Постанова № 8270852, 10.03.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2010 № 3/80

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Смірнової Л.Г.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Лутай Н.М. (довіреність № б/н від 03.09.2009 р.)

від відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2009

у справі № 3/80 ( .....)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РІК"

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про стягнення 20831,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “РІК” звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення з останнього 19274,68 грн. боргу, 1349,03 грн. пені, 188,50 грн. 3 % річних, 19,27 грн. інфляційних втрат.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 17913,44 грн. боргу, 1253,76 грн. пені, 175,17 грн. 3 % річних, 17,91 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 10.10.2009 р. вищезазначений позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 17913,44 грн. боргу, 175,17 грн. 3 % річних, 17,91 грн. інфляційних втрат.

Рішення мотивоване тим, що оскільки відповідач не розрахувався за поставлений позивачем товар, то з нього на підставі видаткових накладних підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 17913,44 грн., а також 175,17 грн. 3 % річних, 17,91 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання зобовязання.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції факт наявності заборгованості підтвердив актом звірки взаєморозрахунків, який не є первинним документом. Крім того, відповідач вказує на те, що він повністю розрахувався за поставлений товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як стверджує позивач, 15.01.2009 р. між сторонами по справі було укладено господарський договір поставки № 1.

Предметом договору є зобовязання позивача передати у власність товар та зобовязання відповідача оплатити поставлений товар.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у січні-квітні 2009 року позивачем згідно видаткових накладних здійснювалась поставка відповідачеві товару за наступними видатковими накладними: № ЧРК-002032 від 22.01.2009 р. на суму 2416,80 грн., № ЧРК-003235 від 05.02.2009 р. на суму 6033,00 грн., № ЧРК-003839 від 12.02.2009 р. на суму 1272,00 грн., № ЧРК-003806 від 12.02.2009 р. на суму 5013,50 грн., № ЧРК-05730 від 19.02.2009 р. на суму 4897,20 грн., № ЧРК-06329 від 26.02.2009 р. на суму 1809,84 грн., № ЧРК-06559 від 02.03.2009 р. на суму 1171,00 грн., № ЧРК-06914 від 05.03.2009 р. на суму 4099,20 грн., № ЧРК-07512 від 12.03.2009 р. на суму 2156,00 грн., № ЧРК-08161 від 19.03.2009 р. на суму 3413,70 грн., № ЧРК-09240 від 01.04.2009 р. на суму 1275,03 грн., № ЧРК-09505 від 02.04.2009 р. на суму 2315,52 грн., № ЧРК-10170 від 09.04.2009 р. на суму 2073,60 грн., № ЧРК-10401 від 13.04.2009 р. на суму 2208,70 грн., № ЧРК-10782 від 16.04.2009 р. на суму 1011,84 грн., № ЧРК-11257 від 23.04.2009 р. на суму 2652,34 грн., № ЧРК-11579 від 27.04.2009 р. на суму 2366,11 грн., № ЧРК-12019 від 30.04.2009 р. на суму 2550,74 грн., на загальну суму 48736,12 грн. (копії в матеріалах справи).

Зазначені видаткові накладні оформлені у відповідності до вимог законодавства України.

26.05.2009 р. на адресу відповідача була направлена претензія № 9 від 25.09.2009 р., в якій позивач просив погасити існуючу заборгованість у розмірі 21274,68 грн. Відповідач, в свою чергу, відповіді на вказану претензію не надав, заборгованості не погасив.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 4 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважаться вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскільки у видаткових накладних, на які посилається позивач як на підставу для стягнення заборгованості за поставлений товар, відсутні посилання на договір № 1 від 15.01.2009 р. то підставою для стягнення заборгованості є вищевказані видаткові накладні.

Наявні матеріали справи свідчать про фактичне виникнення між сторонами цивільно-правових відносин, зокрема двосторонніх зобов'язань щодо поставки позивачем певного товару, та щодо прийняття зазначеного товару відповідачем та оплати його вартості.

Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що між сторонами по справі фактично було укладено договір поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно висновків суду першої інстанції, відповідач належним чином своїх обовязків не виконав, суму основного боргу не сплатив, що підтверджується видатковими накладними та актом звірки розрахунків.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком місцевого господарського суду, враховуючи наступні обставини.

Дійсно, суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням відповідача про те, що акт звірки бухгалтерів є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками.

Що стосується видаткових накладних, що містяться в матеріалах справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

В матеріалах справи містяться накладні на повернення товару № ЧРК-000042 від 14.05.2009 р. на суму 245,19 грн., № ЧРК-000093 від 22.05.2009 р. на суму 744,37 грн., № ЧРК-000096 від 21.05.2009 р. на суму 434,59 грн., № ЧРК-000090 від 22.05.2009 р. на суму 604,21 грн., № ЧРК-000091 від 22.05.2009 р. на суму 445,20 грн., № ЧРК-000094 від 22.05.2009 р. на суму 374,10 грн., № ЧРК-000092 від 22.05.2009 р. на суму 760,12 грн., № ЧРК-000095 від 22.05.2009 р. на суму 444,78 грн., № ЧРК-000097 від 22.05.2009 р. на суму 1123,20 грн., № ЧРК-06559 від 02.03.2009 р. на суму 1171,00 грн., № ЧРК-000098 від 22.05.2009 р. на суму 564,34 грн., № ЧРК-000099 від 22.05.2009 р. на суму 675,66 грн., № ЧРК-000100 від 22.05.2009 р. на суму 628,20 грн., № ЧРК-000101 від 22.05.2009 р. на суму 1146,47 грн., № ЧРК-000102 від 22.05.2009 р. на суму 5285,10 грн., № ЧРК-000102 від 22.05.2009 р. на суму 5775,11 грн., № ЧРК-000101 від 22.05.2009 р. на суму 1600,59 грн., № ЧРК-000095 від 22.05.2009 р. на суму 490,36 грн., № ЧРК-000094 від 22.05.2009 р. на суму 460,44 грн., № ЧРК-000093 від 22.05.2009 р. на суму 819,44 грн., № ЧРК-000092 від 22.05.2009 р. на суму 834,59 грн., № ЧРК-000091 від 22.05.2009 р. на суму 486,36 грн., № ЧРК-000090 від 22.05.2009 р. на суму 660,06 грн., на загальну суму 25773,48 грн. Крім того, в матеріалах справи містяться платіжні доручення № 59 від 01.04.2009 р. на суму 2500,00 грн., № 52 від 16.04.2009 р. на суму 5400,00 грн., № 56 від 22.04.2009 р. на суму 3800,00 грн., № 25 від 27.04.2009 р. на суму 3100,00 грн., № 65 від 30.04.2009 р. на суму 3000,00 грн., № 58 від 12.05.2009 р. на суму 5700,00 грн., № 1975 від 13.05.2009 р. на суму 3100,00 грн., № 56 від 01.06.2009 р. на суму 2000,00 грн., на загальну суму 28600,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що товар, поставлений позивачем згідно видаткових накладних, що містяться в матеріалах справи, оплачений відповідачем в повному обсязі, а підстави для стягнення з відповідача боргу в розмірі 17913,44 грн. відсутні.

З огляду на зазначене, не підлягає задоволенню і вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2009 р. року у справі № 3/80 скасувати.

В позові відмовити повністю.

„Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „РІК” (14032, м. Чернігів, вул. Бєлова, 5, р/р 2600000015132 в філії ВАТ „Укрексімбанк” м. Чернігова, МФО 353649, код ЄДРПОУ 24558646) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (15200, АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) 103 (сто три) грн. 94 коп. державного мита за подачу апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Чернігівської області видати наказ.

Справу № 3/80 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя

Судді

15.03.10 (відправлено)