Постанова № 8270428, 02.03.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2010                                                                                           № 41/365

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кондес Л.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача: Заєць О.А.(за довіреністю),

від відповідача: Зозуля О.Л. ( за довіреністю)

від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

третя особа 1: представник – не з’явився,

третя особа 2: представник – не з’явився,

третя особа 3: представник – не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Київгаз"

на рішення Господарського суду м.Києва від 20.11.2009

у справі № 41/365 ( .....)

за позовом                               ВАТ "Київгаз"

до                                                   Комунальне підприємство "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           Головне фінансове управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

          Головне управління палива, енергетики Київської міської державної адміністрації

          Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Святошинського району м.Києва

про                                                   стягнення 425107,09 грн.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2009 року ВАТ „Київгаз” (позивач) звернувся до КП „Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва” (відповідача) з позовом до господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача 393751,73 грн. – основного боргу, 3477,60 грн. - інфляційних збитків, 1155,85 грн. – три відсотки річних, 14062,85 грн. – 0,1% пені, 12659,07 грн. – 7% штрафу. Судові витрати покласти на відповідача.

          У вересні 2009 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 319457,68 грн. – основного боргу, 3477,60 грн. – інфляційних збитків, 1155,85 грн. – 3% річних, 14062,85 грн. – 0,1 % пені, 12659,07 грн. – 7% штрафу.

          У жовтні 2009 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 320408,74 грн. – основного боргу враховуючи цільову надбавку, 13002,73 грн. – інфляційних збитків, 5990,52 грн. – 3% річних, 14062,85 грн. – 0,1% пені, 12659,07 грн. – 7% штрафу.

           Рішенням господарського суду міста Києва від 20.11.2009 по справі № 41/365 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 320408,74 грн. - основного боргу, 13002,73 грн. інфляційних втрат, 5990,52 грн. – 3% річних, 1,00 грн. – пені, 1,00 грн. – штрафу, 3394,04 грн. - державного мита та 289,69 грн. – витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва по справі №41/365 від 20.11.2009 року в частині зменшення розміру пені – 14062,85 грн. до 1 грн. та зменшення розміру штрафу- 12659,07 грн. до 1 грн. прийняти постанову, якою стягнути з відповідача штрафні санкції в сумі 26721,92 грн., яка складається з пені – 14062,85 грн. та штрафу за прострочення платежу на строк більше ніж на 30 днів у сумі 12659,07 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування своїх вимог в апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з’ясовано обставини та матеріали справи які мають значення для справи. А саме: при винесенні рішення, суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що відповідач в порушення умов договору № 241547 від 08.01.2009 року не виконав свої зобов’язання щодо оплати коштів за поставлений природний газ. Крім того п. 6.1. та п. 7.3 договору передбачено, що відповідач крім заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних за весь час прострочення, сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Відповідачем було надано письмовий відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач заперечує проти вимог апеляційної скарги, вважаючи їх не обґрунтованими, та такими, що не відповідають дійсності, вважає рішення господарського суду м. Києва від 20.11.2009 по справі №41/365 законним, об’єктивним і таким, що відповідає фактичним обставинам справи, а тому просить залишити рішення суду без змін, а подану на нього апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Київгаз” – без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне:

          08.01.2009 року між ВАТ “Київгаз”(постачальник, позивач) та КП “Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва” (споживач, відповідач) був укладений договір поставки природного газу та надання послуг з його транспортування бюджетним споживачам № 241547.

Пунктом 1 договору сторони погодили, що ВАТ “Київгаз” зобов’язується поставити природний газ, а також виконати послуги з його транспортування розподільними газопроводами від ГРС магістрального газопроводу до ГРП споживача, а споживач зобов’язується прийняти газ і оплатити його на умовах договору ВАТ “Київгаз” вартість газу та послуги з його транспортування.

Відповідно до п. 1.3 договору газ, що поставляється за даним договором, отриманий ВАТ “Київгаз” згідно укладених договорів у відповідному періоді з ресурсів, що вказані у відповідних актах прийому –передачі.

Згідно п 3.15 договору кількість поданого споживачу газу оформлюється станом на останній календарний день місяця двостороннім актом встановленої форми по одному примірнику для кожної сторони. Цей акт є основою для проведення розрахунків за газ та послуги з його транспортування між сторонами. Для складання зазначеного акту представнику споживача необхідно прибути в департамент ресурсів газу ВАТ “Київгаз” з 10 до 17 години в день, зазначений департаментом ресурсів газу (наявність “Журналу обліку природного газу” або роздруківок коректора газу обов’язкова). Підписаний та завірений круглою печаткою один примірник акту споживач повинен повернути у ВАТ “Київгаз” протягом 3-х діб з моменту отримання акту, але не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним. У випадку несвоєчасного повернення оформленого належним чином акту, споживач відключається від газопостачання.

Відповідно до п. 5.3 договору вартість послуг за місяць визначається обсягами газу, протранспортованого у даному місяці, помноженому на ціну за послуги. Загальна сукупна вартість послуг за договором складається із сум вартості місячних обсягів усіх послуг з газопостачання.

Пунктом 6.1 договору передбачений порядок по оплаті вартості газу та послуг з його транспортування проводиться споживачем виключно грошовими коштами в такому порядку:

- перший платіж споживач здійснює до 25 числа поточного місяця, у розмірі 100% вартості газу та послуг з його транспортування передбачених договором на місяць поставки газу;

- остаточний розрахунок здійснюється протягом п’яти календарних днів наступного місяця після надання послуг, виходячи з вартості фактично отриманих, але не сплачених ВАТ “Київгаз”, послуг за звітний місяць.

Як вбачається з п. 6.2 договору в платіжних дорученнях споживач повинен обов’язково зазначати призначення платежу: за послуги з газопостачання, номер договору, дату його підписання. При наявності заборгованості споживача за даним договором, ВАТ “Київгаз”наділяється правом зараховувати кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за послуги, надані в минулі періоди за договором, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення черговості платежу.

Відповідно до матеріалів справи, позивач на виконання умов договору за період з січня по квітень 2009 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 427830,20 грн., що підтверджується актами прийому –передачі природного газу та прийняття послуг з його транспортування розподільними газопроводами від 31.01.2009 року на суму 97130,83 грн., від 28.02.2009 року на суму 117791,47 грн., від 31.03.2009 року на суму 120968,05 грн. та від 30.04.2009 року на суму 91939,85 грн.

Відповідач здійснив розрахунок з позивачем частково, у зв’язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 320408,94 грн., з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ за період з 01.01.2009 року по 12.01.2009 року у розмірі 2536,99 грн.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 527 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

В порядку ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому правомірно були задоволені повністю в сумі 320408,74 грн.

З пояснень відповідача вбачається, що придбання газу у ВАТ “Київгаз”проводилась на потреби котельні по вул. Кільцева дорога 6 та 8, яка виробляє теплову енергію виключно для опалення приміщень житлових будинків розташованих по вул. Кільцева дорога 6 та 8, а тому вартість природного газу з 01.01.2009 року для їхньої установи повинна складати 872,78 грн. за 1 тис. мі, замість 8998 грн. за 1 тис. мі, як визначено в договорі.

Пунктом 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України “Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України”від 29 квітня 2006 р. N 605 встановлено, що граничні рівні цін на природний газ для суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (виходячи з обсягу природного газу, що використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води), з урахуванням податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання та витрат із зберігання за умови компенсації Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" з державного бюджету різниці в цінах на природний газ (гривень за 1 тис. куб. метрів) з 1 грудня - 872,78 грн.

Листом НАК “Нафтогаз України ”№ 14/2 –1679 –5265 від 16.09.2009 року передбачено, що граничний рівень ціни на природний газ для суб’єктів господарювання, які виробляють теплову енергію (виходячи з обсягу природного газу, що використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб’єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла та гарячої води), з урахуванням податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання та витрат із зберігання у період з 01.01.2009 року по 30.04.2009 року встановлюється на рівні 872,78 гривень за 1000 мі.

Пунктом 1–1 Постанови передбачено, що умовою для застосування вартості газу в розмірі 872,78 грн. за 1000,00 мі є наявність обов’язкових ознак в діяльності суб’єкта господарювання, а саме:

- газ споживається суб’єктами господарювання, які виробляють теплову енергію, що використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання;

- суб’єктами, які споживають такий газ здійснюється окремий приладовий та бухгалтерський облік тепла і гарячої води.

Як вбачається із змісту договору № 241547 на поставку природного газу на надання послуг з його транспортування від 08.01.2009 року, сторони не визначили, що газ який споживає відповідач використовується саме для виробництва теплової енергії, що використовується для виробництва та надання послуг населенню з опалення та гарячого водопостачання з окремим бухгалтерським та приладовим обліком тепла та гарячої води.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що відповідач використовував газ саме для виробництва теплової енергії.

Розділом 5 договору передбачено ціну газу з урахуванням ПДВ за 1 тис. мі в розмірі 2004,8998 грн. як для інших споживачів без будь –яких застережень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заперечення відповідача щодо ціни газу є необґрунтованими та спростовані наявними обставинами справи.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 549 ЦК України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В порядку частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати за надані послуги з газопостачання у строки, зазначені у п. 6.1 даного договору, споживач сплачує на користь ВАТ “Київгаз”, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Позивач керуючись пунктом 7.3 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 14062,85 грн. та 7% штраф у сумі 12659,07 грн.

Як вбачається з рішення суду першої інстанції зменшив розмір пені в сумі 14062,85 грн. до 1 грн. та розмір штрафу в сумі 12659,07 грн. до 1 грн., обґрунтовуючи це світовою фінансовою кризою та тяжким матеріальним становищем відповідача.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки в матеріалах справи відсутні докази тяжкого чи взагалі будь-якого матеріального становища відповідача.

Також слід зазначити, що суд першої інстанції, керуючись ч.3 ст. 551 ЦК України та п.1 ст. 233 ГК України може за своєю ініціативою зменшити розмір штрафних санкцій, але одночасно встановлені обов’язкові умови при яких допускається зменшення, а саме: якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків; якщо штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

В пункті 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 р. роз'яснено, що при застосуванні частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України слід мати на увазі, що поняття „значно” та „надмірно” є оціночними і мають конкретизуватись судом у кожному конкретному випадку.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції необґрунтовано зменшив розмір пені та штрафу, а отже рішення в цій частині слід змінити та стягнути з відповідача пеню у розмірі 14062,85 грн. та штраф в сумі 12659,07 грн.

Колегія не вбачає підстав для зменшення розміру штрафу та пені.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі статті 625 ЦК України нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 5990,52 грн. та 13002,73 грн. інфляційних втрат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат розраховані позивачем вірно, у повній відповідності до норм чинного законодавства, а тому позов в цій частині правомірно був задоволений повністю відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача доданого до уточнення від 07.10.2009 року.

Згідно ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що рішення місцевого господарського суду слід змінити, а апеляційну скаргу - задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Київгаз” – задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2009 у справі №41/365 змінити в частині стягнення пені та штрафу, резолютивну частину викласти в наступній редакції:

          „Стягнути з Комунального підприємства “Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва”(місцезнаходження: 03134, м. Київ, Святошинський р –н, вул. Симиренка, 17, код ЄДРПОУ 36037999) на користь Відкритого акціонерного товариства “Київгаз”(місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 4-Б, код ЄДРПОУ 03346331) 320 408 (триста двадцять тисяч чотириста вісім) грн. 74 коп. –основного боргу, 13002 ( тринадцять тисяч дві) грн. 73 коп. –інфляційних витрат, 5 990 (п’ять тисяч дев’ятсот дев’яносто) грн. 52 коп. –3 % річних, 14062 (чотирнадцять тисяч шістдесят дві) грн. 85 коп. - пені, 12 659 (дванадцять тисяч шістсот п’ятдесят дев’ять) грн. 07 коп. –штрафу, 4 251 (чотири тисячі двісті п’ятдесят одна) грн. 07 коп. - державного мита за подачу позовної заяви, 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 138 (сто тридцять вісім) грн. 74 коп. – державного мита за подання апеляційної скарги.”

3. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

4. Матеріали справи №41/365 повернути до господарського суду міста Києва.          

Головуючий суддя                                                                      

Судді