Постанова № 8270459, 22.02.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2010                                                                                           № 45/201-36/278

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Гарник Л.Л.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача: Прокопенко Я. Ю. – представник за довіреністю,

від відповідача 1: Волощук Р. А. - представник за довіреністю,

від відповідача2: Гаврищук А. В. - представник за довіреністю,

від третьої особи: Самойленко А. В. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат"

на рішення Господарського суду м.Києва від 04.11.2009

у справі № 45/201-36/278 ( .....)

за позовом                               ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат"

до                                                   ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України"

                                                  Кабінет Міністрів України

третя особа позивача           

третя особа відповідача           Міністерство фінансів України

про                                                   визнання частково недійсною кредитної угоди

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Херсонський бавовняний комбінат” звернулося до суду з позовом до Відритого акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України”, треті особи, які не заявляють самостійних вимог – Кабінет Міністрів України та Міністерство фінансів України про визнання недійсною кредитної угоди № 01/04-159 від 11.11.1997 року, в частині пункту 2.9 розділу 2 (Визначення термінів), розділу 4 (Предмет угоди та цілі кредиту), пункту 10.1 розділу 10 (Порядок нарахування та сплати плати за надання гарантії та кредиту), пункту 11.2 розділу 11 (Порядок нарахування і сплати пені за прострочені платежі), підпункту 12.1.3.2 (Рахунки кредиту) пункту 12.1.3 (Відкрити постачальнику такі рахунки) пункту 12.1 (Кредитор зобов'язується) розділу 12 (Права та обов'язки сторін), підпункт 12.3.3 пункту 12.3 (позичальник зобов'язується) розділу 12 (Обов'язки та права сторін).

Позивач у позовній заяві зазначав, що Кабінетом Міністрів України не приймалось рішення про надання іноземним кредиторам гарантії для забезпечення виконання ВАТ “ХБК” зобов'язань щодо повернення іноземних кредитів, які залучаються на умовах самоокупності, тому, на його думку, вказані умови кредитної угоди є такими, що суперечать акту цивільного законодавства України, і як наслідок є недійсними.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач збільшив позовні вимоги та просив суд:

1. Визнати недійсною з дня укладення Кредитну угоду від 11.11.1997 року № 01/04-159, укладену між ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат” та Державним експортно-імпортним банком України в частині:

-          пункту 2.15 статті 2 (Визначення термінів): “Плата за надання гарантії Кабінетом Міністрів України - сплачується на рахунок Головного управління Державного казначейства України у розмірі 1 % річних суми гарантії, відповідно до угоди “Про порядок відшкодування видатків державного бюджету, які можуть виникнути внаслідок виконання гарантійних зобов'язань Кабінету Міністрів України” між Міністерством фінансів України та ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат” від 31.10.1997; -          статті 4 (Предмет угоди та цілі кредиту) слів: “... Плату за надання гарантії Кабінету Міністрів України...”; - пункту 10.3 статті 10 (Порядок нарахування та сплати плати за надання гарантії та кредиту): “Плата за надання гарантії Кабінету Міністрів України нараховується на суму непогашеної заборгованості по Кредиту, виходячи з відсоткової ставки 1,0% річних, починаючи з дати утворення заборгованості за Зовнішнім кредитом, до повного виконання зобов'язань за Зовнішньою кредитною угодою та Кредитною угодою, сплачується одночасно з відсотками і погашенням основного боргу відповідно до Графіка”; - пункту 11.2 статті 11 (Порядок нарахування і сплати пені за прострочені платежі): ”У разі використання бюджетних коштів для здійснення платежів по Кредитній угоді на виконання гарантійних зобов'язань Кабінету Міністрів України, Позичальник сплачує пеню відповідно до п. 5.1 угоди „Про порядок відшкодування видатків державного бюджету, які можуть виникнути внаслідок виконання гарантійних зобов'язань Кабінету Міністрів України" між Міністерством фінансів України та ВАТ „Херсонський бавовняний комбінат" від 31.10.1997. Нарахування пені здійснюється з моменту резервування бюджетних коштів на Рахунок резервування валютних коштів до їх повного відшкодування Позичальником”; - пункту 11.3 статті 11 (Порядок нарахування і сплати пені за прострочені платежі): ”У разі неперерахування Плати за надання гарантії Кабінету Міністрів України, Позичальник сплачує пеню відповідно до п. 5.1 угоди “Про порядок відшкодування видатків державного бюджету, які можуть виникнути внаслідок виконання гарантійних зобов'язань Кабінету Міністрів України” між Міністерством фінансів України та ВАТ ”Херсонський бавовняний комбінат” від 31.10.1997. Нарахування пені здійснюється з моменту виникнення простроченої заборгованості по Платі за надання гарантії Кабінету Міністрів України до її повного відшкодування Позичальником”; - підпункт 12.3.2. пункту 12.3. (Позичальник зобов'язується) статті 12 (Обов'язки та права сторін) слів: “... Плату за надання гарантії Кабінету Міністрів України...”; 2. Визнати недійсним з дня укладення Доповнення № 1 від 06.04.1998 до Кредитної угоди від 11.11.1997 № 01/04-159, укладеної між ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат" та Державним експортно-імпортним банком України в частині: -          пункту 2.9: “Плата за надання гарантії Кабінетом Міністрів України сплачується - на рахунок заборгованості Позичальника перед Кабінетом Міністрів України за надання гарантій та кредитів, відповідно до угоди “Про порядок відшкодування видатків державного бюджету, які можуть виникнути внаслідок виконання гарантійних зобов'язань Кабінету Міністрів України” між Міністерством фінансів України та ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат” від 31.10.1997 і ст. 5 Агентської угоди між Кабінетом Міністрів України, представленим Міністерством фінансів України, та Державним експортно-імпортним банком від 19.09.1996”; - пункту 2.19: “Рахунок заборгованості Позичальника перед Кабінетом Міністрів України за надання гарантій та кредитів - рахунок № 290230112195, який відкривається Позичальником для проведення операцій по платі у національній валюті України за надання гарантій та кредитів”;           - пункту 10.1 статті 10 (Порядок нарахування та сплати плати за надання гарантії та кредиту): “Плата за надання гарантії та кредиту нараховується на суму непогашеної заборгованості по Кредиту виходячи з відсоткової ставки 1,5 % річних у валюті кредиту, починаючи з дати утворення заборгованості за Зовнішнім кредитом, до повного виконання зобов'язань за Зовнішньою кредитною угодою та Кредитною угодою, сплачується одночасно з Відсотками, відповідно до графіка на рахунок заборгованості Позичальника перед Кабінетом Міністрів України за надання гарантій та кредитів”; - пункту 11.1 статті 11 (Порядок нарахування і сплати пені за прострочені платежі) слів: “...по платі за надання гарантії...”; - підпункту 12.1.3.2 (Рахунки Кредиту) пункту 12.1.3 (Відкрити позичальнику такі рахунки) пункту 12.1 (Кредитор зобов'язується) статті 12 (Обов'язки та права сторін): ”№98199301206159/840 – “Плата Кабінету Міністрів України за надання гарантії...”; №98190311206159/840 – “Прострочена заборгованість позичальника перед Кабінетом Міністрів України по платі за надання гарантії...”; “№98194351206159/840 – “Пеня за прострочку по платі Кабінету Міністрів України за надання гарантії...”; - підпункт 12.3.3. пункту 12.3. (Позичальник зобов'язується) статті 12 (Обов'язки та права сторін): “Сплатити плату за надання гарантії ... у порядку, визначеному пунктом 10.1 Кредитної угоди”; 3. Визнати недійсним з дня укладення Доповнення № 2 від 21.09.1998 до Кредитної угоди від 11.11.1997 № 01/04-159, укладеної між ВАТ „Херсонський бавовняний комбінат" та Державним експортно-імпортним банком України в частині: пункту 10.1. слів: “... Платі за надання гарантії...”. Рішенням господарського суду міста Києва від 05.12.2008 року у справі № 45/201 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат” звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2009 року апеляційну скаргу ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат” залишено без задоволення а рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2008 року у справі № 45/201 – без змін. Не погоджуючись із вказаними рішеннями, ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат” звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2009 року у справі № 45/201 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Постановою Вищого господарського суду України від 17.06.2009 року у справі № 45/201 касаційну скаргу ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат” задоволено частково, рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2009 року у справі № 45/201 скасовано, а справу передано на новий розгляд суду першої інстанції. За резолюцією Голови господарського суду міста Києва Саранюка В.І. від 06.07.2009 року справу № 45/201 передано на новий розгляд судді Трофименко Т.Ю. Під час нового розгляду справи, позивач змінив предмет позову і просив визнати кредитну угоду № 01/04-159 від 11.11.1997 року недійсною в повному обсязі з дня укладення, оскільки, на думку позивача, в супереч Положенню Кабінету Міністрів України б/н від 27.08.1992 року “Про порядок одержання, використання і погашення іноземних кредитів, що надаються під гарантії Кабінету Міністрів України та Національного банку” та Постанові Кабінету Міністрів України № 414 від 05.05.1997 року “Про впорядкування залучення і використання іноземних кредитів, повернення яких гарантується Кабінетом Міністрів України, вдосконалення системи залучення зовнішніх фінансових ресурсів та обслуговування зовнішнього державного боргу”, при укладенні оскаржуваної кредитної угоди було порушено встановлений порядок вчинення дій, направлених на встановлення цивільних прав і обов’язків, так як Валютно-кредитною ради Кабінету Міністрів України та Кабінетом Міністрів України не розглядалися питання і не приймалися позитивні рішення про доцільність надання гарантій Кабінету Міністрів України та про надання кредиту позичальнику – юридичній особі-резиденту за Кредитною угодою від 11.11.1997 року № 01/04-159. Рішенням господарського суду міста Києва від 04.11.2009 року у справі № 45/201-36/278 в позові відмовлено повністю. Мотивами для відмови в задоволенні позовних вимог стало відсутність в Положенні “Про порядок залучення іноземних кредитів та надання гарантій Кабінету Міністрів України для забезпечення зобов’язань юридичних осіб-резидентів щодо їх погашення”, затвердженому поставною Кабінету Міністрів України від 05.05.1997 р. № 414 норми, яка б встановлювала обов’язок Кабінету Міністрів України щодо надання гарантії за кожною укладеною кредитною угодою за рахунок іноземного капіталу; непов’язання факту надання/ненадання такої гарантії з можливістю передбачити сторонами кредитної угоди в її умовах відповідних положень, а також пропущення позивачем строку позовної давності щодо визнання кредитної угоди недійсною. Не погоджуючись із вказаним рішенням, ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат” звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. ВАТ “Державний експортно-імпортний банк” надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат” в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2009 року. Відповідно до ст.. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиви на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, встановив наступне: Між відкритим акціонерним товариством „Херсонський бавовняний комбінат”, позивачем у справі, та Державним експортно-імпортним банком України, відповідачем у справі-1, 11.11.1997р. укладену кредитну угоду №01/04-159. Згідно п.4 договору „Кредитор(відповідач-1) надає позичальнику(позивачу) кредит для фінансування контрактів на закупівлю та транспортування бавовни в Україну, за рахунок зовнішнього кредиту терміном 25 років. Позичальник повертає кредит, сплачує відсотки, комісії іноземному кредитору, плату за надання гарантії Кабінету Міністрів України та відшкодовує інші витрати на умовах викладених в кредитній угоді”. Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР недійсною є угода, що не відповідає вимогам закону. Пунктом 10 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року № 02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними” визначено, що відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди. На підставі статті 48 Цивільного кодексу недійсними можуть визнаватися не лише угоди, які не відповідають закону, а й такі, що порушують вимоги указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативних актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку. Крім того, відповідно до пунктів 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. При цьому, до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків нікчемного право чину, право на пред’явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше. На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції правильно застосував до спірних відносин положення Цивільного кодексу Української РСР. Натомість, апеляційний суд не може погодитися з доводами суду першої інстанції, стосовного того, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності щодо визнання кредитної угоди недійсною, оскільки кредитна угода укладена 11.11.1997 року, то перебіг строку позовної давності починається з цієї дати та відповідно закінчується 11.11.2000 року. Згідно статті 71 Цивільного Кодексу УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права (ст. 76 ЦК УРСР). ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат” в червні 2008 року, враховуючи надані пояснення Міністерства фінансів України № 31-28020-02-2-26/21833 від 09.06.08 р. у справі № 15/150-АП-08 , дізналося про те, що його право було порушено, оскільки кредитна угода № 01/04-159 від 11.11.1997 р., яка укладалася під державні гарантії, фактично не передбачає гарантію Кабінету Міністрів України, і на думку позивача, укладена в порушення вимог нормативно-правових актів України. Тому з 09.06.2008 року починається перебіг строку позовної давності і у позивача виникло право для звернення до суду за захистом порушених прав та законних інтересів. Таким чином, ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат” не було пропущено трирічного строку позовної давності. 27.08.1992 року, виходячи з цілей та положень постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 1992 р. № 337 “Про створення Валютно-кредитної ради Кабінету Міністрів України”, а також з метою ефективного використання коштів, одержаних за рахунок іноземних кредитів, створення відповідної системи їх надання та підвищення оперативності в прийнятті рішень з цього питання, Валютно-кредитною радою Кабінету Міністрів України затверджено Положення про порядок одержання, використання і погашення іноземних кредитів, що надаються під гарантії Кабінету Міністрів України та Національного банку та встановлено порядок одержання, використання і погашення іноземних кредитів. Відповідно до п. 1 Положення Кабінету Міністрів України “Про порядок одержання, використання і погашення іноземних кредитів, що надаються під гарантії Кабінету Міністрів України та Національного банку”, затвердженого Валютно-кредитною радою Кабінету Міністрів України від 27.08.1992 року б/н (надалі – Положення б/н) кредити іноземних банків, міжнародних фінансових організацій одержані у рамках міждержавних і міжурядових угод надаються українськими юридичними особами (надалі – Позичальник) під гарантії Кабінету Міністрів України і Національного банку. Будь-яка юридична особа України має право одержати кредит за умови виконання вимог цього Положення і позитивного рішення Валютно-кредитної ради Кабінету Міністрів України. Пунктом 7 Положення б/н передбачено, що апарат Валютно-кредитної ради розглядає подані документи і готує пропозиції Валютно-кредитній раді Кабінету Міністрів України для вирішення питання про надання кредиту позичальнику, а також інформує його про дату обговорення цього питання на засіданні Валютно-кредитної ради. Пунктом 8 Положення б/н передбачено, що Валютно-кредитна рада Кабінету Міністрів України приймає остаточне рішення про надання кредиту, яке оформлюється відповідним протоколом. Відповідно до п. 9 Положення б/н при позитивному рішенні Валютно-кредитної ради Кабінету Міністрів України Укрексімбанк укладає з іноземним банком-кредитором або міжнародною фінансовою організацією індивідуальну кредитну угоду, а також кредитну угоду безпосередньо з позичальником. Аналізуючи вимоги Положення про порядок одержання, використання і погашення іноземних кредитів, що надаються під гарантії Кабінету Міністрів України та Національного банку, укладення кредитної угоди, забезпеченою гарантією Кабінету Міністрів України можливе лише після прийняття позитивного рішення Валютно-кредитної ради Кабінету Міністрів України для вирішення питання про надання кредиту позичальнику. Кредитна угода № 01/04-159 від 11.11.1997 року(як зазначено в самій угоді), укладена на вимоги Рішення Валютно-кредитної ради Кабінету Міністрів України від 04.09.97 р. (п. 4 протоколу № 32/87) “Про визначення американських агентів по придбанню та перевезенню бавовни, банку-агенту по обслуговуванню програми Міністерства сільського господарства США PL-480 на 1997 рік та механізм використання та погашення зазначеної програми” та Рішення Валютно-кредитної ради Кабінету Міністрів України від 28.10.97 р. (п. 2 протоколу № 35/90) “Про доцільність відкриття акредитивів за кредитною програмою Мінсільгоспу США PL-480 на суму 10 млн. доларів США, що залучається ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат” для закупівлі бавовни” . З аналізу змісту зазначених вище рішень Валютно-кредитної ради Кабінету Міністрів України, які передували укладенню спірної кредитної угоди, видно, що Валютно-кредитною радою Кабінету Міністрів України не розглядалося питання про надання кредиту та, відповідно, не приймалося позитивного рішення про надання кредиту позичальнику. Проте, в супереч Положення Кабінету Міністрів України “Про порядок одержання, використання і погашення іноземних кредитів, що надаються під гарантії Кабінету Міністрів України та Національного банку”, затвердженого Валютно-кредитною радою Кабінету Міністрів України від 27.08.1992 року б/н, кредитна угода № 01/04-159 була укладена 11 листопада 1997 року, предметом якої є: Кредитор надає Позичальнику Кредит для фінансування Контрактів на закупівлю та транспортування бавовни в Україну, за рахунок Зовнішнього кредиту, терміном на 25 років. Позичальник повертає Кредит, сплачує Відсотки, Комісії Іноземному кредитору і Кредитору, Плату за надання гарантії Кабінету Міністрів України та відшкодовує інші витрати на умовах, викладених в Кредитній угоді.

Відповідно до матеріалів справи і це не заперечується позивачем, ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат” отримав від фірми “Dunavand Enterpraisest Inc.” та фірми “Allenberg Cotton Co.” 3394394 кг. бавовняного волокна на загальну суму 5 951 145,56 дол. США.

Таким чином, зі сторони Кредитора – Державного експортно-імпортного банку України (від імені Кабінету Міністрів України) умови кредитної угоди, щодо фінансування Контрактів на закупівлю та транспортування бавовни в України в межах кредитної угоди № 01/04-159 від 11.11.1997 року було виконано і ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат” фактично прийняв зі сторони Кредитора виконання кредитної угоди, тому посилання на визнання кредитної угоди недійсною з підстав її невідповідності Положенню б/н не приймаються судом до уваги.

Крім того, порядок залучення іноземних кредитів для фінансування проектів пріоритетних напрямів розвитку економіки України та надання платіжних гарантій або інших зобов'язань Кабінету Міністрів України для забезпечення зобов'язань юридичних осіб - резидентів за іноземними кредитами, що залучаються згідно із законодавством встановлюються в Положенні “Про порядок залучення іноземних кредитів та надання гарантій Кабінету Міністрів України для забезпечення зобов'язань юридичних осіб-резидентів щодо їх погашення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.1997 року № 414 “Про впорядкування залучення і використання іноземних кредитів, повернення яких гарантується Кабінетом Міністрів України, вдосконалення системи залучення зовнішніх фінансових ресурсів та обслуговування зовнішнього державного боргу” (надалі – Положення).

Відповідно до п. 3 Положення, гарантії Кабінету Міністрів України надаються для забезпечення зобов'язань юридичних осіб-резидентів щодо погашення іноземних кредитів, що залучаються у формі:

кредитів (кредитних ліній), наданих Україні іноземними державами, міжнародними фінансовими організаціями та іноземними банками відповідно до міжнародних договорів України, укладених згідно із законодавством;

міжбанківських кредитних ліній, оформлених за рішенням Кабінету Міністрів України Державним експортно-імпортним банком (далі - Укрексімбанк) чи іншими банками-агентами Кабінету Міністрів України (далі - банки-агенти) з іноземними банками та міжнародними фінансовими організаціями згідно із законодавством;

кредитів в іноземній валюті, що надаються юридичним особам-резидентам міжнародними фінансовими організаціями, іноземними банками, фінансово-кредитними та іншими установами, фірмами і організаціями відповідно до міжнародних договорів України, укладених згідно із законодавством, за умови обслуговування зазначених кредитів банками-агентами.

Згідно п. 2 Положення гарантії Кабінету Міністрів України надаються незалежно від форм власності юридичних осіб-резидентів.

Пунктом 21 Положення визначено, що юридичні особи-резиденти, які мають намір отримати гарантії Кабінету Міністрів України для забезпечення зобов'язань щодо погашення кредитів, що залучаються згідно з цим Положенням, для фінансування проектів в Україні, подають Національному агентству з реконструкції та розвитку лист-заявку на отримання зазначених гарантій, висновок-підтримку центрального органу виконавчої влади відповідно до галузі з висновком техніко-технологічної експертизи проекту, його техніко-економічне обґрунтування (бізнес-план), а також документи, що підтверджують можливість погашення кредиту за рахунок результатів господарської діяльності та оформлення застави або поруки.

Відповідно до п. 22 та 23 Положення документи, подані Національному агентству з реконструкції та розвитку юридичними особами-резидентами для одержання гарантій Кабінету Міністрів України, в 10-денний термін аналізуються на предмет окупності проекту і можливості укладення договору застави та/або поруки і виносяться на попередній розгляд Валютно-кредитної ради Кабінету Міністрів України, яка в свою чергу, приймає попереднє рішення про доцільність остаточного опрацювання поданих документів та можливість надання гарантій Кабінету Міністрів України.

У разі прийняття позитивного попереднього рішення щодо можливості надання гарантій Кабінету Міністрів України Валютно-кредитна рада Кабінету Міністрів України доручає:

- Національному агентству з реконструкції та розвитку - здійснювати узагальнення пропозицій, висновків міністерств та інших державних органів, а за результатами аналізу і експертизи проекту - підготовку узагальненої пропозиції та висновку про доцільність надання гарантій Кабінету Міністрів України;

- Мінекономіки - встановлювати відповідність проекту пріоритетним напрямам використання іноземних кредитів та розвитку економіки України, а також здійснювати загальну техніко-економічну експертизу проекту;

- Фонду державного майна - розглядати відповідність проекту державній політиці в галузі державного майна (в разі його застави);

- Мінфіну - проводити аналіз загального фінансового становища позичальника, наявності заборгованості перед бюджетом і ліквідних активів;

- організаціям, визначеним Валютно-кредитною радою Кабінету Міністрів України, - проводити цінову експертизу імпортних та експортних контрактів, а в разі потреби - експертизу економічної ефективності проектів;

- МЗЕЗторгу - проводити юридичну експертизу експортних та імпортних контрактів, а також експертизу результатів міжнародних торгів (тендерів) на здійснення імпортних закупівель;

- банку-агенту - проводити аналіз платоспроможності юридичної особи-резидента, валютної самоокупності проекту та його відповідності загальним умовам кредитів, що залучаються для фінансування, підготовку проектів договорів застави та/або поруки (п. 24 Положення).

Пунктами 29 та 30 Положення передбачено, що документи, подані Кабінетові Міністрів України Національним агентством з реконструкції та розвитку, опрацьовуються галузевими управліннями або відділами апарату Кабінету Міністрів України протягом 10 днів і подаються на розгляд Віце-прем'єр-міністра України згідно з розподілом функціональних повноважень, а потім з його висновком про необхідність реалізації зазначеного проекту надсилаються до Відділу з питань зовнішніх економічних зв'язків Кабінету Міністрів України (далі - робочий апарат Валютно-кредитної ради Кабінету Міністрів України) не пізніше ніж за 7 днів до її засідання, після чого, робочий апарат Валютно-кредитної ради Кабінету Міністрів України розглядає подані документи, готує пропозиції для розгляду питання на її засіданні, за два дні до проведення чергового засідання надсилає членам Ради порядок денний засідання та матеріали, а також повідомляє юридичну особу-резидента про дату розгляду питання.

Відповідно до п. 31 Положення Валютно-кредитна рада Кабінету Міністрів України розглядає опрацьовані відповідно до цього розділу документи та приймає рішення про доцільність надання гарантії Кабінету Міністрів України.

У протоколі засідання Ради зазначаються номер та дата підписання контракту, для фінансування якого залучається іноземний кредит, повне найменування юридичної особи-резидента, яка звернулась за наданням гарантії Кабінету Міністрів України, цілі, на які спрямовується зазначений кредит, джерела його погашення.

Згідно п. 32 Положення у разі прийняття Валютно-кредитною радою Кабінету Міністрів України позитивного рішення про доцільність надання гарантій Кабінету Міністрів України юридичні особи-резиденти укладають:

внутрішні кредитні угоди, договори застави з банком-агентом (у визначених законодавством випадках банком-агентом укладаються договори застави та/або поруки з третьою особою (майновим поручителем), враховуючи, що частка власного майна в договорі застави для юридичних осіб недержавної форми власності має бути не нижчою ніж 20 відсотків загальної суми цього договору, а предметом договорів застави не можуть бути лише права вимоги;

угоди - зобов'язання з центральними органами виконавчої влади відповідно до галузі, Національним агентством з реконструкції та розвитку, Мінекономіки і Мінфіном про надання необхідної інформації щодо ефективності використання кредитних коштів. Форма надання інформації передбачається угодою.

Судом встановлено, що внутрішня кредитна угода - Кредитна угода № 01/04-159 від 11.11.1997 року, укладена на вимоги Рішення Валютно-кредитної ради Кабінету Міністрів України від 04.09.97 р. (п. 4 протоколу № 32/87) “Про визначення американських агентів по придбанню та перевезенню бавовни, банку-агенту по обслуговуванню програми Міністерства сільського господарства США PL-480 на 1997 рік та механізм використання та погашення зазначеної програми” та Рішення Валютно-кредитної ради Кабінету Міністрів України від 28.10.97 р. (п. 2 протоколу № 35/90) “Про доцільність відкриття акредитивів за кредитною програмою Мінсільгоспу США PL-480 на суму 10 млн. доларів США, що залучається ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат” для закупівлі бавовни” .

З аналізу змісту зазначених вище рішень Валютно-кредитної ради Кабінету Міністрів України, які передували укладенню спірної кредитної угоди, видно, що Валютно-кредитною радою Кабінету Міністрів України не розглядалося питання про доцільність надання гарантій Кабінету Міністрів України та, відповідно, не приймалося позитивного рішення про доцільність надання гарантій Кабінету Міністрів України.

Отже, на дату укладення кредитної угоди № 01/04-159 від 11.11.1997 року, не було додержано вимог п. 32 Положення “Про порядок залучення іноземних кредитів та надання гарантій Кабінету Міністрів України для забезпечення зобов'язань юридичних осіб-резидентів щодо їх погашення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.1997 року № 414.

Таким чином, Державний експортно-імпортний банк України не мав правових підстав від імені Кабінету Міністрів України укладати з Відкритим акціонерним товариством “Херсонський бавовняний комбінат” кредитну угоду, забезпечену гарантією Кабінету Міністрів України.

Крім того, відповідно до п. 35 та 36 Положення підготовка проекту постанови Кабінету Міністрів України про надання індивідуальних гарантій Кабінету Міністрів України для забезпечення виконання юридичними особами-резидентами зобов'язань щодо повернення іноземних кредитів здійснюється відповідними державними органами, а опрацювання - робочим апаратом Валютно-кредитної ради Кабінету Міністрів України після підтвердження банком-агентом виконання позичальником усіх необхідних вимог та нотаріального посвідчення договору застави або укладення договору поруки.

Оформлення індивідуальних гарантій Кабінету Міністрів України для забезпечення виконання юридичною особою-резидентом зобов'язань щодо повернення іноземних кредитів, здійснюється відповідними державними органами та робочим апаратом Валютно-кредитної ради Кабінету Міністрів України за поданням банку-агента після прийняття зазначеної постанови Кабінету Міністрів України.

Індивідуальні гарантії Кабінету Міністрів України на користь іноземних кредиторів оформляються тільки у разі, коли їх оформлення передбачено кредитними або іншими угодами між банком-агентом та іноземними банками. У разі надання Кабінетом Міністрів України гарантії загалом на всю суму іноземного кредиту індивідуальні гарантії Кабінету Міністрів України для забезпечення виконання юридичною особою-резидентом зобов'язань не оформляються. Рішення про доцільність надання гарантії Кабінету Міністрів України за такими кредитами оформляються записом у протоколі засідання Валютно-кредитної ради Кабінету Міністрів України та укладається відповідна угода між Мінфіном і банком-агентом. Після прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення про надання гарантії Кабінету Міністрів України гарантія, що надана Кабінетом Міністрів України на всю суму іноземного кредиту, поширюється на суму зобов'язань юридичної особи-резидента за конкретним кредитом.

Гарантії Кабінету Міністрів України для забезпечення виконання юридичною особою-резидентом зобов'язань, оформлені згідно з вимогами цього Положення, реєструються Кабінетом Міністрів України і підлягають обов'язковому внесенню Мінфіном до реєстру державних гарантій.

Гарантії, надані Кабінетом Міністрів України за іноземними кредитами, що не передбачають оформлення індивідуальних гарантій, вносяться Мінфіном до реєстру державних гарантій на підставі відповідного рішення Кабінету Міністрів України про надання зазначеної гарантії.

Виходячи зі змісту Положення “Про порядок залучення іноземних кредитів та надання гарантій Кабінету Міністрів України для забезпечення зобов'язань юридичних осіб-резидентів щодо їх погашення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.1997 року № 414 “Про впорядкування залучення і використання іноземних кредитів, повернення яких гарантується Кабінетом Міністрів України, вдосконалення системи залучення зовнішніх фінансових ресурсів та обслуговування зовнішнього державного боргу” гарантією Кабінету Міністрів України є надана платіжна гарантія або інше зобов'язання Кабінету Міністрів України для забезпечення зобов'язань юридичних осіб - резидентів за іноземними кредитами щодо їх погашення, для отримання якої існує відповідний порядок.

Гарантії Кабінету Міністрів України є двох видів:

-          індивідуальні гарантії Кабінету Міністрів України, які оформлюються у вигляді постанови Кабінету Міністрів України;

-          гарантії загалом на всю суму іноземного кредиту, які оформляються записом у протоколі засідання Валютно-кредитної ради Кабінету Міністрів України та укладається відповідна угода між Мінфіном і банком-агентом.

В будь-якому з цих випадків, в разі надання гарантії Кабінетом Міністрів України (для забезпечення виконання юридичною особою-резидентом зобов'язань), вона має бути зареєстрована Кабінетом Міністрів України і підлягає обов'язковому внесенню Мінфіном до реєстру державних гарантій.

Суд вважає необґрунтованими доводи Відповідачів по справі стосовного того, що підписаний договір від 25.07.1997 року між Міністерством промисловості України та Товарно-кредитною корпорацією США про продаж сільськогосподарських товарів для фінансування закупівлі бавовни із США та транспортування її в Україну на суму 10,0 млн. дол. США є гарантією Кабінету Міністрів України для забезпечення зобов'язань юридичних осіб - резидентів за іноземними кредитами щодо їх погашення, оскільки за кредитною угодою № 01/04-159 від 11.11.1997 року гарантію Кабінетом Міністрів України не надано, відповідно не проведено її реєстрацію Кабінетом Міністрів України та не внесено гарантію Міністерством фінансів України до реєстру державних гарантій.

Отже, дії Відповідачів щодо укладення кредитної угоди № 01/04-159 від 11.11.1997 року під гарантії Кабінетом Міністрів України без самої гарантії Уряду суперечить вимогам Положення “Про порядок залучення іноземних кредитів та надання гарантій Кабінету Міністрів України для забезпечення зобов'язань юридичних осіб-резидентів щодо їх погашення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.1997 року № 414, тому включення в спірну угоду умов що стосуються гарантійності даної кредитної угоди: плата за надання гарантії, порядок нарахування, сплата за надання гарантії тощо, - є безпідставним.

Крім того, відповідно до абз. 3 п. 1 Постанови КМ України від 05.05.1997 р. N 414 “Про впорядкування залучення і використання іноземних кредитів, повернення яких гарантується Кабінетом Міністрів України, вдосконалення системи залучення зовнішніх фінансових ресурсів та обслуговування зовнішнього державного боргу”, передбачено, що Валютно-кредитна рада Кабінету Міністрів України подає на розгляд Кабінету Міністрів України проекти рішень про надання іноземним кредиторам гарантій для забезпечення виконання юридичними особами-резидентами зобов'язань щодо повернення іноземних кредитів, які залучаються на умовах валютної самоокупності, тільки після укладення між зазначеними юридичними особами та Міністерством фінансів угоди про порядок відшкодування видатків державного бюджету, які можуть виникнути внаслідок виконання Кабінетом Міністрів України гарантійних зобов'язань”.

Так, Кабінет Міністрів України 21.11.1997 року приймає постанову № 1299 “Про реалізацію програми Міністерства сільського господарства США "PL-480" Title I на 1997 фінансовий рік”, відповідно до якої доручає:

Державному експортно-імпортному банку укласти з Відкритим акціонерним товариством "Херсонський бавовняний комбінат" угоду про умови і порядок обслуговування кредиту в сумі 10 млн. доларів США, який залучається зазначеним товариством для закупівлі бавовни в рамках програми "PL-480" Title I на 1997 фінансовий рік з погашенням та обслуговуванням цього кредиту на умовах самоокупності, після укладення цим товариством з Міністерством фінансів угоди про порядок відшкодування видатків державного бюджету, які можуть виникнути внаслідок виконання Кабінетом Міністрів України гарантійних зобов'язань.

Міністерству фінансів передбачити в угоді з Відкритим акціонерним товариством “Херсонський бавовняний комбінат” комісійну винагороду за надання гарантії Кабінету Міністрів України в рамках кредитного проекту, яким передбачається реалізація програми Міністерства сільського господарства США "PL-480" Title I на 1997 фінансовий рік, у розмірі 1 відсотка річних сум гарантії.

Аналізуючи вищезазначене, можна прийти до висновку, що угода про порядок відшкодування витрат державного бюджету, які можуть виникнути внаслідок виконання гарантійних зобов’язань Кабінету Міністрів України підписано між Міністерством фінансів України, який діяв від імені Кабінету Міністрів України та ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат” від 31.10.1997 р. за двадцять днів, а саму кредитну угоду № 01/04-159 від 11.11.1997 року між ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат” та Державним експортно-імпортним банком України, від імені Кабінету Міністрів України укладено за десять днів, - до прийняття відповідної постанови Кабінетом Міністрів України (№ 1299 від 21.11.1997 р.), якою взагалі розглядалося питання щодо доручення Державному експортно-імпортному банку України укласти з ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат” угоду про умови і порядок обслуговування кредиту в сумі 10 млн. доларів США, який залучається зазначеним товариством для закупівлі бавовни в рамках програми "PL-480" Title I на 1997 фінансовий рік з погашенням та обслуговуванням цього кредиту на умовах самоокупності та уповноваження Міністерства фінансів України укласти з ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат” угоди про порядок відшкодування видатків державного бюджету, які можуть виникнути внаслідок виконання Кабінетом Міністрів України гарантійних зобов'язань.

Таким чином, вимоги позивача щодо визнання: недійсною з дня укладення Кредитну угоду від 11.11.1997 року № 01/04-159 укладену між Відкритим акціонерним товариством "Херсонський бавовняний комбінат" (код ЄДРПОУ 00306710, м. Херсон, пл. 50-річчя СРСР) та Державним експортно-імпортним банком України (код ЄДРПОУ 00032112, м. Київ, вул. Хрещатик, 8) в частині: пункту 2.15. статті 2 (Визначення термінів): “Плата за надання гарантії Кабінетом Міністрів України – сплачується на рахунок Головного управління Державного казначейства України у розмірі 1% річних суми гарантії, відповідно до угоди “Про порядок відшкодування видатків державного бюджету, які можуть виникнути внаслідок виконання гарантійних зобов’язань Кабінету Міністрів України” між Міністерством фінансів України та ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат” від 31.10.97 р.”; статті 4 (Предмет угоди та цілі кредиту) слів: “... Плату за надання гарантії Кабінету Міністрів України…”; пункту 10.3 статті 10 (Порядок нарахування та сплати плати за надання гарантії та кредиту): “Плата за надання гарантії Кабінету Міністрів України нараховується на суму непогашеної заборгованості по Кредиту, виходячи з відсоткової ставки 1,0% річних, починаючи з дати утворення заборгованості за Зовнішнім кредитом, до повного виконання зобов’язань за Зовнішньою кредитною угодою та Кредитною угодою, сплачується одночасно з відсотками і погашенням основного боргу, відповідно до Графіка”; пункту 11.2 статті 11 (Порядок нарахування і сплати пені за прострочені платежі): “У разі використання бюджетних коштів для здійснення платежів по Кредитній угоді на виконання гарантійних зобов’язань Кабінету Міністрів України, Позичальник сплачує пеню відповідно до п. 5.1. угоди “Про порядок відшкодування видатків державного бюджету, які можуть виникнути внаслідок виконання гарантійних зобов’язань Кабінету Міністрів України” між Міністерством фінансів України та ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат” від 31.10.97 р. Нарахування пені здійснюється з моменту резервування бюджетних коштів на Рахунок резервування валютних коштів до їх повного відшкодування Позичальником”; пункту 11.3 статті 11 (Порядок нарахування і сплати пені за прострочені платежі): “У разі неперерахування Плати за надання гарантії Кабінету Міністрів України, Позичальник сплачує пеню відповідно до п. 5.1. угоди “Про порядок відшкодування видатків державного бюджету, які можуть виникнути внаслідок виконання гарантійних зобов’язань Кабінету Міністрів України” між Міністерством фінансів України та ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат” від 31.10.97 р. Нарахування пені здійснюється з моменту виникнення простроченої заборгованості по Платі за надання гарантії Кабінету Міністрів України до її повного відшкодування Позичальником”; підпункт 12.3.2. пункту 12.3. (Позичальник зобов’язується) статті 12 (Обов’язки та права сторін) слів: “... Плату за надання гарантії Кабінету Міністрів України...”; недійсним з дня укладення Доповнення № 1 від 06.04.1998 р. до Кредитної угоди від 11.11.1997 року № 01/04-159 укладену між Відкритим акціонерним товариством “Херсонський бавовняний комбінат” (код ЄДРПОУ 00306710, м. Херсон, пл. 50-річчя СРСР) та Державним експортно-імпортним банком України (код ЄДРПОУ 00032112, м. Київ, вул. Хрещатик, 8) в частині: пункту 2.9.: “Плата за надання гарантії Кабінетом Міністрів України – сплачується на рахунок заборгованості Позичальника перед Кабінетом Міністрів України за надання гарантій та кредитів, відповідно до угоди “Про порядок відшкодування видатків державного бюджету, які можуть виникнути внаслідок виконання гарантійних зобов’язань Кабінету Міністрів України” між Міністерством фінансів України та ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат” від 31.10.97 р. і ст.. 5 Агентської угоди між Кабінетом Міністрів України, представленим Міністерством фінансів України, та Державним експортно-імпортним банком від 19.09.96 р.”; пункту 2.19.: “Рахунок заборгованості Позичальника перед Кабінетом Міністрів України за надання гарантій та кредитів – рахунок № 290230112195, який відкривається Позичальником для проведення операцій по платі у національній валюті України за надання гарантій та кредитів”; пункту 10.1 статті 10 (Порядок нарахування та сплати плати за надання гарантії та кредиту): “Плата за надання гарантії та кредиту нараховується на суму непогашеної заборгованості по Кредиту, виходячи з відсоткової ставки 1,5% річних у валюті кредиту, починаючи з дати утворення заборгованості за Зовнішнім кредитом, до повного виконання зобов’язань за Зовнішньою кредитною угодою та Кредитною угодою, сплачується одночасно з Відсотками, відповідно до графіка на рахунок заборгованості Позичальника перед Кабінетом Міністрів України за надання гарантій та кредитів”; пункту 11.1 статті 11 (Порядок нарахування і сплати пені за прострочені платежі) слів: “... по платі за надання гарантії...”; підпункту 12.1.3.2 (Рахунки Кредиту) пункту 12.1.3. (Відкрити позичальнику такі рахунки) пункту 12.1. (Кредитор зобов’язується) статті 12 (Обов’язки та права сторін): “№ 98199301206159/840 – “Плата Кабінету Міністрів України за надання гарантії ...”; підпункту 12.1.3.2 (Рахунки Кредиту) пункту 12.1.3. (Відкрити позичальнику такі рахунки) пункту 12.1. (Кредитор зобов’язується) статті 12 (Обов’язки та права сторін): “№ 98190311206159/840 – “Прострочена заборгованість позичальника перед Кабінетом Міністрів України по платі за надання гарантії...”; підпункту 12.1.3.2 (Рахунки Кредиту) пункту 12.1.3. (Відкрити позичальнику такі рахунки) пункту 12.1. (Кредитор зобов’язується) статті 12 (Обов’язки та права сторін): “№ 98194351206159/840 – “Пеня за прострочку по платі Кабінету Міністрів України за надання гарантії ...”; підпункт 12.3.3. пункту 12.3. (Позичальник зобов’язується) статті 12 (Обов’язки та права сторін): “Сплатити плату за надання гарантії ... у порядку, визначеному пунктом 10.1 Кредитної угоди”; недійсним з дня укладення Доповнення № 2 від 21.09.1998 р. до Кредитної угоди від 11.11.1997 року № 01/04-159 укладену між Відкритим акціонерним товариством "Херсонський бавовняний комбінат" (код ЄДРПОУ 00306710, м. Херсон, пл. 50-річчя СРСР) та Державним експортно-імпортним банком України (код ЄДРПОУ 00032112, м. Київ, вул. Хрещатик, 8) в частині: пункту 10.1. слів: “... Платі за надання гарантії...” - підлягають задоволенню.

У зв”язку з цим, апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства “Херсонський бавовняний комбінат” підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення суду – його скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 49, 91, 92, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Херсонський бавовняний комбінат” задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2009 р. у справі № 45/201-36/278 скасувати.

3. Прийняти нове рішення яким визнати недійсною з дня укладення Кредитну угоду від 11.11.1997 року № 01/04-159 укладену між Відкритим акціонерним товариством "Херсонський бавовняний комбінат" (код ЄДРПОУ 00306710, м. Херсон, пл. 50-річчя СРСР) та Державним експортно-імпортним банком України (код ЄДРПОУ 00032112, м. Київ, вул. Хрещатик, 8) в частині:

-          пункту 2.15. статті 2 (Визначення термінів): “Плата за надання гарантії Кабінетом Міністрів України – сплачується на рахунок Головного управління Державного казначейства України у розмірі 1% річних суми гарантії, відповідно до угоди “Про порядок відшкодування видатків державного бюджету, які можуть виникнути внаслідок виконання гарантійних зобов’язань Кабінету Міністрів України” між Міністерством фінансів України та ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат” від 31.10.97 р.”;

-          статті 4 (Предмет угоди та цілі кредиту) слів: “... Плату за надання гарантії Кабінету Міністрів України…”;

-          пункту 10.3 статті 10 (Порядок нарахування та сплати плати за надання гарантії та кредиту): “Плата за надання гарантії Кабінету Міністрів України нараховується на суму непогашеної заборгованості по Кредиту, виходячи з відсоткової ставки 1,0% річних, починаючи з дати утворення заборгованості за Зовнішнім кредитом, до повного виконання зобов’язань за Зовнішньою кредитною угодою та Кредитною угодою, сплачується одночасно з відсотками і погашенням основного боргу, відповідно до Графіка”;

-          пункту 11.2 статті 11 (Порядок нарахування і сплати пені за прострочені платежі): “У разі використання бюджетних коштів для здійснення платежів по Кредитній угоді на виконання гарантійних зобов’язань Кабінету Міністрів України, Позичальник сплачує пеню відповідно до п. 5.1. угоди “Про порядок відшкодування видатків державного бюджету, які можуть виникнути внаслідок виконання гарантійних зобов’язань Кабінету Міністрів України” між Міністерством фінансів України та ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат” від 31.10.97 р. Нарахування пені здійснюється з моменту резервування бюджетних коштів на Рахунок резервування валютних коштів до їх повного відшкодування Позичальником”;

-          пункту 11.3 статті 11 (Порядок нарахування і сплати пені за прострочені платежі): “У разі неперерахування Плати за надання гарантії Кабінету Міністрів України, Позичальник сплачує пеню відповідно до п. 5.1. угоди “Про порядок відшкодування видатків державного бюджету, які можуть виникнути внаслідок виконання гарантійних зобов’язань Кабінету Міністрів України” між Міністерством фінансів України та ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат” від 31.10.97 р. Нарахування пені здійснюється з моменту виникнення простроченої заборгованості по Платі за надання гарантії Кабінету Міністрів України до її повного відшкодування Позичальником”;

-          підпункт 12.3.2. пункту 12.3. (Позичальник зобов’язується) статті 12 (Обов’язки та права сторін) слів: “... Плату за надання гарантії Кабінету Міністрів України...”.

Визнати недійсним з дня укладення Доповнення № 1 від 06.04.1998 р. до Кредитної угоди від 11.11.1997 року № 01 / 04-159 укладену між Відкритим акціонерним товариством "Херсонський бавовняний комбінат" (код ЄДРПОУ 00306710, м. Херсон, пл. 50-річчя СРСР) та Державним експортно-імпортним банком України (код ЄДРПОУ 00032112, м. Київ, вул. Хрещатик, 8) в частині:

-          пункту 2.9.: “Плата за надання гарантії Кабінетом Міністрів України – сплачується на рахунок заборгованості Позичальника перед Кабінетом Міністрів України за надання гарантій та кредитів, відповідно до угоди “Про порядок відшкодування видатків державного бюджету, які можуть виникнути внаслідок виконання гарантійних зобов’язань Кабінету Міністрів України” між Міністерством фінансів України та ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат” від 31.10.97 р. і ст.. 5 Агентської угоди між Кабінетом Міністрів України, представленим Міністерством фінансів України, та Державним експортно-імпортним банком від 19.09.96 р.”;

-          пункту 2.19.: “Рахунок заборгованості Позичальника перед Кабінетом Міністрів України за надання гарантій та кредитів – рахунок № 290230112195, який відкривається Позичальником для проведення операцій по платі у національній валюті України за надання гарантій та кредитів”;

-          пункту 10.1 статті 10 (Порядок нарахування та сплати плати за надання гарантії та кредиту): “Плата за надання гарантії та кредиту нараховується на суму непогашеної заборгованості по Кредиту, виходячи з відсоткової ставки 1,5% річних у валюті кредиту, починаючи з дати утворення заборгованості за Зовнішнім кредитом, до повного виконання зобов’язань за Зовнішньою кредитною угодою та Кредитною угодою, сплачується одночасно з Відсотками, відповідно до графіка на рахунок заборгованості Позичальника перед Кабінетом Міністрів України за надання гарантій та кредитів”;

-          пункту 11.1 статті 11 (Порядок нарахування і сплати пені за прострочені платежі) слів: “... по платі за надання гарантії...”;

-          підпункту 12.1.3.2 (Рахунки Кредиту) пункту 12.1.3. (Відкрити позичальнику такі рахунки) пункту 12.1. (Кредитор зобов’язується) статті 12 (Обов’язки та права сторін): “№ 98199301206159/840 – “Плата Кабінету Міністрів України за надання гарантії ...”;

-          підпункту 12.1.3.2 (Рахунки Кредиту) пункту 12.1.3. (Відкрити позичальнику такі рахунки) пункту 12.1. (Кредитор зобов’язується) статті 12 (Обов’язки та права сторін): “№ 98190311206159/840 – “Прострочена заборгованість позичальника перед Кабінетом Міністрів України по платі за надання гарантії...”;

-          підпункту 12.1.3.2 (Рахунки Кредиту) пункту 12.1.3. (Відкрити позичальнику такі рахунки) пункту 12.1. (Кредитор зобов’язується) статті 12 (Обов’язки та права сторін): “№ 98194351206159/840 – “Пеня за прострочку по платі Кабінету Міністрів України за надання гарантії ...”;

-          підпункт 12.3.3. пункту 12.3. (Позичальник зобов’язується) статті 12 (Обов’язки та права сторін): “Сплатити плату за надання гарантії ... у порядку, визначеному пунктом 10.1 Кредитної угоди”.

Визнати недійсним з дня укладення Доповнення № 2 від 21.09.1998 р. до Кредитної угоди від 11.11.1997 року № 01 / 04-159 укладену між Відкритим акціонерним товариством "Херсонський бавовняний комбінат" (код ЄДРПОУ 00306710, м. Херсон, пл. 50-річчя СРСР) та Державним експортно-імпортним банком України (код ЄДРПОУ 00032112, м. Київ, вул. Хрещатик, 8) в частині:

-          пункту 10.1. слів: “... Платі за надання гарантії...”.

4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Матеріали справи повернути Господарському суду м. Київа

Головуючий суддя                                                                      

Судді