Постанова № 8270254, 22.02.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2010                                                                                           № 37/757

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Корсака В.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача: представник – Тарасов І.М. – за довіреністю,

від відповідача: представник – Головко І.І. – за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Завод "Ленінська кузня"

на рішення Господарського суду м.Києва від 09.12.2009

у справі № 37/757 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Йотунгард"

до                                                   ВАТ "Завод "Ленінська кузня"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 1739861,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Йотунгард” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня» про стягнення 1739861,86 грн., в тому числі 1584096,37 грн. – основного боргу, 136927,54 грн. – пені, 18837,95 грн. – процентів річних за невиконання грошових зобов’язань, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати отриманого товару за Договором купівлі-продажу товару №27/2009 від 27.02.2009 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, зокрема, на те, що в порушення умов Договору купівлі-продажу товару №27/2009 від 27.02.2009 р., укладеного між позивачем та відповідачем, відповідач не сплатив позивачеві за поставлений товар.

В зв’язку з неявкою відповідача, належно повідомленого про час та місце судового засідання, суд розглянув справу на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2009 року у даній справі позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення на користь позивача суми основного боргу в розмірі 160217,37 гривень, сум пені в розмірі 23726,41 гривень, інфляційних втрат в розмір 4322,64 гривень, та 3% річних в розмірі 12587,26 гривень, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що заборгованість відповідача за Договором становила 1288 985,00 грн., а не 1559 149 грн., як зазначено в позовних вимогах, оскільки змінився курс гривні (валюта платежу за Договором), що є підставою згідно умов додаткової угоди № 2 від 27.02.2009 р. до Договору для зменшення ціни Договору.

Крім того, апелянт зазначає, що відповідачу додатково було поставлено товар на суму 109947,60 грн. згідно видаткової накладної № РН-00124 від 30.04.2009 р., строк поставки якого не був обумовлений ані умовами Договору, ані специфікацією № 1 до Договору. Таким чином, штрафні санкції на суму 109947,60 грн. не підлягають нарахуванню.

Представником позивача надано відзиви на апеляційну скаргу, в яких він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 09.12.2009 року - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу товару № 27/2009 від 27.02.09 р., відповідно до умов якого позивач (продавець) продає, а відповідач (покупець) купує антикорозійні лакофарбові покриття (товар) для антикорозійного захисту корпусу хімзаводу по проекту СТ207-2 та своєчасно здійснює його оплату за умовами даного договору. Сторони погодили та в 2.1. та 2.2. Договору купівлі-продажу товару № 27/2009 від 27.02.2009 р. визначили, що товар продається продавцем окремими партіями на протязі дії даного договору; обсяг, асортимент та термін продажу товару визначається окремо у рахунках-фактурах та Специфікації № 1, що є невід’ємними частинами даного договору.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. та 5.3. Договору розрахунки за поставку товару здійснюються в безготівковому порядку на умовах: відстрочки платежу; покупець зобов’язується повністю розрахуватися з продавцем не пізніше 15 травня 2009 року, датою розрахунку вважається дата надходження коштів на рахунок продавця.

За умовами Специфікації №1 від 27.02.2009 року до даного Договору (надалі – Специфікація № 1) оплата за товар, перелічений в ній, на загальну суму 1449 202,37 гривень повинна бути проведена до 15.05.09 року.

Відповідний товар на загальну суму 1449 202,37 гривень, перелічений в Специфікації №1, був поставлений відповідачу згідно видаткових накладних № РН-00064 від 02.03.2009 р. на суму 515 878,86 грн., № РН-00100 від 13.04.2009 р. на суму 43 251,12 грн., № РН-00102 від 13.04.2009 р. на суму 36 719,52 грн., № РН-00101 від 13.04.2009 р. на суму 33 807,36 грн., № РН-00123 від 30.04.2009 р. на суму 226 856,16 грн., та № РН-00081 від 18.03.2009 р. на суму 592 689,35 грн.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України закріплено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За поставлений товар відповідач розрахунок не здійснив, у зв’язку з чим виникла заборгованість відповідача за даним Договором.

Щодо доводів апелянта про те, що сума основного боргу відповідача за Договором становить 1398 932,60 грн., судова колегія вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Сторони досягли взаємної згоди та в п.4.2. Договору встановили, якщо курс гривні до долара США на торгах Міжбанківської валютної біржі за період з дати підписання договору змінюється більше, ніж на 2 відсотка, вступає в дію Додаткова угода №2 , що є невід’ємною частиною Договору.

Дане питання не було досліджено судом першої інстанції, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно умов додаткової угоди № 2 від 27.02.2009 року до Договору, доданої відповідачем до апеляційної скарги, сума даного Договору дорівнює сумі, що передбачена у специфікації до нього.

Також, додатковою угодою №2 від 27.09.2009 року передбачено, що сума договору змінюється, якщо у день, що передує дню платежу, курс гривні, що є валютою платежу по даному договору, стосовно долара США зміниться порівняно з курсом гривні стосовно до долара США на день, який передує дню підписання Договору, більше ніж на 2 (два) %, що становить 9 (дев’ять) гривень 00 коп. за 1 долар США, зміниться і сума даного Договору у відповідній пропорції.

При цьому, сторони домовилися, що курс гривня/долар США визначається як середнє зважене між купівлею-продажем вищезазначених валют на Міжбанківській валютній біржі в м. Києві.

Таким чином на день укладання договору сума в Специфікації №1 до договору становила 1449202,37 гривень, що в еквіваленті до долара США, виходячи з курсу 9 грн.00 коп. за 1 долар США, складало 161 022,49 доларів США.

З огляду на інформацію з офіційного сайту РБК Україна, додану відповідачем до апеляційної скарги, станом на 09.12.09 року, тобто на день винесення рішення місцевим господарським судом, долар США коштував в середньому 7,9960/8, 0140 гривень за долар США, що в середньому склало середньозважену ціну 8,005 гривень за долар США.

Таким чином, судовою колегією встановлено, що реальна вартість продукції у відповідності до умов додаткової угоди №2 від 27.02.2009 року до Договору на день винесення рішення судом першої інстанції в перерахунку гривня/долар, склала суму 1288985,00 гривень, виходячи з суми боргу у розмірі 161022,49 грн. та середньозваженої ціни 8,005 грн. за 1 долар США.

Крім того, судова колегія зважає на те, що відповідачу додатково було поставлено товар на суму 109 947,60 гривень згідно видаткової накладної № РН-00124 від 30.04.09 року, строк поставки якого не був обумовлений ані умовами Договору, ані Специфікацією №1. Даний товар був поставлений відповідачеві на підставі рахунку фактури.

Отже, загальна вартість товару, поставленого позивачем за Договором, складає 1398 932,60 грн., в тому числі вартість продукції згідно умов Додаткової угоди № 2 у сумі 1288985,00 грн. та вартість продукції згідно видаткової накладної № РН-00124 від 30.04.09 року у сумі 109947,60 грн.

Таким чином, через неправильне визначення умов договору, судом 1-ї інстанції було помилково стягнуто з відповідача суму основного боргу в розмірі 1559149,97 грн., 24 946,40 грн. інфляційних нарахувань, 136 927,54 грн. пені за порушення договірного зобов’язання та 18 837,95 грн. трьох % річних.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В ч.1 ст.624 Цивільного Кодексу України передбачено, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В даному випадку умовами договору передбачено нарахування пені за його невчасне виконання сторонами.

Відповідно до п. 6.2. Договору купівлі-продажу товару №27/2009 від 27.02.2009 р., у випадку затримки оплати за отриманий товар, покупець сплачує пеню продавцю у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (на час нарахування пені) від суми, що належить до сплати за кожен день прострочення.

Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. передбачено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період ,за який нараховується пеня.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що сума основного боргу, як зазначено вище, складає 1288985,00 гривень, за прострочення виконання зобов’язань з відповідача має бути стягнуто:

- пеню у сумі 113201,13 грн. згідно наступного розрахунку: за період 16.05.09-14.06.09 (30 днів) за ставкою НБУ 12% сума пені складає 25426,55 грн., за період 15.06.09-11.08.09 (58 днів) за ставкою НБУ 11% - 45061,50 грн., за період 12.08.09-09.10.09 (59 днів) за ставкою НБУ 10,25 % - 42713,08 грн.;

- 3% річних у сумі 6250,69 грн. за період 16.05.09-09.10.09 (147 днів);

- інфляційні нарахування у сумі 20623,76 грн. за період 16.05.09-09.10.09, враховуючи середній індекс інфляції 1,016.

Таким чином, судовою колегією встановлено, що з відповідача помилково стягнуто 160217,37 грн. – основного боргу, 23726,41 грн. – сум пені, 4322,64 грн. – інфляційних втрат, 12587,26 грн. – 3% річних.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене та зважаючи на те, що товар на суму 109947,60 грн. був поставлений відповідачу на підставі рахунку-фактури, наданого відповідачу згідно видаткової накладної № РН-00124 від 30.04.09 року, судова колегія вважає, що штрафні санкції на зазначену суму не підлягають нарахуванню, оскільки строк поставки даного товару не був обумовлений ані умовами договору, ані Специфікацією №1, тобто в даному випадку, немає прострочення виконання зобов’язань боржником.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази наявні у справі, колегія суддів констатує, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час розгляду даної справи.

З огляду на вищевказане, місцевий суд помилково дійшов висновку щодо того, що позовні вимоги за Договором купівлі-продажу №27/2009 від 27.02.2009 року - є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Натомість, з огляду на вищевикладені обставини, розглядаючи їх в сукупності, та виходячи з системного аналізу норм законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2009 р. у даній справі прийнято з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід змінити в частині стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.49 ГПК України державне мито за подання апеляційної скарги слід покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня» на рішення Господарського суду м. Києва від 09.12.2009 року задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2009 року у справі № 37/757 - змінити. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня» (04176, м. Київ, вул. Електриків, 26, код ЄДРПОУ 14312364) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Йотунгард” (01024, м. Київ, вул. Шовковична, 24, код ЄДРПОУ 33103618) 1398932 (один мільйон триста дев’яносто вісім тисяч дев’ятсот тридцять дві) грн. 60 коп. основного боргу, 20623 (двадцять тисяч шістсот двадцять три) грн. 76 коп. інфляційних нарахувань, 6250 (шість тисяч двісті п’ятдесят) грн. 69 коп. трьох процентів річних, 113201 (сто тринадцять тисяч двісті одна) грн. 13 коп. пені, 15390 (п’ятнадцять тисяч триста дев’яносто ) грн. 08 коп. витрат по сплаті державного мита, 208 (двісті вісім) грн. 75 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.”

3. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Йотунгард” (01024, м. Київ, вул. Шовковична, 24, код ЄДРПОУ 33103618) на користь Відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня» (04176, м. Київ, вул. Електриків, 26, код ЄДРПОУ 14312364) 1004 (одну тисячу чотири) грн. 27 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Повернути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня» (04176, м. Київ, вул. Електриків, 26, код ЄДРПОУ 14312364) суму у розмірі 7695 (сім тисяч шістсот дев’яносто п’ять) грн. 04 коп., зайво сплаченої за подання апеляційної скарги згідно платіжного доручення № 2236 від 17.12.2009 р.

5. Матеріали справи № 37/757 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді