Постанова № 8270405, 03.03.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2010                                                                                           № 4/359

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коротун О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Самольотов І.І. – представник за дов. №09/05-69 від 18.02.2008;

від відповідача - Сітало О.О. – юриск. за дов. № 13/12-дов від 27.10.2009

Скрипник С.В. – нач.юр.від. за дов. № 13/07-дов від 25.09.2009

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Акціонерний банк "Енергобанк"

на рішення Господарського суду м.Києва від 22.09.2009

у справі № 4/359 ( .....)

за позовом                               ВАТ "Акціонерний банк "Енергобанк"

до                                                   Запорізьке державне підприємство "Кремнійполімер"

                                                  Товариство з обмеженою відповідальністю "Корона-2000"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 941586,89 грн.

СУТЬ РІШЕННЯ І СКАРГИ:

          Акціонерний банк “Енергобанк” (далі – позивач) у червні 2009 року звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Запорізького державного підприємства „Кремній полімер” (далі – відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Корона-2000” (далі – відповідач 2) про стягнення заборгованості за договором на відкриття кредитної лінії та договором поруки, а саме просило: стягнути у солідарному порядку з відповідача1 та відповідача2, на користь Акціонерного банку “Енергобанк” заборгованість за договором на відкриття кредитної лінії від 28 грудня 2007 року № 1007 в розмірі 941586,89 гривень, в тому числі: 726147,85 грн. заборгованості за кредитом, 130466,92 грн. заборгованості за відсотками, 3630,74 грн. заборгованості за комісію, а також пені.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.09.2009 у справі №4/359 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення мотивоване, зокрема тим, що позивач у строк, встановлений ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі – Закон) не пред’явив вимогу до боржника (відповідача 1) у порядку, передбаченому вищевказаним Законом, тому вимоги позивача вважаються такими, що погашено. Також суд першої інстанції зазначив, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження по справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника. Таким чином, відповідно до ч.2 ст. 14 Закону вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Акціонерний банк “Енергобанк” звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2009 у справі №4/359 скасувати в частині відмови в позові до Запорізького державного підприємства “Кремнійполімер” та прийняти нове рішення, яким стягнути з Запорізького державного підприємства “Кремнійполімер” на користь Акціонерного банку “Енергобанк” 941586,89 грн. заборгованості.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2009 у справі №4/359 (у складі колегії суддів: головуючий суддя –Кондес Л.О., судді –Куровський С.В., Нєсвєтова Н.М.) апеляційну скаргу Акціонерного банку “Енергобанк” було прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд апеляційної скарги було призначено на 08.12.2009.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду за №01-23/1/8 від 08.12.2009 у зв’язку з завантаженістю колегії суддів у складі: головуючий суддя –Кондес Л.О., судді –Куровський С.В., Нєсвєтова Н.М. розгляд апеляційної скарги у справі №4/359 було доручено колегії суддів у складі: головуючий суддя –Коротун О.М., судді –Кропивна Л.В., Поляк О.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2009 у справі №4/359 апеляційну скаргу Акціонерного банку “Енергобанк” на рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2009 у справі №4/359 було прийнято до розгляду, розгляд апеляційної скарги призначено на 11.01.2010.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду за №01-23/1/9 від 08.02.2010 розгляд апеляційної скарги у справі №4/359 було доручено колегії суддів у складі: головуючий суддя –Коротун О.М., судді –Кропивна Л.В., Поляк О.І.

          Розгляд даної справи неодноразово відкладався на підставі ст.77 ГПК України.

У судове засідання 03.03.2010 представник відповідача 2 не з’явився, хоча був обізнаний про знаходження в провадженні суду апеляційної інстанції даної справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції суду за №7214338 від 23.11.2009; належним чином повідомлений про час і місце розгляду апеляційної скарги у даній справі, про що свідчить відмітка на зворотному боці ухвали суду від 10.02.2010 року, здійснена у відповідності з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, про надіслання сторонам 12.02.2010 року ухвали суду.

Отже, відповідач 2 знав про дату розгляду апеляційної скарги у даній справі 03.03.2010, клопотань про відкладення не подав, як і не надав доказів неможливості направлення в судове засідання будь-якого свого представника.

З врахуванням того, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов’язковою та з врахуванням третьої неявки сторони, а також зважаючи на те, що заяв, клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у даній справі від сторін не надходило, Київський апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу у справі № 4/359 за відсутності представника відповідача 2.

Відповідач 1 у запереченнях (та в судовому засіданні його представники) заперечив задоволення апеляційної скарги. Сторона просила рішення суду першої інстанції залишити без змін з підстав його законності.

          Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як правильно з’ясовано судом першої інстанції, 28 грудня 2007 року між Запорізьким державним підприємством „Кремнійполімер” та Акціонерним банком “Енергобанк” (далі – позивач) було укладено договір на відкриття кредитної лінії № 1007 (далі – кредитний договір), відповідно до якого відповідачу 1 було відкрито кредитну лінію в сумі 730000 гривень терміном до 02 квітня 2008 року зі сплатою 18% річних.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, було укладено договір застави майнових прав від 28 грудня 2007 року.

Пунктом 1.1. договору сторони узгодили, що застава за цим договором забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з договору на відкриття кредитної лінії № 1007 від 28.12.2007 року, укладеного між заставодержателем та заставодавцем, за умовами якого заставодержатель надав заставодавцю кредит в сумі 730000 грн. на строк з 28.12.2007 року по 27.03.2008 року.

В силу пункту 1.2. договору для забезпечення своєчасного виконання зобов’язань за кредитним договором, в тому числі поверненню суми кредиту, сплаті відсотків, відшкодуванню збитків, завданих про строчкою виконання зобов’язань, сплаті неустойки, заставодавець передає у заставу заставодержателю право вимоги по контракту №366 від 17.05.2006 року загальною сумою 15000000 грн., укладеному між заставодавцем та ЗАО „ЗОФ КРЕОМА-ФАРМ” м.Київ. Тоді як заставна вартість предмету застави за згодою сторін встановлена у розмірі 7100000 грн. (пункт 1.3. цього договору).

02 квітня 2008 року додатковою угодою сторін термін повернення кредиту було продовжено до 05 січня 2009 року. Зменшення ліміту кредитної лінії повинно було здійснюватись згідно з графіком, викладеним у п. 2 додаткової угоди до кредитного договору.

Згідно пункту 3 вищевказаної додаткової угоди, загальний розмір комісійної плати за продовження строку дії кредитної лінії становить 3630,74 гривень та сплачується в термін до 01 серпня 2008 року.

Як видно з матеріалів справи, в якості додаткового забезпечення 02 квітня 2008 року було укладено також договір поруки з відповідачем 2.

Пунктом 2.3. договору поруки встановлено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом 3-х місяців після настання строку виконання зобов’язань за кредитним договором не пред’явив позову до поручителя.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення позову до відповідача 2, по-перше, через те, що на момент подання позову сплинув строк, визначений п.2.3. договору поруки, що призвело до припинення поруки до моменту звернення позивача з позовом до суду; по-друге, збільшення обсягу відповідальності боржника за кредитним договором та, відповідно, обсягу відповідальності поручителя є неправомірним без згоди останнього у зв’язку із укладанням додаткової угоди до договору на відкриття кредитної лінії № 1007 від 28 грудня 2007 року, а тому в силу ч.1 ст.559 ЦК України - з припиненням поруки.

В цій частині позивачем рішення не оскаржувалось, проте, в силу статі 101 ГПК України суд апеляційної інстанції відзначає, що в частині відмови в позові до відповідача 2 рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Стосовно відповідача 1 рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення з огляду на наступне.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.03.2009 було порушено провадження у справі №12/58/09 про банкрутство Запорізького державного підприємства „Кремній полімер”, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

17 квітня 2009 року опубліковано оголошення про порушення судом справи про банкрутство Запорізького державного підприємства „Кремній полімер” в офіційному друкованому органі „Голос України” №70.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.07.2009 по справі №12/58/09 до реєстру вимог кредиторів включено Акціонерний банк «Енергобанк» з вимогами в сумі 726147,85 гривень за заявою розпорядника майна (за даними бухгалтерського обліку ЗДП „Кремній полімер”) .

Київський апеляційний господарський суд встановив, що місцевий господарський суд, відмовляючи повністю в позові на підставі пункту ч. 1 та 2 статті 14 Закону вказав, з одного боку, що Акціонерний банк „Енергобанк” є конкурсним кредитором, а, з іншого боку - вимоги Акціонерного банку „Енергобанк” такими, що погашено.

Проте, з таким висновком місцевого господарського суду погодитись не можна з огляду на встановлене та через наступне.

Вимоги кредиторів, які забезпечено заставою майна боржника задовольняються в межах порушеної справи про банкрутство.

В свою чергу, вимоги кредиторів, забезпечені заставою майна боржника, не є конкурсними та на них не поширюються правові наслідки, передбачені ч. 2 ст. 14 Закону (аналогічна позиція викладена в пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про банкрутство” від 18 грудня 2009 року N 15 ).

Частиною 6 статті 14 цього ж Закону передбачено, що розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, ухвали господарського суду Запорізької області від 02.07.2009 року по справі № 12/58/09 розпорядник майна Запорізького державного підприємства „Кремній полімер” на підставі вимог ч. 6 статті 14 Закону включив до реєстру вимог кредиторів Акціонерний банк „Енергобанк” з вимогами в сумі 726147,85 гривень.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приймає, як обґрунтовані, доводи апелянта, що господарський суд міста Києва неправомірно відмовив на цій підставі у позові в частині заборгованості за кредитом.

Проте, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовне провадження в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини першої статті 80 ГПК України (Аналогічна позиція міститься у пункті 55 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про банкрутство” від 18 грудня 2009 року N 15 ). Тому апеляційна скарга в цій частині задовольняється частково.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з Запорізького державного підприємства „Кремнійполімер” на користь Акціонерного банку “Енергобанк” суми заборгованості за кредитом в розмірі 726147,85 гривень слід припинити, а рішення в цій частині - скасувати.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині 3630,74 грн. заборгованості за комісію та задовольняючи позов на цю суму, суд апеляційної інстанції на підставі вищенаведеного договору по даній справі врахував, що грошове зобов’язання (абзац сьомий статті 1 Закону) – це зобов’язання боржника заплатити певну грошову суму кредитору відповідно до цивільно-правового договору та з інших підстав, передбачених цивільним законодавством України. Підстав для відмови в позові з огляду на наведене та пункти 1.1., 1.2., 1.3. договору застави в цій частині не встановлено.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1 Закону до складу грошового зобов'язання боржника враховується сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник. Аналогічна позиція міститься в абзаці 3 п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про банкрутство” від 18 грудня 2009 року N 15 .

Як встановлено Київським апеляційним господарським судом за результатом перевірки розрахунку позивача, сума процентів за користування кредитом відповідно до умов договору на відкриття кредитної лінії № 1007 від 28.12.2007, яка виникла до порушення провадження у справі про банкрутство Запорізького державного підприємства „Кремнійполімер” та не включена до складу кредиторських вимог, становить 98595, 99 грн. За таких обставин, проценти за користування кредитом у розмірі 98595, 99 грн. (за період з 06.06.2008 року - моменту виникнення прострочень з врахуванням часткових сум заборгованості до порушення провадження у справі про банкрутство – 05.03.2009 року) підлягають стягненню з відповідача 1.

Закон і ГПК України не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Отже, з врахуванням пунктів 1.1., 1.2., 1.3. договору застави в цій частині підстав для відмови в позові не встановлено.

Оскільки на передбачені статтею 625 ЦК України проценти та індекс інфляції за весь час прострочення грошового зобов’язання не поширюється заборона на їх нарахування в період провадження справи про банкрутство, то кредитор також не позбавлений права подавати додаткові вимоги щодо стягнення процентів та інфляційних втрат відповідно до порядку, встановленого Законом. Те саме стосується процентів за позику та кредит (статті 1048, 1054 та 1057 ЦК України.) Аналогічна позиція міститься в пункті 50 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про банкрутство” від 18 грудня 2009 року N 15 . Тому в решті стягнення відсотків у сумі 31870,93 грн. слід відмовити в межах даної справи.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст.1 Закону до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду (аналогічна позиція міститься в пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про банкрутство” від 18 грудня 2009 року N 15 ). Таким чином, в частині позовних вимог щодо стягнення з Запорізького державного підприємства „Кремній полімер” пені слід відмовити. Тому в частині відмови в позові до відповідача 1 про стягнення пені та частково відсотків на суму 31870,93 грн. рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, пунктом 2 частини першої статті 80 ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного банку “Енергобанк” задовольнити частково.

          Рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2009 у справі № 4/359 скасувати стосовно відмови в позові до Запорізького державного підприємства „Кремнійполімер” про стягнення кредитної заборгованості в сумі 726147,85 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 98595,99 грн., 3630,74 грн. заборгованості за комісію з прийняттям нового рішення в цій частині.

В частині стягнення з Запорізького державного підприємства „Кремнійполімер” (код ЄДРПОУ 00203625, місцезнаходження: 69009, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 7) на користь Акціонерного банку “Енергобанк” (код ЄДРПОУ 19357762, місцезнаходження: 01025, м. Київ, вул. Воздвиженська, 56) кредитної заборгованості в сумі 726147,85 грн. – провадження у справі припинити.

Позов до Запорізького державного підприємства „Кремнійполімер” задовольнити частково.

Стягнути з Запорізького державного підприємства „Кремнійполімер” (код ЄДРПОУ 00203625, місцезнаходження: 69009, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 7) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Акціонерного банку “Енергобанк” (код ЄДРПОУ 19357762, місцезнаходження: 01025, м. Київ, вул. Воздвиженська, 56) заборгованість за відсотками в розмірі 98595,99 грн., 3630,74 грн. заборгованості за комісію, 1022,27 грн. витрат по сплаті державного мита та 33,93 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за розгляд справи в суді першої інстанції.

У частині відмови в позові про стягнення неустойки (пені) та 31870,93 грн. відсотків до Запорізького державного підприємства „Кремнійполімер” рішення суду залишити без змін.

В частині відмови в позові до Товариства з обмеженою відповідальністю “Корона-2000” рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Стягнути з Запорізького державного підприємства „Кремнійполімер” (код ЄДРПОУ 00203625, місцезнаходження: 69009, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 7) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Акціонерного банку “Енергобанк” (код ЄДРПОУ 19357762, місцезнаходження: 01025, м. Київ, вул. Воздвиженська, 56) 511,14 грн. державного мита за подачу апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 4/359 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

09.03.10 (відправлено)