Постанова № 8270447, 25.02.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2010                                                                                           № 31/298

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шипка В.В.

суддів:           

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОГМ Будсервіс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 19.11.2009

у справі № 31/298 ( .....)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "Транс Лок"

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "ОГМ Будсервіс"

про                                                   стягнення 23154,80 грн.

за участю представників сторін:

від позивача не з‘явились

від відповідача не з‘явились

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство “Транс Лок” (надалі – позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ОГМ Будсервіс” (надалі – відповідач, апелянт) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 56 від 21.03.2008 в розмірі 23154,80 грн. (з яких: 18514,42 грн. - основний борг, 2258,76 грн. – збитки від інфляції та 276,64 грн. - 3% річних).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.11.2009 у справі № 31/298 позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „ОГМ Будсервіс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство “Транс Лок” 18514,42 грн. основного боргу, 1784,42 грн. – інфляційних, 218,55 грн. – 3% річних, 205,17 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості (з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних) є обґрунтованими, оскільки відповідачем взяті на себе зобов’язання належним чином не виконано, вартість отриманого від позивача товару своєчасно не оплачена. Однак, місцевим судом, враховуючи ступінь виконання зобов’язання боржником та майновий стан сторін, на підставі ч.1 ст.233 ГК України зменшено розмір інфляційних витрат та 3% річних та стягнуто з відповідача на користь позивача 1784,42 грн. інфляційних та 218,55 грн. – 3% річних. Крім того, судом першої інстанції зазначено, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 2104,98 грн. витрат на оплату послуг адвоката задоволенню не підлягають, оскільки доказів на підтвердження зазначених витрат (угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належного доручення тощо) позивачем суду не надано.

Товариство з обмеженою відповідальністю „ОГМ Будсервіс”, не погоджуючись з названим рішенням суду, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою № 14 від 25.11.2009, у відповідності до якої просить скасувати повністю рішення Господарського суду м. Києва від 19.11.2009 у справі № 31/298 та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, зобов’язавши суд призначити почеркознавчу експертизу по визначенню справжності підписів тих осіб, хто відповідно до видаткових накладних відвантажував та отримував товар.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим судом прийнято рішення при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого воно підлягає скасуванню. На думку апелянта, позивачем не було доведено наявність заборгованості відповідача за поставлений товар по накладній № Р1-0007478 від 05.08.2008 на суму 22836,00 грн., оскільки по даній накладній відповідач товар не отримував, а підпис у графі „отримав” належить невідомій особі.

Сторони своїм правом на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції не скористалися, представників не направили. Про час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином.

З огляду на вищевикладене судова колегія дійшла висновку про розгляд справи у відповідності до ст.75 ГПК України за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено судом з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство “Транс Лок” (як продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ОГМ Будсервіс” (як покупцем) був укладений договір купівлі-продажу № 56/25 від 21.03.2008 (копія договору – а.с. 11).

Відповідно до умов названого договору продавець зобов’язується поставити та передати у власність покупцю, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар. Найменування (асортимент), кількість, ціна товару, а також його вартість узгоджується сторонами та вказуються в рахунках-фактурах та видаткових накладних. Вказані цим пунктом позиції вважаються узгодженими сторонами з моменту оплати покупцем замовленої та поставленої партії товару згідно з п. 4.2 договору (п.п.1.1, 1.2 договору).

Згідно з п. 2.1 договору купівлі-продажу № 56/25 від 21.03.2008 продавець передає, а покупець приймає товар зі складу № 1, м. Київ, в кількості, зазначеній у заявці покупця та супровідних документах на товар (рахунок-фактура, видаткова накладна).

Розділом 4 договору купівлі-продажу № 56/25 від 21.03.2008 сторонами погоджені наступні умови щодо ціни товару та порядку розрахунків:

- ціна товару вказується в рахунку-фактурі та видатковій накладній, які є невід‘ємними частинами договору. Загальна вартість товару, що є предметом даного договору, складається зі всіх підписаних обома сторонами накладних (п. 4.1 договору);

- оплата партії товару, що поставляється, проводиться протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару покупцем. Датою отримання товару вважається дата видаткової накладної (п. 4.2 договору);

- форма розрахунків: безготівкова; вид розрахунків: платіжне доручення (п.4.3 договору);

- моментом оплати вважається дата надходження грошових коштів на рахунок продавця (п. 4.4 договору).

У відповідності до пункту 6.1 договору купівлі-продажу № 56/25 від 21.03.2008 договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2008, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

На виконання умов договору купівлі-продажу № 56/25 від 21.03.2008 позивач поставив відповідачу товар на суму 91458,42 грн., що підтверджується видатковими накладними № Р1-0007254 від 25.07.2008р., № Р1-0007478 від 05.08.2008р. та № Р1-0007498 від 05.08.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.а.с. 16, 19-20).

Відповідач за поставлений позивачем товар розрахувався частково в сумі 72944,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з поточного рахунку позивача (а.с.50-55), у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем станом на 28.05.2009 існувала заборгованість по оплаті за поставлений товар у розмірі 18514,42 грн.

Доказів, які б спростовували вказану суму заборгованості, відповідачем суду не надано.

З метою досудового врегулювання спору відповідачу була направлена претензія від 12.12.2008 з пропозицією сплатити суму боргу в розмірі 18514,42 грн. (а.с.15), яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, у зв’язку з частковою (в сумі 72944,00 грн.) оплатою відповідачем грошових коштів за поставлений позивачем товар (загальною вартістю 91458,42 грн.), станом на час вирішення спору судом першої інстанції заборгованість відповідача перед позивачем становила 18514,42 грн.

Доказів на підтвердження факту оплати вказаної заборгованості апелянтом суду не надано.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідачем належним чином свої зобов'язання за договором купівлі-продажу № 56/25 від 21.03.2008 не виконано, оскільки ним своєчасно не було здійснено повного розрахунку з позивачем за поставлений товар.

Сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 18514,42 грн. Вказана обставина належними та допустимими доказами апелянтом не спростована.

У відповідності до п.5.1 договору купівлі-продажу № 56/25 від 21.03.2008 сторони несуть майнову відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань за договором відповідно до чинного законодавства України та до повного виконання своїх зобов’язань.

У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає, що при вирішенні даного спору суд першої інстанції підставно та обґрунтовано дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 18514,42 грн. основного боргу, а також інфляційні втрати та 3% річних.

Разом з тим, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення місцевого суду підлягає зміні з огляду на наступне.

Суд першої інстанції на підставі ч. 1 ст. 233 ГК України врахував ступінь виконання зобов’язання боржником та майновий стан сторін, а тому зменшив розмір інфляційних витрат та 3% річних та стягнув з відповідача на користь позивача 1784,42 грн. інфляційних та 218,55 грн. – 3% річних.

Однак, судова колегія з даним висновком місцевого суду не погоджується, оскільки він є помилковим та не грунтується на нормах чинного матеріального права. При цьому судова колегія виходить з наступного.

У відповідності до ч.1 ст.233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Згідно ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

З наведеного слідує, що при вирішенні господарського спору суд вправі на підставі ч.1 ст.233 ГК України зменшити розмір лише штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені).

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 ст.625 ЦК України встановлює виняток із загального правила статті 614 ЦК України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, та, як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання (якщо навіть у цьому немає його провини) не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано дійшов висновку про можливість зменшення розміру інфляційних та 3% річних на підставі ч.1 ст.233 ГК України. А тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків від інфляції у розмірі 2258,76 грн. та 3% річних у розмірі 276,64 грн. визнані судом апеляційної інстанції обґрунтованими, такими, що не суперечать чинному законодавству та підлягають задоволенню.

Доводи апелянта (відповідача) про те, що товар по накладній № Р1-0007478 від 05.08.2008 на суму 22836,00 грн., поставлений згідно договору купівлі-продажу № 56/25 від 21.03.2008, отримано невстановленою особою, судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки матеріалами справи підтверджено, що довіреності на отримання ТМЦ були виписані відповідачем на бланках суворої звітності на представника Дзюба Л.І. та після отримання названою особою товару відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений позивачем товар, що вказує на прийняття та схвалення відповідачем вчиненого в його інтересах правочину (отримання товару).

У відповідності до п.4 ч.1 ст.104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставою для скасування або зміни цього рішення.

Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду м. Києва від 19.11.2009 у справі № 31/298 підлягає зміні на підставі п.4 ч.1 ст.104 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, ст.103, п.4 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ОГМ Будсервіс” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 19.11.2009 у справі № 31/298 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Транс Лок” до Товариства з обмеженою відповідальністю „ОГМ Будсервіс” змінити.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду м. Києва від 19.11.2009 у справі № 31/298 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ Науково-виробниче підприємство “Транс Лок” до Товариства з обмеженою відповідальністю „ОГМ Будсервіс” викласти в наступній редакції:

„1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ОГМ Будсервіс” (юридична адреса - 04214, м. Київ, вул. Північна, 5; фактична адреса - 02660, м. Київ, вул. Братиславська, 52; р/р 26002301380468 у філії Ватутінського відділення „Промінвестбанку”, МФО 322283, код ЄДРПОУ 24916867, або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Транс Лок” (03115, м. Київ, вул. Котельникова, 45-в, р/р 2600531443901 в філії АБ „Південний”, м. Київ, МФО 320917, код ЄДРПОУ 33549031) 18 514 (вісімнадцять тисяч п’ятсот чотирнадцять) грн. 42 коп. основного боргу, 276 (двісті сімдесят шість) грн. 64 коп. - 3% річних, 2258 (дві тисячі двісті п’ятдесят вісім) грн. 76 коп. – інфляційних втрат, 231 (двісті тридцять одну) грн. 55 коп. державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

5. Матеріали справи № 31/298 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді