Постанова № 8270832, 09.03.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.2010                                                                                           № 23/153

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Гринюк Т.О. – представник, дов. б/н від 10.09.2009;

від відповідача - не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта"

на рішення Господарського суду м.Києва від 03.12.2009

у справі № 23/153 ( .....)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Віктан Трейд"

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта"

про                                                   стягнення 8792,88 грн.

На підставі ст.ст. 77, 86 ГПК України 16.02.2010 розгляд апеляційної скарги відкладено на 09.03.2010.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2009 у справі № 23/153 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6 864,24 грн. основного боргу, 693,97 грн. інфляційних втрат, 128,07 грн. трьох процентів річних, 102,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншому – відмовлено.

          Рішення мотивовано тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за одержані товари відповідно до договору № 14-02823 за видатковими накладними №№РН-14 : -060850, -065092, -06593, -065094, -066630, складає 6 864,24 грн.; оскільки умовами договору № 14-02823 не встановлено відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату отриманого товару, то у останнього не виник обов’язок сплатити пеню за прострочення оплати; суд не погоджується із розрахунком позивача 3% річних, оскільки останній день виконання грошового зобов’язання позивачем помилково визначено як перший день прострочення, виходячи із наведеного судом розрахунку 3% річних, на які має право позивач, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення 3% річних у заявленій позивачем сумі; також суд не погоджується із розрахунком позивача інфляційних втрат, оскільки прострочка платежу наступила у грудні 2008р., то відсутні підстави для застосування індексу інфляції за весь 2008 рік, крім того, інфляційні втрати позивачем нараховані без врахування періодів прострочення оплати за товари відповідно до часу одержання товарів, отже перерахувавши суму інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позивач має право на компенсацію інфляційних втрат у сумі 706,95 грн., а оскільки позивачем заявлено до стягнення суму 693,97 грн., то суд задовольняє цю позовну вимогу у заявленому позивачем розмірі.

          В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2009 у справі № 23/153 скасувати з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову про стягнення боргу.

          У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить оскаржуване рішення залишити без змін, посилаючись, зокрема, на ненадання відповідачем позивачу графіку погашення заборгованості, гарантійного листа про чисткове погашення своєї заборгованості та тривале ухилення відповідача від обов’язків виконання умов договору.

          Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

          Позивачем подано до суду першої інстанції позовну заяву з вимогами про стягнення з відповідача 6 864,24 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 1 106,60 грн. пені, 128,07 грн. 3% річних, 693,97 грн. інфляційних збитків та судових витрат.

          У порядку ст.22 ГПК України позивачем подано заяву від 01.12.2009 про уточнення позовних вимог, у якій вказано про помилкове посилання у позовній заяві на номер договору, фактично між сторонами був укладений договір поставки № ДТ-14-02823 від 18.04.2008, та що решту позовних вимог залишаються, як вказано у позовній заяві.

          Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами, в особі філій, укладено договір поставки № 14-02823 від 18.04.2008. Слід вказати, що в одній із копій договору № 14-02823 дата вказана не чітко, та читається як "01.04.2008". Однак, зі змісту копій договору № 14-02823 видно, що це є єдиний договір.

                    Згідно із пп.1.1, 1.2 п.1 договору № 14-02823 позивач, за договором постачальник, зобов’язався поставити і передати у власність відповідачу, за договором покупцю, товар, а відповідач зобов’язався прийняти і оплатити товар; повне найменування товару, його загальна кількість, характеристика, ціна одиниці та загальна вартість визначається товарними накладними, які є невід’ємною частиною даного договору.

          За видатковими накладними від 24.10.2008 № РН-14-060850, від 13.11.2008 №№ РН-14-065092, -93, -94, від 20.11.2008 № РН-14-066630 позивач відвантажив, а відповідач одержав товари, всього на загальну суму 9 035,82 грн.

                    Згідно із пп.5.3 п.3 договору № 14-02823 оплата товару відповідачем здійснюється на умовах відстрочки платежу на 28 календарних днів з моменту поставки товару.

           Відповідачем одержані товари оплачувались несвоєчасно та не у повному розмірі.

          Станом на 31.03.2009 заборгованість відповідача перед позивачем склала 6 864,24 грн., що також відображено в акті звірки взаємних розрахунків.

          Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Така ж норма закріплена і в ст.526 ЦК України.

          Згідно із ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Відповідно до ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

          Отже, апеляційна інстанція погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог позивача у частині стягнення пені за прострочку платежу, оскільки у договорі № 14-02823 сторонами не передбачено умову про сплату відповідачем пені за прострочення платежу та її розмір.

          Згідно із ч.1 ст.193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Позивачем нараховано відповідачу за прострочення платежу у розмірі 6 864,24 грн. протягом періоду із 18.12.08 по 31.07.09 три відсотки річних у сумі 128,07 грн. та інфляційні збитки у розмірі 693,97 грн.

          Апеляційна інстанція погоджується із висновком суду першої інстанції про неправильне зазначення позивачем у розрахунку інфляційних збитків та річних початок періоду прострочення платежу відповідачем, зокрема, за товари, одержані по накладних від 13.11.08, прострочка платежу почалась з 12.12.2008, а за товари, одержані за накладною від 20.11.2008 – з 19.12.2008, враховуючи умову пп.5.3 п.5 договору № 14-02823, тому задоволенню підлягають із врахуванням періоду прострочення та відповідно сум вартості одержаних товарів за накладними, 3% річних у сумі 126,95 грн. та інфляційні збитки у сумі 584,48 грн.

          Із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення у пред’явлених позивачем розмірах річних та інфляційних збитків, обгрунтованого наявністю права у позивача на річні та інфляційні збитки, поза межами заявлених вимог, апеляційна інстанція не погоджується як із таким, що суперечить нормам ГПК України, якими не надано право господарському суду, приймаючи рішення, виходити за межі позовних вимог, а наявності обставин, вказаних у п.2 ст.83 ГПК України, із матеріалів справи не вбачається.

          Отже, у цій частині рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

          Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем подано клопотання до суду першої інстанції, у якому відповідач просив при винесенні рішення застосувати ст.233 ГК України та, враховуючи тяжке матеріальне становище, зменшити розмір санкцій, застосованих до відповідача.

          Статтею 230 ГК України закріплено визначення штрафних санкцій, до яких не віднесено інфляційні втрати та річні. Також зміст глав 49 та 51 ЦК України не свідчить про віднесення інфляційних втрат та річних до штрафних санкцій.

          Отже, з врахуванням неправомірності позовних вимог у частині стягнення пені, судом обгрунтовано залишено зазначене клопотання відповідача без задоволення.           

          Апеляційна інстанція не вбачає наявності підстав, вказаних у апеляційній скарзі, для скасування оскаржуваного рішення.

          З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміну рішення суду першої інстанці.

          Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задовольнити частково.

          2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2009 у справі № 23/153 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

          "Позов задовольнити частково.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта" (01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 26 код ЄДРПОУ 31088169) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Віктан Трейд" (02230, м. Київ, вул. Воровського, 4, ідентифікаційний код 33643230) 6 864,24 грн. основного боргу, 584,48 грн. інфляційних втрат, 126,95 грн. трьох процентів річних, 87,88 грн. державного мита, 101,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В решті позову відмовити.

          3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Віктан Трейд" (02230, м. Київ, вул. Воровського, 4, ідентифікаційний код 33643230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта" (01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 26 код ЄДРПОУ 31088169) 7,06 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

          4. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

          5. Справу № 23/153 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

16.03.10 (відправлено)