Постанова № 8270238, 04.03.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2010                                                                                           № 26/386

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Моторного О.А.

суддів:           

при секретарі           

за участю представників:

від позивача           Касько І.А.,

від відповідача          не з’явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО»

на рішення Господарського суду м.Києва від 03.12.2009

у справі № 26/386 ( .....)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Сімекс-Агро»

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО»

про                                                   стягнення 398580,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Концерн «Сімекс-Агро» (позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» (відповідача) 280001,86 грн. основного боргу, 26676, 89 грн. пені, 56000,37 грн. штрафу та 35901,61 грн. – 30% річних за користування чужими коштами, а всього 398580,73 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2009 у справі № 26/386 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 280001,86 грн. основного боргу, 26676,89 грн. пені, 56000,37 грн. штрафу, 35901,61 грн. – 30% річних за користування чужими коштами, 3985,81 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Підставами для скасування рішення відповідач вважає невідповідність висновків викладених у рішенні суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що рішення відповідає чинному законодавству України та прийняте на підставі правильно та об’єктивно встановлених обставин по справі з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення – без змін.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне:

03.03.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» (відповідачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Концерн «Сімекс–Агро» (позивачем) був укладений договір купівлі–продажу № 01, відповідно до умов якого відповідач як продавець зобов’язався передати покупцю товар (насіння та засоби захисту рослин), а позивач як покупець зобов’язався прийняти та оплатити вказаний товар на умовах цього договору.

Згідно з п. 3 договору товар може передаватися покупцю партіями та вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних.

Пунктом 5 договору визначено порядок розрахунків за товар. Так, відповідно до п.5.1 вказаного договору покупець здійснює попередню оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках, що є невід’ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 5.3 договору № 01 від 03.03.2009 попередня оплата товару проводиться наступним чином:

- 100% від вартості товару оплачується покупцем, згідно додатку № 01 до цього договору в строк до 03.04.2009;

- 100% від вартості товару оплачується покупцем, згідно додатку № 02 до цього договору в строк до 20.04.2009;

- 100% від вартості товару оплачується покупцем, згідно додатку № 03 до цього договору в строк до 15.05.2009.

Терміни поставки товару також визначені у кожному із зазначених вище додатках.

На виконання умов договору № 01 від 03.03.2009 позивач на розрахунковий рахунок Вінницької філії ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» перерахував попередню оплату за товар в сумі 839840,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме: № 63 від 20.03.2009 на суму 105840,00 грн., № 1721 від 07.04.2009 на суму 400000,00 грн., № 1728 від 09.04.2009 на суму 90000,00 грн., №1729 від 09.04.2009 на суму 80000,00 грн., № 1733 від 10.04.2009 на суму 94000,00 грн., № 1735 від 13.04.2009 на суму 70000, 00 грн.

Однак, відповідач поставив товар лише на суму 559838,14 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-ВН 00001 від 23.03.2009 на суму 105840,00 грн., № РН–ВН 00004 від 16.04.2009 на суму 190512,00 грн., № РН–ВН 00009 від 24.04.2009 на суму 184507,20 грн., № РН–ВН 00010 від 08.05.2009 на суму 78978,94 грн.

У зв’язку з недопоставкою товару у строки передбачені договором, позивач звернувся до відповідача з листом № 33 від 27.04.2009 з вимогою повернути кошти в сумі недопоставленого товару, а також надіслав претензію № 39 від 15.05.2009, в якій на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України вимагав повернути сплачені грошові кошти в сумі 280001,25 грн.

Надіслання та отримання вказаних листа і претензії підтверджується відмітками представника відповідача, що містяться на повідомленнях про вручення поштового відправлення за № 158535 від 30.04.2009, № 192130 від 21.05.2009.

Проте, відповідач відповіді на лист та претензію позивачу не направив, кошти не повернув.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що відповідно до додаткової угоди № 01-1 до договору від 03.03.2009 у випадку неотримання коштів на розрахунковий рахунок продавця в строк визначений у п. 5.3 договору купівлі-продажу № 01 від 03.03.2009, продавець має право не поставляти продукцію покупцю та в односторонньому порядку розірвати договір та вважати його таким, що припинив свою дію. Оскільки позивач не виконав умови договору та додаткової угоди не оплатив товар на умовах визначених у п. 5.3 договору, відповідач вважає, що у нього не виник обов’язок поставити товар.

Однак, із такими доводами відповідача колегія суддів не може погодитись, оскільки умовами договору передбачено, що поставка товару може здійснюватись партіями, терміни поставки товару визначені у додатках до договору і позивач здійснював попередню оплату товару.

Враховуючи те, що позивач перерахував відповідачу попередню оплату за товар у розмірі 839840,00 грн., а відповідач поставив позивачу товар лише на суму 559838,14 грн., колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення на підставі ч. 1 ст. 670 та ч. 2 ст. 693 ЦК України про задоволення позовних вимог в частині стягнення 280001,86 грн. суми основного боргу.

Крім суми основного боргу позивач також просив стягнути з відповідача на його користь 26676,89 грн. пені, 56000,37 грн. штрафу та 35901,61 грн. 30% річних за користування чужими коштами.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Правочини щодо забезпечення виконання зобов’язання вчинюється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

У пункті 8 договору № 01 від 03.03.2009 сторони визначили відповідальність сторін.

Так, згідно п. 8.2 договору № 01 від 03.03.2009 за прострочення виконання зобов’язання продавець зобов’язаний сплатити на користь покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 8.4 вказаного договору, продавець у випадку порушення умов поставки товару, сплачує на користь покупця штраф в розмірі 20% від вартості непоставленого товару.

У п. 8.6 договору № 01 від 03.03.2009 сторони згідно п. 2 ст. 625 ЦК України дійшли згоди, що продавець у випадку прострочення поставки товару за користування коштами покупця сплачує на користь останнього 30 % річних.

Перевіривши правильність розрахунку позивачем суми пені у розмірі 26676,89 грн., штрафу у розмірі 56000,37 грн. та 30 % річних 35901,61 грн, колегія суддів дійшла висновку, що позивач здійснив розрахунок з урахуванням норм матеріального права та у відповідності умов договору, погоджених сторонами.

Однак, відповідачем до суду апеляційної інстанції було подано клопотання про зменшення розміру пені та штрафу на 99 % відсотків на підставі ч. 3 ст. 83 ГПК України, ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України. В клопотанні відповідач просить суд врахувати, що відповідач прострочив виконання зобов’язання на небагато днів; задоволення надмірно великого розміру нарахованих штрафних санкцій унеможливить виконання інших зобов’язань відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Згідно зі ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи те, що відповідач частково виконав зобов’язання з поставки товару позивачеві, договором передбачено і пеню і штраф, а також збільшено, встановлений законом розмір відсотків за користування коштами до 30 % річних, колегія суддів вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір штрафу, нарахованого позивачем до 50 %, що складатиме 28000,19 грн. (56000,37 грн. / 2 = 28000,19 грн.).

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2009 у даній справі підлягає зміні в частині стягнення суми штрафу та відповідно судових витрат.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 4 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2009 у справі №26/386 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А, код 25591321 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Сімекс–Агро» (22525, Вінницька обл., Липовецький район, с.Зозів, вул. Леніна, 41, код 32513287) 280001,86 грн. (двісті вісімдесят тисяч одну гривню 86 коп.) основного боргу, 26676,89 грн. (двадцять шість тисяч шістсот сімдесят шість гривень 89 коп.) пені, 28000,19 грн. (двадцять вісім тисяч гривень 19 коп.) штрафу, 35901,61 грн. (тридцять п’ять тисяч дев’ятсот одну гривню 61 коп.) – 30% річних за користування чужими коштами, 3705,81 грн. (три тисячі сімсот п’ять гривень 81 коп.) державного мита та 219,42 грн. (двісті дев’ятнадцять гривень 42 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.».

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Сімекс–Агро» (22525, Вінницька обл., Липовецький район, с.Зозів, вул. Леніна, 41, код 32513287) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А, код 25591321 ) 140,00 грн. (сто сорок гривень 00 коп.) відшкодування витрат зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги.

4.          Видати накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5.          Матеріали справи №26/386 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

05.03.10 (відправлено)