Постанова № 8270746, 03.03.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2010                                                                                           № 21/84

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Смірнової Л.Г.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача: Мурована О.М., дов.№2344 від 18.06.2009

від відповідача 1 : Онисимчук О.О., дов. №042/13/1-8655 від 04.12.2007

від відповідача 2: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.12.2009

у справі № 21/84 ( .....)

за позовом                               Національного банку України в особі Центрального сховища Національного банку України

до                                                   Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

                                                  Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   визнання права власності

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Національного банку України в особі Центрального сховища Національного банку України (далі-позивач) до Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі-відповідач 1), Комунального підприємства „Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” (далі-відповідач 2) про визнання права власності на нерухоме майно (виробнича база Національного банку України по перевезенню цінних вантажів на станції Київ-Пасажирський за адресою: м.Київ, вул.Уманська, 8 у місті Києві (адміністративно-побутовий корпус (літ.”А”), склад вугілля та дров (літ. “Б”) будівля для вантажо-розвантажувальних робіт (літ.”В”)) загальною площею 1497,3 кв.м за державою із перебуванням його у повному господарському віданні Національного банку України (м.Київ, вул.Інституцька, 9, код 00032106); зобов’язання відповідача 1 оформити та видати свідоцтво про право власності на нерухоме майно (виробнича база Національного банку України по перевезенню цінних вантажів на станції Київ-Пасажирський за адресою: м.Київ, вул.. Уманська, 8 у місті Києві); зобов’язання відповідача 2 здійснити державну реєстрацію права власності та видати витяг із Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2009 у справі №21/84 позов задоволено частково. Визнано право власності на нерухоме майно - виробничої бази Національного банку України по перевезенню цінних вантажів на станції Київ–Пасажирський загальною площею 1497,3кв.м за Державою із перебуванням його у повному господарському віданні Національного банку України. Зобов’язано відповідача 1 оформити та видати свідоцтво на право власності на нерухоме майно-виробничої бази Національного банку України по перевезенню цінних вантажів на станції Київ–Пасажирський, склад вугілля та дров (літ. “Б”), будівля для вантажо–розвантажувальних робіт (літ. “В”) загальною площею 1497,3кв.м. Стягнуто з відповідача 1 в доход Державного бюджету України державне мито у розмірі 85,00грн. та витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00грн. В іншій частини позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ґрунтується на доведеності факту приналежності спірного нерухомого майна державі. В частині позовних вимог про зобов’язання відповідача 2 здійснити державну реєстрацію права власності та видати витяг із Реєстру прав власності на нерухоме майно у задоволенні відмовлено, оскільки на момент розгляду справи права позивача не були порушені відповідачем 2.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач 1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2009 у справі №21/84, відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю, стягнути з позивача на користь відповідача 1 державне мито.

В апеляційній скарзі відповідач 1 посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з’ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи. Зокрема, скаржник наполягає на тому, що він є органом, який здійснює оформлення права власності на підставі визначених законодавством документів, а тому відмова у такому оформленні у разі подання неповного переліку документів не свідчить про невизнання чи оспорювання права власності. Відповідач 1 також наполягає на тому, що відмова позивачеві у оформленні права власності була правомірною, оскільки позивачем не було подано повний пакет документів, передбачений Положенням „Про порядок оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна”, затвердженим розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 №1820.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2010 (колегія у складі: Смірнова Л.Г.- головуюча, Алданова С.О.,Кошіль В.В.) апеляційну скаргу прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 17.02.2010.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/1 від 16.02.2010, у зв’язку з виробничою необхідністю (зайнятістю судді Кошіля В.В. в іншому судовому процесі) розгляд апеляційної скарги у даній справі доручено колегії у складі: Смірнова Л.Г. – головуюча; судді: Алданова С.О., Моторний О.А.

          В порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України), ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2010 розгляд справи було відкладено на 03.03.2010.

У судове засідання 03.03.2010 з’явилися представники позивача та відповідача 1. Представник відповідача 1 повністю підтримав апеляційну скаргу та просив рішення Господарського суду скасувати. Представник позивача проти апеляційної скарги відповідача 1 заперечив, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду.

          У наданому суду відзиві позивач зазначив, що він є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об’єктом права державної власності і перебуває у повному господарському віданні. З метою упорядкування обліку нерухомого майна позивача та оформлення права власності на нього виникла потреба в одержанні документів, що підтверджують право власності на нерухоме майно.

Відповідач 2 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, проте не забезпечив явку в судове засідання свого представника, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце судового засідання щодо розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка всіх учасників судового процесу у засіданні апеляційної інстанції не визнана обов’язковою, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду міста Києва за наявними у справі матеріалами без представника відповідача 2.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідачів, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, рішенням Київської міської ради від 03.04.2001 №250/1227 та у відповідності до договору від 13.12.2001 №к-1808 позивачеві була надана у тимчасове користування земельна ділянка, загальною площею 7641 кв.м. стороком на 15 років, яка розташована на вул. Уманській, 8 у місті Києві та призначена для зведення будівель та споруд Національного банку України.

На підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 29.05.2001, виданого Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва, позивачеві надано дозвіл на виконання будівельних робіт з реконструкції виробничої бази по перевезенню цінних вантажів на станції Київ-Пасажирський за адресою: вул.Уманська, 8 у місті Києві, відповідно до проектної документації, що узгоджена та зареєстрована Головним управлінням архітектури та містобудування м. Києва за №0167 від 02.08.2000.

Актом Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта №172 від 20.02.2003, затвердженим наказом Національного банку України від 05.03.2003 „Про затвердження акта Державної приймальної комісії” виробнича база Національного банку України по перевезенню цінних вантажів була прийнята в експлуатацію. Акт від 20.02.2003 №172 затверджений в Управлінні Державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва 05.03.2003 за №131, що підтверджується листом Управління Держархбудконтролю міста Києва від 15.04.2009 №070-249/04. До березня 2006 року виробнича база знаходилася на балансі Господарсько-експлуатаційного управління Національного банку України.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 31.03.2006 року №125 „Про перерозподіл функцій між структурними одиницями Національного банку України” було ліквідовано Департамент перевезення цінностей та організації інкасації Національного банку України, а функції з перевезення цінностей та організації інкасації було передано Центральному сховищу Національного банку України, в якому було створено управління перевезення цінностей для виконання вищезазначених функцій.

Зведеним актом приймання-передавання активів і пасивів, які обліковуються на балансі Господарсько-експлуатаційного управління за Департаментом перевезення цінностей та організації інкасації Національного банку України від 01.04.2006 Центральному сховищу Національного банку України було передано на баланс виробничу базу Національного банку України по перевезенню цінних вантажів на станції Київ-Пасажирський за адресою: вул. Уманська, 8 у місті Києві.

Відповідно до пункту 1.1., 3.2. Положення про Центральне сховище Національного банку України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 21.08.2006 №326, Центральне сховище Національного банку України є структурною одиницею Національного банку України. Майно Центрального сховища (основні фонди, інші матеріальні цінності) є власністю Національного банку закріплюються за Центральним сховищем та використовуються для виконання його основних завдань та функцій, передбачених Положенням.

Відповідно до пунктів 2, 3 Постанови Верховної Ради Української РСР від 20.03.1991 №873 - XII „Про порядок введення в дію Закону України „Про банки і банківську діяльність” Український республіканський банк Держбанку СРСР оголошено власністю України та створено на його базі Національний банк України.

Виробнича база Національного банку України по перевезенню цінних вантажів на станції Київ-Пасажирський за адресою: вул. Уманська, 8 у місті Києві обліковується на балансі Центрального сховища Національного банку України та не продана, не подарована, не передана, не обтяжена, що підтверджується довідкою від 14.07.2009 №34-09-005/2760. Також, до матеріалів справи залучено копію довідки Операційного управління від 28.09.1999 про знаходження об'єкта на балансі Національного банку України з 01.01.1990, копію довідки Господарсько-експлуатаційного управління від 06.04.2009, з якої вбачається, що об'єкт обліковувався на балансі Господарсько-експлуатаційного управління з 31.03.2003 по 30.03.2006.

Посилаючись на те, що спірне нерухоме майно є державним та знаходиться у господарському віданні позивача та перебуває на його балансі, позивач звернувся до суду з даним позовом оскільки відповідач 1 відмовив позивачеві в оформлені права власності.

Задовольняючи позовні вимоги, Господарський суд міста Києва виходив з відсутності доказів, що на час розгляду спору, спірне нерухоме майно вибуло з державної власності.

Проте, Київський апеляційний господарський суд не погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Статтею 170 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) встановлено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до статті 329 ЦК України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Статтею 326 ЦК України визначено, що у державній власності є майно, в тому числі грошові кошти, які належать державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами.

Приписами статті 3 Закону України „Про управління об'єктами державної власності” від 21.09.2006 №185-У встановлено, що об’єктами управління державної власності є, зокрема, майно, що передане державним комерційним підприємствам, установам та організаціям.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про управління об'єктами державної власності”, об'єктами управління державної власності є, зокрема, майно, яке передане казенним підприємствам в оперативне управління, майно, яке передане державним комерційним підприємствам (далі - державні підприємства), установам та організаціям, майно, яке передане державним господарським об'єднанням.

Відповідно до частини третьої статті 73 Господарського кодексу України (далі-ГК України) майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Відповідно до статті 191 ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.

Згідно статті 141 ГК України до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше індивідуально визначене майно державних підприємств.

Статтею 133 ГК України встановлено, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління, а також право оперативного використання майна. Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання.

Право господарського відання згідно з частиною першою статті 136 ГК України є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Статтею 147 ГК України встановлено, що майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом. Право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.

Положення статті 20 ГК України забезпечують право на захист своїх прав і законних інтересів шляхом визнання наявності прав.

Згідно частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює можливість захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів шляхом визнання відповідного права.

Відповідно до приписів статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Обов’язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Юридична заінтересованість позивача в судовому процесі зобов’язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту об’єктивну обставину, що його права порушені і на відповідача має бути покладено відповідальність на передбачених законом підставах.

Як на підставу своїх вимог, позивач посилається на те, що відповідач 1 не визнає права державної власності на спірні об’єкти нерухомості, вказуючи на відсутність документів, які підтверджують набуття прав на такі об’єкти, облік нерухомості на балансі позивача, правомірність реконструкції та введення в експлуатацію об’єкту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача 1 з заявою про оформлення права власності на об'єкт нерухомості, розташований за адресою: м.Київ, вул.Уманська, 8.

Листом від 13.01.2009 №042/13/1-121 відповідач 1 повідомив позивача про відсутність підстав для позитивного вирішити питання щодо оформлення права власності, у зв'язку з ненаданням всіх необхідних для такого оформлення документів. Зазначеним листом було повідомлено позивача, які документи додатково необхідно надати, а саме:           правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності на об'єкт нерухомого майна на момент початку реконструкції, зареєстрований в БТІ; дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий Управлінням Держархбудконтролю м.Києва; акт приймальної комісії про прийняття об'єкта в експлуатацію в установленому порядку, зареєстрований в Управлінні Держархбудконтролю м.Києва; документи, що підтверджують фінансування реконструкції об'єкта (платіжні доручення або інші документи); довідку за підписом керівника та головного бухгалтера про те, що об'єкти нерухомого майна, на які оформляється право власності, перебувають на балансі Банку (із зазначенням їх адреси, літер та площі), не продані, не передані, не подаровані, не обтяжені; документи щодо закріплення об'єкта на праві оперативного управління або інші документи, що підтверджують балансову належність.

Таким чином, підставою заявленого позову у даній справі є факти звернення позивача з вимогою оформити право власності на спірні приміщення та надання ним необхідних для цього документів та відмови відповідача 1 оформити відповідне право. При цьому, змістом даного позову є вимога позивача про здійснення судом певних дій судового захисту, яку позивач визнав як визнання права власності на спірні приміщення.

Пунктом 1.4. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за №157/6445 (далі- Тимчасове положення) передбачено, що державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснено Бюро технічної інвентаризації за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів.

Додатком №1 до Тимчасового положення визначено перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна. Згідно із пунктом 6 Додатку №1 до Положення одним з таких документів є свідоцтво про право власності на об'єкти нерухомого майна видані органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями.

Відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 10.07.2003 №584/744 управління є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підзвітне і підконтрольне Київській міській раді. Згідно пункту 28 Положення управління, у встановленому порядку, здійснює оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтв про право власності.

Порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна регулюється Положенням „Про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна” затвердженим розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 №1820 (далі -Положення), яке передбачає подачу заявником повного пакету документів наданих в оригіналі чи нотаріально завірених копіях, на підставі яких оформлюється свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення в передбачених Положенням випадках.

Згідно підпункту 11.1 пункту 11 Положення, додатково до документів, зазначених в пунктах 9, 10 цього Положення, для оформлення права власності з видачею свідоцтва про право власності заявниками до Головного управління комунальної власності міста Києва надаються на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані нежитлові будинки та приміщення, будівлі виробничого, господарського, соціально-побутового та іншого призначення, їх частини, на вбудовані в житлові будинки та прибудовані до житлових будинків нежитлові приміщення, як частини цих будинків, в тому числі на об'єкти спільної власності, внаслідок перебудови чи реконструкції в яких змінились належні власникам частки, зокрема, правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності на об'єкт нерухомого майна на момент початку перебудови, реконструкції, зареєстрований в БТІ (відносно перебудованих та реконструйованих об'єктів); дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий управлінням держархбудконтролю Київської міської державної адміністрації; передбачені законодавством документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт, оформлені (видані, укладені) в установленому порядку (за виключенням випадків оформлення права власності на приміщення); акт приймальної комісії про прийняття об'єкта в експлуатацію в установленому порядку (у відповідних випадках затверджений місцевим органом виконавчої влади та зареєстрований в управлінні держархбудконтролю Київської міської державної адміністрації); документи, що підтверджують фінансування будівництва, перебудови або реконструкції об'єкта (платіжні доручення або інші документи).

В процесі розгляду справи, було встановлено, що оскільки позивачем не було надано відповідачеві повний пакет документів для оформлення права власності, відповідачем 1 було відмовлено позивачеві в оформленні права власності на спірні приміщення.

Проте, суду не надано доказів, що відповідач оспорює та претендує на відповідне право позивача, а з матеріалів справи вбачається, що відповідач лише відмовляється оформити відповідне право та видати свідоцтво.

Таким чином, Київський апеляційний господарський суд не вбачає порушення відповідачем прав позивача та підстав для задоволення позовних вимог про визнання права власності.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що предметом доказування під час розгляду спору щодо права власності є встановлення юридичних фактів, які є підставою для набуття власності на спірне майно, а не дослідження законності дій відповідача 1 щодо його відмови оформити таке право, яке є похідним.

Відповідачем у даному спорі може бути особа, яка може претендувати на таке право, а не особа, яка здійснює оформлення, тобто фактично видає документ, що посвідчує факт належності такого права – свідоцтво про право власності.

Крім того, слід зазначити, що предметом позову у даній справі є спір про право власності на нерухоме майно, а рішення господарського суду про визнання права власності на нерухоме майно є підставою для прийняття рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно з видачею свідоцтва про право власності.

Отже, позовні вимоги про зобов’язання відповідача 1 оформити свідоцтво на право власності на спірне майно та про зобов’язання відповідача 2 здійснити державну реєстрацію права власності та видати витяг із реєстру прав власності на нерухоме майно є похідними.

Оскільки позивачем не доведено належними засобами доказування, у розумінні статті 34 ГПК України, що відповідач 1 оспорює та претендує на відповідне право позивача та факт порушення відповідачем 2 прав позивача, Київський апеляційний господарський суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене, рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2009 в частині задоволення позовних вимог та розподілу судових витрат не відповідає чинному законодавству, що є підставою для його скасування, в зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача 1 підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до приписів статті 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2009 у справі №21/84 задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2009 у справі №21/84 в частині задоволення позовних вимог та розподілу судових витрат скасувати.

3. В задоволенні позову відмовити повністю.

4. Стягнути з Національного банку України (01008, м.Київ, вул.Інститутська, 9, код 00032106) на користь Головного управління комунальної власності міста Києвавиконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)(01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 10) 42(сорок дві)грн.00коп.- державного мита за розгляд справи в апеляційному порядку.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №21/84 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді