Постанова № 8273615, 04.11.2009, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

04.11.09 Справа № 19/97

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Процика Т.С.

суддівДубник О.П.

Скрипчук О.С.

при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) “Млинівські макарони”

на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.07.2009р.

у справі № 19/97

за позовом Підприємця ОСОБА_2, с. Зміїнець Луцького району Волинської області

доТзОВ “Млинівські макарони”, смт. Млинів Рівненської області

про стягнення 103443,56 грн.

за участю представників:

від позивача не зявився;

від відповідача не зявився.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 14.07.2009р. у справі № 19/97, суддя Тимошенко О.М., позов задоволено, стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "Млинівські макарони" (35100, Рівненська область, смт. Млинів, вул.Народна,50, код ЄДРПОУ 34337272, п/р 26009730040520 в АКБ "Укрсоцбанк", МФО 333012, м.Рівне) на користь підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 у АКІБ "УкрСиббанк", МФО 351005) - 102 500 грн. 00 коп. - основного боргу, 943 грн. 56 коп. - пені, 1034 грн. 44 коп. витрат по сплаті державного мита, 312 грн. 50 коп. витрат по сплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

Зазначене рішення мотивоване нормами ст.ст. 11, 509, 526, ч.1 ст.530, ст.611 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, а також тим зокрема, що заборгованість відповідача перед позивачем підтверджується матеріалами справи, грунтується на договорі та законі.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області у справі № 19/97 від 14.07.2009р., а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки вважає, що дане рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, зокрема в рішенні не вказано, за який період стягується заборгованість, а також, за який період нарахована пеня.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступне.

12 березня 2009 року між підприємцем ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Млинівські макарони" було укладено договір поставки № 12-03/09-1. Відповідно до предмету договору Постачальник (позивач) зобов'язувався протягом дії цього Договору постачати Покупцю (відповідачу) пшеничне борошно вищого гатунку за погодженими сторонами в накладних (специфікаціях, прайс-листах, замовленнях або інших підписаних представниками сторін документах, які є невід'ємною частиною цього Договору) кількістю та ціною (далі за текстом "Товар"), а Покупець зобов'язувався прийняти товар та оплатити його на встановлених цим Договором умовах.

За умовами п. 5.5. Договору Покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за передану Постачальником партію товару протягом 45 (сорока пяти) календарних днів з моменту отримання Товару по накладній або в інший письмово погоджений сторонами строк.

На виконання умов договору згідно наданої позивачем копії накладної №2-04/1 від 02.04.2009 р. (арк.с. 9) останній поставив відповідачу товар (борошно вищого гатунку) на загальну суму 102 500 грн. 00 коп.

У строки, визначені договором, відповідач вартість поставленого Товару не оплатив.

Підприємцем ОСОБА_2 02.06.2009 р. на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Млинівські макарони" було направлено претензію №01-06/1 з вимогою сплатити борг (а.с.14), однак вона залишена без відповіді.

Пунктом 6.4. Договору встановлено, що у випадку затримки оплати товару Покупцем, він сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка нараховується на несплачену суму за весь період прострочення платежу.

Керуючись зазначеним пунктом Договору та чинним законодавством, з огляду на прострочення виконання зобов'язання відповідачем, позивач правомірно і обгрунтовано нарахував пеню в розмірі 943 грн. 56 коп. (розрахунок міститься у позовній заяві).

Доказів сплати боргу відповідач суду не подав.

За умовами ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що зважаючи на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 103 443 грн. 56 коп., з яких 102 500 грн. 00 коп. - основний борг, 943 грн. 56 коп. - пеня, підтверджуються матеріалами справи, грунтуються на договорі та законі, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат згідно ст. 49 ГПК України.

Доводи апеляційної скарги є необгрунтованими і спростовуються вищенаведеними обставинами і вищевказаними доказами, поданими позивачем.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Залишити рішення Господарського суду Рівненської області від 14.07.2009р. у справі № 19/97 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2.Судові витрати покласти на скаржника.

Головуючий-суддяПроцик Т.С.

суддяДубник О.П.

суддяСкрипчук О.С.