Постанова № 8268601, 16.02.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.02.2010 р.                                                             справа № 38/109

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скакуна О.А.

суддівАкулової Н.В. , Колядко Т.М. за участю представників сторін: від позивача:Сухих К.В. - за довіреністю №19 від 12.01.2010 року, від відповідача:Брожик С.В. - за довіреністю №б/н від 02.11.2009 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс Плюс" м.Донецьк на рішення господарського судуДонецької області від01.12.2009 року

по справі№38/109 (суддя Подколзіна Л.Д.)

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Артур-К" с.Чайки Київської області

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс Плюс" м.Донецьк

простягнення заборгованості у сумі 106 542 грн.46 коп. Рішенням господарського суду Донецької області від 01.12.2009 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Артур-К" с.Чайки Київської області (далі по тексту - ТОВ "Артур-К") до товариства з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс Плюс" м.Донецьк (далі по тексту - ТОВ "Медфармсервіс Плюс") про стягнення основного боргу у розмірі 104 351грн.84коп., пені у розмірі 2 190грн.62коп. за договором купівлі-продажу №9018 від 01.10.2008 року - задоволені повністю. Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та доведені належним чином. Відповідач з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішенням, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зауважує, що в наданих позивачем товарно-транспортних накладних відсутні печатка підприємства-одержувача товару, а також відомості про те, хто отримав товар та на підставі якої довіреності були отримані товарно-матеріальні цінності, тому, на думку відповідача, має місце недоведеність позивачем факту передання товару останньому.

Також скаржник вважає, що заявлені позивачем штрафні санкції не підлягають стягненню з огляду на недоведеність останнім факту передачі товару. Крім того, судом першої інстанції не було враховано при розгляді справи протоколу розбіжностей до договору №9018 від 01.10.2008 року.

Представник позивача під час судового засідання просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим, а доводи, на які посилається відповідач - безпідставними.

Крім того, позивачем на адресу Донецького апеляційного господарського суду надіслана заява від 12.02.2010 року про вжиття заходів до забезпечення позову, в задоволенні якої судова колегія апеляційної інстанції відмовляє з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ст.66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином необхідною умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Розглядаючи клопотання позивача про застосування заходів забезпечення позову, апеляційний суд не знайшов таких підстав.

Також із наведених у клопотанні позивача доводів про застосування заходів забезпечення позову, не вбачається, що є передбачені законом підстави вважати, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Докази, додані до заяви від 12.02.2010 року як обґрунтування підстав застосування заходів до забезпечення позову, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не відповідають вимогам ст. 36 Господарського процесуального кодексу України та п. 5.27 ДСТУ 4163 - 2003 від 01.09.2003 року.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Донецький апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між ТОВ "Артур-К" (продавець) та ТОВ "Медфармсервіс Плюс" (покупець) - 01.10.2008 року було укладено договір купівлі-продажу № 9018 (далі по тексту - договір), згідно з п.1.1 якого продавець зобов'язався поставляти та передати у власність (повне господарське відання) покупця лікарські засоби та товари медичного призначення (далі по тексту - товар) протягом терміну дії договору, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплачувати його на умовах даного договору.

Договір укладено з протоколом розбіжностей до нього від 01.10.2008 року.

Відповідно до п.2.1 договору, асортимент, кількість товару, що постачається, визначається за заявками покупця. На кожну партію товару виписується накладна, яка є невід’ємною частиною цього договору.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що перехід права власності на партію товару відбувається після отримання покупцем даного товару, що наступає після підписання відповідної накладної представниками сторін і надання представникові продавця довіреності на отримання товару.

Згідно з п.5.3 договору, покупець зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок продавця суму, визначену у відповідній накладній, в обумовлений нею строк.

Пунктами 6.1, 6.2 договору сторони узгодили, що за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричинені збитки, що не звільняє її від виконання своїх зобов’язань за договором в цілому, зокрема за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день затримки платежу.

Відповідно до п.9.2 договору, останній набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2009 року, а в частині розрахунків - до повного виконання умов договору.

На виконання умов договору, позивач за товарно-транспортними накладними №ОДЦ029975 від 16.12.2008р., №ОДЦ030394 від 17.12.2008р., №ОДЦ030395 від 17.12.2008р., №ОДЦ031085 від 24.12.2008р., №ОДЦ031023 від 24.12.2008р., №ОДЦ030518 від 18.12.2008р., №ОДЦ030531 від 18.12.2008р., №ОДЦ031239 від 25.12.2008р., №ОДЦ031352 від 26.12.2008р., №ОДЦ031522 від 30.12.2008р., №ОДЦ000059 від 05.01.2009р., №ОДЦ000161 від 08.01.2009р., №ОДЦ000240 від 08.01.2009р., №ОДЦ000378 від 09.01.2009р., №ОДЦ000779 від 14.01.2009р., №ОДЦ000911 від 14.01.2009р., №ОДЦ001031 від 15.01.2009р. (а.с.15-59) поставив, а відповідач прийняв лікарські засоби та товари медичного призначення на загальну суму 108017грн. 52коп., що підтверджується підписами уповноваженого представника відповідача та печаткою ТОВ "Медфармсервіс Плюс" на кожній з вищезазначених накладних.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем зобов’язання з оплати поставленого товару згідно з зазначеними товарно-транспортними накладними були виконані частково у розмірі 3 665грн.68 коп., внаслідок чого за ним утворилася заборгованість у сумі 104 351грн.84коп.

У зв’язку з тим, що відповідачем зобов’язання щодо погашення вищезазначеної заборгованості не були виконані своєчасно та в повному обсязі, позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до ТОВ "Медфармсервіс Плюс" про стягнення основного боргу у розмірі 104 351грн.84коп. та пені у розмірі 2 190грн.62коп., які рішенням господарського суду Донецької області від 01.12.2009 року по справі № 38/109 задоволені у повному обсязі.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням пояснень представників сторін, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Судова колегія вважає, що договір купівлі-продажу № 9018 від 01.10.2008 року за своєю правовою природою є договором поставки, тому спірні відносини, регулюються згідно до п.7 ст.179 Господарського кодексу України (далі по тексту ГК України).

Згідно зі ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

На підставі вищевикладеного судова колегія приходить до висновку, що вищезазначений договір є укладеним.

Предметом даного спору є стягнення основного боргу у розмірі 104 351грн.84коп., пені у розмірі 2 190грн.62коп. за договором купівлі-продажу №9018 від 01.10.2008 року

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за договором виконав, що підтверджується товарно-транспортними накладними №ОДЦ029975 від 16.12.2008р., №ОДЦ030394 від 17.12.2008р., №ОДЦ030395 від 17.12.2008р., №ОДЦ031085 від 24.12.2008р., №ОДЦ031023 від 24.12.2008р., №ОДЦ030518 від 18.12.2008р., №ОДЦ030531 від 18.12.2008р., №ОДЦ031239 від 25.12.2008р., №ОДЦ031352 від 26.12.2008р., №ОДЦ031522 від 30.12.2008р., №ОДЦ000059 від 05.01.2009р., №ОДЦ000161 від 08.01.2009р., №ОДЦ000240 від 08.01.2009р., №ОДЦ000378 від 09.01.2009р., №ОДЦ000779 від 14.01.2009р., №ОДЦ000911 від 14.01.2009р., №ОДЦ001031 від 15.01.2009р. (а.с.15-59).

В свою чергу, відповідач не виконав свої зобов'язання з повної та своєчасної оплати отриманої продукції у встановлені строки.

В матеріалах справи відсутні докази оплати заборгованості у розмірі 104 351грн.84коп. Не надано таких доказів як суду першої, так і апеляційної інстанції.

З огляду на те, що існування основної заборгованості у розмірі 104351грн.84коп.за договором підтверджено наявними у справі доказами та не спростовано відповідачем, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволені вимоги про її стягнення в цій частині.

Посилання відповідача на те, що надані позивачем товарно-транспортні накладні не містять печатки підприємства-одержувача товару, апеляційним судом до уваги не приймаються, оскільки вони спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

Доводи скаржника про те, що матеріальні цінності по товарно-транспортним накладним останнім не отримувалися, тому що на отримання товарів відповідачем не видавалася довіреність, також не приймаються до уваги судової колегії з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.3.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", довіреність не являється первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції, та не відноситься до розрахункових, платіжних і інших документів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, згідно листа Міністерства фінансів України № 31-04200-30/23-7454/6784 від 29.08.2005 довіреність на отримання цінностей, яка відповідно до пункту 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996, видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Тобто довіреність не являється документом, що підтверджує факт господарської операції по передачі товару.

Відпуск матеріальних цінностей без довіреності є порушенням ведення бухгалтерського обліку і тягне за собою відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення, але не являється запереченням факту передачі (поставки ) товарів.

Виходячи з вищенаведеного, судова колегія вважає, що ці доводи відповідача не заслуговують на увагу, оскільки вони суперечать наведеним вище нормам закону.

Також, позивачем заявлено до стягнення пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання по оплаті вартості поставленого за договором товару у розмірі 2 190грн.62коп. відповідно до розрахунку ціни позову (а.с.10-11).

Статтею 230 ч.1 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 ч. 2 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 6.2 договору встановлено, що за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день затримки платежу.

Суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача в частині стягнення пені повністю, з чим судова колегія Донецького апеляційного господарського суду не погоджується з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що спірний договір укладено з протоколом розбіжностей до нього в редакції ТОВ «Медфармсервіс Плюс», який не погодився з п. 5.3, 6.2 та 9.2 запропонованого позивачем договору купівлі-продажу №9018 від 01.10.2008 року, зокрема, з порядком оплати, позовною давністю про стягнення неустойки та дією договору.

Так, відповідач в протоколі розбіжностей до договору №9018 від 01.10.2008 року, який був представлений суду апеляційної інстанції в ході розгляду справи та залучений до матеріалів справи, просив викласти п.5.3 спірного договору в наступній редакції: «Порядок оплати: із відстрочкою платежу 30 календарних днів, із дня фактичної поставки, яка вказана в накладній».

Вищевказаний протокол розбіжностей був підписаний генеральним директором ТОВ «Артур-К» та скріплений печаткою даного підприємства, що свідчить про досягнення сторонами згоди щодо окремих умов договору купівлі-продажу, зазначених у протоколі розбіжностей, з урахуванням приписів ст. 181 ГК України, в тому числі і щодо порядку здійснення розрахунків, а тому колегія судів приймає його до уваги та враховує при винесенні постанови по даній справі.

З розрахунку пені (а.с.10) вбачається, що позивач при подання позовної заяви визначив суму останньої без урахування п.5.3 протоколу розбіжностей до спірного договору від 01.10.2008 року і як наслідок –неправильно визначив період її нарахування.

Суд першої інстанції також не надав належної правової оцінки вищевказаному протоколу розбіжностей до договору, копію якого у сторін не витребував, а тому помилково дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем пені в розмірі 2 190грн.62коп.

На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції приходить до висновку про зменшення розміру пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання по оплаті вартості поставленого за договором товару та стягує з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 1074 грн.76 коп.

В іншій частині стягнення пені апеляційний суд відмовляє за недоведеністю.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду не може погодитись з висновком господарського суду Донецької області стосовно стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 2 190грн.62коп., а тому в цій частині рішення від 01.12.2009 року по справі № 38/109 підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню по вищевказаним мотивам.

Крім того, згідно пункту 5 частини 1 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 21.12.2009 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 19.01.2010 р., сторони зобов'язано подати документи, необхідні для розгляду справи по суті.

Донецький апеляційний господарський суд ухвалою від 19.01.2010 р. в зв'язку з неявкою повноважного представника позивача розгляд справи відклав на 16.02.2010 р. та зобов'язав останнього провести з відповідачем звірку взаємних розрахунків за договором купівлі-продажу №9018 від 01.10.2008 року з вказівкою товарно-транспортних накладних та сум поставок та надати суду відповідний доказ відправки цього акту відповідачеві; надати письмові пояснення щодо п.4.1. зазначеного договору, а саме на яких умовах здійснювалася поставка, а також надати відзив на апеляційну скаргу.

Однак, позивачем без поважних причин зазначених вимог суду не виконано, доказів поважності неявки в судове засідання від 19.01.2010 року не надано, хоча зазначені ухвали суду позивачем були отримані.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач ухиляється від вчинення дій, покладених на нього судом апеляційної інстанції, у зв'язку з чим, керуючись п. 5 ст. 83 ГПК України, на ТОВ «Артур-К»накладає штраф у розмірі 1 700 грн. за ухилення від вчинення дій, покладених судом на позивача, а саме: за неподання витребуваних судом документів без поважних причин та ненадання представником позивача пояснень по суті спору у судовому засіданні.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати відносяться на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

          Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс Плюс" м.Донецьк –задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 01.12.2009 року по справі №38/109 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Артур-К" с.Чайки Київської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс Плюс" м.Донецьк про стягнення основного боргу у розмірі 104 351грн.84коп., пені у розмірі 2 190грн.62коп. за договором купівлі-продажу №9018 від 01.10.2008 року - частково скасувати.

Резолютивну частину рішення від 01.12.2009 року по справі №38/109 викласти в наступній редакції:

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс Плюс" ((83054 м.Донецьк, Київський район, вул.Поліграфічна,1, п/р26006301004425 у ДФ ВАТ „ВТБ Банк”, МФО 335571, ідентиф.код-36010928) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Артур-К" (08130 с.Чайки, Київської області, вул.Чайки, 4, п/р26006010027836 у ВАТ „Укрексімбанк”м.Київ, МФО 322313, ЄДРПОУ 21643699) основний борг в розмірі 104 351грн.84коп., пеню в сумі 1074 грн.76 коп., витрати по сплаті державного мита при поданні позовної заяви в розмірі 1054грн.27 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 116 грн. 76 коп.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 1115 грн.86 коп. відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Артур-К" (08130 с.Чайки, Київської області, вул.Чайки, 4, п/р26006010027836 у ВАТ „Укрексімбанк”м.Київ, МФО 322313, ЄДРПОУ 21643699) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс Плюс" ((83054 м.Донецьк, Київський район, вул.Поліграфічна,1, п/р26006301004425 у ДФ ВАТ „ВТБ Банк”, МФО 335571, ідентиф.код-36010928) витрати по сплаті державного мита при поданні апеляційної скарги в сумі 527 грн. 14 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Артур-К" (08130 с.Чайки, Київської області, вул.Чайки, 4, п/р26006010027836 у ВАТ „Укрексімбанк”м.Київ, МФО 322313, ЄДРПОУ 21643699) в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 1700 грн.

Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Головуючий          О.А. Скакун

Судді:          Н.В. Акулова

          Т.М. Колядко

          Надруковано:6 прим.

          1. позивачу

          2,3. відповідачу

          4 у справу

          5 ДАГС

          6. ГСДО