Постанова № 8270590, 24.02.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2010 № 35/179

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Пашкіної С.А.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -Кушніренко М.В.,

від відповідача -ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Торгівельна фірма "Явір"

на рішення Господарського суду м.Києва від 21.08.2009

у справі № 35/179 ( )

за позовом ВАТ "Торгівельна фірма "Явір"

до Приватного підприємеця - ОСОБА_3

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення орендної плати та збитків

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.08.2009 (суддя Літвінова М.Є.) в задоволенні первісного позову ВАТ “Явір” про стягнення орендної плати та збитків завданих пошкодженням орендованого майна відмовлено повністю. Суд дійшов висновку, що первісним позивачем не доведено факту користування орендованим приміщенням після закінчення договору оренди та не підтверджено належними доказами наявність збитків понесених первісним позивачем внаслідок пошкодження орендованого майна. В задоволенні зустрічного позову про визнання договору оренди неукладеним судом також відмовлено за відсутністю законодавчо визначених підстав вважати, що між сторонами не було досягнуто згоди відносно будь-яких умов спірного договору оренди.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач за первісним позовом просить його скасувати та прийняти нове, яким первісні позовні вимоги задовольнити. Заявник скарги вважає, що судом не спростовані докази позивача про наявність заборгованості відповідача з орендної плати та наявності збитків, як результату неналежного користування орендованим приміщенням.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

За умовами договору № 8 від 01.01.2008 укладеним між ВАТ “Торгівельна фірма „Явір” (позивач за первісним позовом, орендодавець) та ПП ОСОБА_3 (відповідач за зустрічним позовом, орендар), орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування нежиле приміщення за адресою: м. Київ, вул. Молодогвардійська, 20, під офіс, магазин і склади для зберігання товарів народного вжитку.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що орендна плата на момент укладення договору встановлюється в розмірі згідно протоколу погодження, який є невідємною частиною договору (додаток № 2). Протокол погодження орендної плати складався щомісячно у вигляді доповнення до договору за ініціативою орендодавця.

Відповідно до п.5.1 термін дії договору встановлено з 01.01.2008. до 30.06.2008. На підставі п. 5.2 договору за згодою сторін термін його дії було продовжено до 31.12.2008.

Позивач, з огляду на акт про повернення орендованого майна від орендаря та виявлені пошкодження майна від 05.02.2009, підтвердив звільнення приміщення 05.02.2009. В той же час відповідач своїх зобовязань про повну та вчасну оплату оренди за фактичне користування обєктом оренди в січні-лютому 2009 не виконав. Також, відповідачем не сплачено частину орендних платежів за грудень 2008. Згідно бухгалтерських довідок від 05.01.2009, 01.02.2009 та 05.02.2009 заборгованість по орендній платі за грудень 2008 становить 11 072 грн., за січень 33668грн. та за лютий 6012грн. Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача по орендній платі складає 50 752 грн. Крім того, позивач наголошував, що при поверненні приміщення з оренди було виявлено пошкодження останнього, внаслідок чого позивач зазнав збитків, які становлять вартість відновлювального ремонту обєкту оренди у розмірі 23 736 грн.

26.01.2009 позивач за первісним позовом звернувся до відповідача з претензією №21, в якій вимагав сплатити заборгованість. Однак, дане звернення позивача було залишене відповідачем без реагування, сума боргу погашена не була, що і стало підставою для звернення з позовом про стягнення вказаної заборгованості.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі за грудень, січень та лютий місцевий господарський суд дійшов висновку, що орендар звільнив приміщення ще 31.12.2009, обґрунтовуючи це суд послався на акт виконаних робіт від 30.12.2009 про перевезення устаткування відповідача іншою транспортною організацією та укладенням орендарем договору оренди з 01.01.2009 з іншим орендодавцем. Господарський суд вважав ці обставини достатніми в розумінні належних доказів часу звільнення орендарем займаного приміщення.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з таким висновком місцевого господарського суду. Вказані судом обставини про перевезення орендарем обладнання (чи частини його?), укладення договору з іншим орендодавцем само по-собі не виключає можливість знаходження відповідача у спірному приміщенні. Але, відповідно до п. 4.6 договору сторін доказом звільнення приміщення є обовязкове складання відповідного акту. Проте, орендар (в результаті своєї бездіяльності) не надав ні акту, ні доказів своїх дій на його складання, ні інших прямих доказів, тому за таких обставин безсумнівним строком звільнення приміщення має рахуватись дата визнання цього факту самим орендодавцем, тобто 05.02.2009.

Таким чином, спірний випадок чітко регулюється договором сторін і передбачає можливість продовження оренди по день фактичного звільнення приміщення визначеного сторонами, чого не врахував суд першої інстанції. Саме дату 05.02.2009 обидві сторони одночасно визнають такою, коли у спірному приміщенні відповідач не знаходився.

Умовами укладеного сторонами договору (п.2.7, 4.5) передбачено, що у випадку закінчення терміну дії договору, звільнення орендарем приміщення без письмового повідомлення, а також без складання акту про здачу приміщення (що і мало місце в спірному випадку) орендар не звільняється від сплати орендної плати і пені до передачі його по акту, отже оренда продовжувалась до дати звільнення приміщення.

Приписами частини 6 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до приписів статті 759 Цивільного кодексу України договором оренди визнається договір, за умовами якого одна сторона, орендодавець, передає іншій стороні, орендарю, за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Дана норма кореспондується із статтею 283 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду міста Києва підлягає скасуванню в частині відмови в стягненні орендної плати. Отже, з відповідача підлягає стягненню орендна плата за грудень, січень та лютий, як це і передбачено договором, в сумі яка складає 50 752грн.

Щодо вимог первісного позивача про стягнення з відповідача збитків необхідно зазначити наступне.

Як орендар не надав належних і переконливих доказів звільнення приміщення 31.12.2008, так і орендодавець не надав належних доказів пошкодження його майна. Акт від 05.02.2009 про “недоліки” (в розумінні пошкодження) є одностороннім. Будь-яких інших доказів завданих збитків орендодавець не надав, тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову товариству “Явір” у задоволенні його позовних вимог про стягнення з відповідача збитків завданих пошкодженням орендованого приміщення.

Безпідставними є вимоги зустрічного позову про визнання договору неукладеним в звязку з недосягненням згоди щодо істотних його умов, а саме: відносно обєкту оренди, орендної плати з урахуванням індексації, порядку використання амортизаційних відрахувань та страхування орендарем взятого ним в оренду майна.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Підписання спірного договору свідчить про те, що при його укладенні між сторонами була досягнута згода по всім істотним умовам необхідним для договору оренди. Крім того, позивач за зустрічним позовом не скористався своїм правом передбаченим ст. 181 ГК України щодо врегулювання розбіжностей щодо умов договору у разі їх наявності; під час всього строку дії договору він виконувався сторонами без жодних заперечень; на момент звернення з позовом договір припинив свою дію.

Проте, мотивом відмови у зустрічному позові необхідно вказати те, що не може бути предметом розгляду у господарському суді вимога про визнання договору неукладеним, як така, що не відповідає способам захисту цивільних прав та інтересів передбачених ст. 16 ЦК України та захисту прав субєктів господарювання та споживачів встановлених ст. 20 ГК України.

Листами Вищого господарського суду від 25.11.2005, № 01-8/2229 "Про деякі питання практики застосування норм законодавства, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у I півріччі 2005 року" та від 12.03.2009 № 01-08/163 “Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України” звернено увагу судів на те, що якщо предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові. Правову позицію Верховного Суду України з цього приводу викладено в його постановах від 13.07.2004 зі справи N10/732 та від 14.12.2004 зі справи N 6/11.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2009 у справі №35/179 скасувати частково.

2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_3 (01103, АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь відкритого акціонерного товариства торгівельної фірми “Явір” (03151, м. Київ, вул. Молодо гвардійська, 20 код ЄДРПОУ 13670110) основний борг в сумі 50752 грн., 507 грн. 52 коп. витрат по сплаті державного мита за подання позову, 81грн.15коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 253грн. 76коп. за подання апеляційної скарги.

3. В решті рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

4.Справу № 35/179 повернути господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді