Рішення № 82711453, 25.06.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 червня 2019 р. Справа № 120/1677/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Богоноса М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання: Кулика В.В.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_6

представника відповідача: Гончаренка І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до: Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області

про: визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

24.05.2019 року у Вінницький окружний адміністративний суд надійшли матеріали позовної заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 19.04.2019 року уповноваженими особами Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області здійснено заходи державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які проводять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, шляхом проведення рейдової перевірки транспортного засобу (тягача) марки DAF, модель XF 105.410, д. н. НОМЕР_1 , з напівпричепом марки CHEREAU, модель CD-382G, д. н. НОМЕР_2 , які належать ОСОБА_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

За результатом габаритно-вагового контролю, 19.04.2019 року складено акт № 029517 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів. В Акті зафіксовано, що на автодорозі М-21 Виступовичі - Житомир - Могилів - Подільський 286 км, транспортний засіб (тягач) марки DAF, модель XF 105.410, д. н. НОМЕР_1 , з напівпричепом марки CHEREAU, модель CD-382G, д. н. НОМЕР_2 , перевищив нормативно допустиму масу, а саме: нормативно допустима 40 тонн, фактична - 40,800 тонн, а також допущено перевищення вагових обмежень на строєну вісь, замість нормативно допустимих 22 тонн, навантаження становило 22,800 тонн (7750, 7350, 7700).

Крім того, за результатами проведеної перевірки складено довідку № 030017 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 19.04.2019 року та розрахунок плати за проїзд на суму 78,80 євро.

Також, уповноваженими особами Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області складено акт б/н від 19.04.2019 року про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. У вказаному акті задокументовано порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» - неоформлений документ про внесення плати за проїзд великогабаритних транспортних засобів, відповідальність за яке передбачено статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»

В подальшому, 14.05.2019 року начальником Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області Соколовським О.Д. розглянуто справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт та прийнято постанову № 119048 від 14.05.2019 року про застосування до позивача адміністративно - господарського штрафу, передбаченого нормою абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у розмірі 1 700,00 грн.

На думку позивача, постанова № 119048 від 14.05.2019 року є протиправною та підлягає скасуванню з огляду на допущення відповідачем порушень процедури габаритно-вагового контролю. Зокрема, ФОП ОСОБА_3 . зазначає, що інспекторами незаконно відмовлено у повторному зважуванні транспортного засобу. Також, на думку позивача, відповідачем порушено п.п. 3 п. 3 Розділу ІІ «Вимоги до пересувного пункту габаритно - вагового контролю», а саме ваги розташовано на узбіччі дороги з асфальтобетонним покриттям, яке містить деформації. Як на обставину, що вказує на незаконність оскаржуваної постанови, позивач зіслався і на те, що в супереч ч. 1 ст. 265-2 КУпАП, транспортний засіб не було затримано.

Ухвалою від 28.05.2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 25.06.2019 року. Крім того, сторонам встановлені строки для подання заяв по суті справи.

Представник відповідача 25.06.2019 року подав відзив на позовну заяву та докази направлення відзиву позивачу 24.06.2019 року.

Вирішуючи питання про допустимість поданого відзиву, суд враховує, що ухвалою від 28.05.2019 року відповідачу встановлено 15 - ти денний строк з дня отримання копії ухвали для подання відзиву.

Із змісту рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень встановлено, що копію ухвали від 28.05.2019 року відповідач отримав 04.06.2019 року, а тому останній день строку для подання відзиву - 19.06.2019 року. Отже, строк для подання відзиву відповідачем пропущено. При цьому, причини пропуску строку, які повідомлені у судовому засіданні представником відповідача (велика кількість справ та значне навантаження) не є поважними.

Згідно ч. 5 ст. 162 КАС України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Нормою ч. 6 ст. 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відтак, враховуючи, що відповідачем відзив у встановлений судом строк не надано без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами та не бере до уваги відзив, що подано 25.06.2019 року.

Заслухавши усні пояснення представників сторін, надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд встановив таке.

19.04.2019 року уповноваженими особами Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області у пункті габаритно-вагового контролю на а/д М-21 Виступовичі-Житомир-Могилів-Подільський було проведено рейдову перевірку транспортного засобу (тягача) марки DAF, модель XF 105.410, д. н. НОМЕР_1 , з напівпричепом марки CHEREAU, модель CD-382G, д. н. НОМЕР_2 , які належать ОСОБА_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

За результатом габаритно-вагового контролю, цього ж дня складено акт № 029517 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, в якому зафіксовано, що на автодорозі М-21 Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільський 286 км, транспортний засіб (тягач) марки DAF, модель XF 105.410, д. н. НОМЕР_1 , з напівпричепом марки CHEREAU, модель CD-382G, д. н. НОМЕР_2 , перевищив нормативно допустиму масу, а саме: нормативно допустима 40 тонн, фактична - 40,800 тонн, а також допущено перевищення вагових обмежень на строєну вісь, замість нормативно допустимих 22 тонн навантаження становило 22,800 тонн (7750, 7350, 7700).

Крім того, встановлено, що за результатами проведеної перевірки складено довідку № 030017 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 19.04.2019 року та розрахунок плати за проїзд на суму 78,80 євро.

Також, уповноваженими особами Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області було складено акт б/н від 19.04.2019 року про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зафіксовано порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» - неоформлений документ про внесення плати за проїзд великогабаритних транспортних засобів, відповідальність за яке передбачено статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

В подальшому позивача повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про порушення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 законодавства про автомобільний транспорт.

14.05.2019 року, за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області прийнято постанову № 119048 від 14.05.2019 року про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» в розмірі 1 700,00 грн.

Не погодившись із вказаною постановою, з метою її скасування, позивач оскаржив її до адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року № 2344 - ІІІ.

Вказаний закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону від 5 квітня 2001 року № 2344 - ІІІ).

Разом з цим, відповідно до абз. 4 ст. 6 Закону від 5 квітня 2001 року № 2344 - ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно з абз. 4 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 року «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення від 11.02.2015 року).

Відповідно до пункту 1 Положення від 11.02.2015 року, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Пунктом 4 Положення від 11.02.2015 передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Відповідно до пункту 8 Положення від 11.02.2015, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок від 08.11.2006).

Відповідно до п. 2 цього Порядку від 08.11.2006, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

За приписами п. 4 Порядку від 08.11.2006 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку та її територіальні органи покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, в тому числі державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За приписами п. 14 Порядку від 08.11.2006, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Згідно з абз. 2 п. 15 Порядку від 08.11.2006, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Зі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що підставою для її прийняття стала норма ст. 48 та 60 Закону від 5 квітня 2001 року № 2344 - ІІІ.

Так, ст. 60 Закону від 5 квітня 2001 року № 2344 - ІІІ, на підставі якого до позивача застосовано штраф, передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема: за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону - у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У свою чергу, відповідно до положень ч. 4 ст. 48 Закону від 5 квітня 2001 року № 2344 - ІІІ, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3, що встановлено п. 21 Порядку від 08.11.2006.

Як зазначалося, за результатами габаритно-вагового контролю 19.04.2019 року складено акт № 029517 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, в якому зафіксовано, що на автодорозі М - 21 Виступовичі - Житомир - Могилів - Подільський 286 км, транспортний засіб (тягач) марки DAF, модель XF 105.410, д. н. НОМЕР_1 , з напівпричепом марки CHEREAU, модель CD-382G, д. н. НОМЕР_2 , перевищив нормативно допустиму масу, а саме: нормативно допустима 40 тонн, фактична - 40,800 тонн, а також допущено перевищення вагових обмежень на строєну ось, замість нормативно допустимих 22 тонн навантаження становило 22,800 тонн (7750, 7350, 7700).

Відповідно п. 28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Пунктом 3 ч. 1 Порядку № 879 від 27.06.2007 визначено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Відповідно п. 22.5 Правил дорожнього руху України, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів (п. 3 ч. 1 Порядку № 879 від 27.06.2007).

Як встановлено судом, позивач під час провадження підприємницької діяльності, а саме під час перевезення яблук автомобілем марки DAF, модель XF 105.410, д. н. НОМЕР_1 , з напівпричепом марки CHEREAU, модель CD-382G, д. н. НОМЕР_2 , перевищив нормативно допустиму масу, а саме: нормативно допустима 40 тонн, фактична - 40,800 тонн. Вказане порушення призвело також до перевищення вагових обмежень на строєну вісь, замість нормативно допустимих 22 тонн навантаження становило 22,800 тонн (7750, 7350, 7700). У відсотковому співвідношенні перевищення маси транспортного засобу становило 3,6 %.

У такому випадку, документом який надає право на проїзд транспортним засобом вагові параметри якого перевищують норматив не більше як на 7% є документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів. Проте, вказаний документ, в супереч нормі ч. 4 ст. 48 Закону від 5 квітня 2001 року № 2344 - ІІІ, у водія автомобіля, під час проведення рейдової перевірки, був відсутнім. Відсутність документу про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, в силу приписів ст. 60 Закону від 5 квітня 2001 року № 2344 - ІІІ є достатньою правовою підставою для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу оскаржуваною постановою. Відтак, постанова № 119048 від 14.05.2019 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700,00 грн. прийнята за наявності для цього підстав визначених Законом від 5 квітня 2001 року № 2344 - ІІІ.

Надаючи оцінку іншим доводам позивача щодо протиправності постанови № 119048 від 14.05.2019 яка стала предметом оскарження, суд зазначає таке.

Як на одну із підстав позовних вимог позивач посилається на те, що при винесені оскаржуваної постанови не було враховано заяву водія ОСОБА_2 від 19.04.2019 року, адресовану старшому державному інспектору управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області Кравчуку О.І. при здійсненні габаритно-вагового контролю транспортного засобу з проханням про проведення повторного зважування транспортного засобу. Подаючи заяву про повторне зважування водій транспортного засобу зіслався на те, що згідно товарно-транспортної накладної № б/н від 18.04.2019 року вага (яблук) становила 21, 830 тонн, а згідно свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів вага тягача становить 8,090 тонн, напівпричепа - 8,910 тонн, що в сумі становить 38,830 тонн. Тому, на думку позивача, під час первинного зважування мала місце істотна похибка.

Щодо вказаних аргументів, то суд оцінює їх критично із наступних мотивів.

Згідно п. п. 12 п. 2 Порядку № 879 від 27.06.2007, повторне вимірювання і зважування - будь-яке наступне вимірювання транспортного засобу, що перебуває в межах одного стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю, з часу в`їзду такого транспортного засобу на територію пункту до виїзду з неї. Не є повторним вимірювання, яке проводиться через технічні перебої в роботі вимірювального і зважувального обладнання, що не суперечить вимогам затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології методики.

Умови та порядок проведення повторного зважування передбачені п. п. 23-24 Порядку № 879 від 27.06.2007.

Як передбачено п. 23 Порядку № 879 від 27.06.2007, власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Згідно п. 24 Порядку № 879 від 27.06.2007, після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Тому, суд звертає увагу позивача на те, що сам факт подання заяви про повторне зважування транспортного засобу не є достатньою підставою для його проведення. Передумовою для здійснення повторного вагового контролю фактів перевищення вагових параметрів є приведення вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Проте, судом встановлено, що позивач після проведення первинного зважування жодних дій з метою приведення вагових параметрів автомобіля до норми не вчиняв, а тому підстав для проведення повторного зважування транспортного засобу не було.

Щодо посилань позивача на документи, що супроводжували вантаж, як на джерело достовірних відомостей про масу автомобіля, то такі судом оцінюються критично, оскільки в процесі визначення вагових параметрів, фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу не передбачено дослідження товарно - транспортних накладних, видаткових накладних, актів приймання - передачі вантажу чи інших документів бухгалтерського обліку. Вказане обумовлено тим, що такі документами є документами бухгалтерського обліку, які супроводжують господарську операцію, складаються та заповнюються учасниками господарської операції, а достовірність відомостей, що вказані у них не може бути перевірена як в процесі рейдової перевірки так і в процесі розгляду справи у суді. При цьому, належним та допустимим способом отримання інформації про фактичну масу та навантаження на вісь транспортного засобу в процесі рейдової перевірки є його зважування, із використанням зважувального обладнання яке відповідає встановленим стандартам.

Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку № 879 від 27.06.2007, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Як встановлено судом із змісту Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 35-02/5376 від 09.02.2019 року, прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі, який використовувався під час зважування автомобіля позивача, відповідав вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки (Постанова КМУ № 94 від 13.01.2016 року). Тому, доводи позивача про неналежність зважувального обладнання та недостовірність результатів зважування оцінюються судом критично.

Щодо аргументів позивача про те, що зважувальне обладнання всупереч п. п. 3 п. 3 Розділу II «Вимоги до пересувного пункту габаритно-вагового контролю» Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 року № 255, було розташовано на узбіччі дороги з асфальтобетонним покриттям, яке містить деформації дорожнього одягу, то такі не беруться судом до уваги із наступних мотивів.

Згідно із нормою наказу Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 року № 255, на яку зіслався позивач, пересувний пункт габаритно-вагового контролю повинен мати в тому числі тверде покриття (асфальтобетонне або цементобетонне) без деформацій дорожнього одягу.

Так, з метою доведення переконливості своїх аргументів, позивач надав суду зроблені ним фотографії місця, де на його думку, було встановлено пересувний пункт габаритно-вагового контролю.

Представник відповідача не заперечив, що саме на вказаному місці і був встановлений пересувний пункт габаритно-вагового контролю. При цьому представник відповідача пояснив, що місце встановлення пересувного пункту відповідає затвердженому графіку від 01.04.2019 року, який погоджено Головним управлінням Національної поліції у Вінницькій області, Управлінням патрульної поліції у Вінницькій області, Службою автомобільних доріг України у Вінницькій області та ДП «Вінницький облавтодор «ВАТ «ДАК». Вказаний документ оглянуто судом у судовому засіданні та встановлено достовірність тверджень відповідача.

Досліджуючи надані позивачем фотографії місця де було встановлено пересувний пункт габаритно-вагового контролю, суд дійшов висновку про недостовірність відображених на них відомостей.

Зокрема у своїх усних поясненнях представник позивача зазначив, що фотографування проведено через декілька днів після рейдової перевірки позивача (дата перевірки 19.04.2019).

Окрім фотографій, стороною позивача надано відеозапис із місця проведення рейдової перевірки. Відеозапис проведено у день перевірки - 19.04.2019.

Після відтворення у судовому засіданні відеозапису встановлено, що фотографування проведено значно пізніше після проведення перевірки, оскільки місцевість на відеозаписі та фотографіях, хоча одна і та ж, проте дерева які зображені на фотографіях, на відміну від дерев, що зображені на відеозаписі вкриті листям.

Після відтворення відеозапису, позивач пояснив, що фотографування проведено ним у кінці травня 2019 року, в той же час коли рейдова перевірка проведена 19.04.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. (ч. 1 ст. 75 КАС України)

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 3-4 ст. 90 КАС України).

Отже, на переконання суду фотографії, що надані позивачем є неналежними доказами дефектів асфальтобетонного покриття, оскільки фотографування проведено значно пізніше самої перевірки, що не виключає ймовірності пошкодження поверхні дороги після проведення перевірки. Разом із цим, при відтворенні відеозапису із місця перевірки проведеному 19.04.2019 року, деформацій дорожнього покриття не виявлено.

Щодо твердження позивача про те, що у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд зазначає, що таке затримання є лише можливим наслідком порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів і відсутність такого затримання не може свідчити про відсутність самого порушення.

Крім цього суд звертає увагу, що за приписами ст. 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення затримувати транспортні засоби мають право виключно співробітники відповідного уповноваженого підрозділу Національної поліції, а не посадові особи Укртрансбезпеки та її територіальних органів. Тому, вказаний аргумент також не вказує на незаконність оскаржуваної постанови № 119048 від 14.05.2019 року про застосування до позивача адміністративно - господарського штрафу, передбаченого нормою абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у розмірі 1 700,00 грн.

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, сума судових витрат, відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню на користь позивача не підлягає.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

у задоволенні вимог адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: фізична особа - підприємець ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 )

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, адреса місцезнаходження: просп. Перемоги, 14, м. Київ, 03135) в особі Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, Вінницька область, 23036)

Суддя Богоніс Михайло Богданович