Постанова № 8270837, 09.03.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.2010                                                                                           № 34/631

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Отрюха Б.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача: Куликов І.А. - адвокат

від відповідача 1: Каменський К.Е. – представник за довіреністю

від відповідача 2: не з»явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Злагода"

на рішення Господарського суду м.Києва від 18.11.2009

у справі № 34/631 ( .....)

за позовом                               Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк"

до                                                   ТОВ "Злагода"

                                                  ТОВ "Садівницьке товариство "Твін-Груп"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 29 557 994,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.11.2009 року у справі № 34/631 позов задоволено частково. На підставі рішення суду з відповідачів підлягає солідарному стягненню на користь позивача заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 333-МВ/07 від 23.10.2007року – 22927000 грн. – заборгованість за кредитом, 5084651, 79 грн. заборгованість по процентам, 231782, 55 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 413899, 67 грн. – пеня за несвоєчасне повернення процентів, 25500, 00 грн. та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Злагода» звернулось з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати та припинити провадження по справі та передати матеріали справи до Києво - Святошинського районного суду Київської області для спільного розгляду позовних вимог у даній справі з позовними вимогами, заявленими у справі Києво-Святошинського районного суду Київської області № 2-4775/9 за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до Грони Вадима Леонідовича, 3-я особа: ТОВ «Злагода» про стягнення заборгованості.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевим судом порушено норми процесуального права, неповністю з»ясовано обставини справи, що призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Апелянт звертає увагу суду на те, що згідно п. 2.1. Договору про відкриття кредитної лінії № ЗЗЗ-МВ/07 від 23.10.2007 року виконання відповідачем 1 зобов'язань за даним Договором забезпечується, зокрема, порукою з боку ТОВ «Садове товариство «Твін груп» (Відповідач 2), а також фізичними особами Гроною В.Л., Каменецьким Б.Ю. на повну суму зобов'язань Позичальника (Відповідач 1) та на строк дії цього Договору. Враховуючи, що з Договору про відкриття кредитної лінії вбачалося наявність ще двох поручителів, крім Відповідача 2, Відповідач-1 вважає, що Господарський суд м. Києва при розгляді даної справи повинен був залучити цих двох поручителів - фізичних осіб або в якості третіх осіб або в якості відповідачів, а також витребувати договори поруки, що були укладені банком з фізичними особами, що виступили поручителями по зобов'язанням Відповідача-1.

Крім того, апелянт вважає, що позивач свідомо ввів суд в оману, повідомивши неправдиву інформацію про відсутність аналогічних справ в інших судах, тоді як насправді 01.10.2009р. позивач звернувся до Голосіївського районного суду м.Києва з позовом до Грона В.Л., 3-я особа: ТОВ «Злагода» про стягнення заборгованості за кредитним договором, ухвалою якого від 15.10.2009р. № 2-5963/09 було відкрито провадження у справі. Позивач своїми діями фактично намагався створити передумови стягнення одного й того ж боргу двічі - за різними судовими документами, а також порушити права фізичних осіб, що виступили поручителями, оскільки їх протиправно було позбавлено участі у справі, рішення суду в якій безпосередньо впливає на їх права та обов'язки.

Також відповідач-1 зазначає, що він не був належним чином повідомлений господарським судом - ані про порушення провадження у справі та призначення справи до розгляду згідно ч. 1 ст. 64 ГПК України, ані про відкладення розгляду справи та перерву в судовому засіданні згідно ст. 77 ГПК України, оскільки з матеріалів справи вбачається, що конверти з ухвалами у даній справі, направлялися не на адресу відповідача-1, а на адресу відповідача-2.

В судове засідання представник відповідача-2 не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

Вислухавши думку представників позивача та відповідача-1 вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача-2, оскільки в справі достатньо матеріалів для її розгляду.

Позивач в порядку ст. 22 ГПК України подав заяву про збільшення позовних вимог та просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитом 22 927 000 грн.; заборгованість по пені за несвоєчасне повернення кредиту - 2 003 351, 75 грн.; заборгованість за процентами - 5 084 651,79 грн.; заборгованість по пені за несвоєчасне повернення процентів - 413 899,67 грн., а всього 30 428 903,21 грн.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, колегія встановила наступне.

23.10.2007 між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (з 19.08.2009 назву змінено якого на Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода» укладено договір про відкриття кредитної лінії № 333-МВ/07.

Відповідно до п.1.1 укладеного договору позивач (банк за умовами договору) відкриває відповідачу-1 (позичальнику за умовами договору) мультивалютну невідновлювальну кредитну лінію (далі - Кредитна лінія), та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредит у порядку і на умовах, визначених цим договором. Позичальник, у свою чергу, зобов'язується використати кредит з метою, визначено у пункті 1.5 цього договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені цим договором.

Пунктом 1.4 договору сторони погодили, що строк дії кредитної лінії закінчується 23 жовтня 2009 року.

Відповідно до п.4.2 договору про відкриття кредитної лінії банк надає позичальнику кредит лише у межах строку дії кредитної лінії окремими частинами (траншами) шляхом надання одного траншу, що дорівнює ліміту кредитної лінії, або декілька траншів, але так, щоб у будь-який момент розмір кредиту не перевищував ліміт кредитної лінії. Кожний транш надається на підставі окремої додаткової угоди до цього договору, укладеної між позичальником банком, у строк не пізніше 5 днів з дня її укладення. Додаткові угоди про надання окремих траншів можуть бути укладені лише за взаємною згодою сторін і є невід'ємною частиною цього договору. У кожний такій додатковій угоді сторони повинні визначити валюту і розмір траншу та реквізити для його надання, якщо вони відрізняються від зазначених у п.10.2 цього договору.

Пунктом 1.3 договору сторонами встановлено наступний розмір процентів за користування кредитом: за користуванням частиною кредиту, наданою у гривнях -18 % річних; за користування частиною кредиту, наданою у доларах США -16,00% річних; за користування частиною кредиту, наданою у євро - 15,00 % річних.

Відповідно до умов укладеного договору кредитної лінії банком було надано позичальнику кредит згідно додаткових угод наступними траншами, а саме згідно:

додаткової угоди № 1 від 06.11.2007 до основного договору позичальнику надано транш у розмірі 5 050 000, 00 грн. зі сплатою процентів в розмірі 18 % річних та строком повернення відповідно до основного договору (з урахуванням змін, внесених угодою про внесення змін до додаткових угод від 27.02.2009 до кредитного договору);

додаткової угоди № 2 від 07.11.2007 до основного договору позичальнику надано транш у розмірі 5 050 000, 00 грн. зі сплатою процентів в розмірі 18 % річних та строком повернення відповідно до основного договору (з урахуванням змін, внесених угодою про внесення змін до додаткових угод від 27.02.2009 до кредитного договору);

додаткової угоди № 3 від 14.11.2007 до основного договору позичальнику надано транш у розмірі 5 050 000, 00 грн. зі сплатою процентів в розмірі 18 % річних та строком повернення відповідно до основного договору (з урахуванням змін, внесених угодою про внесення змін до додаткових угод від 27.02.2009 до кредитного договору);

додаткової угоди № 4 від 19.11.2007 до кредитного договору позичальнику надано транш у розмірі 5 000 000, 00 грн. зі сплатою процентів в розмірі 18 % річних та строком повернення відповідно до основного договору (з урахуванням змін, внесених угодою про внесення змін до додаткових угод від 27.02.2009 до кредитного договору);

додаткової угоди № 5 від 21.11.2007 до кредитного договору позичальнику надано транш у розмірі 2 777 000,00 грн. зі сплатою процентів в розмірі 18 % річних та строком повернення відповідно до основного договору (з урахуванням змін, внесених угодою про внесення змін до додаткових угод від 27.02.2009 до кредитного договору).

Пунктом 2.1 договору про надання кредитної лінії визначено, що належне виконання позичальником зобов'язань за цим договором забезпечується:

неустойкою (пенею, штрафом), що передбачені цим договором; іпотекою земельних ділянок загальною площею 62,86 гектарів, розташованих за адресою: Київська область, Бориспільський район, Глибоцька сільська рада, що належить ТОВ «Садове товариство «Твін Груп» на праві власності;

заставою майнових прав на отримання грошових кошів, що розміщені на депозитному рахунку у Банку в сумі еквівалентній 180 000 доларів США, що належать Позичальнику на праві власності;

порукою ТОВ «Садове товариство «Твін Груп» на повну суму зобов'язань Позичальника та на строк дії цього договору;

порукою Грона Вадима Леонідовича на повну суму зобов'язань Позичальника та на строк дії цього договору;

порукою Каменецького Бориса Юхимовича на повну суму зобов'язань Позичальника та на строк дії цього договору.

Засоби забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов'язань, передбачені пунктом 2.1 цього договору, крім зазначеного у підпункті «А» пункту 2.1 цього договору, оформлюються окремими документами, що укладаються (складаються) одночасно з цим договором або після його укладення та іменуються - документи забезпечення.

Позивач зобов'язання за договором про надання кредитної лінії № 333-МВ/07 від 23.10.2007р. виконав в повному обсязі, надав позичальнику кредит в сумі 22 927 000 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Відповідно до п. 6.1 договору про відкриття кредитної лінії проценти нараховуються щомісяця на суму кредиту (окремо по кожному виду валют, у яких надано кредит) протягом усього строку користування ним, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році (для частини кредиту у гривнях чи у російських рублях) або фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році (для частини кредиту у іноземних валютах, інших ніж російські рублі). При цьому, для цілей нарахування процентів на суму кожного з траншів день його надання враховується, а день повернення - не враховується при нарахуванні процентів.

Згідно п. 6.2 вищезазначеного договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 21.02.2008) проценти, нараховані за місяць, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця у строк з 1-го (включно) по 5-те число (включно) місяця, наступного за тим, за який вони нараховані (крім процентів, строки сплати яких визначені у наступних абзацах цього пункту). Якщо сума, направлена позичальником на погашення процентів, перевищує розмір процентів, який підлягає сплаті, сума, яка складає різницю між розміром процентів, що підлягає сплаті та розміром направленої позичальником суми, вважається направленою на сплату процентів за користування кредитом у наступному місяці.

23.10.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Садівницьке товариство «Твін-Груп» ( поручитель за договором) та Закритим акціонерним товариством «Альфа –Банк» (яке з 19.08.2009 назву змінено якого на Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк») було укладено договір поруки № 457-П/07, відповідно до п.3.1. якого боржник та поручитель відповідають перед банком за порушення обов»язків, перелічених у ст. 2 цього договору, як солідарні боржники. Поручитель поручається перед банком у тому ж обсязі, що і боржник.

Згідно з п.3.2 договору поруки, передбачена статтею 3.1 цього договору відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо боржник допустить прострочення виконання будь-якого обов'язків, визначених у п.2.1 цього договору.

Згідно з частиною 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Частини 1 і 2 статті 554 даного Кодексу передбачають, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Згідно ст.. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що були встановлені договором.

Згідно п. 11.6 договору про надання кредитної лінії банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, і виконання усіх інших зобов'язань за цим договором у строк не пізніше 10 (десяти) днів з дати пред'явлення позичальнику відповідної вимоги, зокрема у разі суттєвого порушення позичальником договору.

Відповідно до п. 11.5 зазначеного договору під суттєвим порушенням договору, зокрема, розуміється повне або часткове повернення частини кредиту згідно з п. 9.3. цього договору.

Позивач 11.08.2009 виставив позичальнику і поручителю вимогу за вих. № 44955-11-6/6 про дострокове виконання зобов'язань за договором про надання кредитної лінії зі строком погашення заборгованості не більше 10 днів з дати отримання вимоги, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями описів вкладення у цінні листи та фіскальними чеками від цієї ж дати.

Однак, відповідачами вимога позивача не виконана, заборгованість не погашена.

Згідно розрахунку позивача станом на 10.11.2009р. прострочена заборгованість за договором про надання кредитної лінії складається з заборгованості за кредитом – 22927000 грн. та заборгованості за відсотками 5084651, 79 грн.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи наведене, колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 заборгованості за кредитом у розмірі 22927000 грн. та заборгованості за відсотками 5084651, 79 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути солідарно з відповідачів пеню за прострочення повернення кредитних коштів у сумі 2003351, 75 грн. та пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами за період у сумі 413899, 67 грн.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 230 ГК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин, яким є відповідач, зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 11.1 Кредитного договору за прострочення сплати Кредиту чи його частини та/або сплати процентів Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню у розмірі 0,2 % від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п.9.1 договору про надання кредитної лінії позичальник повинен повернути банку кредит шляхом повернення кожного траншу у останній день строку, що складає 24 місяці з дати укладення додаткової угоди, на підставі якої цей транш наданий, а траншів, наданих менше ніж за 24 місяці до дня закінчення строку дії кредитної лінії, зазначеного у пункту 1.4 цього договору - шляхом їх повернення у день закінчення строку дії кредитної лінії. Повернення кредиту або його частини до настання зазначеного терміну (крім повернення, що здійснюється згідно з п.9.3 цього договору) вважається достроковим.

Відповідно до укладеної між сторонами угоди про внесення змін до додаткових угод до кредитного договору, сторони погодили викласти п.5 додаткових угод №№1-5, в такій редакції: позичальник зобов'язаний повернути транш у термін, визначений згідно з п.9.1 основного договору.

Однак місцевим судом було правильно встановлено, що позивачем при розрахунку пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 24.10.2008 до 10.11.2009 було неправильно зазначено період її нарахування та здійснено її перерахунок, у відповідності до п.9.1, ст.ст. договору про надання кредитної лінії, ст. ст. 253-255 ЦК України, яка складає: 22 927 000 (сума кредиту)*20,5% (подвійна облікова станка НБУ, яка діє з 12.08.2009) / 365 (кількість днів у 2009 році) * 18 (кількість прострочених днів з 24.10.2009 до 10.11.2009) = 231 782,55 грн.

Таким чином, колегією встановлено, що розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту підлягає задоволенню частково в сумі 231 782,55 грн. В частині розрахунку пені за прострочення сплати процентів в розмірі 413899, 67грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги виходячи з наступного.

Кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ст. 543 ЦК України).

Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги щодо припинення провадження у справі та надсилання справи за підсудністю до Києво - Святошинського районного суду Київської області не приймаються колегією до уваги. Із наведеного вбачається право кредитора звертатись з позовом до всіх солідарних боржників, або до кожного окремо.

Згідно з частинами другою і третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Частина третя статті 22 Закону України “Про судоустрій України” визначаючи повноваження господарських судів як спеціалізованих судів з розгляду спорів у сфері господарських правовідносин, установлює, що цими судами розглядаються також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Статтею 41 ГПК України передбачено, що господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом, та розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Статтею 80ГПК України встановлений вичерпний перелік підстав для припинення провадження у справі, яким не передбачено припинення провадження у справі для направлення справи до розгляду до суду загальною юрисдикції.

Пунктом 1 частини першої статті 12 ГПК України визначено, що господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав зазначених у законодавстві.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що даний спір підлягає розгляду у господарському суді.

Під час апеляційного провадження у справі представник відповідача-1 подав клопотання про зупинення провадження до розгляду, пов»язаної з даною справою, справи № 5/19, порушеної Господарським судом м.Києва за позовом ТОВ «Злагода» до ПАТ «Альфа-Банк» про визнання недійсною угоди від 27.02.2009р. про внесення змін до Додаткових угод. Відповідач вважає, що у випадку задоволення позову у справі № 5/19 будуть відсутні правові підстави для стягнення заборгованості у справі № 34/631.

Частиною 1 статті 79 ГПК України передбачено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаною з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Пов’язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливістю розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

Враховуючи те, що саме обов’язком суду є встановлення обставин справи, проведення оцінки наданих сторонами доказів, колегія приходить до висновку, що клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі № 34/631 задоволенню не підлягає, оскільки відсутні обставини, які не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Відповідно до ст. 204 ЦК України - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним. На даний момент

угода від 27.02.2009р.про внесення змін до додаткових угод є дійсною, оскільки її недійсність не встановлена судом чи законом.

Крім того, слід зазначити, що у разі винесення Господарським судом м.Києва рішення про визнання недійсною угоди від 27.02.2009р. сторона у справі не позбавлена права, згідно розділу XIII ГПК України, подати заяву про перегляд рішення Господарського суду за нововиявленими обставинами.

Таким чином у суду відсутні підстави для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі № 34/631 до розгляду справи № 5/19, порушеної Господарським судом м.Києва.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем1 не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість вимог позивача.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв’язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» на рішення Господарського суду м.Києва від 18.11.2009р. у справі № 34/631 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 18.11.2009 р. у справі № 34/631 залишити без змін.

Матеріали справи № 34/631 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді