Постанова № 8269036, 24.02.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.02.2010 р. справа №16/348пд

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:суддів

за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_1 за довір. № 2335 від 10.08.2009р. від відповідача 1:

від відповідача 2:не з"явився

Бессараба Р.В. - директор за протоколом № 34 від 31.07.2009р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг" м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від13.01.2010 року по справі№16/348пд за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_3, що мешкає у м. Донецьку до1. підприємства з іноземними інвестиціями "Автоінвестстрой-Донецьк" м. Донецьк 2. товариства з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг" м. Київ в особі відокремленого підрозділу товариства з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг" м. Донецьк провизнання договору фінансового лізингу № 139 від 05.07.2007р. недійсним Господарський суд Донецької області (суддя Манжур В.В.) рішенням від 13.01.2010р. задовольнив позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, що мешкає у м. Донецьку до товариства з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг" м. Київ в особі відокремленого підрозділу товариства з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг" м. Донецьк про визнання договору фінансового лізингу № 139 від 05.07.2007р. недійсним. У задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємства ОСОБА_3, що мешкає у м. Донецьку до підприємства з іноземними інвестиціями "Автоінвестстрой-Донецьк" м. Донецьк про визнання договору фінансового лізингу № 139 від 05.07.2007р. недійсним відмовив. Крім того, суд стягнув з відповідача-2 на користь позивача витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ "АІС-Лізинг" м. Київ звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 13.01.2010р. у справі № 16/348пд скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, заявник вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо визнання спірного договору недійсним, оскільки різна вантажопідйомність автомобілів, яка зазначена в реєстраційних документах та специфікації до спірного договору не є підставою для визнання договору фінансового лізингу № 139 від 05.07.2007р. недійсним.

Позивач рішення господарського суду Донецької області від 13.01.2010р. у справі № 16/348пд вважає законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач-1 свого представника у судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення 19.02.2010р.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача-2, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, що мешкає у м. Донецьку звернувся до суду з позовом до підприємства з іноземними інвестиціями "Автоінвестстрой-Донецьк" м. Донецьк та товариства з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг" м. Київ про розірвання договору фінансового лізингу № 139 від 05.07.2007р., посилаючись на ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України та ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг".

10.12.2009р. позивач змінив позовні вимоги та просив суд визнати договір фінансового лізингу № 139 від 05.07.2007р. недійсним, посилаючись на те, що зазначена у реєстраційних свідоцтвах на автомобілі вантажопідйомність - 7 690 кг не відповідає Специфікації (додаток № 2 до договору), згідно якої вантажопідйомність складає 17 750 кг, у звязку з чим позивач був позбавлений можливості використовувати автомобілі за призначенням. Судом заяву прийнято та розглянуто по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.07.2007р. між товариством з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг" (Лізингодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № 139 (а.с. 9-14).

Відповідно до п. 1.1 Договору Лізингодавець (ТОВ "АІС-Лізинг") надає в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу Лізингоодержувачу (СПД ОСОБА_4) предмет лізингу, найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведена в Специфікації (Додаток № 2 до договору) для власного користування Лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Відповідно до п. 1.4. Договору продавцем (Постачальником) майна, зазначеного в Специфікації (Додаток № 2 до договору) є підприємство з іноземними інвестиціями "Автоінвестстрой-Донецьк". Вибір продавця (Постачальника) предмету лізингу по даному договору фінансового лізингу був здійснений Лізингоодержувачем.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов"язки.

У відповідності до вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог закону (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про лізинг" лізинг - це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні Лізингодавцем у виключне користування на визначений строк Лізингоодержувачу майна, що є власністю Лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з Лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати Лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Договір лізингу за своєю правовою природою є різновидом договорів про передачу майна у користування (договір найму). Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються також загальні положення про купівлю-продаж.

Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів (ст. 3 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який Лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст. 6 Закону України „Про фінансовий лізинг”).

В специфікації (Додаток № 2 до договору) сторони визначили, що предметом договору є автомобіль FAW CA 3252, двигун CA6DL1-31 (ЄВРО 2), 7700см3, 310 к.с., турбодизель, інтеркулер, 9-ст. КПП, блокіровка диференціала ведучих мостів (міжколісна та міжосьова), кабіна 1 спальне місце, колісна формула 6х4, самоскид, заднє розвантаження, в/п 17 750 кг, обєм кузова 18 м3, ГУР, АБС, автомагнітола, кондиціонер, кількість автомобілів - 3 одиниць (а.с. 16).

З матеріалів справи вбачається, що сторонами були погодженні усі істотні умови договору лізингу: предмет договору та його загальні умови, строк лізингу, лізингові платежі та порядок розрахунків, передача предмета лізингу, використання, технічне обслуговування та ремонт майна, поліпшення майна, страхування майна, право контролю, реєстрація предмета лізингу, вилучення майна, відповідність сторін тощо.

17.08.2007р. між сторонами був підписаний акт приймання-передачі майна, в якому зазначені автомобілі у відповідності до вказаної специфікації в кількості трьох штук з в/п 17 750 кг.

Відповідно до п. 4.2., 4.3. Договору Лізингоодержувач зобов"язаний в присутності Лізингодавця перевірити якість, комплектність та відповідність майна умовам Договору (в т.ч. відповідність майна встановленим Лізингоодержувачем умовам та специфікаціям), що підтверджується актом приймання-передачі майна. Приймання Лізингоодержувачем майна в лізинг оформляється шляхом складання акту приймання-передачі майна, що підтверджують якість, комплектність, справність майна і відповідність майна техніко-економічним показникам та умовам договору. Акт приймання-передачі підписується сторонами та зі сторони Лізингодавця скріплюється печаткою.

У відповідності до умов договору фінансового лізингу та акту приймання-передачі майна від 17.08.2007р. позивач підтвердив, що предмет лізингу відповідає техніко-економічним показникам, є комплектним та повністю відповідає замовленню позивача.

Звертаючись з позовом, ОСОБА_3 послався на те, що до нього восени 2009р. надійшли замовлення на здійснення транспортних послуг, згідно яким автомобілі позивача повинні були перевозити вантаж у різних напрямках у межах території України, використовуючи автомобільні дороги загального користування. Перед їх виконанням позивачем була здійснена перевірка всіх документів та виявлена невідповідність вантажопідйомності автомобілів у реєстраційному свідоцтві та договорі лізингу.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для визнання договору фінансового лізингу № 139 від 05.07.2007р. недійсним судова колегія вважає обґрунтованими, оскільки позивач не послався на те, в чому саме полягає порушення норм законодавства під час укладення спірного договору та яким правовим нормам суперечить зміст договору.

Посилання позивача на невідповідність вантажопідйомності автомобілів за спірним договором не є підставою для визнання такого договору недійсним, з врахуванням наступного.

Господарський суд погодився з доводами позивача, що фактична вантажопідйомність автомобілів складає 7 690 кг на підставі реєстраційних свідоцтв та отриманого листа відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи за № 9/15 від 04.01.2010р., в якому зазначено що для визнання вантажопідйомності вантажного автомобіля можуть бути використанні відомості, зазначені в реєстраційних документах (різниця між повною масою та масою без навантаження), або технічна документація на транспортний засіб (а.с. 66).

Втим, з"ясування цієї обставини не є предметом даного спору, оскільки навіть, встановивши порушення виконання господарського зобов"язання, суд може застосувати наслідки, встановлені ст. ст. 216, 217 Господарського кодексу України та ст. 611 Цивільного кодексу України, серед яких визнання договору недійсним відсутнє.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.

За таких обставин, висновок господарського суду про недійсність договору фінансового лізингу № 139 від 05.07.2007р. є таким, що не ґрунтується на матеріалах справи та не відповідає вимогам цивільного законодавства, а тому рішення суду підлягає скасуванню.

Підстави для задоволення позову про визнання договору фінансового лізингу № 139 від 05.07.2007р. недійсним відсутні.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог до підприємства з іноземними інвестиціями "Автоінвестстрой-Донецьк" м. Донецьк про визнання договору фінансового лізингу № 139 від 05.07.2007р. недійсним, оскільки останнє не є стороною спірного договору.

На підставі викладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 13.01.2010р. у справі № 16/348пд підлягає скасуванню, а апеляційна скарга ТОВ "АІС-Лізинг" - задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на позивача - СПД ОСОБА_3

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг" м. Київ задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 13.01.2010р. у справі № 16/348пд частково скасувати.

Викласти резолютивну частину рішення господарського суду Донецької області від 13.01.2010р. у справі № 16/348пд в наступній редакції:

"У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, що мешкає у м. Донецьку до товариства з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг" м. Київ про визнання договору фінансового лізингу № 139 від 05.07.2007р. недійсним відмовити".

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в філії "ДРУ" банка "Фінанси та кредит", МФО 335816) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг" (пров. Балтійський, 20, м. Київ, 04073; ЄДРПОУ 33635277, п/р 2600945034000 в ЗАТ "Донгорбанк", МФО 334970) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 42,50 грн.

Суду першої інстанції видати відповідний наказ.

Головуючий

Судді:

Надруковано: 6 прим.

1. позивачу

2. відповідачам

3 у справу

4 ДАГС

5. г/с Дон. обл.