Постанова № 8270763, 24.02.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2010                                                                       № 26/344-42/259-29/79-32/260

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Пашкіної С.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Панасюк В.В. – дов. б/н від 01.07.2009;

від відповідача 1 - Жминяк Ю.Ю. – дов. № 29-22/06 від 20.01.2010;

від відповідача 2 - не з’явились;

від відповідача 3 - не з’явились;

від треьтої особи 1 - не з’явились;

від треьтої особи 2 - не з’явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства

юстиції України

на рішення Господарського суду м.Києва від 20.11.2009

у справі № 26/344-42/259-29/79-32/260 ( )

за позовом                               Приватного підприємства "Оцінка Плюс"

до                                                   1. Міністерства юстиції України

                                                  2. Головного управління юстиції у Хмельницькій області

3. Відділу державної виконавчої служби

Старокостянтинівського районного управління

юстиції

треті особи відповідача           1. Державне казначейство України

           2. Головне управління Державного казначейства України у Хмельницькій області

про                                                   стягнення 42730,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов, з урахуванням уточнень, заявлено про стягнення з Міністерства юстиції України як органу управління майном Державної виконавчої служби 42 730,56 грн., з яких 42190,65 грн. - основний борг за рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.06.2005 у справі № 14/3103, 539,91 грн. – судові витрати по зазначеній справі, а також збитків від інфляції в сумі 11013,13 грн. та 8 075,30 грн. пені, розрахованої на підставі договорів на проведення експертної оцінки, за період з 31.08.2005 року по 30.08.2006 року.

Як на підставу звернення з зазначеними майновими вимогами саме до Міністерства юстиції України позивач послався на те, що рішення господарського суду Хмельницької області від 13.06.2005 у справі № 14/3103, яким з відділу державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції на користь позивача стягнуто 42 730,56 грн. боргу та судових витрат, не виконане в зв’язку з тим, що наказом Міністерства юстиції України від 19.08.2005 № 1482/к „Про ліквідацію відділів державної виконавчої служби територіальних управлінь юстиції” боржника було ліквідовано, а призначена ліквідаційна комісія відділу державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції повернула заяву ПП „Оцінка плюс” та наказ господарського суду Хмельницької області від 24.06.2005 у справі № 14/3103 без задоволення через відсутність коштів і майна боржника.

За таких обставин, на думку позивача, Міністерство юстиції України як засновник, власник та орган, уповноважений управляти майном Державної виконавчої служби, має нести відповідальність за ліквідований відділ державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції згідно із нормами Закону України „Про власність” та Декрету Кабінету Міністрів України „Про управління майном, що є у загальнодержавній власності”.

Спір судами розглядався неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.11.2009, повний текст якого підписаний 26.11.2009, у справі № 26/344-42/259-29/79-32/260 позов задоволено частково, до стягнення з Міністерства юстиції України (відповідача 1) на користь позивача присуджено 42730,56 грн. основного боргу, в іншій частині позову відмовлено; Судові витрати по сплаті державного мита в сумі 427,30 грн. та витрати на оплату інформаційно –технічних послуг в сумі 118 грн. віднесені за рахунок Міністерства юстиції України.

Задовольняючи вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу за рахунок Міністерства юстиції України, суд першої інстанції виходив з того, що при здійсненні ліквідації урядового органу є обов’язковим встановлення правонаступництва - покладання виконання відповідних функцій на інший державний орган, оскільки держава не вправі відмовитися від виконання своїх обов'язків; що зобов’язання ліквідованого відділу державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції перед позивачем у сумі 42 730,56 грн. виникли у зв’язку із виконанням ним завдань, пов’язаних з реалізацією державної політики у сфері примусового виконання судових рішень, а виконання вказаних функцій держави покладено на Міністерство юстиції України, яке до того ж як головний розпорядник бюджетних коштів визначає розподіл коштів виконавчого провадження і здійснює контроль та облік використання вказаних коштів; що факт наявності заборгованості відділу державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції перед позивачем встановлений рішенням суду та не підлягає в силу приписів ст. 35 ГПК України повторному доведенню; що в силу ч. 1, ч. 3 ст. 39 Закону України "Про власність", при недостатності у державної установи (організації) коштів, відповідальність за її зобов’язаннями несе власник, і стягувач не позбавлений права звернутися до державного органу, уповноваженого управляти державним майном, з позовом на загальних підставах, визначених Господарським процесуальним кодексом України.

В іншій частині позову відмовлено з тих підстав, що між позивачем та Міністерством юстиції України відсутні цивільні (господарські ) правовідносини, тому вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань та пені за договорами, за якими Міністерство юстиції України не є правонаступником, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Міністерство юстиції України звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2009 у справі № 26/344-42/259-29/79-32/260 у повному обсязі як таке, що прийняте судом з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову до Міністерства юстиції України відмовити.

Як на підставу задоволення апеляційної скарги заявник послався на те, що позивачем не доведено обов’язку Міністерства юстиції України зі сплати районного управління юстиції під час здійснення відділом державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Хмельницької області у справі № 14/3105 та наявність підстав стягнення боргу саме з Міністерства юстиції України; що у розгляді господарським судом Хмельницької області справи № 14/3103, рішенням в якій з відділу державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції на користь позивача стягнуто 42730,56 грн. основного боргу та судових витрат, Міністерство юстиції України участі не брало, тому висновок суду першої інстанції, що факт наявності заборгованості відділу державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції перед позивачем в зазначеному розмірі є встановленим та в силу ст. 35 ПК України не підлягає повторному доведенню, є помилковим; що висновок суду стосовно того, що оскільки на Міністерство юстиції України покладено виконання завдань, пов’язаних з реалізацією державної політики у сфері примусового виконання рішень судів та інших органів, і саме Міністерство юстиції визначає розподіл коштів виконавчого провадження і здійснює контроль та облік використання вказаних коштів, то зобов’язання ліквідованого відділу державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції є обов’язком саме Міністерства юстиції, є помилковим та необґрунтованим, оскільки суд не взяв до уваги, що заборгованість відділу державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції перед позивачем є господарським зобов’язанням і що позивач звернувся до Міністерства юстиції України, яке не перебувало в господарсько-правових відносинах з позивачем, та в силу відсутності будь-яких договірних відносин не має перед ним зобов’язань; що судом неправомірно застосовано ч. 3 ст. 39 Закону України „Про власність”, оскільки спірні відносини виникли після набрання чинності Цивільним кодексом України, в силу п. 4 Перехідних та прикінцевих положень якого при вирішенні цього спору підлягають застосуванню норми не ЗУ „Про власність”, а ЦК України; що на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення ЦК України, якщо інше не встановлено законом; що законами України не встановлено інший порядок ліквідації юридичних осіб публічного права ніж встановлений ЦК України, а також порядок стягнення під час ліквідаційної процедури коштів з боржника-юридичної особи публічного права на користь кредитора; що за правилами ст.ст. 96, 176 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями, учасники (засновники) юридичної особи, в тому числі держава, не відповідають за зобов’язаннями створених ними юридичних осіб; що позивач не надав доказів підставності покладення на Міністерство юстиції України обов’язку по відшкодуванню шкоди у зв’язку з невиконанням судового рішення; що суд першої інстанції, визначаючи Міністерство юстиції України правонаступником боргу за договірним зобов’язанням відділу державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції перед ПП „Оцінка Плюс”, фактично змінив сторону виконавчого провадження.

Ухвалою від 30.12.2009 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя –Пашкіна С.А., судді Калатай Н.Ф., Синиця О.Ф. апеляційну скаргу Міністерства юстиції України прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження, розгляд справи призначений на 03.02.2010.

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги, долучених до матеріалів справи у судовому засіданні 03.02.2010, Міністерство юстиції України доповнює доводи, наведені в апеляційній скарзі, щодо наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції і, частково змінюючи свої вимоги, просить апеляційний суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2009, прийнятого у справі № 26/344-42/259-29/79-32/260 за позовом ПП „Оцінка плюс” до Міністерства юстиції України про стягнення боргу, та припинити провадження у справі за позовом ПП „Оцінка плюс” до Міністерства юстиції України, оскільки суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мали значення для справи, та допустив порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

При цьому, заявник виходить з наступного. Предметом спору і у справі № 14/3103, рішення в якій прийняте господарським судом Хмельницької області, і у справі № 26/344-42/259-29/79-32/260 є стягнення невиплаченої винагороди ПП „Оцінка Плюс” з виконання договорів експертної оцінки майна. Позивачем в обох цих справах є ПП „Оцінка Плюс”, відповідачем у першій із справ був відділ державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції, а у другій – Міністерство юстиції України, яке, на думку суду першої інстанції, є правонаступником відповідача у справі № 14/3103. Свій висновок щодо ідентичності сторін у двох спорах суд першої інстанції підтвердив, застосувавши ч. 2 ст. 35 ГПК України, згідно якій факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Тобто, справа, що розглядається судом за позовом до Міністерства юстиції України, порушена з того самого предмету спору, з тих же самих підстав та між тими ж сторонами, що і вирішена рішенням господарського суду Хмельницької області.

За таких обставин, на думку заявника, суд першої інстанції мав не вирішувати спір по суті, а припинити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, згідно якому провадження у справі підлягає припиненню у зв’язку з тим, що спір з таким предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами вже розглядався судом.

При цьому, заявник вважає, що оскільки ліквідація відділу державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції, з якого за рішенням господарського суду Хмельницької області у справі № 14/3103 від 13.06.2005 на користь позивача стягнуто 42730,56 грн., відбулася на стадії виконання зазначеного рішення, то згідно закону мала відбутися заміна сторони боржника – відділу державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції його правонаступником.

Таким правонаступником, на думку заявника, є знов створений наказом управління юстиції Хмельницької області від 20.02.2007 № 1/од відділ державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції Хмельницької області, який є правонаступником державної виконавчої служби у Старокостянтинівському районі у складі Департаменту державної виконавчої служби, який, в свою чергу був створений як орган, якому при ліквідації, в тому числі відділу державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції - боржника за рішенням господарського суду Хмельницької області за рішенням у справі № 14/3103, передано повноваження Міністерства юстиції України щодо забезпечення виконувати рішень судів.

Тобто, відповідну суму стягнуто з Міністерства юстиції на користь позивача безпідставно.

На доказ викладених обставин Міністерством юстиції України додані до додаткових пояснень до апеляційної скарги відповідні документальні докази.

Згідно ст. 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Ухвалою суду від 03.02.3010 до участі у справі в якості відповідача 3 залучено відділ державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції (ідентифікаційний код 34907492).

Головне управління юстиції у Хмельницькій області (відповідач 2) у письмових поясненнях від 20.01.2010 № 10-12-4 та залучений у якості відповідача 3 відділ державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції (ідентифікаційний код 34907492) у поясненнях по апеляційній скарзі від 15.02.2010 № 1729 просили апеляційну Міністерства юстиції України задовольнити, рішення господарського суду м. Києва від 20.11.2009 у справі № 26/344-42/259-29/79-32/260 скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити ПП „Оцінка плюс” в задоволенні позову, справу розглянути без участі представників Головного управління юстиції у Хмельницькій області та відділу державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції.

При цьому, відповідачі 2 і 3 послалися на те, що 27.02.2006 проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи відділу державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції, що внаслідок того, що позивач після повернення ліквідаційною комісією боржника його заяви та наказу господарського суду Хмельницької області від 24.06.2005 № 14/3103 без задоволення через відсутність коштів і майна боржника не звернувся до суду у визначений законодавством строк з позовом до ліквідаційної комісії, на сьогоднішній день за правилами ст. 112 ЦК України відмова у задоволенні вимог по наказу № 14/3103 є законною, а заборгованість – погашеною.

В судовому засіданні з розгляду справи представник Міністерства юстиції України апеляційну скаргу підтримав, спірне рішення просив скасувати, провадження у справі до Міністерства юстиції України припинити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив суд спірне рішення залишити без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.06.2005 у справі № 14/3103, яке набрало законної сили, вирішено стягнути з відділу державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції (ідентифікаційний код 25978563) на користь ПП „Оцінка Плюс” 42730,56 грн. основного боргу та судових витрат, про що 24.06.2005 судом видано відповідний наказ.

Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України та ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

В порушення зазначених норм закону рішення господарського суду Хмельницької області від 13.06.2005 у справі № 14/3103 виконане не було за наступних обставин.

Постановою старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Хмельницького обласного управління юстиції від 21.09.2005 відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу № 14/3103.

10.11.2005 державним виконавцем складено акт про відсутність майна та відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повернуто стягувачеві.

Позивач звернувся до ліквідаційної комісії відділу державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції з заявою щодо погашення боргу та наказом господарського суду від 24.06.2005 № 14/3103.

Ліквідаційна комісія відділу державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції своїм листом № 28 від 22.02.2006 повернула заяву позивача щодо стягнення боргу та наказ господарського суду Хмельницької області від 24.06.2005 № 14/3103 без задоволення через відсутність коштів і майна боржника.

24.02.2006 ліквідаційною комісією відділу державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції було затверджено ліквідаційний баланс, в якому відображено відсутність оборотних та необоротних активів.

27.02.2006 було проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи –відділу державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції (копія довідки Головного управління статистики у Хмельницькій області у матеріалах справи).

03.05.2006 позивач звернувся до Міністерства юстиції України як засновника відділу державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції з претензією від 28.04.2006 № 34, в якій, з посиланням на відмову ліквідаційної комісії відділу державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції у задоволення майнових вимог, а також на те, що відділи державної виконавчої служби входять до складу системи органів Міністерства юстиції України, ним створюються та йому підпорядковуються, а фінансування відділу державної виконавчої служби здійснюється за рахунок Державного бюджету, згідно ст. 39 Закону України „Про власність”, згідно якій при недостатності у державної установи коштів відповідальність за її зобов’язаннями несе власник, тобто Міністерство юстиції, вимагав провести з ним розрахунок по заборгованості відділу державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції та сплатити збитки від інфляції та пеню на загальну суму 60497,44 грн.

У відповідь на зазначене звернення позивача, листом від липня 2006 № 25-50-1335, копія якого долучена позивачем до матеріалів справи у судовому засіданні 24.02.2010, директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повідомив, що оскільки відповідно до вимог ЦК України правонаступництво передбачено лише при злитті, приєднанні, поділі чи перетворенні юридичної особи, а також при виділенні юридичної особи, в той час як відділу державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції було ліквідовано, новостворені органи державної виконавчої служби не є правонаступниками ліквідованих відділів державної виконавчої служби обласних, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції.

11.07.2006 позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, який рішенням від 20.11.2009 у цій справі задоволений, з чим не може погодитися колегія суддів з огляду на таке.

Згідно ст. 1, 3 Закону України „Про державну виконавчу службу” (далі ДВС) та п. 1 Положення про районний, міський (міст обласного значення), районний у містах відділ державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.07.99 № 43/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.07.99 за № 484/3777, в редакціях, які діяли на момент прийняття господарським судом Хмельницької області рішення у справі № 3103 від 13.06.2005, відділ ДВС Старокостянтинівського районного управління юстиції (далі РУЮ) входив до системи органів Міністерства юстиції України, якому підпорядковувався через Департамент ДВС Міністерства юстиції України і відповідно до покладених на нього завдань здійснював своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2005 № 320 „Про утворення урядового органу державного управління у складі Міністерства юстиції” у складі Міністерства юстиції на базі органів ДВС утворено Департамент ДВС як урядовий орган державного управління.

Наказом Міністерства юстиції України від 19.08.2005 № 1482/к „Про ліквідацію відділів ДВС територіальних управлінь юстиції” у зв’язку з реформуванням системи органів ДВС ліквідовані відділи ДВС Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, районних у містах, міських, міськрайонних управлінь юстиції.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України „Про державну виконавчу службу” в редакції Закону України від 23.06.2006 № 2716 „Про внесення змін до законів України „Про державну виконавчу службу” та „Про виконавче провадження”, Департамент ДВС є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства юстиції України, на яке покладається реалізація єдиної державної політики у сфері примусового виконання рішень.

Згідно п. 4 Положення про державну виконавчу службу у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах, затвердженого наказом Департаменту ДВС від 29.09.2005 № 40/к, територіальний орган ДВС відповідно до покладених на нього завдань: здійснює передбачені законодавством України заходи щодо своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України „Про державну виконавчу службу” в редакції Закону України від 23.06.2006 № 2716 „Про внесення змін до законів України „Про державну виконавчу службу” та „Про виконавче провадження”, до складу Департаменту державної виконавчої служби входять: державна виконавча служба Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя; державна виконавча служба у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах.

Як вбачається з Довідки Департаменту ДВС до службової записки від 02.12.2009 за № 29-53/499, копію якої до матеріалів справи долучено Міністерством юстиції України (а.с.117-120 т.3), та з Додаткових пояснень Міністерства юстиції України до апеляційної скарги (а.с. 110-116 т.3), наказами Департаменту державної виконавчої служби від 19.08.2005 № 3/к та від 26.10.2006 № 46/к у складі Департаменту ДВС утворено ДВС АР Крим, областей та міст Києва і Севастополя та ДВС у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах, зокрема, ДВС Хмельницької області та ДВС у районах та містах Хмельницької області.

Тобто, замість ліквідованого відділу ДВС Старокостянтинівського РУЮ - боржника за рішенням суду у справі № 14/3103 було створено ДВС у Старокостянтинівському районі, яку наділено повноваженнями ліквідованого відділу щодо своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Як свідчать матеріали справи, в подальшому відбулася подальша реорганізація органів ДВС:

Наказом Департаменту ДВС від 19.01.2007 № 2 (а.с.123-124 т.3) ліквідовано ДВС у Старокостянтинівському районі;

Наказом Міністерства юстиції України від 25.01.2007 № 21/5 (а.с.125-127 т.3) ліквідовано Департамент ДВС та утворено головні управління юстиції, в тому числі Головне управління юстиції у Хмельницькій області;

Наказом Головного управління юстиції у Хмельницькій області від 20.02.2007 № 1/од (а.с.130 т.3) відповідно до наказів Міністерства юстиції України від 26.01.2007 № 22/5 (а.с.128-129 т.3) та від 03.02.2007 № 37/5 утворено відділ ДВС Старокостянтинівського РУЮ, якого згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 627736 зареєстровано 29.03.2007 з ідентифікаційним кодом 34907492.

З урахуванням принципів здійснення державної влади, виконання основних функцій держави та завдань органів виконавчої влади мають відбуватися у відповідності до Конституції та законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, що і відображено у принципі верховенства права.

Для реалізації завдань, функцій та інтересів держави в процесі державного управління створюються спеціальні органи, які діють в межах своїх повноважень.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що заявлені до стягнення позивачем 42 190,65 грн., згідно ст.ст. 45, 57 ЗУ „Про виконавче провадження”, відносяться до витрат органів ДВС на організацію та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, які здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження і підлягають стягненню з боржника на підставі відповідної постанови державного виконавця.

Держава не вправі відмовитися від виконання своїх обов'язків, тому при здійсненні ліквідації урядового органу виконання відповідних функцій покладається на інший державний орган.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що згідно п. 4 наказу Міністерства юстиції України від 25.01.2010 № 21/5 „Про реформування органів юстиції” знов утворені відділи ДВС районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції є правонаступниками відповідних ДВС у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах, колегія суддів погоджується з Міністерством юстиції України, що правонаступником відділу ДВС Старокостянтинівського РУЮ (ідентифікаційний код 25978563), з якого рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.06.2005 у справі № 14/3103 на користь ПП „Оцінка Плюс” стягнуто 42730,56 грн. основного боргу та судових витрат, є залучений колегією суддів до участі у справі в якості відповідача 3 відділ ДВС Старокостянтинівського РУЮ (ідентифікаційний код 34907492).

При цьому, посилання зазначеної особи на те, що зобов’язання попереднього відділу ДВС Старокостянтинівського РУЮ (ідентифікаційний код 25978563) перед позивачем є погашеними, до уваги колегією суддів не приймаються як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

З огляду на встановлені обставини справи, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, помилково вирішував спір виходячи з того, що Міністерство юстиції України є тою особою, яка має погасити заборгованість ліквідованого відділу ДВС Старокостянтинівського РУЮ (ідентифікаційний код 25978563) перед позивачем, і безпідставно частково задовольнив майнові вимоги позивача за рахунок Міністерства юстиції України, в зв’язку з чим, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що після залучення відповідача 3 до участі у цій справі предметний та суб’єктний склад справи № 14/3103, рішення в якій прийняв господарський суд Хмельницької області, і справи № 26/344-42/259-29/79-32/260 співпадають, а відтак, господарський суд Хмельницької області в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, що згідно п. 2) ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України є підставою для припинення провадження у справі в частині вимог про стягнення на користь позивача 42730,56 грн. основного боргу та судових витрат.

При цьому, враховуючи, що рішення суду підлягає обов’язковому виконанню, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на наступному.

Фактично, внаслідок ліквідації відділу ДВС Старокостянтинівського РУЮ (ідентифікаційний код 25978563), з якого рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.06.2005 у справі № 14/3103 на користь позивача стягнуто 42730,56 грн. основного боргу та судових витрат і видано відповідний наказ, та утворення відділу ДВС Старокостянтинівського РУЮ (ідентифікаційний код 34907492), на стадії виконання судового рішення внаслідок реорганізації (реформування) відбулося вибуття однієї з сторін у встановленому рішенням господарського суду правовідношенні – боржника.

Згідно ст. 25 ГПК України, господарським судом в такому випадку здійснюється заміна сторони, що вибула, її правонаступником, про що вказується в рішенні або ухвалі. При цьому, усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов’язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов’язковими для особи, яку він замінив.

Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу, в тому числі на стадій виконання судового рішення.

В такому випадку, відповідно до ч. 5 ст. 11 ЗУ „Про виконавче провадження” державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, в якій вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача та письмових Пояснень від 21.02.2010, долучених до матеріалів справи у судовому засіданні 24.02.2010 представником Міністерства юстиції України, матеріали виконавчого провадження за наказом господарського суду Хмельницької області від 24.06.2005 № 14/3103 знаходяться у Головному управлінні юстиції в Хмельницькій області, а сам судовий наказ було повернуто ПП „Оцінка Плюс”.

В зв’язку із втратою зазначеного наказу ПП „Оцінка Плюс”, за його заявою ухвалою від 22.02.2010 господарський суд Хмельницької області видав дублікат наказу по справі № 14/4014-НВО-14/3103 про стягнення з ВДВС Старокостянтинівського РУЮ (ідентифікаційний код 25978563) на користь ПП „Оцінка Плюс” 42730,56грн. основного боргу та судових витрат, копію якого позивач долучив до матеріалів справи у судовому засіданні 24.02.2010.

За правилами правонаступництва, враховуючи, що боржником у зазначеному наказі значиться відділ ДВС Старокостянтинівського РУЮ, щодо якого проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи, з урахуванням цієї постанови Київського апеляційного господарського суду, позивач не позбавлений права у порядку, встановленому ст. 25 ГПК України та ЗУ „Про виконавче провадження”, звернутися до господарського суду Хмельницької області, рішенням якого з відділу ДВС Старокостянтинівського РУЮ (ідентифікаційний код 25978563) на користь позивача стягнуто 42730,56 грн. основного боргу та судових витрат, із заявою про заміну на стадії виконання рішення боржника його правонаступником - відділом ДВС Старокостянтинівського РУЮ (ідентифікаційний код 34907492).

Щодо вимог про стягнення збитків від інфляції в сумі 11013,13 грн. слід зазначити наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За обставин, що досліджені судом, враховуючи, що вимоги позивача про стягнення на його користь збитків від інфляції в сумі 11013,13 грн. не були предметом розгляду господарського суду Хмельницької області у справі № 14/3103 за позовом ПП „Оцінка Плюс” до відділу ДВС Старокостянтинівського РУЮ (ідентифікаційний код 25978563), вимоги в цій частині визнаються колегією суддів законними і підлягають задоволенню за рахунок правонаступника останнього - відділу ДВС Старокостянтинівського РУЮ (ідентифікаційний код 34907492).

Щодо вимог про стягнення 8 075,30 грн. пені слід зазначити наступне.

Позивач вимагає стягнути пеню у відповідності до договорів на проведення експертної оцінки (всього 19 штук), за якими відбулося стягнення згідно рішення господарського суду Хмельницької області від 13.06.2005 у справі № 14/3103, за період з 31.08.2005 по 30.08.2006.

Як вбачається, всі зазначені договори містять однакову за змістом умову, що відділ ДВС Старокостянтинівського РУЮ має розрахуватися за виконані позивачем роботи по експертній оцінці на протязі трьох днів після підписання акту прийому-передачі виконаних робіт щодо експертної оцінки (п. 2.3 договорів), та однакову за змістом умову щодо відповідальності відділу ДВС Старокостянтинівського РУЮ за несвоєчасну оплату (п.5.2 договорів).

Підписання актів прийоми-передачі сторонами відбулося в період часу з 12.09.2003 по 30.09.2004, тому право на стягнення пені позивач набув згідно останнього з зазначених актів починаючи з 04.10.2004.

Згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення пені застосовується спеціальна скорочена позовна давність в один рік.

Строк для звернення з позовом про стягнення пені в даному випадку закінчився 04.10.2005, проте, з позовом до суду позивач звернувся 11.07.2006, а з доповненнями до позовної заяви від 30.08.2006 № 124, якими позов доповнено вимогами про стягнення пені, - у судовому засіданні 31.08.2006.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення пені задоволенню не підлягають як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Згідно роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 „Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні . Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судом першої інстанції прийняте виходячи з неповно з’ясованих і не доведених обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2009 у справі № 26/344-42/259-29/79-32/260 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким провадження у справі в частині стягнення 42730,56 грн. основного боргу та судових витрат припиняється, вимоги про стягнення збитків від інфляції в сумі 11013,13 грн. задовольняються за рахунок відділу ДВС Старокостянтинівського РУЮ (ідентифікаційний код 34907492), у решті вимог відмовляється.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених майнових вимог.

Щодо судових витрат позивача по справі слід зазначити наступне.

При зверненні до суду позивач сплатив державне мито в сумі 618,31 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи, що позов задоволено частково, в сумі 11013,13 грн., за рахунок відповідача 3, стягненню з останнього на користь позивача підлягає 110,15 грн. витрат на сплату державного мита та 21,02 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Щодо витрат апелянта на подачу апеляційної скарги слід зазначити наступне.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього 42730,56 грн., Міністерство юстиції України сплатило державне мито в сумі 213,65 грн.

Враховуючи, що рішення в частині стягнення з апелянта на користь позивача 42730,56 грн. скасоване як безпідставне, позивач має відшкодувати Міністерству юстиції України його витрати на подачу апеляційної скарги.

Керуючись п. 2) ч. 1 ст. 80, ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2009 у справі № 26/344-42/259-29/79-32/260 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2009 у справі № 26/344-42/259-29/79-32/260 скасувати.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з відділу державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції (31100, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, пров. Подільський, 2, ідентифікаційний код 34907492, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного підприємства „Оцінка Плюс” (31100, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, пров. Подільський, 2, ідентифікаційний код 32170243, р/р 26007570490001 в Хмельницькій філії ЗАТ КБ „Приватбанк”, МФО 315405) 11013,13 грн. (одинадцять тисяч тринадцять) грн. 13 коп. збитків від інфляції, 110 (сто десять) грн. 15 коп. витрат на сплату державного мита, 21 (двадцять одну) грн. 02 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Провадження у справі в частині вимог про стягнення 42730,56 грн. основного боргу припинити.

6. В решті вимог відмовити.

7. Стягнути з Приватного підприємства „Оцінка Плюс” (31100, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, пров. Подільський, 2, ідентифікаційний код 32170243, р/р 26007570490001 в Хмельницькій філії ЗАТ КБ „Приватбанк”, МФО 315405 або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код 00015622, МФО 820172, п/р 37312054000030 в Державному казначействі України) 213 (двісті тринадцять) грн. 65 коп. витрат на державне мито за подачу апеляційної скарги.

8. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

9. Матеріали справи № 26/344-42/259-29/79-32/260 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

15.03.10 (відправлено)