Постанова № 8268605, 16.02.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.02.2010 р.                                                             справа № 18/301

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скакуна О.А.

суддівАкулової Н.В. , Колядко Т.М. за участю представників сторін: від позивача:Луньов С.О. за дов. № 28/01-10 від 28.01.10р. від відповідача:Бондаренко Т.В. за дов. № 01-09/01 від 01.09.08р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ „Дон-ЕНЕРДЖИ” м. Донецьк

на рішення господарського суду Донецької області

від18.12.2009 року

по справі№ 18/301 (суддя Овсяннікова О.В.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Ведмідь Плюс” м. Донецьк

доТовариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ „Дон-ЕНЕРДЖИ” м. Донецьк

про                                                  стягнення 142200 грн.

          Товариство з обмеженою відповідальністю “Ведмідь Плюс” м. Донецьк (далі по тексту ТОВ „Ведмідь Плюс”) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВКФ “Дон–Енерджи” м. Донецьк (далі по тексту ТОВ „ВКФ “Дон–Енерджи”) 94800 грн. заборгованості та штрафну неустойку у розмірі 47400 грн., а всього 142200 грн.

          Рішенням від 18.12.2009 року по справі № 18/301 господарський суд Донецької області позовні вимоги задовольнив частково, стягнув з відповідача заборгованість в сумі 87800 грн. та штрафну неустойку в розмірі 43900 грн.

          Рішення суду мотивовано тим, що відповідач свої зобов’язання за договором щодо оплати послуг охорони не виконав, у зв’язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість, яка доведена позивачем, підтверджена матеріалами справи та визнана відповідачем.

          Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафної неустойки суд першої інстанції виходив з того, що факт порушення зобо’язань щодо оплати послуг носив систематичний характер та повторювався більш ніж два рази, тому позивач правомірно нарахував штрафну неустойку в розмірі 50% від суми порушеного зобов’язання.

          Не погодившись з рішенням суду, ТОВ „ВКФ „Дон-Енерджи” подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 18.12.2009р. по справі № 18/301 в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафної санкції в розмірі 43900 грн. та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір неустойки на підставі п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України.

          Заявник апеляційної скарги вважає, що зазначене вище рішення суду підлягає скасуванню у зв’язку з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

          В апеляційній скарзі наведені і інші заперечення, які на думку відповідача, є підставою для скасування рішення.

          ТОВ „Ведмідь Плюс” у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду від 18.12.2009р. залишити без змін, оскільки вважає його законним та обгрунтованим, а мотиви, з яких подано апеляційну скаргу безпідставними.

          Представники сторін у судовому засіданні висловилися на підтримку своїх доводів, викладених в апеляційній скарзі, а також заперечень на неї.

          Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Донецький апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В :

          Як вбачається з матеріалів справи, 30.11.2007р. сторонами був укладений договір № 30/11-2, згідно з яким Замовник (відповідач) доручив, а Виконавець (позивач), починаючи з 01 грудня 2007р. прийняв на себе зобов’язання за кошти, отримані від Замовника, забезпечувати охорону майнового комплексу Шахтодільниці “Гольдштейн”, позначеної на план –схемі (об’єкт) своїми охоронцями.

Строк дії договору встановлений на один рік, але відповідно до п. 10.2 договору строк його дії був продовжений на 2008 –2009 роки.

Позивач свої зобов’язання за договором виконував, що підтверджується актами здачі – прийомки робіт (надання послуг):

–          № 30/10 –2 за послуги у жовтні 2009 р. на суму 21600 грн.;

–          № 31/09 –2 за послуги у вересні 2009 р. на суму 21600 грн.;

–          № 31/08 –2 за послуги у серпні 2009 р. на суму 21600 грн.;

–          № 30/06 –7 за послуги у червні 2009 р. на суму 21600 грн.;

–          № 31/05 –7 за послуги у травні 2009 р. на суму 21600 грн.;

–          № 31/07 –2 за послуги у липні 2009 р. на суму 21600 грн, а всього на загальну суму 129600 грн.

Згідно з п. 8.4 договору оплата послуг охорони мала бути здійснена відповідачем не пізніше 5–ти днів до кінця кожного поточного місяця.

Фактично відповідачем за цей період було сплачено лише 34800 грн., у зв’язку з чим за відповідачем утворився борг в розмірі 94800 грн.

Пунктом 7.2 договору сторони передбачили, що у разі порушення зобов’язань щодо оплати послуг, Замовник сплачує Виконавцю штрафну неустойку у розмірі 20% від суми порушеного зобов’язання, а у разі якщо такі порушення будуть систематичними (два та більше рази) –Замовник сплачує неустойку у розмірі 50% від суми своєчасно невиконаного зобов’язання.

          Позивач 03.11.2009 року на адресу відповідача надіслав претензію № б/н від 30.10.2009 року з вимогою перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму заборгованості та штрафної неустойки.

          У зв’язку з тим, що позивач не отримав відповіді на претензію та сума боргу відповідачем не була сплачена, ТОВ „Ведмідь Плюс” звернувся до господарського суду Донецької області з вимогою стягнути на свою користь 94800 грн. суму заборгованості та штрафну неустойку в розмірі 47400 грн., яка рішенням суду від 18.12.2009р. по справі № 18/301 задоволена частково.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржуване рішення у повному обсязі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням пояснень представників сторін, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Донецької області підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

          Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Абзац 2 п. 1 ст. 193 ГК України передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Як вбачається з матеріалів справи, після звернення позивача з позовом до господарського суду, відповідачем 08.12.2009р. було сплачено 7000 грн., доказів сплати решти суми боргу відповідачем не подано, таким чином сума боргу на день прийняття рішення становила 87800 грн.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач по справі довів та обґрунтував, що відповідач свої зобов’язання за договором № 30/11-2 від 30.11.2007 року щодо оплати послуг охорони не виконав належним чином, у зв’язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 87800 грн., що підтверджено вищезазначеним та визнано відповідачем.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог в частині стягнення боргу в сумі 87800 грн.

Що стосується задоволення вимоги щодо стягнення з відповідача штрафної неустойки в розмірі 43900 грн., то апеляційний суд не погоджується з цим висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 216 – 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

          Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.2 договору сторони передбачили, що у разі порушення зобов’язань щодо оплати послуг Замовника, які обумовлені пунктами 8.3, 8.4, 8.6, 9.1 цього договору, Замовник сплачує Виконавцю штрафну неустойку у розмірі 20% від суми порушеного зобов’язання, а у разі якщо такі порушення будуть систематичними (два та більше рази) –Замовник сплачує неустойку у розмірі 50% від суми своєчасно невиконаного зобов’язання.

Пункт 8.4 договору передбачає, що перший платіж Замовником повинен бути здійснений на протязі двох банківських днів після підписання сторонами договору, усі наступні платежі Замовник здійснює не пізніше п’яти днів, до кінця поточного місяця.

Таким чином, сторони передбачили відповідальність за порушення зобов’язання, тобто за несвоєчасну оплату.

У рішенні від 18.121.2009 року по справі № 18/301 судом вказано, що відповідачем не надано до суду заяви про зменшення розміру санкцій з наданням доказів свого майнового стану, але судова колегія не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, оскільки як вбачається з матеріалів справи відповідач звертався до суду з відповідною заявою, що відображено у відзиві на позовну заяву зі штампом канцелярії господарського суду Донецької області від 15.12.2009 року з додатками та доказами на 19 аркушах.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши докази, які є в матеріалах справи, судова колегія вважає, що правові підстави для зменшення розміру штрафних санкцій, з урахуванням обставин по справі, у суда є, а тому стягує з відповідача штрафну неустойку в розмірі 17560 грн.

Що стосується інших заперечень, викладених відповідачем в апеляційній скарзі, то судова колегія їх до уваги не приймає за безпідставністю.

Таким чином, рішення господарського суду Донецької області від 18.12.2009р. по справі № 18/301 підлягає частковому скасуванню по мотивам, викладеним вище.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги відносяться на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ВКФ „ДОН-ЕНЕРДЖИ” м. Донецьк задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 18.12.2009р. по справі № 18/301 частково скасувати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВКФ „ДОН-ЕНЕРДЖИ” (83050, м. Донецьк, вул. Шекспіра, 11/7, код ЄДРПОУ 33838198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВЕДМІДЬ ПЛЮС” (83095, м. Донецьк, вул. Вузлова, 12, код ЄДРПОУ 33554633) штрафну неустойку в розмірі 17560 грн., державне мито за подання позовної заяви в сумі 1137,60 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 188,80 грн.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 18.12.2009р. по справі № 18/301 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВЕДМІДЬ ПЛЮС” (83095, м. Донецьк, вул. Вузлова, 12, код ЄДРПОУ 33554633) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВКФ „ДОН-ЕНЕРДЖИ” (83050, м. Донецьк, вул. Шекспіра, 11/7, код ЄДРПОУ 33838198) витрати по сплаті державного мита при поданні апеляційної скарги в сумі 568,80 грн.

Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Головуючий          О.А. Скакун

Судді:          Н.В. Акулова

          Т.М. Колядко

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС