Постанова № 8268510, 15.02.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.02.2010 р.                                                             справа №37/186

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:суддів за участю представників: від позивача: не з’явився від відповідача:Паніна Н.Г. –за дов. від 20.10.2009р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Унікомбанк»м.Донецьк

на рішення господарського судуДонецької області

від04.12.2009 року

по справі№37/186 (головуючий - суддя Попков Д.О.,судді -Курило Г.Є., Нестеренко Ю.С.)

за позовомАкціонерного комерційного банку «Європейський»м.Київ

до Публічного акціонерного товариства «Унікомбанк»м.Донецьк

простягнення заборгованості за кредитним договором по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1471095грн.89коп., інфляції в розмірі 1824496грн.99коп., 3% річних 302765грн.02коп., пені в сумі 2412789грн.79коп.

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Унікомбанк»м.Донецьк

доАкціонерного комерційного банку «Європейський»м.Київ

провизнання договору №980080919/13138DP від 19.09.2008р. про надання міжбанківського кредиту недійсним

В С Т А Н О В И В:

Акціонерний комерційний банк «Європейський»м. Київ звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю«Унікомбанк»м. Донецьк з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1471095грн.89коп.

У заяві від 03.07.2009р. позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача, заборону розпорядження будь-яким рухомим або нерухомим майном, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю«Унікомбанк». Ухвалою 07.07.2009р. господарський суд Донецької області частково задовольнив зазначену заяву.

До господарського суду Донецької області була подана заява про зміну позовних вимог від 20.07.2009р., відповідно до якої позивач збільшив позовні вимоги, просив стягнути пеню за порушення строків повернення кредиту та процентів у сумі 2281298грн.01коп. Заявою про забезпечення позову від 20.07.2009р. позивач наполягав на вжитті забезпечувальних заходів в межах суми збільшення позовних вимог.

Заявою від 16.09.2009р. Акціонерний комерційний банк «Європейський»м.Київ змінив предмет позову та збільшив позовні вимоги, доповнивши їх сумою нарахованої інфляції в розмірі 1824496грн.99коп., 3% річних на прострочені до повернення суми кредиту та процентів в розмірі 302765грн.02коп. та збільшив суму нарахованої пені, яка склала 2412789грн.79коп. Крім того, позивачем надана заява від тієї ж дати, у якій позивач просив відносно суми збільшення позовних вимог забезпечити позов.

У задоволенні зазначених вище заяв про вжиття запобіжних заходів в межах збільшення позовних вимог господарським судом було відмовлено у зв’язку із їх необґрунтованістю.

Під час судового провадження подана зустрічна позовна заява від 02.12.2009р. №09/893 про визнання договору №980080919/1313813138DP від 19.09.2008р. про надання міжбанківського кредиту недійсним оскільки підписаний кредитором в особі представника, діючого на підставі довіреності, виданою в порядку передоручення, без нотаріального посвідчення останньої всупереч вимогам Цивільного кодексу України.

В порядку статті 25 Господарського процесуального кодексу України господарським судом Донецької області здійснено заміну відповідача на Публічне акціонерне товариство «Унікомбанк»м.Донецьк.

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.12.2009р. позовні вимоги Акціонерного комерційного банку «Європейський»м.Київ задоволені частково. Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства «Унікомбанк»м.Донецьк заборгованість за кредитним договором по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1471095грн.89коп., індексу інфляції в розмірі 1615385грн.71коп., 3% річних у сумі 302765грн.02коп., пеню в сумі 2381090грн.71коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 04.12.2009р. по справі №37/186 та ухвалу про забезпечення позову від 07.07.2009р. по справі №37/186.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає діючому законодавству та фактичним обставинам справи, прийнято з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права. Скаржник вказує на те, що Публічним акціонерним товариством «Унікомбанк»09.07.2009р. було перераховано 290011грн. у рахунок погашення відсотків, на рахунок позивача по платіжній системі FT». Проте, позивачем необґрунтоване відмовлено у прийомі платежу. За таких обставин, з посиланням на норми Господарського кодексу України, заявник зазначає, що позивач, відмовившись від коштів на погашення заборгованості, фактично прострочив виконання господарського зобов’язання, тому відповідач не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 28.12.2009р. апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Унікомбанк»в частині оскарження ухвали господарського суду Донецької області від 07.07.2009р. про вжиття заходів забезпечення позову була повернута заявникові без розгляду.

Акціонерний комерційний банк «Європейський»м.Київ у відзиві на апеляційну скаргу від 15.01.2010р. просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки рішення суду прийнято за результатами всебічного, повного та об’єктивного розгляду у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності з дотриманням та правильним застосування норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання 15.02.2010 року з’явився повноважний представник Публічного акціонерного товариства «Унікомбанк». Відповідач підтримав свої доводи, викладені у апеляційній скарзі, наполягав на скасуванні судового рішення. Зазначив про наявність підстав для застосування положень статті 219 Господарського кодексу України та звільнення від відповідальності в повному обсязі.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Між Акціонерним комерційним банком «Європейський»м.Київ (далі –кредитор) та ТОВ «Унікомбанк»м.Донецьк (далі –позичальник) укладений договір про надання міжбанківського кредиту №980080919/1313DP від 19.09.2008р. (далі –договір №980080919/1313DP від 19.09.2008р.), згідно пункту 1.1 якого кредитор надає позичальнику кредит у сумі 40000000грн. на строк з 19.09.2008р. по 26.12.2008р. з виплатою 18% річних, що за весь строк користування кредитом складає 1927868грн.85коп.

В свою чергу, позичальник зобов’язується повернути суму кредиту не пізніше 12:00 київського часу 26.12.2008р. та сплатити відсотки в сумі 236065грн.57коп - 30.09.2008р. за період з 19.09.2008р. –30.09.2008р. (включно); в сумі 609836грн.07коп. –31.10.2008р. за період 01.10.2008р. –31.10.2008р. (включно); в сумі 590163грн.93коп. –28.11.2008р. за період 01.11.2008р. –30.11.2008р. (включно); в сумі 491803грн.28коп. –26.12.2008р. за період 01.12.2008р. –25.12.2008р. (включно) та перерахувати їх за реквізитами, вказаними в підпункті 2.2.2 цього договору.

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов’язань перед кредитором за кредитним договором, між позивачем (заставодержатель) та відповідачем (заставодавець) укладений договір застави майнових прав №980080919/13138Z від 19.09.2008р., згідно п.1.1 якого заставодавець передає заставодержателю в заставу майнові права, що виникають з додатку №1.

В подальшому, сторонами було підписано додаткову угоду від 26.12.2008р. до договору №980080919/1313DP від 19.09.2008р., якою пункт 1.1 та пункт 2.2.1 цього договору були викладені в новій редакції.

Так, сторони визначили, що кредитор надає позичальнику кредит в сумі 40000000грн. на строк з 26.12.2008р по 05.02.2009р. з виплатою 20% річних, що за весь час користування кредитом становить 898279грн.83коп.

Позичальник має повернути суму кредиту не пізніше 12:00 київського часу 05.02.2009р. та сплатити проценти в сумі 131147грн.54коп. –30.12.2008р. за період 26.12.2008р.-31.12.2008р (включно); в сумі 679452грн.05коп. –30.01.2009р. за період 01.01.2009р.-31.01.2009р. (включно); в сумі 87671грн.23коп. –05.02.2009р. за період 01.02.2009р.-05.02.2009р. та перерахувати їх за реквізитами, вказаними в підпункті 2.2.2 договору.

В пункті 5 додаткової угоди сторони визначили, що у випадку повернення кредиту в строк, але після часу, зазначеного в підпункті 2.2.1, позичальник сплачує кредитору проценти за цей день за ставкою, визначеною в пункті 1.1.

Пунктом 3.1 договору сторони встановили, що відсотки сплачуються за фактичний період користування кредитом, тобто, нарахування відсотків починається з дня списання суми кредиту з рахунку кредитора та закінчується в момент нарахування суми кредиту на рахунок позивача. Нарахування процентів здійснюється за методом «факт 366». При цьому, день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем.

Пунктом 5.1 зазначеного договору сторони встановили, що у разі порушення строку повернення кредитних ресурсів та відсотків за їх користування, позичальник сплачує кредитору пеню за кожний день прострочення. Пеня розраховується від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент несвоєчасного виконання грошових зобов’язань.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором №980080919/1313DP від 19.09.2008р., позивач заявив до стягнення суму боргу зі сплати процентів за користування кредитом в розмірі 1471095грн.89коп. за період з 06.02.2009р. по 30.04.2009р.; пеню за порушення строків повернення кредиту та процентів в розмірі 2412789грн.79коп. за період з 06.02.2009р. по 14.09.2009р.; нараховані за період з 06.02.2009р. по 14.09.2009р. на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 3%річних в сумі 302765грн.02коп. та інфляційну складову в розмірі 1824496грн.99коп.

Судова колегія погоджується з висновками господарського суду Донецької області про відсутність підстав для визнання договору №980080919/1313DP від 19.09.2008р. недійсним, та, відповідно, задоволення зустрічного позову Публічного акціонерного товариства «Унікомбанк».

Адже доводи відповідача не відповідають дійсним обставинам справи, встановленим на підставі наявних в матеріалах справи доказів, та є наслідком помилкового тлумачення змісту ст. 245 Цивільного кодексу України в контексті інших положень діючого законодавства, які регламентують правовідносини з представництва.

Враховуючи повноваження голови правління позивача, визначені в пункті 7.6.5. Статуту, довіреність №44 від 08.08.2008р. відповідає вимогам статей 244, 246 Цивільного кодексу України та належним чином посвідчує факт існування правовідносин з представництва між АКБ «Європейський»як довірителем та Ломановою О.О. як представником.

Передоручення згідно статті 240 Цивільного кодексу України в даному випадку відсутнє, оскільки представник довірителя, укладаючи спірний договір діяв безпосередньо, без передання цих повноважень іншій особі.

На підставі договору №980080919/1313DP від 19.09.2008р. відповідач отримав від позивача кредитні кошти на строк з 19.09.2008р. по 26.12.2008р. з виплатою 18% річних, що за весь строк користування кредитом складає 1927868грн.85коп. В свою чергу, позичальник мав повернути суму кредиту не пізніше 12:00 київського часу 26.12.2008р. та сплатити відсотки в сумі 236065грн.57коп - 30.09.2008р. за період з 19.09.2008р. –30.09.2008р. (включно); в сумі 609836грн.07коп. –31.10.2008р. за період 01.10.2008р. –31.10.2008р. (включно); в сумі 590163грн.93коп. –28.11.2008р. за період 01.11.2008р. –30.11.2008р. (включно); в сумі 491803грн.28коп. –26.12.2008р. за період 01.12.2008р. –25.12.2008р. (включно) та перерахувати їх за реквізитами, вказаними в підпункті 2.2.2 цього договору.

В подальшому, 26.12.2008р. період користування кредитом сторонами було продовжено по 05.02.2009р. з виплатою 20% річних, що за весь час користування кредитом становить 898279грн.83коп.

Згідно меморіального ордеру №1072197 від 19.09.2008р. позивач перерахував 4000000грн. відповідачеві на виконання договору №980080919/1313DP від 19.09.2008р. Меморіальним ордером №55213 від 26.05.2009р. за 30.04.2009р. вказана сума повернена позивачу.

Згідно з положеннями частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалась на банківський рахунок позикодавця.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України забороняється одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов.

З урахуванням положень статті 629 Цивільного кодексу України, у відповідача були відсутні підстави ухилятися від своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за весь період користування кредитом згідно умов договору №980080919/13138DP від 19.09.2008р. (із змінами внесеними угодою від 26.12.2008р.)

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом в розмірі 1471095грн.89коп. за період з 06.02.2009р. по 30.04.2009р.

Також позивач заявляв до стягнення 3% річних в сумі 302765грн.02коп., інфляційної складової в розмірі 1824496грн.99коп. та пені в розмірі 2412789грн.79коп., слід зазначити наступне.

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.12.2009р. в справі №37/186 було присуджено до стягнення суму інфляційної складової в розмірі 1615385грн.71коп., 3% річних у розмірі 302765грн.02коп. та 2381090грн.71коп. пені.

Погоджуючись з позицією господарського суду відносно недотримання позивачем вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України відносно пені, нарахованої на проценти за користування кредитом, а також наявності певних арифметичних недоліків при розрахунку пені та інфляційної складової, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно положень статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В матеріалах справи наявні СВІФТ-повідомлення, якими відповідач обмінювався з ВАТ «Комерційний банк «Національний стандарт», лист №09/491 (отриманий позивачем 17.07.2009р.) відносно необґрунтованої відмови останнього від прийому платежу в сумі 290011грн.89коп., договір про встановлення кореспондентських відносин №99671 від 31.03.2008р. із ВАТ «Комерційний банк «Національний стандарт»та договір №51ССБ-0605 про надання послуг з підключення та доступу до платіжної системи S.W.I.F.T. від 15.07.2005р. між ТОВ «Банк Перспектива»та ТОВ «Компанія ПроФІКС».

Як вбачається з наведених документів, 09.07.2009р. відповідач намагався виконати зобов’язання за договором №980080919/13138DP від 19.09.2008р. та перерахувати за допомогою платіжної системи »на рахунок позивача 290011грн. Проте позивачем безпідставно було відмовлено в прийнятті цієї суми.

Стаття 219 Господарського кодексу України визначає, що якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

За приписами статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

При цьому, боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Загальний розмір штрафних санкцій, заявлених позивачем до стягнення становить 4540051грн.80коп., що становить понад 10% від суми кредиту та в декілька разів перевищує суму відсотків за користування сумою кредиту.

В даному випадку, розмір таких санкцій не є адекватним у порівнянні з розміром порушеного зобов’язання. Застосування заходів відповідальності має гарантувати захист прав та законних інтересів суб’єктів господарювання, разом з тим, кредитор не повинен збагачуватись за рахунок боржника або бути зацікавленим в порушенні останнім зобов’язання.

Слід також зазначити, що сума кредиту була погашена відповідачем в повному обсязі. Крім того, наявне прострочення кредитора (відмова позивача від зарахування 290011грн. в рахунок погашення процентів з користування кредитом).

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про можливість зменшення розміру санкцій та присудження до стягнення з Публічного акціонерного товариства «Унікомбанк»м. Донецьк на користь Акціонерного комерційного банку «Європейський»м. Київ заборгованості за кредитним договором по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1471095грн.89коп., інфляційної складової в розмірі 200000грн., 3% річних у сумі 50000грн., пені в сумі 250000грн. У задоволенні решти позовних вимог Акціонерного комерційного банку «Європейський»м. Київ щодо стягнення пені, 3%річних та інфляційної складової слід відмовити.

Відповідно до статті 68 Господарського процесуального кодексу України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу.

Згідно з частиною першою статті 99 і частиною першою статті 101 названого Кодексу апеляційний господарський суд повторно розглядає справу за правилами розгляду справ у першій інстанції (з урахуванням деяких особливостей).

Системний аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про наявність у апеляційного господарського суду права на скасування забезпечення позову й за відсутності апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду про таке забезпечення.

Наведена правова позиція також зазначена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-08/163 від 12.03.2009р. «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України»

Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.07.2009р. (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 09.07.2009р.) була задоволена частково заява Акціонерного комерційного банку «Європейський»м. Київ від 07.07.2009р. про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ „Унікомбанк”, які зберігаються на кореспондентському рахунку 32000179201 в Управлінні НБУ в Донецькій області в межах суми позовних вимог; шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії, а саме: будь-які дії щодо розпорядження будь-яким рухомим та нерухомим майном, що належить ТОВ „Унікомбанк”; шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії, а саме: здійснювати відповідачу будь-які активні операції, що передбачені банківською ліцензією та дозволом, до вирішення питання по суті.

Були вжиті заходи до забезпечення позову Акціонерного комерційного банку „Європейський” до Товариства з обмеженою відповідальністю «Унікомбанк»м. Донецьк про стягнення заборгованості за кредитним договором по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1471095грн.89коп. у вигляді встановлення накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Унікомбанк», які зберігаються на кореспондентському рахунку 32000179201 в Управлінні НБУ в Донецькій області в межах суми позовних вимог, та встановлення Товариству з обмеженою відповідальністю „Унікомбанк” заборони вчиняти певні дії, а саме: будь-які дії щодо розпорядження будь-яким рухомим та нерухомим майном, що належить ТОВ „Унікомбанк”.

Відповідно до статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.06р. №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про банки та банківську діяльність»№2121-III від 07.12.2000р. арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. При цьому, забороняється накладати арешт на кореспондентські рахунки банку.

В прийнятій на підставі статті 66, 67 Господарського процесуального кодексу України ухвалі місцевого господарського суду про забезпечення позову відсутнє обґрунтування, яким чином невжиття застосованих судом заходів по забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду з посиланням на докази, які б підтверджували ці обставини.

Оскільки позивачем не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може у подальшому утруднити або зробити неможливим виконання судового акту, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, що невжиття заходів по забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Враховуючи викладене, ухвала господарського суду Донецької області від 07.07.2009р. у справі №37/186 ( з урахуванням ухвали від 09.07.2009р. про виправлення описки) підлягає скасуванню, а заява позивача про вжиття заходів залишенню без задоволення.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються пропорційно на сторін.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 83, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Унікомбанк»м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 04.12.2009р. у справі №37/186 –задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 04.12.2009р. у справі №37/186 –змінити.

Викласти абзаци перший, другий та третій резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 04.12.2009р. у справі №37/186 у наступній редакції:

«Позовні вимоги Акціонерного комерційного банку «Європейський»м. Київ до Публічного акціонерного товариства «Унікомбанк»м. Донецьк про стягнення заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1471095грн.89коп., 3% річних в сумі 302765грн.02коп., інфляційної складової в розмірі 1824496грн.99коп. та пені в розмірі 2412789грн.79коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Унікомбанк»м. Донецьк (83048, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 202-а, ідентифікаційний номер 26287625) на користь Акціонерного комерційного банку «Європейський»м. Київ (04070, м. Київ, вул. Почайнинська, 38/44, ідентифікаційний код 19359904) заборгованість за кредитним договором по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1471095грн.89коп., інфляційну складову в розмірі 200000грн., 3% річних у сумі 50000грн., пеню в сумі 250000грн.

У задоволені решти позовних вимог Акціонерного комерційного банку «Європейський»м. Київ щодо стягнення пені, 3%річних та інфляційної складової відмовити»

В решті рішення господарського суду Донецької області від 04.12.2009р. у справі №37/186 залишити без змін.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 07.07.2009р. у справі №37/186 (з урахуванням ухвали від 09.07.2009р. про виправлення описки) про вжиття заходів із забезпечення позову шляхом встановлення накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Унікомбанк», які зберігаються на кореспондентському рахунку 32000179201 в Управлінні НБУ в Донецькій області в межах суми позовних вимог, та встановлення Товариству з обмеженою відповідальністю „Унікомбанк” заборони вчиняти певні дії, а саме: будь-які дії щодо розпорядження будь-яким рухомим та нерухомим майном, що належить ТОВ „Унікомбанк” - скасувати.

Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Європейський»м. Київ (04070, м. Київ, вул. Почайнинська, 38/44, ідентифікаційний код 19359904) на користь Публічного акціонерного товариства «Унікомбанк»м. Донецьк (83048, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 202-а, ідентифікаційний номер 26287625) суму державного мита за подачу апеляційної скарги в розмірі 8394грн.71коп.Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.Постанова складена та підписана в повному обсязі 15.02.2010р.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий          

Судді:          

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС