Постанова № 8273070, 03.03.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

03.03.10                                                                                           Справа № 3/138

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р.І.,

при секретарі Чаплик І.,

з участю представників:

від скаржника (позивача) – з”явився,

відповідачів-1,2 –не з”явилися,

розглянув апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Українська енергетична група», м.Київ

на рішення господарського суду Львівської області від 21.01.2010 року, суддя Березяк Н., у справі № 3/138

за позовом: закритого акціонерного товариства «Українська енергетична група», м.Київ

до відповідача-1: товариства з обмеженою відповідальністю «Форум плюс», м.Львів

до відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю «Портал-Інвест-Груп», м.Львів

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу будинку та зобов»язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 21.01.2010 року відмовлено в задоволенні позовних вимог закритого акціонерного товариства «Українська енергетична група»до товариства з обмеженою відповідальністю «Форум плюс»та товариства з обмеженою відповідальністю «Портал-Інвест-Груп»про визнання недійсним договору купівлі-продажу об’єкту нерухомого майна від 15.03.2003 року, укладеного між позивачем та ТзОВ «Форум Плюс», та зобов»язання ТОВ „Портал-Інвест-Груп” повернути ЗАТ „Українська енергетична груп” приміщення, яке знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Наукова, 7 загальною площею 2295,9 кв.м.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем пропущено встановлений ст.257 ЦК України строк позовної давності звернення з даним позовом, що згідно ст.267 ЦК України є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. При цьому, судом зазначено, що позивачем не доведено, а судом не встановлено наявність в спірному випадку ні підстав для поновлення строку позовної давності, ні обставин, які би свідчили про переривання чи зупинення строку позовної давності.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити, в зв”язку з неповним з»ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що згідно вимог ст.76 ЦК УРСР, який діяв на момент укладення спірного договору, строк позовної давності розпочинається з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про порушення свого права. Скаржник вважає, що позивач дізнався про порушення свого права лише на загальних зборах акціонерів 28.08.2003 року, оскільки договір укладений керівником товариства з перевищенням наданих йому повноважень, а тому перелік строку позовної давності слід обчислювати з цієї дати, що свідчить про своєчасне звернення позивача з даним позовом.

Скаржник покликається на наявність в спірному випадку підстав, встановлених ст.264 ЦК України, для переривання строку позовної давності, оскільки 19.08.2006 року позивачем подавався позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу об’єкту нерухомого майна від 15.03.2003 року та повернення спірного майна, тобто даний позов містив у собі частину вимоги, на яку має право позивач, що згідно ч.2 вищевказаної статті є підставою для переривання строку позовної давності для звернення з даним позовом.

Скаржник також покликається на наявність в спірному випадку достатніх поважних причин для поновлення строку позовної давності, зокрема, наміри погодити спірні питання в добровільному порядку та клопотання про це відповідачів, а також докази щодо порушення прав позивача, який позбавлений права власності на своє майно, що підлягає захисту згідно вимог діючого законодавства.

В судове засідання представники відповідачів не з»явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, а тому суд розцінює їх неявку як без поважних причин та вважає за можливе розгляд справи провести за наявними в справі документами про права і обов”язки сторін.

Клопотання відповідача-2 про відкладення слухання справи задоволенню не підлягає, оскільки діючим ГПК України не обмежено представництво юридичної особи одним представником, а при відсутності і таких можливостей сторона не позбавлена захищати свої інтереси та представляти суду докази в порядку, встановленому ст.22 ГПК України, зокрема, надавати письмові пояснення.

Щодо інших наведених в клопотанні підстав для відкладення слухання справи, то вони є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами, спростовані наявною розпискою сторони про одержання копії ухвали про порушення апеляційного провадження, оригіналом квитанції про направлення відповідачу-2 копії апеляційної скарги, а тому не можуть бути прийняті судом до уваги. Мотиви клопотання щодо мирного врегулювання спору, а звідси і про відкладення справи, не знайшли підтвердження в судовому засіданні, оскільки представник позивача заперечив проти мирного врегулювання спору і наявності у нього даних від позивача для відкладення справи.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав свою позицію, пояснення дав аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.03.2003 року між ЗАТ «Українська енергетична група»в особі генерального директора Смоли О.Ю. (продавець) та ТзОВ «Форум Плюс»в особі директора Лавського В.В. (покупець) укладено договір купівлі-продажу приміщення, яке знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Наукова,7 загальною площею 2295,9 м.кв. Вартість об’єкту нерухомості згідно умов договору складала 106600,00 грн.

Згідно п.1.5 договору право власності на приміщення переходить від продавця до покупця з моменту приймання-передачі такого об’єкту на умовах даного договору. 15.03.2003 року за актом приймання -передачі позивач передав у власність відповідачу-1 приміщення загальною площею 2295,9 кв.м. за адресою: м.Львів вул.Наукова,7, який згодом відчужив зазначений об’єкт згідно договору купівлі-продажу від 29.04.2009 року ТзОВ «Портал-Інвест-Груп».

Підставою звернення з даним позовом про визнання недійсним договору від 15.03.2003 року позивач зазначає невідповідність його вимогам закону, а саме підписання представником ЗАТ «Українська енергетична група»з перевищенням наданих йому повноважень, що згідно ст.48 ЦК УРСР є підставою для визнання договору недійсним та повернення об»єкта купівлі-продажу належному власнику.

У відповідності до ст.76 ЦК Української РСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Відповідно до п.6 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Оскільки спірний договір укладено 15.03.2003 року, загальний строк позовної давності до набрання чинності норм ЦК України не сплив, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати норми саме ЦК України.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст.261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, про відчуження приміщення за договором акціонери позивача довідались лише у серпні 2003 року (через 5 місяців), після чого генеральний директор Смола О.Ю. був звіль нений з посади, його робота на посаді генерального директора товариства була визнана не задовільною. Після цього позивачем подано позов до господарського суду Львівської області про визнання договору недійсним з підстав зловмисної згоди представника однієї з сторін з іншою стороною (ст.57 ЦК УРСР), який залишено без розгляду (справа №4/2217-2/329).

Таким чином, з вказаним позовом про визнання оспорюваного договору недійсним позивач звернувся в вересні 2005 року, тобто в межах строку позовної давності. Проте, враховуючи залишення вказаного позову ЗАТ «Українська енергетична група»без розгляду ухвалою господарського суду Львівської області від 07.03.2006 року, яка є чинною, даний факт згідно ст.265 ЦК України не зупиняє перебігу позовної давності.

Наявність в спірному випадку інших обставин, які би свідчили про переривання чи зупинення строку позовної давності позивачем не доведено, а судом не встановлено.

Разом з тим, згідно з п.5 ст.267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Про поновлення строку позовної давності позивач заявляв в позовній заяві (а.с.11, т.1).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався за захистом свого порушеного права в межах строку позовної давності, зокрема, справа №4/2217-2/329 про визнання договору недійсним з підстав зловмисної згоди представника однієї з сторін з іншою стороною (ст.57 ЦК УРСР) та справа №14/215 (1/886-14/239) про визнання права власності і повернення нерухомого майна. З матеріалів справи №14/215 (1/886-14/239) вбачається, що розгляд даної справи неодноразово відкладався та продовжувався строк розгляду спору на підставі клопотань ТзОВ «Портал-Інвест-Груп»та ТзОВ «Форум Плюс»для надання можливості врегулювати спір в добровільному порядку. Така ж заява подана представником відповідача-2 і в даній справі, що підтверджує намір позивача врегулювати спір поза судовим розглядом та здійснення ним всіх дій для уникнення конфлікту по спірній ситуації, чим відтерміновував позивачу строк на звернення до суду для захисту порушеного права.

Таким чином, враховуючи заяву позивача про поновлення строку позовної давності із зазначенням причин пропуску, і враховуючи доводи, викладені в даній заяві, апеляційний суд приходить до висновку, що строк позовної давності за вимогою про визнання недійсним спірного договору слід поновити, як такий, що пропущений позивачем з поважних причин.

Відповідно до ст.48 ЦК УРСР, який діяв на момент укладення спірного договору, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам зако ну.

Відповідно до ст.25 ЦК УРСР, юридична особа діє на підставі статуту (положення). Аналогічна норма передбачена і ст.4 Закону України «Про господарські товариства».

Відповідно до ст.47 Закону України «Про господарські товариства», виконавчий ор ган діє від імені акціонерного товариства в межах, встановлених статутом акціонерного то вариства і законом.

Згідно з чинною на момент укладення договору редакцією статуту позивача, зареєстрованого Печерською районною адміністрацією м.Києва за номером 28284 від 06.03.2001 року для укладення генеральним директором позивача окремих угод необхідна попере дня згода ради товариства або загальних зборів товариства.

Згідно з п.16.6.2 статуту ЗАТ «Українська енергетична група», до компетенції гене рального директора належить розпорядження коштами товариства на суму, що не переви щує визначеної загальними зборами, а згідно з п.16.6.9 статуту ЗАТ «Українська енергетична група», до компетенції гене рального директора належить укладення від імені товариства договорів, контрактів, угод на загальну суму, що визначається загальними зборами товариства.

Згідно з п.16.9. статуту ЗАТ «Українська енергетична група», порядок дій генера льного директора, межі його прав і обов'язків визначаються загальними зборами на підставі цього статуту, а згідно з п.п.16.6.12 статуту угоди (договори, контракти), що перевищують розмір сум, обумовлений в п.16.6.2 складаються за пого дженням з радою товариства. У разі недотримання вимоги щодо погодження таких угод (договорів, контрактів), вони визнаються недійсними у встановленому законодавством порядку, за умови якщо рада або загальні збори не ухвалять умови цих угод (договорів, конт рактів) протягом трьох місяців з дати їх укладення. При цьому, така угода (договір, конт ракт) набирає чинності в порядку передбаченому законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням загальних зборів ЗАТ «Українська енергетична група»№ 8 від 10.04.2002 р. встановлено перелік угод (договорів, контрактів), які потребують згоди ради або загальних зборів на їх укладення, що укладаються лише радою, і такі що можуть укладатись генеральним директором без погодження з іншими органами ЗАТ «Українська енергетична група». Зокрема, без погодження з іншими органами товарис тва генеральний директор мав право розпоряджатись коштами товариства на поточні по треби на суму, що не перевищує 10 000,00 грн. на місяць, укладати угоди (договори, контра кти) з придбання майна (майнових прав) на суму до 10000,00 грн., укладати угоди (догово ри, контракти) з відчуження майна товариства, крім нерухомого майна і транспортних засо бів на суму до 10 000,00 грн.

Рішенням цих зборів генеральному директору заборонено укладати будь-які угоди з розпорядження нерухомим майном і транспор тними засобами без попереднього письмового погодження з радою або загальними зборами товариства. Витрачання коштів більше зазначеної суми, укладення угод (договорів, контрактів), на суму, що перевищує вказані суми здійснюється за попереднім письмовим погодженням радою товариства або загальними зборами товари ства.

Судом встановлено, що спірний договір від 15.03.2003 року про відчуження майна позивача загальною вартістю 106600,00 грн. від імені позивача підписаний генеральним директором Смолою О.Ю. Доказів надання згоди на таке відчуження радою товариства або загальними зборами товариства сторонами не подано, а судом не встановлено. В матеріалах справи також відсутні докази щодо повідомлення про факт укладення спірного договору ради товариства чи акціонерів товариства, а також докази про схвалення факту укладення цього договору цими органами. За спірним договором купівлі-продажу кошти не надійшли, що встановлено постановою апеляційного суду від 04.11 2009 року справа за №14/215 (1/886-14/239).

Згідно з ст.63 ЦК УРСР, угода, укладена від імені другої особи особою, не уповно важеною на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.

Судом не встановлено, а сторонами не подано суду доказів виконання відповідачем-1 зобов»язань за спірним договором щодо оплати придбаного приміщення, що свідчить про відсутність реальних намірів відповідача-1 на придбання спірного приміщення та підтверджує факт відсутності схвалення позивачем укладення спірного договору.

З наведеного апеляційний суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для визнання спірного договору недійсним згідно вимог ст.48 ЦК України, оскільки такий підписаний генеральним директором ЗАТ «Українська енергетична група»Смолою О.Ю. з перевищенням наданих йому повноважень, що суперечить ст.25 ЦК УРСР та ст.47 Закону України «Про господарські товариства», тобто не відповідає вимогам діючого законодавства.

Окрім того, позивач просить визнати недійсною угодою за вимогами ст.50 ЦК УРСР щодо укладення її юридичною особою в суперечності з встановленими цілями її діяльності, а тому суд наводить правовий аналіз і цих підстав.

Згідно з п.3.1. статуту ЗАТ «Українська енергетична група», мета діяльності това риства: отримання прибутку шляхом здійснення підприємницької діяльності для задово лення економічних та соціальних потреб акціонерів товариства.

Спірний договір укладений генеральним директором позивача Смолою О.Ю. всу переч цілям товариства (позивача), оскільки таким договором нанесені збитки товариству і його акціонерам. Зокрема, згідно з документацією позивача спірне при міщення придбано останнім у ЗАТ «Торговий дім Укрексімнафтопродукт»на під ставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення №4-17/1-84 від 18.04.2001 року за ціною 780000,00 гривень у т.ч. ПДВ 20%. За цією ціною приміщення зараховано на баланс позивача.

Ціна, за якою приміщення продано згідно спірного договору занижена генеральним директором позивача Смолою О.Ю. більше шести разів у порів нянні з балансовою вартістю цього приміщення. Дані обставини дають зробити висновок, що дана господарська угода є збитковою, тобто всупереч ці лям товариства, що передбачають діяльність товариства для отримання прибутку.

Вищенаведена підстава не виключає обґрунтування щодо визнання угоди недійсною ще і з другої підстави, яка не є взаємовиключаюча щодо першої підстави.

За вимогами ст.48 ЦК України по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності не передбачені законом, тобто застосовуються наслідки недійсності правочину –реституція.

Разом з тим, крім способу захисту порушеного права шляхом реституції норми гл.29 ЦК України є спеціальними, у яких закріплено основні способи захисту права власності, що можуть застосовуватися власником майна, зокрема з метою повернення майна в натурі, переданого за недійсним правочином, зокрема віндикація.

Так, ст.330 ЦК чітко розмежовує випадки, в яких належним способом захисту порушеного права є визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності, від випадків, коли має заявлятися позов про витребування майна з чужого незаконного володіння. Якщо майно передане власником за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, то позов про визнання правочину недійсним та (або) про застосування наслідків недійсності правочину має пред'являтися тоді, коли майно залишається у набувача. Тобто якщо вчинений один правочин і повернути майно можна шляхом застосування реституції, то ефективним способом захисту буде визнання правочину недійсним. Якщо ж набувач, який набув майно за недійсним правочином, надалі відчужив таке майно іншій особі, потрібно звертатися з віндикаційним позовом, що позивачем і зроблено у вигляді вимоги про повернення йому майна від відповідача-2.

Якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача. Проте, в цьому випадку немає перешкод для задоволення лише віндикаційного позову, оскільки право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею. Даними обставинами справи підтверджено, що майно позивача вибуло поза його волею, оскільки відчужено нуповноваженою на те особою. Застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином, враховуючи положення ст.216 ЦК, є можливим тоді, коли предметом спору є правочин за участю власника і першого покупця (набувача), що має місце в даному спорі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом вище, майно, відчужене за спірним договором від 15.03.2003 року в подальшому було відчужене ТзОВ «Форум Плюс»відповідачу-2 –ТзОВ «Портал-Інвест-Груп», яке згідно довідки ЛОКП «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»№3720 від 29.04.2009 року є власником спірного приміщення.

Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ч. 1 ст.236 ЦК України встановлено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, а згідно ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

З наведеного апеляційний суд приходить до висновку про те, що за договором від 15.03.2003р., який в судовому порядку визнаний недійсним, ТзОВ “Форум Плюс” не набуло права власності на відчужене позивачем приміщення, а тому не вправі було вказаним приміщенням розпоряджатись, володіти та користуватися, оскільки його власником був позивач.

Наведене випливає також із ст.658 ЦК України, згідно якої право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Відповідно до ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Таким чином, встановивши, що спірний договір купівлі –продаж від 15.03.2003 року не відповідає вимогам чинного законодавства, апеляційний суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для витребування відчуженого за ним майна від ТзОВ “Портал-Інвест-Груп”, яке володіє ним незаконно, без відповідної правової підстави.

З огляду на викладене, позовні вимоги закритого акціонерного товариства «Українська енергетична група»до товариства з обмеженою відповідальністю «Форум плюс»та товариства з обмеженою відповідальністю «Портал-Інвест-Груп»про визнання недійсним договору купівлі-продажу об’єкту нерухомого майна від 15.03.2003 року, укладеного між позивачем та ТзОВ «Форум Плюс», та зобов»язання ТОВ „Портал-Інвест-Груп” повернути ЗАТ „Українська енергетична груп” приміщення, яке знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Наукова, 7 загальною площею 2295,9 кв.м. є підставними та підлягають до задоволення, оскільки право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Оскільки судом першої інстанції неповно з”ясовано обставини, що мають значення для справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому воно підлягає скасуванню, а апеляційна скарга позивача –задоволенню.

При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України, а тому з відповідачів на користь позивача належить стягнути понесені скаржником витрати в розмірі 4242 грн. державного мита за апеляційне провадження, 1066 грн. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції та 312 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст.99,103-105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Львівської області від 21.01.2010 року в справі за номером 3/138 –скасувати, а апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Українська енергетична група»–задоволити.

Поновити строк позовної давності.

Визнати недійсним укладений між закритим акціонерним товариством “Українська енергетична група” та товариством з обмеженою відповідальністю “Форум плюс” договір купівлі-продажу від 15.03.2003 року нерухомого майна - приміщення, яке знаходиться за адресою м.Львів, вул.Наукова,7, загальною площею 2 295,9 кв.м.

Зобов»язати товариство з обмеженою відповідальністю “Портал-Інвест-Груп” повернути закритому акціонерному товариству “Українська енергетична група” нерухоме майно –приміщення, яке знаходиться за адресою м.Львів, вул.Наукова,7, загальною площею 2 295,9 кв.м.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Форум плюс» (м.Львів, вул.Наукова,7, код ЄДРПОУ 32408249) на користь закритого акціонерного товариства «Українська енергетична група»(м.Київ, вул.М.Раскової,19, код ЄДРПОУ 31306909) 2654 грн. державного мита та 156 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Портал-Інвест-Груп»(Львівська область, Пустомитівський район, м.Пустомити, вул.Фабрична,19, код ЄДРПОУ 34442894) на користь закритого акціонерного товариства «Українська енергетична група»(м.Київ, вул.М.Раскової,19, код ЄДРПОУ 31306909) 2654 грн. державного мита та 156 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя: С.М.Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Р.І.Марко