Постанова № 8274007, 23.02.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2010 р.Справа № 6/196-09-5803

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого: Петрова М.С.

Суддів: Колоколова С.І.

Разюк Г.П.

при секретарі судового засідання: Ніколовій Г.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Пономаренко Ю.П., довіреність № 29 від 04.04.09 р.

від відповідача: Стрецкул М.В., довіреність 114 від 30.12.09 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго”

на рішення господарського суду Одеської області від 22.01.2010р.

по справі № 6/196-09-5803

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Одеська ковбасна фабрика”

до Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго”

про визнання недійсним рішення комісії

В С Т А Н О В И Л А:

12.11.2009р. ТОВ „Одеська ковбасна фабрика” (далі по тексту –ТОВ „ОКФ”) звернулось до суду з заявою про вжиття запобіжних заходів шляхом накладення заборони ВАТ „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” в особі Центрального РЕМ на проведення будь-яких дій по відключенню позивача від електропостачання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.11.2009р. № 6/09-37 вищевказану заяву ТОВ “ОКФ” задоволено та заборонено ВАТ “ЕК “Одесаобленерго” в особі Центрального РЕМ проводити будь-які дії по відключенню ТОВ “ОКФ” від електропостачання.

23.11.2009р. ТОВ “ОКФ” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ВАТ „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” (далі по тексту —ВАТ “ЕК “Одесаобленерго”) про визнання недійсним рішення комісії Центрального району електричних мереж ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” з розгляду акту про порушення ТОВ „ОКФ” Правил користування електричною енергією № 018930 від 29.09.2009р., оформленого протоколом № 1054-о від 10.11.2009р. та відновлення електропостачання.

07.12.2009р. позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову в порядку ст. 67 ГПК України шляхом накладення заборони Центральному РЕМ ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” на проведення будь-яких дій стосовно відключення ТОВ „ОКФ” від електропостачання.

18.01.2010р. позивач уточнив позовні вимоги та просив тільки визнати недійсним рішення комісії Центрального району електричних мереж ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” з розгляду акту про порушення ТОВ „ОКФ” Правил користування електричною енергією № 018930 від 29.09.2009р., оформленого протоколом № 1054-о від 10.11.2009р. в частині затвердження суми, що підлягає стягненню з позивача, а саме 135223,01 грн. При цьому в уточнених позовних вимогах ТОВ „ОКФ” вимогу про відновлення електропостачання не заявляло.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.01.2010р. (суддя Демешин О.А.) позов ТОВ “ОКФ” задоволено, рішення комісії ВАТ “ЕК “Одесаобленерго” в особі Центрального РЕМ з розгляду акту про порушення ТОВ „ОКФ” Правил користування електричною енергією № 018930 від 29.09.2009р., оформленого протоколом № 1054-о від 10.11.2009р. визнано недійсним; з ВАТ “ЕК “Одесаобленерго” на користь ТОВ “ОКФ” стягнуто 85 грн. держмита, 236 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 3000 грн. витрат на послуги адвоката; запобіжні заходи, вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 13.11.2009р. № 6/09-37, скасовано. В задоволенні заяви ТОВ “ОКФ” від 07.12.2009р. про забезпечення позову — відмовлено.

До вказаного висновку суд дійшов з огляду на те, що відповідачем не доведено належними доказами факт самовільного підключення позивачем конденсаторних установок потужністю 229,1 кВар, як це зазначено в рішенні комісії ВАТ “ЕК “Одесаобленерго”, оформленого протоколом № 1054-о від 10.11.2009р.

Не погоджуючись з рішенням суду, ВАТ “ЕК “Одесаобленерго” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення суду та припинити провадження у справі.

В своїй скарзі ВАТ “ЕК “Одесаобленерго” зазначає, що вимоги, які були заявлені ТОВ “ОКФ” в позовній заяві, не підлягають розгляду в господарських судах, оскільки рішення комісії по розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією оформлюється відповідним протоколом, який в свою чергу, є лише фіксацією факту проведення засідання комісії, а тому не відноситься до обов'язкових для виконання рішень державних та інших органів.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду 1 інстанції без змін, вважаючи його обґрунтованим та відповідаючим вимогам чинного законодавства.

22.02.10 р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшла заява представника ТОВ „ОКФ” про надання можливості ознайомитися із матеріалами справи та додатками до апеляційної скарги і доповнень до неї. Однак, 22.02.10 р. представник ТОВ „ОКФ” для ознайомлення із матеріалами справи та додатками до апеляційної скарги не з’явився. В судовому засіданні від 23.02.10 р. представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги для ознайомлення із додатками до доповнень до апеляційної скарги. Вказане клопотання судовою колегією залишено без задоволення, оскільки представник позивача мав можливість ознайомитися із вищезазначеними документами 22.02.10 р., до того до доповнення до апеляційної скарги додані роз’яснення Вищого господарського суду України та судова практика, до яких позивач мав такий же доступ як і відповідач через засоби інформаційно-технічного зв’язку.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, в силу п.10 ч.2 ст.16 ЦК, є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Цією нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст.20 ГК України також передбачено, що права та законні інтереси суб’єктів господарювання захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

Виходячи із змісту вищевказаних норм права, особа може звернутись за захистом свого права шляхом визнання недійсними актів, прийнятих також іншими органами або суб’єктами, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин і які є підставою для виникнення, зміни або припинення певних прав або обов’язків такої особи.

Разом з тим, рішення, яке позивач просить визнати недійсним, не є актом, який безпосередньо тягне за собою виникнення, зміну чи припинення певних прав або обов’язків позивача. Таке рішення не тягне для споживача негативних правових наслідків у вигляді примусового безспірного стягнення вартості додатково нарахованого обсягу електричної енергії, оскільки не є документом, на підставі якого здійснюється стягнення у примусовому порядку.

Так, в силу п.6.43 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.96р. №28 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.08.96р. №417/1442), споживач має оплатити розрахункові документи за недовраховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка. При цьому, спірні питання, які виникають між сторонами, при складанні акта, визначенні розміру коштів, належних до оплати, здійснення платежів вирішуються у судовому порядку.

Згідно ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Перелік справ, підвідомчих господарським судам визначений ст.12 ГПК України, разом з тим, наведений перелік не є вичерпним, оскільки в силу п.1 вказаної норми, господарським судам підвідомчі також справи у спорах, що виникають з інших підстав, ніж ті, що визначені у даному пункті.

Разом з тим, рішення комісії не є актом, який породжує певні правові наслідки; зазначене рішення не спрямовано на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не має обов'язкового характеру для суб'єктів цих відносин; воно не є за своєю суттю рішенням державного чи іншого органу, тобто офіційним документом.

Зазначене рішення, як і акт перевірки та рахунок, може бути доказом, зокрема, у справі про стягнення нарахованих сум з позивача у судовому порядку або у разі звернення позивача з позовом про зобов’язання відповідача поновити поставку електроенергії. Однак, таке рішення не є визначальним при встановленні самого факту порушення і повинно оцінюватись у сукупності з іншими зібраними доказами за правилами, визначеними нормами ГПК України (аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України - постанова ВСУ від 12..06.2007р. у справі №3/576н).

Таким чином, провадження у даній справі щодо визнання недійсним рішення, яке оформлене протоколом комісії Центрального району електричних мереж ВАТ "Енергетична компанія "Одесаобленерго" №1054-о від 10.11.2009р. підлягало припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, на що не звернув увагу місцевий господарський суд, розглядаючи відповідні вимоги по суті.

Отже, апеляційна скарга ВАТ “ЕК “Одесаобленерго” підлягає задоволенню, рішення господарського суду Одеської області від 22.01.2010р. - скасуванню, провадження у справі слід припинити на підставі п.1 ст.80 ГПК України.

В силу ст.47 ГПК України, п.3 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" підлягає поверненню з державного бюджету державне мито, сплачене:

- позивачем з позовної заяви у розмірі 85грн. відповідно до квитанції від 23.11.2009р.;

- відповідачем з апеляційної скарги у розмірі 42,5 грн. згідно платіжного доручення №2318 від 29.01.2010 р.

Керуючись ст.ст. 47,49, 80, 99,101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Одесаобленерго” задовольнити, рішення господарського суду Одеської області від 22.01.2010р. скасувати, провадження у справі припинити.

2. Повернути з державного бюджету України (ГУДКУ в Одеській області, рахунок № 31114095700008, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460) державне мито:

- Товариству з обмеженою відповідальністю „Одеська ковбасна фабрика” (65028, м. Одеса, вул. Адмірала Лазарєва, 73. р/р 26007690481140 ОФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 328016, код ЄДРПОУ 05384809), сплачене при подачі позовної заяви у розмірі 85грн. 00 коп. відповідно до квитанції від 23.11.2009р.;

- Відкритому акціонерному товариству „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” (65028, м. Одеса, вул. Садова, 3, р/р 26007237491 в ОФ ВАТ „МТБ”, МФО 328168, код ЄДРПОУ 26302276), сплачене при подачі апеляційної скарги у розмірі 42грн. 50 коп. згідно платіжного доручення № 2318 від 29.01.2010р. ;

про що видати відповідні довідки.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя М.С. Петров

Суддя Г.П. Разюк

Суддя С.І. Колоколов