральний міський ринок”(55000, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 19-Б, ідентифікаційний код 34129176) на користь приватної виробничо-комерційної фірми “Тектоніт” (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, вул. Миру, буд.11, кімн.14, ідентифікаційний код: 20860161) 20 115,60 грн. основного боргу, 2175,49 грн. втрат від інфляції, 2406,46 грн. пені, 502,89 грн. річних, 2520,04 грн. витрат зі сплати державного мита та 169,92 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В решті частини позову відмовити.

          Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Шевченко В. В.