Постанова № 8270813, 10.03.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2010                                                                                           № 33/520

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Смірнової Л.Г.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача: Кошлій Р.В. дов. №303 від 01.09.2009

від відповідача 1: не з’явився

від відповідача 2: не з’явився

від відповідача 3: не з’явився

від відповідача 4: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агротрейд”

на рішення Господарського суду м.Києва від 21.12.2009

у справі № 33/520 ( .....)

за позовом                               Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії"

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю „Агротрейд”

                                                  Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська птахофабрика"

                                                  Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Статус Агро”

                                                  Відкритого акціонерного товариства „Золотоношам’ясо”

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 341089,09 грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Відкритого акціонерного товариства „Дочірній банк Сбербанку Росії” (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротрейд” (далі-відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю „Черкаська птахофабрика” (далі-відповідач 2), Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Статус Агро” (далі-відповідач 3), Відкритого акціонерного товариства „Золотоношам'ясо” (далі-відповідач 4) про стягнення 341089,09грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 25.04.2007 між Закритим акціонерним товариством „Банк НРБ”, правонаступником якого є позивач та відповідачем 1 був укладений договір про відкриття кредитної лінії №96-Н/07, згідно умов якого позивач відкрив відповідачеві 1 відновлювальну кредитну лінію у сумі 21350000,00грн. З метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача 1, що випливають з умов кредитного договору, були укладені договір поруки від 25.04.2007 між позивачем та відповідачем 2; договір поруки від 02.08.2007 між позивачем та відповідачем 3; договір поруки від 25.04.2007 між позивачем та відповідачем 4.

Відповідач 1 своїх зобов'язань перед позивачем за кредитним договором не виконав, проценти за користування кредитними коштами не оплатив. Поручителі, відповідно до договорів поруки, своїх зобов'язань перед позивачем не виконали, письмові вимоги позивача залишили без задоволення. У зв'язку з вищезазначеним позивач звернувся до суду.

В процесі розгляду справи, за заявою позивача, у зв'язку із зміною організаційно-правової форми, господарський суд замінив відкрите акціонерне товариство „Дочірній банк Сбербанку Росії” його правонаступником - публічним акціонерним товариством „Дочірній банк Сбербанку Росії”.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2009 у справі №33/520 позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача проценти за користування кредитом в розмірі 322238,16грн. за період з 01.01.2009 по 31.01.2009, пеню за несвоєчасну оплату процентів за користування кредитом за період з 05.02.2009 по 01.06.2009 з простроченої станом на 05.02.2009 суми процентів у розмірі 18850,93грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 3411,00грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 315,00грн.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано неналежним виконанням відповідачами своїх зобов’язань за договорами, укладеними з позивачем.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач 1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові в повному обсязі.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, відповідач 1 посилається на невірне визначення фактичних обставин справи та невідповідність висновків суду матеріалам справи та фактичним обставинам справи. Зокрема відповідач 1 зазначив, що відповідачі не були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, та були позбавлені права приймати участь в судовому засіданні та надати необхідні пояснення та заперечення. Крім цього, скаржник зазначає, що позивач не навів обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, а суд не дослідив правильність розрахунку суми процентів за вказаний період. Апелянт зазначає, що у відповідачів не виник обов’язок по сплаті позивачеві пені, а також відповідачі не надавали згоди на збільшення процентної ставки по кредитному договору. Таким чином, договори поруки між позивачем та відповідачами були припинені з моменту підписання додаткової угоди про збільшення процентної ставки. Доказів, які б підтверджували чинність договорів поруки на момент звернення з позовом позивач не надав.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2010 (колегія у складі: Смірнова Л.Г.-головуюча, Алданова С.О., Кошіль В.В.) апеляційну скаргу було прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 24.02.2010.

В порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) розгляд справи відкладався.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/6 від 09.03.2010 у зв’язку з виробничою необхідністю – зайнятістю судді Кошіля В.В. в іншому судовому процесі., розгляд апеляційної скарги у справі №33/520 було доручено колегії суддів у складі: головуючий суддя - Смірнова Л.Г., судді - Алданова С.О., Шапран В.В. відповідно до приписів статті 46 ГПК України та статті 28 Закону України „Про судоустрій України.

У судове засідання 10.03.2010 з’явився представник позивача, який повністю заперечив проти апеляційної скарги відповідача1.

У наданому суду відзиві на апеляційну скаргу, позивач зазначив, що в процесі розгляду справи місцевим господарським судом, відповідач 1 не скористався своїм прав на участь представника у судовому засіданні у зв’язку з чим, розгляд справи неодноразово відкладався. Обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми додано до матеріалів справи та досліджено судом в процесі розгляду справи. У зв’язку зі зміною процентної ставки за кредитним договором, між позивачем, відповідачем 2, відповідачем 3 та відповідачем 4 були укладені додаткові угоди до договорів поруки, а тому твердження відповідача 1 щодо припинення договорів поруки є помилковим.

Відповідач 1, відповідач 2, відповідач 3, відповідач 4 були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, проте не забезпечили явку в судове засідання своїх представників, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце судового засідання щодо розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка всіх учасників судового процесу у засіданні апеляційної інстанції не визнана обов’язковою, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду міста Києва за наявними у справі матеріалами без представників відповідача 1, відповідача 2, відповідача 3, відповідача 4.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.04.2007 між Закритим акціонерним товариством „Банк НРБ”, правонаступником якого є позивач, та відповідачем 1 (позичальник) був укладений договір про відкриття кредитної лінії №96-Н/07 (далі-кредитний договір), згідно умов якого позивач відкрив відповідачеві 1 відновлювальну кредитну лінію у сумі з наступним лімітом кредитування:           з часу укладання договору і по 23 квітня 2009 року включно 21350000,00грн.;           починаючи з 24 травня 2009 року включно і по 24 грудня 2009 року ліміт, кредитної лінії щомісячно (з кожного 24 числа місяця) зменшується на суму, що дорівнює 500000,00грн.; починаючи з 24 січня 2010 року включно і по 24 грудня 20101 року ліміт кредитної лінії щомісячно (з кожного 24 числа місяця) зменшується на суму, що дорівнює 500000,00грн.;           починаючи з 24 січня 2011 року включно і по 24 грудня 2011 року ліміт кредитної лінії щомісячно (з кожного 24 числа місяця) зменшується на суму, що дорівнює 666666,67грн.; починаючи з 24 січня 2012 року включно і по 23 квітня 2012 року ліміт кредитної лінії щомісячно (з кожного 24 числа місяця) зменшується на суму, що дорівнює 837500,00грн. із здійсненням останнього платежу не пізніше 23.04.2012.

Відповідно до пункту 1.3 кредитного договору розмір процентів за користування кредитними коштами складає 17% річних, а відповідно до пункту 1.4 договору останній день дії кредитної лінії встановлено 23.04.2012.

Додатковою угодою б/н від 21.10.2008 розмір процентної ставки за кредитом позивач та відповідач 1 встановили в розмірі 18% річних.

Згідно з пунктом 6.6 кредитного договору проценти, нараховані за місяць відповідно до умов даного договору, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця, не пізніше 3 (трьох) робочих днів місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.

Відповідно до пункту 10.1 кредитного договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за цим договором, позичальник зобов'язаний сплачувати позивачеві пеню наступним чином: за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у строки, визначені статтею 6 цього договору пеню в розмірі 0,05% від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до пункту 11.6 кредитного договору за будь-якими вимогами сторін, які випливають за даним договором, встановлюється позовна давність тривалістю у три роки.

25.04.2007 між позивачем та відповідачем 2 було укладено договір поруки, згідно з умовами якого відповідач 2 зобов'язується перед позивачем відповідати за виконання відповідачем 1 його зобов'язань, що випливають та можуть виникнути в майбутньому з умов кредитного договору.

04.02.2009 між позивачем та відповідачем 2 було укладено договір про внесення змін до договору поруки від 25.04.2007, який, відповідно до пункту 3 угоди, є невід'ємною частиною зазначеного договору поруки.

Відповідно до пункту 4.1 договору поруки відповідач 1 та відповідач 2 відповідають перед позивачем як солідарні боржники. Поручитель (відповідач 2) відповідає перед позивачем за виконання зобов'язань відповідача 1 за кредитним договором усім своїм майном.

Згідно з пунктом 4.3 договору поруки поручитель протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня отримання повідомлення від позивача зобов'язаний погасити заборгованість відповідача 1.

Позивачем на адресу відповідача 2 було направлено повідомлення №101 від 03.06.2009 про невиконання відповідачем 1 обов'язків за кредитним договором з вимогою щодо погашення відповідачем 2 заборгованості.

Відповідно до відмітки на поштовому повідомленні про вручення, 17.06.2009 зазначена вимога була отримана відповідачем 2.

Проте, відповідач 2 своїх зобов'язань за договором поруки не виконав, доказів сплати прострочених до сплати відповідачем 1 грошових коштів за кредитним договором суду не надав.

02.08.2007 між позивачем та відповідачем 3 було укладено договір поруки, згідно з умовами якого відповідач 3 зобов'язується перед позивачем відповідати за виконання відповідачем 1 його зобов'язань, що випливають та можуть виникнути в майбутньому з умов кредитного договору.

03.02.2009 між позивачем та відповідачем 3 було укладено договір про внесення змін до договору поруки від 02.08.2007, який, відповідно до пункту 3, є невід'ємною частиною зазначеного договору поруки.

Відповідно до пункту 4.1 договору поруки відповідач 1 та відповідач 3 відповідають перед позивачем як солідарні боржники. Поручитель (відповідач 3) відповідає перед позивачем за виконання зобов'язань відповідача 1 за кредитним договором усім своїм майном.

Згідно з пунктом 4.3 договору поруки поручитель протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня отримання повідомлення від позивача зобов'язаний погасити заборгованість відповідача 1.

Позивачем на адресу відповідача 3 було направлено повідомлення №103 від 03.06.2009 про невиконання обов'язків відповідачем 1 за кредитним договором з вимогою щодо погашення відповідачем 3 заборгованості.

Відповідно до відмітки на поштовому повідомленні про вручення, 10.06.2009 зазначена вимога була отримана відповідачем 3.

Проте, відповідач 3 своїх зобов'язань за договором поруки не виконав, доказів сплати прострочених до сплати відповідачем 1 грошових коштів за кредитним договором суду не надав.

25.04.2007 між позивачем та відповідачем 4 було укладено договір поруки, згідно з умовами якого відповідач 4 зобов'язується перед позивачем відповідати за виконання відповідачем 1 його зобов'язань, що випливають та можуть виникнути в майбутньому з умов кредитного договору.

03.02.2009 між позивачем та відповідачем 4 було укладено договір про внесення змін до договору поруки від 25.04.2007, який, відповідно до пункту 3 угоди, є невід'ємною частиною зазначеного договору поруки.

Відповідно до пункту 4.1 договору поруки відповідач 1 та відповідач 4 відповідають перед позивачем як солідарні боржники. Поручитель (відповідач 4) відповідає перед позивачем за виконання зобов'язань відповідача 1 за кредитним договором усім своїм майном.

Згідно з пунктом 4.3 договору поруки поручитель протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня отримання повідомлення від позивача зобов'язаний погасити заборгованість відповідача 1.

Позивачем на адресу відповідача 4 було направлено повідомлення №102 від 03.06.2009 про невиконання обов'язків відповідачем 1 за кредитним договором з вимогою щодо погашення відповідачем 4 заборгованості.

Відповідно до відмітки на поштовому повідомленні про вручення, 10.06.2009 зазначена вимога була отримана відповідачем 4.

Проте, відповідач 4 своїх зобов'язань за договором поруки не виконав, доказів сплати прострочених до сплати відповідачем 1 грошових коштів за кредитним договором суду не надав.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що були встановлені договором.

Частина заборгованості відповідача 1 перед позивачем по кредиту на момент звернення з даним позовом до суду, включаючи неустойку, становить 341089,09грн., що підтверджується виписками по рахунку та розрахунками, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового оборогу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у частині 1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та частини 7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 10.1 кредитного договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за цим договором, позичальник зобов'язаний сплачувати позивачеві пеню наступним чином: за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у строки, визначені статтею 6 цього договору пеню в розмірі 0,05% від простроченої суми за кожен день прострочення але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Обов’язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача 1 який повинен був довести належними засобами доказування, у розумінні статті 34 ГПК України, факт належного виконання своїх зобов’язань за кредитним договором.

Проте, доказів належного виконання зобов’язань за кредитним договором відповідачем 1 суду не надано.

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського що факт наявності заборгованості процентів за користування кредитом в сумі 322238,16грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем 1 не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами у розмірі 322238,16грн. та пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитними коштами в сумі 18850,93грн., нарахованої за період з 05.02.2009 по 01.06.2009 з простроченої станом на 05.02.2009 суми процентів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, судовою колегією критично оцінено посилання відповідача 1 на відсутність обов’язку відповідача 1 сплатити пеню, оскільки позивач не звертався до позивача з такою вимогою, як то передбачено частиною другою пункту 10.3 кредитного договору.

Зазначені твердження відповідача спростовуються листом позивача №98 від 03.06.2009, отриманого 17.06.2009 відповідачем 1, копію якого залучено до матеріалів справи.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Оскільки відповідач 2, відповідач 3 та відповідач 4 не надали суду доказів виконання своїх зобов’язань за договорами поруки, укладеними з позивачем, судова колегія погоджується з висновком суду щодо обґрунтованості вимог до відповідачів.

При цьому, твердження відповідача 1 про припинення договорів поруки з моменту підписання додаткової угоди про збільшення процентної ставки за кредитним договором, відхиляються як безпідставні, оскільки між сторонами було підписано договори про внесення змін у договори поруки, відповідно до яких було встановлено, що відповідач 2, відповідач 3 та відповідач 4 відповідають за зобов’язаннями відповідача 1 за кредитним договором з розрахунку 18% річних.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2009 у справі №33/520 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до приписів статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, 102, 103, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агротрейд” на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2009 у справі №33/520 залишити без задоволення.

2 Рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2009 у справі №33/520 залишити без змін.

3 Матеріали справи №33/520 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

15.03.10 (відправлено)