Постанова № 8273367, 17.02.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

17.02.10                                                                                           Справа № 28/44

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу МПП «Левант»

на ухвалу господарського суду Львівської області від 16.11.2009р.

у справі № 28/44

за заявою ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Львівської обласної дирекції, м.Львів

до МПП «Левант», м.Стрий

про визнання банкрутом,

з участю представників :

від скаржника –Солків С.В.

від ініціюючого кредитора - Петришин П.М.

арбітражний керуючий –Надлонок А.І.

          В ході судового засідання сторонам права і обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України роз”яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

          Ухвалою господарського суду Львівської області від 16.11.2009р. у справі № 28/44 (суддя Морозюк А.Я.) про банкрутство МПП «Левант», м.Стрий введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядника майна арбітражного керуючого Надлонка А.І., зобов»язано заявника в десятиденний строк подати до офіційних друкованих органів оголошення про порушення справи про банкрутство, визначено розмір вимог кредитора в розмірі 236626,46 грн. тощо.

          Не погоджуючись з даною ухвалою боржник – МПП «Левант»подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадану ухвалу, посилаючись, зокрема, на те, що на момент порушення провадження у справі про банкрутство вимоги ініціюючого кредитора були повністю забезпечені іпотекою майна боржника, а відтак були відсутні правові підстави для подальшого провадження у справі.

          Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(надалі –Закон) заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником).

Відповідно до частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом (частина друга статті 4-1 цього Кодексу).

Частиною третьою статті 6 Закону передбачено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно з вимогами частини четвертої статті 11 Закону у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника.

Отже, у підготовчому засіданні суд має перевірити наявність ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредитора (кредиторів), який ініціював порушення справи про банкрутство, та безспірність цих вимог.

Застосовуючи зазначені положення Закону, слід виходити із системного аналізу норм, зокрема положень статті 1, якими дано визначення поняття "безспірні вимоги кредиторів". Такими є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника (абзац восьмий статті 1 Закону).

Таким чином, за Законом вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.

Як вбачається із матеріалів справи, із заявою про визнання боржника банкрутом ініціюючий кредитор звернувся до господарського суду Львівської області, оскільки за останнім рахується непогашена заборгованість, яка підтверджена рішенням господарського суду Львівської області від 22.04.2009р. у справі № 25/64, виданим на його виконання наказом та постановою ДВС про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, за результатами дослідження долученої боржником до матеріалів справи копії квитанції № 1506 від 09.11.2009р. суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку, що дана квитанція не являється доказом сплати коштів в сумі 50000,00 грн. кредитору у справі (ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»), так як отримувачем коштів в цій квитанції зазначений ПП «Левант-Інвест-Сервіс», код отримувача 34119310, що не відповідає ані назві кредитора по справі, ані його коду. Таким чином, матеріалами справи не підтверджується зменшення боргу на 50000,00 грн. до розміру, що є меншим 300 мінімальних заробітних плат.

У відповідності до статті 13 Закону з метою забезпечення майнових інтересів кредиторів в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство або в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні, вказується про введення процедури розпорядження майном боржника і призначається розпорядник майна у порядку, встановленому цим Законом.

Розпорядник майна призначається господарським судом із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі, відомості про яких надаються в установленому порядку Вищому господарському суду.

Відповідно до ч.2 ст.13 Закону кандидатуру розпорядника майна, яка відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, мають право також запропонувати суду кредитори боржника.

Скориставшись своїм правом ініціюючим кредитором запропоновано суду кандидатуру арбітражного керуючого Надлонка А.І.

Крім того, у відповідності до п.5 статті 11 Закону з метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які вияввили бажання взяти участь у санації боржника, суддя у підготовчому засіданні виносить ухвалу, якою зобов»язує заявника подати до офіційних друкованих органів у десятиденний строк за його рахунок оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

          На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-106 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

          Ухвалу господарського суду Львівської області від 16.11.2009р. у справі № 28/44 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Новосад Д.Ф.

суддя Мельник Г.І.