Постанова № 8270317, 22.01.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2010                                                                                           № 34/346

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Корсака В.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача: представник – Тищенко А.В. – за довіреністю,

від відповідача: представник – Безуглий О.І. – за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Промислова група "Рей+"

на рішення Господарського суду м.Києва від 16.12.2009

у справі № 34/346 ( .....)

за позовом                               ВАТ "Банк "Демарк"

до                                                   ТОВ "Промислова група "Рей+"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 1609088,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

В травні 2009 року Відкрите акціонерне товариство „Банк „Демарк” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислова група „Рей+” про стягнення з відповідача, з врахуванням остаточних уточнень позовних вимог станом на 11.12.2009 р., заборгованості у сумі 1038191,20 грн., в тому числі: 976296,07 грн. - заборгованість за кредитом; 24530,86 грн. – за простроченими відсотками, нарахованими за період з 01.11.2009 до 30.11.2009; 13017,28 грн. – за строковими відсотками, нарахованими за період з 01.12.2009 до 16.12.2009; 24126,55 грн. – пені за несвоєчасне повернення кредиту; 220,44 грн. – пені за несвоєчасну сплату відсотків.

Позивач просив стягнути зазначену заборгованість шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: нежиле приміщення – адміністративний корпус літ. А, загальною площею 558,30 кв.м., що знаходиться в м. Києві, по вул. Миколи Лебедєва, будинок 6, згідно з іпотечним договором від 28.11.2007, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Пінчук Н.Г. 28.11.2007 за реєстровим №1461.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2009 року у даній справі позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким припинити провадження в частині стягнення заборгованості з відповідача в сумі 1 020 000,33 грн. за Кредитним договором № 1189 від 28.11.2007 р.; визнати іпотеку припиненою, зобов’язати нотаріуса зняти заборону відчуження зазначеного в Іпотечному договорі майна; у задоволенні інших позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що заборгованість відповідача за Кредитним договором становить 744604,29 грн., а провадження у справі в частині задоволення позовних вимог на суму 1020000,33 грн. підлягає припиненню, оскільки відповідач сплатив позивачеві заборгованість на зазначену суму.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 16.12.2009 року - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, судова колегія встановила наступне.

28.11.2007 між позивачем (Банком) та відповідачем (Позичальником) було укладено Кредитний договір, за умовами якого, Банк надає Позичальнику кредит у розмірі 3000000 грн. строком до 26.11.2008 року.

Сторони погодили та в п.п.3.3.1 п.3.1 Кредитного договору визначили, що кредит надається у безготівковій формі. Платежі за кредитом здійснюються в гривні відповідно до умов укладених договорів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника №26006000600306 в Банку “Демарк”, код 21605517, МФО 353575 з одночасним утворенням заборгованості за кредитом та його частиною на позичковому рахунку Позичальника.

Згідно з п.п.3.4.1 п.3.4 Позичальник зобов’язаний здійснювати погашення кредиту в сумах та в строки згідно графіку шляхом перерахування коштів на рахунок, вказаний в п.3.8 цього договору. Кінцевий строк погашення кредиту до 26 листопада 2008 року. Строки, передбачені цим договором, є обов’язковими для Позичальника.

За умовами Кредитного договору, Позичальник зобов’язаний за користування кредитом сплачувати Банку відсотки у розмірі 22% річних. Такі відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування відсотків на основі банківського року (360 днів у році) у підлягають сплаті в строк по останній робочий день звітного місяця. У випадку не несплати процентів, сума боргу за відсотками відноситься на рахунок несплачених в строк відсотків. Відсотки, нараховані в кінцевий рахунок підлягають сплаті одночасно з поверненням кредиту (п.3.5.1.)

У відповідності до п.8.2 Кредитного договору зміни та доповнення до цього договору можуть бути внесені тільки у письмовій формі та підписані повноваженими представниками Позичальника і Банку. Так, 29.04.2008, 27.05.2008, 26.09.2008, 01.10.2008, 26.11.2008, 10.12.2008, 25.12.2008, 31.12.2008, 30.01.2008, 27.02.2009 між сторонами укладались договори №№1-10 до Кредитного договору, якими вносились зміни до умов Кредитного договору.

16.03.2009 року між сторонами укладено Договір №11 про внесення змін до Кредитного договору, яким сторони погодили змінити п.3.1 та п.3.4.1 Кредитного договору та викласти їх у такій редакції: відповідно до положень та умов цього договору Банк надає Позичальнику кредит у розмірі 1782000 грн., строком до 3 квітня 2009 року (п.3.1); Позичальник зобов’язаний погасити кредит у строк до 3 квітня 2009 року, шляхом перерахування коштів на рахунок, вказаний в п.3.8 цього договору. Строки, передбачені цим договором, є обов’язковими для Позичальника (п.3.4.1).

На виконання умов Кредитного договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 3000000 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копію меморіального ордеру №1189 (#23027415) від 29.11.2007 на вказану суму.

В забезпечення виконання вимог Банку, 28.11.2007 між сторонами було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Пінчук Н.Г. та зареєстрований в реєстрі за №1461 (далі –Іпотечний договір).

Відповідно до п.1.1 Іпотечного договору, іпотекою за цим договором забезпечуються всі вимоги Іпотекодержателя, що випливають з Кредитного договору (а також усіх додаткових угод до нього, які будуть укладені в майбутньому, інших договорів, які є невід’ємною частиною Кредитного договору, укладеного між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, відповідно до якого Іпотекодержатель, при виконанні Іпотекодавцями певних його умов, надає Іпотекодавцю кредит у розмірі 3000000 грн. з кінцевим строком повернення до 26 листопада 2008 року, з оплатою 22 річних за користування кредитом згідно умов Кредитного договору (повернення позички, сплати відсотків за її користування, а також сплати неустойки у розмірах та випадках, передбачених вищезазначеним договором).

Пунктом 1.3 Іпотечного договору передбачено, предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених в Кредитному договорі зобов’язань Іпотекодавця, а саме – нежиле приміщення –адміністративний корпус літ. А, загальною площею 558,30 кв.м., що знаходиться в місті Києві по вул. Лебедєва Миколи, будинок під №6, що належить Іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нежиле приміщення, виданого Головним управлінням з питань майна у м. Києві 9 жовтня 2001 року, зареєстрованого в Комунальному підприємстві Київське міське БТІ 12.10.2001 в книзі №47п-31 за р. №3928-П.

Згідно Довідки – характеристики №1292321, виданої Комунальним підприємством Київське міське БТІ 14.11.2007, загальна вартість зазначеного предмета іпотеки становила 288811, 42 грн.

За домовленістю сторін станом на дату укладення Іпотечного договору загальна вартість предмета іпотеки складала 5849415 грн.

Відповідно до укладеного між сторонами Кредитного договору, з урахуванням Договору №11, між сторонами була узгоджена сума боргу, яка становила 1782000 грн., і яку Позичальник зобов’язаний повернути 3 квітня 2009 року.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на наступне.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Дані положення кореспондуються зі ст. 525, 526 ЦК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач у порушення зазначених норм та умов Кредитного договору, своїх зобов’язань щодо своєчасного погашення суми кредиту та сплати нарахованих за кредитом процентів в повному обсязі не виконав.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 06.04.2009 р. до 16.12.2009 р. відповідачем було погашено 805703,93 грн. боргу. Нараховані відсотки за період з 21.11.2007 р. до 30.10.2009 р. відповідачем сплачені в повній сумі.

Враховуючи той факт, що відповідач сплатив 726413,42 грн. заборгованості за Кредитним договором, провадження у справі в цій частині на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України припинено, про що 16.12.2009 місцевим господарським судом винесено відповідну ухвалу.

Таким чином, враховуючи суму погашеної заборгованості, судова колегія встановила, що заборгованість відповідача за кредитом становить 976296,07 грн. та 13017,28 грн. за строковими відсотками, що підтверджується матеріалами справи.

Позивач, також просив стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне погашення кредиту за період з 03.11.2009 до 16.12.2009 в сумі 24126,55 грн. та за несвоєчасне погашення відсотків в сумі 220,44 грн. за період з 01.12.2009 до 16.12.2009.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.4 Кредитного договору передбачено, що у разі порушення строків погашення кредиту, Банк має право стягнути з Позичальника пеню за кожний день прострочки, включаючи день проплат. Пеня нараховується на суму прострочених платежів за кредитом із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості до дати здійснення платежу за кредитом у повному обсязі, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня.

У разі порушення строку сплати відсотків за кредитом, Банк має право стягнути з Позичальника пеню за кожний день прострочки, включаючи день проплат. Пеня нараховується на суму несплачених своєчасно відсотків із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості і до дати повного погашення заборгованості по відсотках, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня (п.7.5 Кредитного договору).

Таким чином, враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 24126,55 грн. та пені по простроченим процентам у сумі 220,44 грн., згідно розрахунку наданого позивачем.

Пунктом 2.1.5 Іпотечного договору передбачено, що Іпотекодержатель має право за рахунок предметів іпотеки задовольнити в повному обсязі вимог, що випливають з Кредитного договору на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, неустойку, пеню; витрати, пов’язані з пред’явленням вимоги за основним зобов’язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрати на утримання, збереження предметів іпотеки, а також інші збитки, завдані порушенням основного зобов’язання чи умов цього договору.

У відповідності до п.5.1 Іпотечного договору у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем умов Кредитного договору та/або порушення обов’язків встановлених даним договором, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов’язання Іпотекодавцем, а в разі його невиконання –звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з п.5.5 Іпотечного договору реалізація предметів іпотеки у разі звернення на нього стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Згідно з ст. 1 Закону України “Про іпотеку” під іпотекою розуміється вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 статті 33 Закону України “Про виконавче провадження” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

У відповідності до ч.1 ст. 7 Закону України “Про іпотеку” за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Частиною 1 статті 17 Закону України “Про іпотеку” іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Пунктом 4.2.1 Іпотечного договору передбачено, що іпотека припиняється у разі припинення зобов’язань, в тому числі дострокових, забезпечених іпотекою за цим договором.

Статтею 559 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи наведене та зважаючи на те, що основне зобов’язання відповідача, як Позичальника, за Іпотечним договором належним чином не виконано та не наступила жодна із обставин, яка є підставою припинення іпотеки, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з відповідача шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, є обґрунтованим і такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не спростовані належними та допустимими доказами відповідно до положень ст.ст.33,34 ГПК України зазначені вище обставини.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з’ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого суду, яким задоволені позовні вимоги повністю, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислова група „Рей+” на рішення Господарського суду м. Києва від 16.12.2009 року залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду м. Києва від 16.12.2009 року у справі 34/346 – без змін.

3. Матеріали справи №34/346 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді