Рішення № 82711454, 25.06.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 червня 2019 р. Справа № 120/1708/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Свентуха Віталія Михайловича,

за участю:

секретаря судового засідання: Перевертака В.В.,

представника позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Скляра О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_6 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (далі - відповідач, УДМСУ у Вінницькій області) про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачу була видана посвідка на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 терміном дії до 01.08.2022. Однак відповідач прийняв рішення про скасування вказаної посвідки на підставі ч. 4 п. 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322. З цим рішенням позивач не погоджується, вважає його незаконним і таким, що підлягає скасуванню, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.

Ухвалою суду від 29.05.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Іншою ухвалою суду від 29.05.2019 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

07.06.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зокрема зазначає, що 22.03.2019 на адресу Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області від Управління боротьби із злочинами пов`язаними з торгівлею людьми ГУ НП у Вінницькій області надійшло подання про скасування посвідки позивача на тимчасове проживання у зв`язку із встановленням факту скоєння ним дорожньо-транспортної пригоди. У поданні зазначалось, що постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 06.02.2019 ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Судове рішення набрало законної сили 19.02.2019. Отже, своїми діями позивач порушив вимоги ч. 3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» згідно з якою іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно дотримуватись Конституції та Законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Відтак, для захисту громадського порядку, здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України заступником начальника Управління ДМС України у Вінницькій області, на підставі обґрунтованого подання ГУНП у Вінницькій області, 25.03.2019 року затверджено висновок про скасування та вилучення посвідки на тимчасове проживання в Україні громадянину Єгипту ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач надав пояснення щодо стягнення з відповідача на користь позивача, за умови задоволення позову, витрат на професійну правничу допомогу. Вважає, що адвокат не дотримався Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не надав до суду обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, та намагається відшкодувати витрати на правничу допомогу яка не співрозмірна складності даної категорії справ.

18.06.2019 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якому зазначає, що відповідач у своєму відзиві на позовну заяву не спростував твердження та аргументи, які зазначені у позовній заяві.

Стосовно стягнення з відповідача на користь позивача, за умови задоволення позову, витрат на професійну правничу допомогу, то зазначає, що позивач та адвокат Герасимчук С.П. в рамках договору про надання професійної правничої допомоги, виходячи із складності справи, часу необхідного для підготовки та подання позовної заяви, а також часу який може бути витрачений адвокатом під час захисту та представництва інтересів позивача в судових засіданнях дійшли згоди про встановлення гонорару адвоката в розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч гривень).

25.04.2019 через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів, а саме рішення ВОАС у справах інших осіб до УДМСУ у Вінницькій області.

Вирішуючи дане клопотання у судовому засіданні, судом ухвалою постановленою без виходу до нарадчої кімнати відмовлено у задоволенні клопотання про долучення рішень Вінницького окружного адміністративного суду, оскільки рішення суду прийняті відносно інших осіб та ними не встановлено преюдиційних обставин у даній справі.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини які викладені в позовній заяві. Також, уточнив дату оскаржуваного рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання з 27.03.2019 року на 25.03.2019 року.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, що викладені у наданому суду письмовому відзиві.

Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши думки представників сторін, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Єгипту, який 18.12.2018 року отримав посвідку на тимчасове проживання в Україні за № НОМЕР_1 терміном дії до 01.08.2022 року на період навчання у Вінницькому національному медичному університеті імені М.І.Пирогова.

22 березня 2019 року до УДМС України у Вінницькій області надійшло подання Управління боротьби зі злочинами пов`язаними з торгівлею людьми ГУНП у Вінницькій області про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні громадянину Єгипту ОСОБА_6 .

Подання мотивоване тим, що рамках проведення профілактичних заходів під умовною назвою «Мігрант» в період з 01.03.2019 року до 31.05.2019 року на території Вінницької області виявлено порушення, а саме встановлено, що 19 грудня 2018 року о 18:30 год. в м. Вінниці по вул. Магістратська, 104, водій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин Єгипту, непрацюючий, проживаючий в АДРЕСА_1 керуючи транспортним засобом марки «BMW 320», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом марки «Chevrolet Aveo», д/н НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_5 , внаслідок чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження та було завдано матеріальних збитків. Своїми діями ОСОБА_6 порушив вимоги п. п. 12.1, 13.1 ПДР.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 06.02.2019 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень на користь держави. Дана постанова набрала законної сили 19.02.2019 року.

25.03.2019 року заступником начальника відділу у справах іноземців та осіб без громадянства УДМС України у Вінницькій області Дзируком О.В. на підставі одержаного подання від 21.03.2019 року складено висновок про скасування та вилучення посвідки на тимчасове проживання в Україні громадянина Єгипту ОСОБА_6 , який 25.03.2019 року був затверджений заступником начальника УДМС України у Вінницькій області Кушніром В.М.

Цього ж дня заступником начальника УДМС України у Вінницькій області Кушніром В.М. на підставі підпункту 4 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 322 від 25.04.2018 року, винесено рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянину Єгипту № НОМЕР_1 .

Вказане рішення супровідним листом від 01.04.2019 року № 0501.5-2556/05.3-19 направлене на адресу позивача, а саме: АДРЕСА_2 .

При цьому судом з`ясовано, що дійсно оскаржуване рішення не містить дати його прийняття. В зазначеному вище супровідному листі зазначається про його прийняття 27.03.2019 року. Однак як і з усних пояснень представника відповідача, даних в судовому засіданні, так із письмового відзиву на позовну заяву судом встановлено, що оскаржуване рішення прийнято на підставі висновку про скасування посвідки, в якому відображаються усі обставини її скасування. Таке рішення у своїй типовій формі немає дати, а тому його фактичною датою є саме дата затвердження висновку - 25.03.2019 року.

У зв`язку з чим суд вважає, що предметом судового оскарження у даній справі є саме рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , яке прийняте 25.03.2019 року. Одночасно відповідні уточнення судом прийнято від представника позивача.

Пізніше, постановою Вінницького апеляційного суду від 14.05.2019 року було скасовано постанову Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/33025/18 від 06.02.2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_6 за ст. 124 КУпАП, а судову справу було закрито за закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Визначаючись щодо обґрунтованості позовних вимог, суд враховує наступне.

Частиною 1 статті 26 Конституції України передбачено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України.

Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI) визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

Відповідно до пункту 10 частини 1 вказаної вище статті іноземці та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на тимчасове проживання, якщо інше не встановлено законом;

У відповідності до пункту 17 частини першої статті 1 Закону № 3773-VI посвідка на тимчасове проживання це документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Згідно зі статтею 3 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною 13 статті 4 Закону № 3773-VI (на період навчання іноземця), є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування, документ, що підтверджує факт навчання в Україні, та зобов`язання навчального закладу повідомити центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, про відрахування з такого закладу (ч. 13 ст. 5 Закону № 3773-VI).

Механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання (далі - посвідки) іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання передбачений Порядком оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322 (далі - Порядок № 322).

Виключні підстави для скасування посвідки визначені у пункті 63 Порядку № 322.

Оскаржуване у справі рішення прийняте на підставі підпункту 4 пункту 63 згаданого Порядку, згідно якого посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.

Відповідно до пункту 64 Порядку № 322 рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п`яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування.

Приписами пункту 65 Порядку № 322 передбачено, що копія рішення про скасування посвідки видається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства під розписку або надсилається такій особі і приймаючій стороні рекомендованим листом не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня його прийняття.

Як уже зазначалося судом, громадянин Єгипту ОСОБА_6 прибув в Україну з метою навчання та документований посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , виданою 18.12.2018 року з терміном дії до 01.08.2022 року. При цьому, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення послугували обставини викладені в поданні про скасування посвідки на тимчасове проживання стосовно вчинення громадянином Єгипту Раха Ахмедом правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Тобто суду необхідно дослідити, чи дійсно дії позивача, які пов`язані із вчиненням ним адміністративного правопорушення, є такими, що загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав та інтересів інших осіб.

Надаючи оцінку обставинам справи суд у першу чергу звертає увагу на те, що постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 06.02.2019 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення пунктів 12.1, 13.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП, тобто за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Отже, як видно зі змісту постанови Вінницького апеляційного суду, позивач раніше до адміністративної відповідальності не притягувався. Більше того, вид та розмір призначеного судом першої інстанції адміністративного стягнення свідчать про низький ступінь суспільної небезпечності дій позивача внаслідок допущеного ним правопорушення. В подальшому постанову суду першої інстанції скасовано в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративних стягнень, з підстав, передбачених п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Ті доводи відповідача, що позивач злісно порушує законодавство України, а особливо громадський порядок, є взагалі безпідставними, позаяк суду не надано жодного доказу який би підтверджував факт притягнення позивача до будь-якої відповідальності за дії, об`єктом посягання якого є громадський порядок. Об`єктом посягання при порушенні правил дорожнього руху, що мало місце у даній справі, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та у сфері власності, однак аж ніяк не громадський порядок.

Суд зауважує, що з огляду на положення чинного законодавства наявність подання органу поліції про скасування посвідки не є безумовною підставою для прийняття відповідачем рішення про скасування посвідки іноземця на тимчасове проживання, а отримана у такий спосіб інформація є приводом для проведення міграційним органом відповідної перевірки з метою прийняття рішення, яке б відповідало критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.

Такими критеріями є, зокрема, обґрунтованість, тобто прийняття рішення з урахуванням всіх обставин, що мають значення; добросовісність; розсудливість; пропорційність, що означає дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Водночас, відповідно до статті 1 Закону України "Про національну безпеку України" №2469-VІІІ від 21.06.2018 громадська безпека і порядок - захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення яких є пріоритетним завданням діяльності сил безпеки, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та громадськості, які здійснюють узгоджені заходи щодо реалізації і захисту національних інтересів від впливу загроз; національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз.

Враховуючи встановлені під час судового розгляду справи обставини суд зазначає, що хоча допущене позивачем адміністративне правопорушення і пов`язане із порушенням правил дорожнього руху, проте не може бути кваліфіковане як дія, що загрожує національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні в розумінні норм діючого законодавства. Більше того відповідач вважаючи позивача суспільно небезпечною особою навіть не з`ясував його характеризуючих даних за місцем проживання, навчання, які в сукупності з обставинами скоєного правопорушення могли б свідчити про якусь суспільну небезпеку цієї особи. З поміж іншого суду не надано жодного доказу який би підтверджував спричинення позивачем будь-якої шкоди (майнових та/чи грошових збитків), а також того, що склад адміністративного правопорушення скоєного позивачем (ст. 124 КУпАП) виходить за рамки безпосереднього об`єкта посягання чи спричинення будь-яких тяжких наслідків внаслідок вчинення вищезгаданого правопорушення.

Отже висновок УДМС України у Вінницькій області про загрозу посягань з боку позивача на основи національної безпеки, громадського порядку, на здоров`я громадян не відповідає фактичним обставинам справи та не може базуватись на припущеннях, що ґрунтується на ймовірності існування певних фактів, не підтверджених жодними доказами.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" суд вказав, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Тобто, з метою дотримання принципу верховенства права суб`єкти владних повноважень, у тому числі колегіальні, приймаючи рішення владно-управлінського характеру, мають належним чином його мотивувати. Мотивація прийняття рішення суб`єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій має оцінюватися судом при здійсненні контролю за виконанням судових рішень.

Відповідно до пунктів 3, 6, 8 частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), розсудливо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на посягання яких спрямоване це рішення (дія).

Приймаючи оскаржуване рішення від 25.03.2019 року відповідач не вказав тих фактичних обставин та доказів на підтвердження вчинення громадянином Єгипту Раха Ахмедом , які передбачені підпунктом 4 пункту 63 Порядку №322, та які могли б бути підставою для скасування посвідки на тимчасове проживання.

Суд також зазначає, що відповідачем при прийнятті спірного рішення, не дотримано одного з елементів критерію "необхідності у демократичному суспільстві", а саме - принципу пропорційності, який, в свою чергу, вимагає встановлення балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень, що призвело до негативних наслідків для позивача за відсутності вини останнього.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у справі №820/2262/17 (провадження №К/9901/1650/18), який викладено в постанові від 18.04.2018 року.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. А згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що рішення УДМС України у Вінницькій області від 25.03.2019 року про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 громадянину Єгипту ОСОБА_6 , є протиправним, а тому наявні підстави для його скасування.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 768,40 грн. судових витрат, пов`язаних із оплатою судового збору.

Крім того, позивачем заявлено про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу суд вважає, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом даної справи, а виконана адвокатом робота (надані послуги) знайшла своє відображення у матеріалах справи.

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 09.04.2019 року по справі №826/2689/15, надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також часу, витраченого на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, з урахуванням тривалості розгляду справи, є підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.

У даному випадку доказом понесення витрат позивача на правничу допомогу є квитанція до прибуткового касового ордера № 18 від 10.04.2019 року, яка по формі та змісту відповідає вимогам, передбаченим Положенням про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженою Постановою Правління Національного Банку України від 29.12.2017 року № 148.

У той же час, на думку суду, розмір понесених витрат на правничу допомогу в сумі 25000 грн. не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року N 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява N 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

У даному випадку суд зазначає, що дана справа є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглянута судом за одне судове засідання. В межах розгляду справи судом було відмовлено у задоволенні заяви позивача, підготовленої та поданої адвокатом, про забезпечення позову, що виключає можливість врахування в цій частині понесених позивачем витрат. Крім того і інший обсяг виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом також не можливо визнати занадто об`ємним.

Відтак, на думку суду, є слушними доводи відповідача, що понесені позивачем витрати в сумі 25000 гривень є не співмірними зі складністю справи та обсягом наданих послуг. Тому суд, виходячи із критерію пропорційності, вважає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу необхідно зменшити та стягнути із відповідача 3000 гривень у відшкодування понесених позивачем витрат.

Частиною 3 статті 143 КАС України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, обґрунтованої заяви про поважність причин неможливості подання доказів, що підтверджують розмір понесених витрат суду подано не було.

Крім того, як в змісті позовної заяви, так і в змісті відповіді на відзив представником позивача зазначено про докази, які підтверджують понесені витрати на правову допомогу. В судовому засіданні ним заявлено, що відсутні інші докази, які б підтверджували понесені витрати на правову допомогу. Тому суд не вбачає підстав для відтермінування розгляду питання щодо судових витрат в частині правової допомоги, після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Держаної міграційної служби України у Вінницькій області від 25.03.2019 року про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 громадянину Єгипту ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном дії до 01.08.2022 року.

Стягнути на користь громадянина Єгипту ОСОБА_6 понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.), витрати на правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: громадянин Єгипту ОСОБА_6 ( АДРЕСА_3 , посвідка на тимчасове проживання НОМЕР_1 )

Відповідач: Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21050, ЄДРПОУ 37836770).

Рішення у повному обсязі виготовлене 01.07.2019року.

Суддя Свентух Віталій Михайлович