Постанова № 8274092, 23.02.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2010 р.Справа № 15/367/09

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Кубік О.В.

представники сторін в судове засідання від 23 лютого 2010 року не з’явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства „Червонодолинське”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 18.11.2009 року

по справі № 15/367/09

за позовом: Заступника прокурора Корабельного району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Миколаївській області

до відповідача: Комунального підприємства „Червонодолинське”

про стягнення 39 908,95 грн.

Встановив:

          У серпні 2009 року заступник прокурора Корабельного району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Миколаївській області звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення 39908,95 грн. збитків з Комунального підприємства „Червонодолинське”, завданих внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

          Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на матеріали перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства посадовими особами Комунального підприємства „Червонодолинське”, яка проведена фахівцями Державної екологічної інспекції в Миколаївській області, за результатами якої встановлено порушення відповідачем вимог ст. 43 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, ст. ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України –відсутність у відповідача дозволу на спеціальне водокористування щодо забору підземних вод.

          Рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.11.2009 року по справі № 15/367/09 (суддя В.О. Ржепецький) позов задоволено. Стягнуто з КП „Червонодолинське” на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Миколаївській області 39908,95 грн. збитків, а також стягнуто з відповідача до Державного бюджету України 399,09 грн. витрат на державне мито та 236,00 грн. на ІТЗ судового процесу.

Мотивуючи рішення, суд вказав про доведеність заявлених прокурором позовних вимог, які обґрунтовані нормами Водного кодексу України та Методикою розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації від 29.12.2001 року № 290.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, КП „Червонодолинське” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 18.11.2009 року по справі № 15/367/09 в частині стягнення 39908,95 грн. збитків та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнувши з відповідача збитки в розмірі 7981,77 грн.

Скаржник зазначає, що господарським судом при визначенні розміру збитків, заподіяних внаслідок самовільного забору води з підземних джерел, застосована невірна Методика розрахунку збитків, що призвело до необґрунтованого нарахування збитків у сумі 39908,95 грн. та прийняття невірного рішення. Суд не звернув уваги на той факт, що розрахунок розміру збитків, який міститься в матеріалах справи, зроблено позивачем за Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затвердженою наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.12.2001 року за № 290 та зареєстрованою в Мінюсті України 18.01.2002 року за № 44/6332, тоді як до спірних правовідносин слід застосовувати Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджену наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995р. № 37, яка чітко визначає відповідальність юридичних осіб за самовільне водоспоживання.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 22.04.2009 року Державною екологічною інспекцією в Миколаївській області здійснено планову перевірку КП „Червонодолинське” з питання дотримання вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої складено акт перевірки, в якому зафіксовано, що відповідач здійснює водопостачання без спеціального дозволу.

          23.04.2008 р. державним інспектором Державної екологічної інспекції в Миколаївській області складено протокол № 225/0 про адміністративне правопорушення, за результатами розгляду якого прийнято постанову про накладення штрафу на директора КП „Червонодолинське” Кирильчук І.Д. за вчинення адміністративного порушення.

          Згідно з довідкою № 133 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України одним з видів діяльності за КВЕД КП „Червонодолинське” є збирання, очищення та розподілення води.

          Згідно з пунктом 9 статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов’язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

          Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 49 вказаного кодексу.

          Частиною1 статті 48 Водного кодексу України встановлено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

          Місцевим господарським судом встановлено та не оспорюється відповідачем, що останній здійснює спеціальне водокористування за відсутності у нього дозволу державного органу охорони навколишнього природного середовища, що є порушенням статті 49 Водного кодексу України.

          Згідно частини1 статті 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

          Частиною 3 вказаної статті встановлено, що відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

          Відповідно до ч. 1 ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

          Господарський суд першої інстанції, задовольнивши позов прокурора та стягнувши з відповідача 39 908,95 грн. завданих збитків, погодився з наведеним розміром збитків, вказавши в мотивувальній частині рішення від 18.11.2009 р., що розрахунок зроблено позивачем відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.12.2001р. № 290, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.01.2002 р. за № 44/6332 (далі –Методика від 29.12.2001 року № 290).

          Проте, з таким висновком суду колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

          Зі змісту позовної заяви (а.с.3) вбачається, що прокурор при визначенні розміру збитків, спричинених відповідачем водним ресурсам України внаслідок самовільного водокористування, посилається на Методику від 29.12.2001р. № 290.

          Доданий до позовної заяви прокурора розрахунок розміру збитків (а.с.6) свідчить, що він здійснений також за Методикою від 29.12.2001 року № 290. Розмір збитків складає 39908,95 грн.

          Разом з тим, відповідач наполягає, що в даних спірних правовідносинах розмір збитків слід розраховувати за іншою методикою - Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, яка затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995 року № 37, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.06.1995 р. за № 162/698 (далі Методика від 18.05.1995 року № 37).

Так, відповідно до п. 6.1. Методики від 18.05.1995 р. № 37 при самовільному використанні збитки розраховуються за формулою: Зс.б. = W x Тар., де W - об'єми води при самовільному водокористуванні, куб.м; Тар. - діючі на час порушення тарифи на воду в одиницях національної валюти за 1 куб.м.

          Згідно з п.6 Методики від 29.12.2001 р. № 290 завдані збитки розраховуються за формулою: З с.в. = W x Тар x 5, де W - об'єми води при самовільному водокористуванні, заборі води з порушенням планів водокористування, переуступці права водокористування і таке інше; Тар - діючий на час порушення тариф на воду як природний ресурс без урахування пільгових коефіцієнтів; 5 - коефіцієнт.

          Тобто, розрахунки завданих збитків за вказаними методиками є різними, і як вже вказувалось, заявлена до стягнення сума спричинених відповідачем збитків розрахована за Методикою від 29.12.2001 р. № 290 і складає 39908,95 грн.

          Проте, як вже зазначалось раніше, відповідач здійснює спеціальне водокористування без наявності на це дозволу, тим самим порушуючи водне законодавство.

          Пункт 4.2 Методики від 18.05.1995 р. № 37 чітко визначає, що відповідальність юридичних і фізичних осіб настає внаслідок порушення ними встановлених умов водокористування, а саме самовільного водоспоживання, тобто забору води з поверхневих чи підземних джерел без дозволу на спецводокористування.

          Відтак, при самовільному водоспоживанні розмір збитків визначається за формулою: Зс.б. = W х Тар. , де W - об'єми води при самовільному водокористуванні, куб. м; Тар. - діючі на час порушення тарифи на воду в одиницях національної валюти за 1 куб. м., встановленою Методикою від 18.05.95 року № 37, яка була чинною на дату виявлення порушення –27.04.2009 року, і за розрахунком судової колегії складає: (5175,00 х 0,03174) + (40951,00 х 0,07617) + (35176 х 0,08715) + (13020 х 0,1254) = 7981,78 грн.

          Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України, який в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 10.12.2004 р. № 17 „Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля” вказав, що у справах про відшкодування шкоди, заподіяної забрудненням і засміченням вод, іншими порушеннями водного законодавства, слід керуватися, зокрема, ст. 111 Водного кодексу України, статтями 1166, 1192 Цивільного кодексу України. Розмір шкоди при цьому визначається відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18 травня 1995 р. N 37 (зі змінами, внесеними наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 31 січня 2002 р. N 48); зареєстрована в Міністерстві юстиції України 1 червня 1995 р. за N 162/698).

          Враховуючи вищевикладене, оскаржене рішення від 18.11.2009 р. про задоволення позову заступника прокурора Корабельного району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Миколаївській області до Комунального підприємства „Червонодолинське” і стягнення з останнього 39 908,95 грн. спричинених збитків підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

          Судові витрати за позовом згідно статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101- 104, 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів, —

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 18.11.2009 року по справі № 15/367/09 –скасувати частково, виклавши резолютивну частину в редакції:

„1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства „Червонодолинське” на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Миколаївській області (54055, м. Миколаїв, вул. Дзержинського, 134, код ЄДРПОУ 34949459) 7981,78 грн. збитків.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Комунального підприємства „Червонодолинське” до Державного бюджету України 79,82 грн. державного мита та 47,20 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.”

Зобов’язати господарський суд Миколаївської області видати накази з зазначенням відповідних реквізитів сторін.

Видати Комунальному підприємству „Червонодолинське” довідку на повернення з Державного бюджету України державного мита в сумі 159,64 грн., надмірно сплаченого за квитанцією № 44 від 23.01.2010 року.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

          Головуючий суддя:                                                            Т.Я. Гладишева

          Суддя:                                                                                 Я.Ф. Савицький

          Суддя:                                                                                О.Т. Лавренюк