Постанова № 8270309, 02.03.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2010                                                                                           № 21/101-40/375

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Євсікова О.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закрите акціонерне товариство "Концерн Алекс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 03.12.2009

у справі № 21/101-40/375 ( .....)

за позовом                               Закрите акціонерне товариство "Концерн Алекс"

до                                                   Департамент ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України

                                                  Міністерство внутрішніх справ України

третя особа позивача           

третя особа відповідача           ВАТ "Тернопільський завод "Оріон"

          Товариство з обмеженою відповідальністю "Арком"

          Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Конфітел"

          ТОВ "Доля і Ко ЛТД"

          Управління зв"язку при МВС України

про                                                   визнання незаконним рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Департаменту ресурсного забезпечення МВС України та Міністерства внутрішніх справ України про визнання незаконним рішення Тендерного комітету Департаменту ресурсного забезпечення МВС України про визнання переможцем тендеру на закупівлю товару за предметом “Переносні УКХ радіостанції ” ( Лот № 2 ) ТОВ “Арком”.

В ході розгляду справи 27.12.2007 р. позивач подав до суду заяву про зміну предмету позову у справі № 21/101, в якій просить суд визнати недійсним договір від 19.12.2006 р., укладений між Департаментом ресурсного забезпечення МВС України та Товариством з обмеженою відповідальністю “Арком” на суму 3.759.500 грн., і зобов‘язати Департамент ресурсного забезпечення МВС України повернути майно, а також зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Арком” повернути кошти в сумі 3.759.500,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва (суддя Пінчук В.І.) від 12.02.2009 р. у справі № 21/101 у позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 21/101 від 14.05.2009 р. рішення суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу ЗАТ «Концерн Алекс» без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.08.2009 р. у справі № 21/101 касаційну скаргу ЗАТ «Концерн Алекс» задоволено, рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За результатами нового розгляду справи Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2009 р. у справі № 21/101-40/375 (далі – Рішення суду) у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з даним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального права.

Скаржник, зокрема зазначає, що місцевий суд у даній справі невірно виклав факти, встановлені Господарським судом міста Києва у справі № 14/673-45/369, помилково надав преюдиціальне значення юридичній оцінці обставин цієї справи та у супереч вимог ст. 43 ГПК України не керувався належними матеріальними нормами ст. ст. 1, 24, 26, 27 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» для оцінки спірного протоколу № 55 від 16.10.2006 р..

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2010 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Концерн Алекс” і порушено апеляційне провадження у справі № 21/101-40/375, розгляд апеляційної скарги призначено на 09.02.2010 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2010 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 02.03.2010 р.

Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони, зокрема, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду та ін.

Позивач, відповідач-1 та треті особи своїми процесуальними правами не скористалися, у судове засідання не з’явилися, будь-яких заяв або клопотань від сторін до суду не надходило.

Тому, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов’язковою, а також з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні 02.03.2010 р. заперечував проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, 25.09.2006 р. за участю представників учасників тендеру відбулося розкриття тендерних пропозицій на підставі оголошення про проведення відкритих торгів на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти (протокол про розкриття тендерних пропозицій при здійсненні процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти № 45 від 25.09.2006 р. знаходиться в матеріалах справи).

Замовником торгів згідно з протоколом про розкриття тендерних пропозицій при здійсненні процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти № 45 від 25.09.2006р. був Департамент ресурсного забезпечення МВС України.

Предметом закупівлі була апаратура передавальна радіомовлення, телебачення та радіозв‘язку у кількості 6.400 одиниць, а саме: Лот № 1 “Мобільні УКХ радіостанції” – 500 одиниць, Лот № 2 “Переносні УКХ радіостанції” – 3.500 одиниць, Лот № 3 “Прихованоносимі УКХ радіостанції” – 2.400 одиниць.

Відповідно до п. 1.2 тендерної документації до участі у торгах запрошувались суб’єкти господарювання – юридичні та фізичні особи незалежно від форми власності, місця реєстрації та розташування, які у встановленому порядку повинні були звернутися з запитом про надання необхідних документів для участі у процедурі закупівлі, сплатити вартість тендерної документації в розмірі 210,60 грн. та подати тендерну пропозицію відповідно до вимог цієї тендерної документації.

Відповідно до п. 1.3 вказаної тендерної документації учасник може подавати пропозицію окремо по кожному лоту, по кількох або всіх лотах за формою, передбаченою додатком № 2 до тендерної документації.

Тендерна пропозиція учасника складається з комерційної та технічної частин ( п. 4.1 тендерної документації).

Комерційна частина має включати інформацію про ціну без ПДВ та з ПДВ.

Технічна частина має містити відомості про предмет закупівлі, а саме: технологічне призначення і опис обладнання; технічні характеристики обладнання; гарантійний термін експлуатації обладнання та перелік сертифікованих сервіс – центрів в обласних центрах України, що здійснюють гарантійний ремонт, згідно з гарантійними талонами учасника.

Позивач у позовній заяві зазначає, що ЗАТ “Концерн Алекс” була надана для участі в тендері тендерна пропозиція, яка відповідала вимогам тендерної документації.

При розкритті тендерних пропозицій, тендерна пропозиція ЗАТ “Концерн Алекс” щодо Лоту № 2 (переносні УКХ радіостанції – 3.500 одиниць), як зазначає у позовній заяві останній, була найкращою за ціною – 938,76 грн. за одиницю товару, а також за своїми технічними характеристиками мала певні переваги над пропозиціями інших учасників.

Разом з тим, як стверджує позивач, рішенням Тендерного комітету ДРЗ МВС України тендерна пропозиція ЗАТ “Концерн Алекс” була відхилена з підстав невідповідності переносної радіостанції запропонованої позивачем (“Аlcom Al-F11” ) технічним умовам ТУ У 64.2-24924430-001-2003 в частині зовнішнього вигляду, конструктивного виконання, габаритних розмірів та маркування, а переможцем процедури закупівлі щодо Лота № 2 за результатами оцінки тендерних пропозицій була визнана і акцептована тендерна пропозиція ТОВ “Арком”, що стало причиною звернення позивача із скаргою до спеціальної контрольної комісії з питань державних закупівель при Рахунковій палаті України, внаслідок чого торги були призупинені з 18.10.2006 р. по 23.11.2006 р.

В подальшому позивач 22.11.2006 р. звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Департаменту ресурсного забезпечення МВС України про визнання незаконним рішення Тендерного комітету департаменту ресурсного забезпечення МВС України про визнання переможцем тендеру на закупівлю товару за предметом “Переносні УКХ радіостанції” (Лот №2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Арком” та про зобов‘язання відповідача-1 визнати переможцем торгів позивача відповідно до п. 7 ст. 26 Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” та укласти угоду з переможцем.

Ухвалою Господарського суду м. Києва № 14/673 від 21.12.2006 р. провадження у справі було припинено на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України.

Позивач у заяві про зміну предмету позову від 27.12.2007 р. просив суд визнати договір від 19.12.2006 р., що був укладений між Департаментом ресурсного забезпечення МВС України (відповідачем-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Арком” (третьою особою–2) недійсним, оскільки вважає, що факт укладення спірного договору між відповідачем-1 та третьою особою-2 порушує його право бути обраним переможцем торгів, а також вважає, що відповідачем-1 порушені вимоги Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” при проведенні процедури закупівлі, оскільки спірний договір був укладений під час розгляду справи № 14/673 в суді.

Відповідно до ст. 37-1 Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) замовник, з моменту отримання копії позовної заяви призупиняє процедуру закупівлі та не має права укладати договір про закупівлю крім випадків, коли за скаргою цієї ж самої особи з такого самого приводу Комісією було прийняте рішення в порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону.

Судом встановлено, що відповідач–1 уклав договір на постачання продукції з переможцем торгів за лотом № 2 – ТОВ “Арком” лише після отримання рішення Спеціальної контрольної комісії з питань державних закупівель при Рахунковій палаті України № 42/11-СКК-36 від 07.12.2006 р., в якому зазначено, що скаргу Закритого акціонерного товариства “Концерн Алекс” № 2/18 від 18.10.2006 р. залишено без задоволення з тих підстав, що замовником (відповідачем-1) при проведенні тендеру не було порушено вимог чинного законодавства, а тому немає підстав вважати, що спірний договір був укладений з порушенням вимог ст. 37-1 Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”.

Твердження позивача про те, що укладений між ДРЗ МВС України та ТОВ “Арком” договір від 19.12.2006 р. був підписаний з порушенням статей 1, 14 Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, а саме, як зазначає позивач у поясненнях від 28.01.2009 р., право на укладання договору про закупівлю у відповідача-1 було відсутнє, хоча таке право належало тільки відповідачу-2 як розпоряднику бюджетних коштів, призначених на закупівлю, оскільки вони є окремими юридичними особами, судом до уваги не приймається з наступних підстав.

Відповідно до п. 36 ст. 1 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів є бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.

Відповідно до ст. 21 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Згідно п. 3 ст. 22 зазначеного Кодексу головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України чи рішенні про місцевий бюджет, доводить у встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів) відомості про обсяги асигнувань, забезпечує управління бюджетними асигнуваннями.

Відтак, відповідач-1 мав право укладати угоду про закупівлю товарів за державні кошти відповідно до Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”.

Позивач в обґрунтування заявлених вимог звертає увагу, зокрема, на межі здійснення цивільних прав встановлених ст. 13 ЦК України в контексті норм ст. 2-2 Закону України «Про закупівлю товарів робіт і послуг за державні кошти».

На думку позивача, спірний договір укладено із порушенням зазначених норм та ст.ст. 37, 37-1 зазначеного Закону. З урахуванням наведеного позивач вважає наявними підстави для реалізації приписів ст. 13 ЦК України, а саме: усунення зловживання своїми правами відповідача.

Окрім цього, позивач вважає договір, укладений сторонами 19.12.2007 р., недійсним у розумінні ст. 215 ЦК України та ст. 34 Закону України «Про закупівлю товарів робіт і послуг за державні кошти» та таким, що суперечить п. 4 ст. 2 Закону України «Про закупівлю товарів робіт і послуг за державні кошти».

Окрім наведених обставин та норм позивач в обґрунтування своєї правової позиції посилається також на ст.ст. 13, 16, 216, 236 ЦК України, ст. 20 ГК України, ст. ст. 2, 36 Закону України «Про закупівлю товарів робіт і послуг за державні кошти».

Як свідчать матеріали справи, відповідач-2 та третя особа-2 заявлені вимоги вважають необґрунтованими, а спірний договір - укладеним із дотриманням вимог законодавства, зокрема, Закону України «Про закупівлю товарів робіт і послуг за державні кошти».

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення, надані сторонами, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 4 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона зобов'язана довести обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням ст. 111-12 ГПК України щодо обов'язковості вказівок Вищого господарського суду України у справі (постанова від 18 серпня 2009 року) дослідженню у даній справі підлягає саме наявність підстав для визнання недійсним договору у розумінні норм ст.ст. 215, 216 ЦК України та процесуальні вимоги щодо складу учасників спору у таких справах.

Окрім цього Вищий господарський суд України вказав на необхідність надати оцінку заявам позивача відповідно до приписів ст. 22 ГПК України про зміну предмету позову, відповідно до якої останній просив суд визнати недійсним договір від 19.12.2006 рік, укладений між відповідачем-1 та третьою особою-2, зобов'язати сторони недійсного договору повернути другій стороні в натурі все, що вони незаконно отримали на виконання цього правочину.

На даних вказівках акцентує увагу і сам відповідач-2 у наданих суду поясненнях в порядку ст.ст. 4-5, 22 ГПК України.

З урахуванням приписів ст. 35 ГПК України факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, місцевий суд дійшов вірного висновку про необхідність враховувати рішення Господарського суду м. Києва у справі № 14/673-45/369 від 02.04.2008 р. при вирішенні даного спору по суті.

Зазначене рішення Господарського суду м. Києва у справі № 14/673-45/369 від 02.04.2008 р. залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2008 р. Постановою Вищого господарського суду України від 24 грудня 2008 р. № 14/673-45/369 постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2008 р. залишено без змін. Таким чином, вказане рішенням набрало закрої сили та є чинним станом на день розгляду судом спору у справі № 21/101-40/375.

Предметом спору у справі № 14/673-45/369 було визнання незаконним рішень, відновлення становища, яке існувало до порушення та зобов'язання вчинити дії за позовом ЗАТ «Концерн «Апекс» (позивач у справі) до Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України; Міністерства внутрішніх справ України (відповідачі у справі), предметом дослідження у зазначеній справі – законність рішення щодо визначення результатів тендеру.

Суд звертає увагу, що зазначені обставини, а саме порушення норм Закону України «Про закупівлю товарів робіт і послуг за державні кошти» відповідачами, позивач вважає однією із підстав визнання недійсним спірного договору.

Так, за результатом розгляду справи № 14/673-45/369 судом встановлено, що в оскаржуваному протокольному рішенні тендерного комітету Департаменту ресурсного забезпечення МВС України щодо оцінки тендерних пропозицій за процедурою відкритих торгів з урахуванням тверджень позивача щодо відповідності його пропозиції встановленим кваліфікаційним вимогам, - подана інша радіостанція, яка не відповідає тендерній документації та, відповідно, судом встановлено правомірність відхилення пропозиції.

Окрім цього, судом встановлено дотримання відповідачами норм Закону України «Про закупівлю товарів робіт і послуг за державні кошти» при порівнянні тендерних пропозицій та виборі переможця.

Як зазначалось вище, серед підстав визнання недійсним спірного договору позивачем наведено, серед іншого, момент укладення договору (в період оскарження).

З огляду на набрання судовим рішенням у справі № 14/673-45/369 законної сили та інших встановлених обставин колегія суддів вважає вказані твердження позивача необґрунтованими.

З урахуванням наведеного законність рішення тендерного комітету про відхилення пропозиції позивача станом на момент розгляду спору у даній справі вказує на законність дій щодо укладення спірного договору.

Стосовно застосування норм ст.ст. 215, 216 ЦК України та врахування процесуальних вимог щодо складу учасників спору у таких справах колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до норм ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою, (ст. 216 ЦК України).

Зазначені норми встановлюють як підстави недійсності правочину так і правові наслідки.

Враховуючи наведене, а також ст. 203 ЦК України оцінці підлягає дотримання сторонами (за спірним правочином) вимог законодавства.

Встановлені попередньо обставини виключають підстави недійсності, встановлені законом (зокрема недотримання норм Закону України «Про закупівлю товарів робіт і послуг за державні кошти»), та відповідну нікчемність.

За результатом наведеного вимоги позивача як заінтересованої особи, яка не є стороною за спірним правочином, з підстав недотримання вимог Закону України «Про закупівлю товарів робіт і послуг за державні кошти» (зокрема ст. 37-1) колегія суддів вважає необґрунтованими з урахуванням ст.ст. 32, 33, 35 ГПК України.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про закупівлю товарів робіт і послуг за державні кошти» оскарження процедур закупівель, рішень, дій або бездіяльності замовника у судовому порядку здійснюється з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Позивач в обов'язковому порядку направляє Державному казначейству України, Антимонопольному комітету України, замовнику, а також Тендерній палаті України завірену копію позовної заяви протягом трьох робочих днів після її подання до суду, до якої додаються документальне підтвердження подання її до суду, а також завірена копія ухвали суду про відкриття (порушення) провадження у справі. У разі, якщо на момент направлення копії позовної заяви ухвала суду ще не надійшла, позивач зобов'язаний направити завірену копію ухвали суду протягом 20 календарних днів з моменту направлення копії позовної заяви.

Замовник, з моменту надходження копії позовної заяви, призупиняє процедуру закупівлі та не має права укладати договір про закупівлю, крім випадків, коли за скаргою цієї ж самої особи з такого самого приводу Комісією було прийнято рішення в порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону.

Державне казначейство України та його органи з моменту надходження копії позовної заяви зобов'язані не здійснювати оплату, пов'язану з процедурою, яка оскаржується, незалежно від того, чи був укладений договір про закупівлю, крім випадків, коли за скаргою цієї ж самої особи з такого самого приводу Комісією було прийнято рішення в порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону.

Беручи до уваги припис зазначеної статті, позивачем реалізовано право судового оскарження в межах розгляду справи № 14/673-45/369.

При цьому судовому оскарженню передувало оскарження в порядку ст. 37 Закону України «Про закупівлю товарів робіт і послуг за державні кошти». Рішенням Спеціальної контрольної комісії з питань державних закупівель при Рахунковій палаті України від 04.12.2006 р. № 42/11-СКК-36 р. встановлено, що тендерна пропозиція відхилена на підставі ч. 1 ст. 27 Закону України «Про закупівлю товарів робіт і послуг за державні кошти» як така, що не відповідає вимогам тендерної документації та від мовлено у задоволенні скарги.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що спірний договір укладено 19.12.2007 р. за результатом реалізації права на досудове оскарження позивачем.

Тобто, оскарження в подальшому дій в розумінні ст. 37-1 Закону України «Про закупівлю товарів робіт і послуг за державні кошти» не встановлює нікчемність правочину, оскільки відповідно до норм даної статті замовник, з моменту надходження копії позовної заяви, призупиняє процедуру закупівлі та не має права укладати договір про закупівлю, крім випадків, коли за скаргою цієї ж самої особи з такого самого приводу Комісією було прийнято рішення в порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону.

Беручи до уваги наведене, подана позивачем заява 27.12.2007 р. про зміну предмету підстав позову відповідає обставинам справи з огляду на розгляд даних вимог в межах справи № 14/673-45/369.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2009 р. у справі № 21/101-40/375 прийнято з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для розгляду спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені скаржником при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на апелянта.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну Закритого акціонерного товариства “Концерн Алекс” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2009 р. у справі № 21/101-40/375 – без змін.

2. Матеріали справи № 21/101-40/375 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді